Офлайн-навчання в умовах воєнного стану – новий виклик, з яким доведеться мати справу освітянам, учням і батькам. Одні звістку про такий формат сприйняли із завзяттям, інші – із пересторогою. Спільним для всіх є відчуття невідомості. Вже зараз ясно, що попри рекомендації Міністерства освіти і науки України, остаточне рішення все одно залишається за обласними військовими адміністраціями. Саме вони і визначатимуть, які школи можуть навчати дітей у своїх стінах, а які – ні. Причому “інтрига” збережеться до кінця серпня. За цей час в навчальних закладах мають облаштувати укриття. А також вирішити, в якому іншому приміщенні ховатимуться учні й персонал під час повітряних тривог. Яка ж ситуація в Хмельницькій громаді?
Ціна питання
Шкільне укриття – це, наприклад, колишній тир, буфет чи просто склад у підвалі. Скрізь без особливих проблем вирішується питання з освітленням. Але майже ніде нема вентиляції й водовідведення, деінде відсутнє ще й водопостачання. Приблизно так виглядають чимало підвальних приміщень навчальних закладів, де від 1 вересня під час повітряних тривог укриватимуться учні.
За два місяці до початку навчального року кожна школа громади має вирішити питання з облаштуванням таких локацій самостійно. З використанням вже наявних на рахунках закладів коштів і з додатковим розподіленим на всіх бюджетним фінансуванням.
“Те, елементарне, що має бути – штучне освітлення, водопостачання на водовідведення, струм у розетках. Бажано, щоб був WI-FI. Від себе ще додаю питання вентиляції. Якщо неможливо влаштувати водовідведення, можна передбачити резервуари. Згідно з потребами, з міського бюджету ще потрібно довиділити 3,8 мільйони гривень. Це окрім коштів, які є на рахунках шкіл і які теж будуть використані на ці потреби. Всього на облаштування укриттів закладів освіти буде спрямовано понад 9,5 мільйонів гривень”, – коментує заступник Хмельницького міського голови Михайло Кривак.
У одній зі шкіл середмістя Хмельницького підвал є лише під найстарішою частиною будівлі, зведеної ще в 1903 році. Він розділений на три частини з різними входами. При цьому водопостачання наявне тільки в одному з приміщень, а каналізації поки що нема ніде. Наразі тут займаються ремонтом стін.
“Проводимо демонтаж штукатурки. Звісно, можна і потрібно вдосконалювати. В кожній школі все дуже індивідуально. Але систематична робота всіх учасників посильно спрощує процес. Ми плануємо залучити як укриття і сусідські приміщення”, – пояснює директор закладу Андрій Яківчук.
В іншому хмельницькому навчальному закладі для укриття використовуватимуть приміщення подвійного призначення в підвалі: їдальню, буфет і гардероб. Їх розчищають, укомплектовують вогнегасниками й аптечками. Загальна площа простору, де можна перебувати під час повітряної тривоги, 300 квадратних метрів.
“Виділеними з міського бюджету коштами ми покриваємо потреби з облаштування приміщення на 95-97%. Щоб здешевити, купуємо не лавки, а матеріали, і самі виготовляємо з них сидіння. Також ми не найматимемо когось для проведення електрики, це зробить наш електрик. Придбану сантехніку теж самі встановимо. Крім того, міська рада збирає кошти на додаткові потреби. Тут питання лише в тому, наскільки таке укриття безпечне. Особливо враховуючи, що наші вороги – скажені люди”, – вважає директор закладу Святослав Ратушняк.
До речі, у Хмельницькому через кошти вже виникло непорозуміння. У вайбер-групі однієї з шкіл батькам озвучили нібито побажання адміністрації: здати рекомендовану суму за одного учня на облаштування укриття. На інцидент відреагували у міській раді.
“Є речі, які роздуваються, мов сніжний ком. Насправді, в різних закладах ситуація схожа: батьків просили винести непотріб, який там зберігався, вирівняти фізично підлогу. Батьки працювати не захотіли, вирішили скинутися і найняти працівників, щоб це зробили замість них. Здавати кошти ні на що не потрібно. Я спеціально збирав керівників і наголосив, що вони особисто відповідають за це”, – прокоментував заступник міського голови Михайло Кривак.
“Школа має сформувати перелік потреб і подати його в Департамент освіти. А вже він, у свою чергу, подає перелік засновнику, який після того виділяє кошти. Я переконана, цього процесу ще не було, а вже вирішили зібрати кошти. Батьки можуть допомагати тільки добровільно”, – зауважує голова громадської організації”Батьківська ініціатива” Ольга Яневич-Федишина.
Водночас залучення інших, окрім бюджетних, коштів для облаштування укриттів не заборонено. Головне, щоб це дозволяло законодавство. Йдеться, зокрема, про гроші, акумульовані благодійними фондами.
“Наша організація долучила кошти Фонду для посилення громад ІСАР “Єднання” розміром 221, 4 тисяч гривень на виготовлення лавок для дооблаштування бомбосховищ. Це ті гроші, які зібрали жителі США. Ми вже розглянули пропозиції від одного з хмельницьких постачальників, уклали угоду. До кінця липня будуть виготовлені лавки. Але ми встановимо їх лише в тих школах, де вже облаштовані укриття”, – зазначає Ольга Яневич-Федишина.
Якщо питання з лавками можна вирішити за рахунок невеликих коштів, то, наприклад, проблема з вентиляцією глобальніша. Вона потребуватиме і більших фінансових вливань, і виготовлення проєктної документації.
Укриття є, але не для всіх
Проте ремонт вирішує не все. У більшості закладів укриття не зможуть умістити всіх учнів і персонал. Саме тому на традиційний офлайн-формат сподіватися марно. У школах практикуватимуть змішану форму навчання зі зменшенням кількості учнів і персоналу, які перебуватимуть там одночасно.
“Якщо потужність укриття дозволяє захистити лише третину учнів та персоналу, ми не зможемо організувати там очне навчання. Змішана форма передбачає освітній процес у дві зміни і дистанційне навчання частини класів у певний день. Потім ці класи мінятимуться. Це потрібно, щоб швидше провести евакуацію”, – пояснює Михайло Кривак.
Окрім того, частина учнів під час тривоги може переховуватися у сусідніх з навчальним закладом будівлях, де є укриття. Наразі тривають перемовини з власниками таких приміщень.
Водночас прямо зараз відомо: деякі навчальні заклади, найвірогідніше, офлайн-навчання з 1 вересня не розпочнуть через відсутність підвалу. Це дві школи в обласному центрі – у середмісті й на околиці, та ще дві у селах Хмельницької тергромади.
Примарні перспективи
В умовах війни таке омріяне багатьма очне навчання тепер приваблює далеко не всіх. Ось думки лише деяких батьків.
“Моя дитина відвідує школу, де підвальне приміщення з туалетом і водою, але воно замаленьке для тої кількості дітей, які там навчають. Тому, швидше за все, забиратиму доньку на домашнє навчання. Головна причина – вірогідна паніка погано контрольованої групи дітей під точно таким же панічним керівництвом учителів. Я педагог і знаю, про що кажу” (Ірина)
“При онлайн-навчанні потрібен посилений контроль. І при офлайн потрібно контролювати, але все-таки є надія, що офлайн учителі більше проконтролюють і присоромлять за потреби” (Оксана)
“Син боїться бомбардувань. Тому ми розглядаємо варіант здобувати освіту вдома. Можливо, у закладі з дистанційною формою навчання. Хоча в нашій школі багато батьків навіть чути про онлайн формат не хочуть. І це дуже дивно, бо навіть у карантин навчалися віддалено. А війна ж страшніша за ковід. Чисто теоретично не уявляю, як учитель може взяти відповідальність за 30-35 дітей в такий час” (Тетяна)
Профільний заступник міського голови рекомендацію Міністерства про очний формат висловлюється з обережністю, наполягаючи: в Україні наразі не існує безпечного регіону.
“Те рішення, яке за рекомендаціями зрештою має ухвалити комісія обласної військової адміністрації про можливе чи неможливе відновлення очного формату, дуже відповідальне. Однозначної думки про відновлення навчання нема”, – вважає Михайло Кривак.
Читайте також про те, як на Сумщині мобільній грамотності навчаються люди похилого віку.