Доступ до публічної інформації – це потужний інструмент, який із 2011 року допомагає громадським активістам, журналістам і пересічним громадянам отримувати інформацію чи документи, яких ті потребують. З іншого боку – це дієвий інструмент для контролю влади. Законодавство України зобов’язує розпорядників оприлюднювати визначену інформацію на своїх офіційних сайтах: як то інформація про організаційну структуру, місію, функції, повноваження напрями діяльності та фінансові ресурси органів державної влади та місцевого самоврядування, комунальних підприємств тощо. Іншу інформацію можна отримати, якщо надіслати інформаційний запит. Правда, до цього часу існують розпорядники, які ігнорують запити чи надають неповну відповідь або ж взагалі не по суті запиту. В таких випадках дії розпорядників можна оскаржити до вищого керівництва, до Омбудсмена та до суду.

Ми вже розповідали, як на Хмельниччині суди розглядають справи  про доступ до публічної інформації. Нашу увагу ми зосередили саме на випадках, де відповідачами були органи місцевого самоврядування. Цього разу ми також маємо для вас ще кілька цікавих кейсів із зали суду та щодо результатів роботи Уповноваженого Верховної Ради України з прав людей.

Загадкові гідротехнічні споруди

Володимир Тіхонов, депутат Красилівської міськради, продовжує збирати інформацію про комунальне майно, зокрема про гідротехнічні споруди у селі Чепелівка. Право оренди цього майна виставили на продаж.  Тож спершу запит, а згодом і позов до суду отримала ТОВ «БІРЖА ПОДІЛЬСЬКА». Суд дослідив усі наявні матеріали в справі та прийшов до висновку, що біржа не відповідає умовам, яким має відповідати розпорядник публічної інформації. Також суд постановив, що саме у цих спірних відносинах біржа не є розпорядником, а тому в задоволенні позову було відмовлено. Водночас біржа просила стягнути з позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 тисяч гривень, однак суд визначив достатнім компенсацію у 500 гривень.

Староста – не розпорядник інформації

Ще Володимир Тіхонов надіслав запит, а згодом і позов до старости Чепелівського старостинського округу Красилівської міської громади. Суд зазначив, що староста не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно, в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Хоча в рішенні зобов’язав старосту таки надати відповідь Тіхонову.

Відсилання до загальнодоступник джерел – неправомірна відповідь

Не отримавши інформації ні на біржі, ні у старости, депутат написав запит до ДП «Прозорро.Продажі». Просив надати йому копію договору, укладеного між оператором електронного майданчика, де відбуваються продажі майна, та адміністратором електронної системи директором «Прозорро.Продажі». Мова тут йде про сайт Прозорро.Продажі.

Тут суд став на сторону громадянина та частково задовольнив його позов. Суд обґрунтував це тим, що відповідач мав би надати копію договору, а не направляти заявника отримувати інформацію із «загальнодоступних джерел».

“Часто суди в своїх рішенням зобов’язують розпорядника розглянути повторно запити. А ще є такий механізм, як встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Це робиться за заявою позивача. В такій категорії справ ним варто користуватись для дієвого захисту“, – прокоментувала рішення суду адвокатка Руслана МАТУЩАК.

Водночас громадянин Тіхонов просив компенсувати йому більше 11 тисяч судових витрат, пов’язаних з розглядом справи. Суд, як і в попередніх справах, йому відмовив.

Розгляд справ Офісом Омбудсмена на Хмельниччині

Поновити право на доступ до публічної інформації може не лише суд, а й Офіс Омбудсмена (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

 Процедура проста: складаємо скаргу, додаємо докази та направляємо це все на Уповноваженого. Далі працівники Офісу Омбудсмена та регіональних представництв займаються вивченням цих справ та наданих доказів. Після чого вже представники Уповноваженого комунікують із розпорядниками. Якщо вони реагують та поновлюють право запитувача на інформацію – протокол не складається. Якщо ж ні, то розпорядник отримує протокол про адміністративне порушення.

5 звернень і без складання протоколів

З початку повномасштабного вторгнення регіональним представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Хмельницькій області здійснено розгляд 5 таких звернень. На розпорядників протоколи не складались, оскільки ними були вжиті заходи та поновлено право заявників на отримання інформації.

Розпорядниками, зокрема, Красилівською міською радою, Ізяславською міською радою, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області, були вжиті відповідні заходи та право заявників на отримання запитуваної інформації було поновлено, про що повідомлено регіональне представництво Уповноваженого з наданням підтверджуючих документів, додаткові заходи реагування, в тому числі складання протоколу про адміністративне правопорушення, не вживались», – зазначила регіональна представниця Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Хмельницькій області Оксана КІЗАЄВА.

Якщо говорити простою мовою, то усі запитувачі отримали відповіді від розпорядників інформації. Загалом така позитивна практика, що склалась на Хмельниччині, свідчить про те, що цей механізм оскарження досить ефективно працює. І що найголовніше, він працює навіть у період війни. Іншою позитивною стороною є те, що цей механізм є абсолютно безкоштовним для запитувачів, на відміну від оскарження в судовому порядку.

Дистанційні моніторинги представництва Омбудсмена

Також регіональне представництво Уповноваженого ВРУ в Хмельницькій області за останні півтора місяці здійснили 4 дистанційні моніторинги дотримання інформаційних прав розпорядниками в умовах воєнного стану. За результатами всіх моніторингів представництво готує звіти з рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень з метою забезпечення інформаційних прав громадян. Останній такий моніторинг завершився 14 липня і стосувався дотримання інформаційних прав Берездівською та Судилківською сільськими радами Шепетівського району Хмельницької області. Про його деталі представництво повідомило на своїй офіційні сторінці в фейсбуці.

Якщо ж робити висновки, то варто зазначити, що наразі в Хмельницькій області достатньо добре працюють два механізми, як то звернення до суду чи надсилання скарги до Уповноваженого ВРУ з прав людини. Проте запорукою успіху в обох випадках буде дотримання вимог закону під час написання запиту: правильне складення самого запиту з усіма реквізитами, обрання правильного розпорядника інформації, коректне формулювання запитуваної інформації чи назви документу. А на етапі оскарження важливим є збір доказів та правильне складення позовної заяви чи скарги. 

Також важливим є бажанням розпорядників надавати інформацію в будь-яких умовах, навіть під час війни, та розуміння норм чинного законодавства України.

Читайте першу частину аналізу судових справ щодо доступу до публічної інформації на Хмельниччині в матеріалі “Доступ до публічної інформації під час війни: судова практика на Хмельниччині”.

Колаж до матеріалу – авторки.