У 2014 році вперше Україна зіткнулася з необхідністю переміщення вищих навчальних закладів із Донецької та Луганської областей. Довелося шукати приміщення для навчання і проживання студентів. З 24 лютого 2022 університетські кампуси міст України стали другим домом для ще більшої кількості закладів вищої освіти. Такі переміщення відбулися й до Дніпра.

Евакуйовано всі заклади вищої освіти Донеччини і Луганщини

З початку російського вторгнення у 2014 абітурієнтам довелося зіткнутися з тим, що Донецький національний університет імені Василя Стуса знаходиться у Вінниці, а Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля, який весь час існував у Луганську, – опинився в Сєвєродонецьку.

Повномасштабна війна додала ще більше проблем вишам – окрім неможливості продовжувати освітній процес, постраждали самі будівлі. За даними Міністерства освіти і науки станом на червень 2022 року 43 заклади вищої освіті зазнали руйнувань, 5 з них відновленню не підлягають.

Керівник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко повідомив, що всі виші з підконтрольної частини Донеччини евакуйовані за межі області. Подібна ситуація і на Луганщині, яка майже повністю знаходиться під тимчасовою окупацією російської федерації. 

Які виші знайшли прихисток у Дніпрі

За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, у Дніпрі знайшли прихисток 8 закладів освіти з території, тимчасово окупованої російської федерацією. З них чотири виші та чотири заклади передвищої освіти.

Зокрема на базі Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара тепер функціонують Донбаський державний педагогічний університет зі Слов’янська та його відокремлений підрозділ – Горлівський інститут іноземних мов, а також Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля з Сєвєродонецька. Університету Даля за останні роки довелося змінити своє розташування двічі – спочатку від 2014 року після початку окупації області, а тепер унаслідок повномасштабного вторгнення. 

Інфраструктура університету Гончара дозволяє розташувати і студентсько-викладацький склад вишів, і дає змогу відновити навчання у своїх корпусах офлайн, якщо така безпекова можливість з’явиться. 

Бахмутський коледж транспортної інфраструктури оселився на базі Дніпровського коледжу залізничного транспорту, а Слов’янський коледж транспортної інфраструктури – на базі УДУНТ (колишній  ДНУЗТ ім. академіка В. Лазаряна).

Слов’янський хіміко-механічний технікум переселився в такий самий галузевий Український хіміко-технологічний університет.

Курахівська філія Дніпровського фахового коледжу енергетичних та інформаційних технологій перемістилася до свого материнського закладу у Дніпрі.

Нікуди повертатися

Приазовський державний технічний університет із Маріуполя отримав прихисток у Дніпровській Політехніці. Його основні будівлі знаходилися в декількох кварталах від Донецького академічного обласного драматичного театру в Маріуполі, знищеного росіянами внаслідок прямого бомбардування. Повернутися до своїх корпусів маріупольцям не вийде відразу після деокупації міста, адже весь університетський квартал зазнав бомбардувань.

Життя, побут і робота в одному місці

Умови, подібні до тих, в яких могли жити і працювати освітяни Донеччини та Луганщини, намагаються відтворити у Дніпрі. Так, в гуртожитках ДНУ ім. Олеся Гончара живуть майже 400 студентів, викладачів та їхніх родин з СНУ ім. В. Даля, Донбаського педуніверситету. Разом з університетом, їхній комфорт забезпечують численні благодійні фонди та волонтери. Дніпровський університет першим в Україні почав отримувати допомогу від Міжнародної організації з міграції ООН на облаштування умов для переміщених освітян.

Гуртожитки, в яких тепер мешкають працівники евакуйованих університетів, все більше схожі на осередки своїх міст, – розповідають жителі. На парковці поруч – автомобілі з донецькою та луганською реєстрацією, на території – люди різного віку. 

За словами Володимира, одного з викладачів Горлівського інституту іноземних мов, багатьом освітянам пощастило, адже ДНУ має достатньо місця не тільки для них, але й для їхніх родин. Вважає, що не всім так поталанило у Дніпрі, адже ціни на нерухомість не дають змогу зняти житло із зарплатою працівників бюджетної сфери.

На питання, чи зможуть заклади повноцінно відновити навчання з початком навчального року, опитані відповідають ствердно та іронічно згадують досвід онлайн формату під час коронавірусних обмежень.

“Якби ми знали, що робота в Zoom готуватиме нас до викладання в умовах евакуації, ми б сприймали це простіше”, – жартують під час розмови. 

Кажуть, однією з проблем евакуйованих закладів освіти є вступна кампанія та набір нових студентів. Тепер їм доводиться конкурувати з іншими вишами у Дніпрі, а також постійно нагадувати навіть охочим вступити на навчання, що вони знаходяться не у Хмельницькому, не у Сєвєродонецьку, а саме у Дніпрі.

Замість післямови

В умовах протидії інформаційній агресії, яка прийшла в Україну разом з військами російської федерації, працівники евакуйованих закладів освіти застерігають: будь-які інформаційні повідомлення, що евакуйовані заклади відновлюють роботу на тимчасово окупованій території – фейк. Усі заклади працюють у підконтрольних Україні містах. Вступні кампанії у “виші” окупованих міст організовуються російськими окупантами та місцевими колаборантами, і Україна не гарантує якість освітніх послуг у випадку навчання там.

Читайте також про те, як готуються до нового навчального року в умовах війни на Сумщині.  Про життя освітян на окупованих територіях Запорізької області – читайте тут.

На заголовному фото: студенти СНУ ім. В. Даля продовжують навчання попри втрату матеріальної бази. Фото надане пресслужбою СНУ ім. В. Даля