Уже й літо настало, а війна, розв’язана росіянами на нашій землі, триває. За якусь сотню-дві кілометрів періодично прилітають ворожі міни та час від часу волає сирена.
Попри це, на міському пляжі Конотопу вдосталь відпочивальників. Багато дітей з батьками. Проводяться спонтанні майстер-класи, грають у волейбол та плавають у теплій воді. Якщо абстрагуватись, то можна подумати, що місто живе мирним довоєнним життям… Призвичаїлись.
Скажу чесно, сам сюди забрів, аби провітрити затуркану голову, помилуватись природою. Та чи правильно це?
З цією думкою я звернувся до Ольги Качури, начальника відділу в справах молоді та спорту Конотопської міської ради.
• Хто організовує розваги та майстер-класи?
– У зв’язку з воєнним станом, ми не організовуємо та не проводимо заходів, тим більше масових. Куди піти погуляти чи відпочити, люди вирішують самостійно, в межах дозволеного, відповідно до ситуації. У дітей є їхні законні представники, які несуть відповідальність. Сьогодні на цьому пляжі ми зустріли багато мам з дітьми, бачили й волонтерів, які, відпочиваючи, розважали малечу – хтось танцював, хтось грав у ігри. І я вважаю, що такі випадкові зустрічі бувають корисні. Дітям необхідні позитивні емоції. До того ж не тільки тут можна зустріти молодь, яка відпочиває та імпровізує, організовуючи та урізноманітнюючи власне дозвілля. Знову ж таки, є парки та спортмайданчики.
• Хто відповідає за безпеку такої кількості людей?
– Я не можу сказати, як саме організовано роботу територіальної оборони та поліції, але в місті достатньо патрулів і люди почуваються однаково безпечно як тут, так і в магазинах, на зупинках, у парку.
• Чи планує ваш відділ, міська рада, організовувати дозвілля дорослих і дітей?
– У цьому році наш відділ не укладав договорів, ми не можемо витрачати бюджетні кошти на розваги, бо це не є пріоритетом зараз. Але якщо є якась ініціатива, ми можемо посприяти, звертаючись до підприємців. Багато з них допомагають не тільки військовим, а й дітям, які хочуть щось зробити. Часто це матеріали для творчості. Тож можу сказати, що всі активності, які були в місті, лишаються, але у змінених форматах, ситуативно – задля самопідтримки спільноти.
Поспілкувавшись із людьми, вирішив записати кілька тез:
Зараз всюди небезпечно, а життя одне.
Чого сидіти вдома і боятись, якщо можна засмагати та боятись?
Для дітей це краще, ніж вдома в чотирьох стінах та в телефоні.
Ці думки дуже відрізняються від того, що інколи читаю на сторінках у соціальних мережах. І так, хтось каже “відпочинемо потім”, а хтось не втрачає часу і насолоджується життям сьогодні. Як бути?
Без фахівця таку дилему не вирішити. Психолог Ірина Бут дещо прояснила ситуацію.
• Чи нормально, що люди прагнуть відпочинку в той час, коли в Україні триває повномасштабна війна?
– Триває 4й місяць війни, постійні повітряні тривоги, невизначеність та нерозуміння майбутнього. І весь цей час ми, українці, живемо у стресі. Так, стрес – невід’ємна частина життя. Але під час війни ми маємо його надмірну кількість. Люди часто відчувають себе безпорадними, з’являється страх. Відчувати страх – нормально. Умови, в яких ми знаходимось, – ненормально. Щоб вижити, ми маємо адаптуватись – пристосовуватись до середовища. Наше тіло і психіка здатні самостійно зцілюватись. І тут важливо забезпечити базові потреби, мати поряд підтримку та опору.
• Але інколи чую тезу, що як це можна відпочивати, коли гинуть люди? Ця фраза ніби змушує відчути провину…
– Важливо давати собі право на все, що ви відчуваєте: і біль, і страх, і гнів – це перемога над безпорадністю. Але не потрібно забувати про сон, про інформаційну гігієну, про фізичну активність та хобі. Також варто частіше нагадувати собі, з чим ми вже впорались – це допомагає розвивати стресостійкість.
• Як бути із тим, що діє заборона на масові заходи, немає можливості, як раніше, поїхати на море, та люди все одно збираються, святкують, відпочивають?
– Необхідно забезпечувати потребу в спілкуванні – це надає нам підтримку, мотивує. Варто пам’ятати й про відпустку. Відпустка не тотожне поняття із поїздкою у гори чи до моря. Не синонім слова «подорож». Її завдання – поповнити запас вашої енергії. Життя без відпочинку із гаслом «Все для перемоги» призведе, рано чи пізно, до того, що енергія вичерпається. Настане виснаження. Щоб цього не сталось, варто прислухатись до свого фізичного та емоційного стану та обирати зручний темп роботи та життя. Не варто розраховувати, що десять днів відпочинку компенсують вам місяць щоденної роботи без вихідних. Краще влаштовувати мінівідпустки хоч щодня. Не витрачайте енергію на сварки, пошук винних і т. д. Аби поповнити запас сил, підійдуть прогулянки та насолода природою.
• Тобто жити повним життям під час війни – нормально?
– Світ точно не чорно-білий. Війна – це не повна реальність. Реальність така, що є війна, а є і життя. І вони пов’язані. Я можу працювати, допомагати, піклуватись про інших. Але не варто забувати й про власне відновлення. Теперішнє – єдина реальність, в якій ми існуємо, живимо тут і зараз.
Тож, відпочивати чи ні, та як саме – кожен вирішує самостійно. А як ви ставитесь до відпочинку та розваг сьогодні?