Від початку повномасштабної агресії росії проти України, за даними прикордонного агентства ЄС Frontex, у напрямку ЄС та Молдови Україну покинули 7.6 млн громадян. Проте за інформацією Польської прикордонної служби, щоденна кількість тих громадян, які повертаються в Україну, більша за кількість виїжджаючих. Однак інформації щодо працездатності цих людей немає. Тим часом на Дніпропетровщині, згідно з даними обласного центру зайнятості, про які повідомляє Суспільне, станом на 1 червня майже 27 тисяч безробітних. Серед них чоловіки та жінки віком від 35 до 45 років. У пошуках роботи 1950 переселенців. Вакансій, які пропонують у центрі зайнятості — 2200. На одну посаду претендують 12 людей.

Ринок праці відновлюється, але не досяг довоєнного рівня

За даними платформи Work.ua, у Дніпрі щотижнева кількість нових вакансій на порталі з початком війни знизилася з 5-6 тис. до 653 у квітні, та поступово зростає (до 1674 щотижнево) на початок серпня. Падіння склало від 8 разів. На шостий місяць повномасштабного вторгнення кількість запропонованих робочих місць зменшилася принаймні утричі, ніж до війни.

При цьому кількість шукачів роботи у Дніпрі зросла. Якщо до лютого 2022 на кожну одну нову вакансію протягом тижня з’являлося два резюме, то у червні ця пропорція склала уже 1 до 10, а в серпні – 1 до 7. 

Міжнародна організація з міграції (МОМ) у липневому звіті зазначає, що 60% осіб, які мали роботу до початку вимушеного переміщення, наразі її втратили. Якщо додати до переміщених ще й місцевих, які повертаються до міста, то тиск на ринок праці зростає.

Найбільш кризовими, відповідно до аналітики Work.ua були весняні місяці. Наразі ситуація стабілізується, як і в цілому по Україні (приріст вакансій щомісяця близько 14%), так і на Дніпропетровщині (приріст на 25% щомісяця).

Кого наймають у Дніпрі

Відповідно до статистики порталу Rabota.ua, найпопулярнішими у працедавців є вакансії в галузі роздрібної торгівлі (27-30% від усіх протягом останніх трьох місяців). На початку повномасштабної війни різко знизилася кількість вакансій у виробництві. Якщо протягом року промисловість пропонує близько 25% усіх робочих місць у місті, то у квітні і травні цього року частка впала до 17%. Проте на кінець літа частка вакансій у виробничій сфері досягла рівня відносно мирного часу. Подібна ситуація спостерігається і на ринку праці в галузі оптової торгівлі та імпортно-експортних операцій. 

Найбільше змінилася частка вакансій у галузі товарів масового споживання: торгівля і просування продуктів харчування, побутової хімії тощо. Якщо до війни кожна з 10 вакансій на ринку стосувалася цієї галузі, то з літа – кожна 5. 

Робочі місця: зі збереженням та без

Конкурувати за робочі місця тепер змушені як переміщені до Дніпра жителі фронтових регіонів, так і переважно жінки, які повернулися з-за кордону після прихистку в країнах ЄС: “По факту, минулі умови роботи мені вже ніхто запропонувати не міг і не хотів“, – говорить Марина Дементьєва, дніпрянка, яка з кінця лютого до кінця червня разом з сином змушена була перебувати в Польщі з безпекових причин. За словами дівчини, після від’їзду майже відразу її звільнили з компанії-розповсюджувача економічного програмного забезпечення. Тепер, коли вони з 7-мирічним сином повернулися, Марина заробляє, проводячи психологічні практики для жінок.

Інша співрозмовниця Надія покинула Дніпро на третьому місяці війни після одного з ударів по міській інфраструктурі. Відсутність фінансової “подушки” та складнощі в пошуку роботи в ЄС змусили її повернутися. З посади продавчині в магазині одного з найбільших продуктових рітейлерів України вона звільнилася самостійно. Однак після повернення в Україну наприкінці червня їй вдалося відновитися на попередній посаді, хоча й в іншому відділенні. “Мені пощастило, що по-перше, не одна я поїхала, і вільних вакансій стало більше, а, по-друге, мій значний досвід роботи став у нагоді“, – стверджує Надія.

Переселенці

Внутрішньо переміщені громадяни опинилися в інших умовах, адже вони тепер перебувають у чужих для себе громадах з іншим локальним ринком праці. Згідно з липневим опитуванням МОМ, загальний місячний дохід родини ВПО становить 137 доларів США при рівні мінімальної зарплати по Україні у 180 доларів (на особу). При цьому 9% ВПО вказують, що вони взагалі не отримали жодного доходу від початку війни.

Наталія, перукар тварин з Бердянська, яка знайшла роботу в одному з салонів для домашніх улюбленців Дніпра, стверджує, що внутрішньо переміщені особи не хочуть говорити про свій статус. Особливо під час пошуку роботи. Проте вважає, що на її працевлаштування вплинув професійний рівень, а не політика бізнесу щодо переселенців.

Житель Сіверськодонецька Володимир приїхав до Дніпра у березні. Каже, що пенсійних виплат за віком, інших соціальних виплат для повноцінного життя у орендованій квартирі не вистачає. Проте роботу за спеціальністю – монтажер залізобетонних конструкцій – поки не знайшов. Син та невістка Володимира також без роботи. Розповідає, що наразі її не шукають через побоювання, що це марна справа.

Заходи місцевої влади

Володимиру поки не вдалося знайти роботу за робітничою спеціальністю, проте за словами начальниці інспекції з питань праці та зайнятості населення Тетяни Янушкевич, відповідно до аналізу вакансій, найбільше місту потрібні робітники. Місцева інспекція з питань праці та зайнятості ініціювала проведення курсів перенавчання переміщених, які розпочато спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру. Навчання, в якому взяли участь 76 осіб з 1950 офіційно безробітних переселенців, триватиме до кінця серпня.

Також функціонує телеграм-канал “Zaynyatist_Dnipro”, де щоденно публікуються вакансії на підприємствах міста. Роботу тут можуть підшукати собі не тільки переміщені, але й місцеві жителі.

Відповідно до липневого інфляційного звіту НБУ, попри часткове відновлення активності на ринку праці, пропозиція робочої сили надалі все одно значно перевищуватиме попит. 

Головне фото: пресслужба Дніпровської міської ради. Навчання робітників з числа переміщених громадян у Дніпрі.

Читайте також про ринок праці на Сумщині.