Після повномасштабного вторгнення росії в Україну представники бізнесу мали вирішити, як далі залишатися «на плаву» в своїй сфері. Війна принесла з собою невпевненість у завтрашньому дні, адже не було чіткого усвідомлення, що буде далі.
Авторка тексту поспілкувалася з власниками двох популярних кав’ярень Луцька, що не схожі на інші. Вони розповіли про те, як у темні часи їм вдалося працювати далі.
Кав’ярня «Шарлотка» із ароматом лаванди
Зоряна Рабан є власницею кав’ярні «Шарлотка», що знаходиться у центрі Луцька неподалік міськради. Відвідувачі у кафе можуть відчути неповторний аромат лаванди. Ці квіти є на столиках і не тільки. Крім кав’ярні у Зоряни Рабан є своє лавандове поле. Тому цілий рік вона дивує відвідувачів не тільки затишною атмосферою з ароматом лаванди, а й десертами з цією цілющою квіткою.
Зоряна зазначила, що в неї таке враження, що 24 лютого триває і досі. Змінилося все і дуже кардинально.
«Ми зачинялися на три дні з початку вторгнення росії, бо не було кому працювати, працівники роз’їхалися, хто куди (хтось у села додому, дехто за кордон). До 3 березня я працювала сама, а далі теж із дітьми виїхала у Польщу. Через кілька днів, коли в західних регіонах було тихо, працівники виявили бажання працювати, бо треба було за щось годувати сім’ї. За прибутки мова не йшла, акцент був на тому, щоб використати сировину, яка була закуплена, заплатити податки та зарплати»,
— розповідає Зоряна Рабан.
«Перші 3 місяці ми виходили в мінус, інколи в нуль, але були люди, особливо переселенці, які надихали нас не здаватися, які лишали відгуки і навіть писали вірші подяки, що ми своєю працею даємо промінчик надії на те «колишнє» спокійне життя «до»»,
— додала вона.
У кафе «Шарлотка» дуже великий асортимент десертів. Вироби постійно змінюються, бо тут орієнтовані на гостей та їхні запити.
«Деякі рецепти купували, деякі я привозила з подорожей, деякі народжувалися навіть тоді, коли щось не йшло по плану і один з інгредієнтів випадково замінювали»,
— розповіла Зоряна.
Також у кафе інколи змінюють рецептури, якщо кілька гостей дають зауваження до певних виробів.
Цього року кафе «Шарлотка» пригощає переможців благодійного аукціону «Медіа-кава», який проводить журналіст та волонтер Мирослав Ватащук. Він є адміністратором проєкту «Медіа-кава» у Facebook, де кожен може поторгуватись і купити можливість випити кави з представниками медіа чи ньюзмейкерами. Зібрані кошти з благодійного аукціону спрямують на допомогу бійцям Сил спеціальних операцій Збройних сил України. В липні в межах проєкту вдалося зібрати перший мільйон гривень.
Основне правило – якість
«Головне — чути свого гостя і давати йому те, чого хочеться, але мати основне правило – продукти мають бути якісні, свіжі та відрізнятися від конкурентів. Хоча останнє «гірше» дається, бо всі наші вироби є на сторінці в Instagram. І як тільки ми щось анонсуємо, через тиждень щось подібне можна побачити в інших закладах. Але ми конкуренції не боїмося, все одно у кожного кондитера є свій почерк і свої хитрощі, про які не розповідаємо нікому»,
— зауважила Зоряна Рабан.
За її словами, зараз основні труднощі в роботі виникають під час повітряних тривог, коли треба швиденько запакувати каву та тістечка з собою, якими відвідувачі хотіли почастувати у закладі та насолодитися процесом. Не зважаючи на це, всі ставляться з розумінням на прохання пройти в найближче укриття, бо зараз такі реалії.
Кафе з особливою атмосферою «Луцька Венеція»
Кафе «Луцька Венеція» відрізняється від інших закладів, адже знаходиться у парку на воді. У місті є два кафе з назвою «Луцька Венеція». Одне знаходиться у Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, а інше у парку 900-річчя.
Засновник креативної площини «Луцька Венеція» Леонід Баглай розповів, що після подій 24 лютого на тиждень призупинили роботу. Впродовж тижня приходив на один з об’єктів, дивився на природу, сидів і думав: “А що далі?”. Тоді був інформаційний вакуум, бо люди не знали, як далі буде вести себе країна-агресор.
«Коли проходить певний час, ти заставляєш себе підніматися і рухатися далі. Я відповідаю не тільки за себе. я відповідаю і за людей, які працюють У мене. Сім’ї винаймають квартири, їм потрібно жити… Триматися на плаву заставляє життя. Якщо ти не пливеш, ти тонеш. Буває, що мені кажуть: «Що ти робиш? Навіщо ти інвестуєш в бізнес? Але якщо цього не будеш робити, це буде зникати»»,
— зауважує Леонід.
Про психологічний ціновий бар’єр на прикладі кави
Нещодавно Леонід Баглай говорив з одним клієнтом, який помітив, що стакани для кави у «Луцькій Венеції» стали інші. На що він відповів, що на сьогоднішній день кава подорожчала в три – чотири рази. Якщо кава була в районі 300 гривень – сьогодні вона 600-800 гривень (пачка за кілограм – авт.).
«Коли ти скажеш, що кава сьогодні коштує не 30 гривень, а 45 гривень, то людина цього не сприйме. Ми вийшли з ситуації таким чином, що поміняли якість стаканів. Вони стали інші (дещо дешевші – авт.), але ціна кави при цьому не змінилася, також об’єм кави у стакані залишився той самий. Людина не має цього розуміти. Вона прийшла випити кави за зрозумілу для неї ціну, за зрозумілий для неї бюджет»,
– зазначив Леонід.
Крім кави та інших неалкогольних напоїв, у «Луцькій Венеції» також можна скуштувати оригінальне морозиво. Є навіть зі смаком лосося. Це морозиво із назвою «Файні льоди» – це франшиза львівської майстерні натурального морозива. Там виробляють морозиво без фарбників і консервантів.
«Наше кафе підтримує здорове харчування. В нас немає будь-яких шкідливих напоїв, а також газованих напоїв на кшталт «Кока-коли», «Фанти»,
— зазначив Леонід.
Увага до деталей — це рівень
На столиках у закладі є живі квіти. Леонід Баглай пояснює, що деталі — це все.
«Є такий вислів: диявол у деталях. Я би сказав, що це янгол у деталях. Квіти – це щось живе, а коли вони стоять на столику – це додає кольорів, настрою, створює певну атмосферу і як на мене – це рівень»,
— наголосив Леонід.
У «Луцькій Венеції» випічка смачна і корисна. Якщо морозиво, то тільки натуральне, є без цукру, є без лактози. «Луцька Венеція» — заклад здорового і смачного напрямку харчування.
Після 24 лютого у «Луцькій Венеції» відбувся своєрідний обмін працівниками, коли одні дівчата поїхали з Луцька за кордон, а їх замінили переселенці, які приїхали з Києва.
За словами Леоніда Баглая, найбільше людей приходить у кафе на вихідні. Проте кількість людей залежить від погоди.
«Є сонце, є люди, немає сонця – нема людей. Погода нам директор», — зазначив він.
У «Луцькій Венеції» можна взяти на прокат човни, велосипеди. А для військовослужбовців та їх родин, дітям з ДЦП є можливість кататися безоплатно. Перед посадкою на човен кожному проводять інструктаж, люди зобов’язані одягнути жилети, бо це гарантує їхню безпеку.
До воєнного стану у «Луцькій Венеції» проводили кінопокази, а зараз їх немає.
«Якщо з концертами живої музики все окей і ми їх проводимо щовихідних, то з кінопоказами зараз проблеми, бо через комендантську годину люди не мають можливості затриматися довше. Тобто коли можемо дивитися кіно, тоді починається комендантська година. Але я обіцяю, що як тільки відновиться нормальний ритм життя, буду продовжувати проводити кінопокази, щоб люди відпочивали під гарними зеленими деревами цими літніми довгими вечорами», — зазначив він.
Про важливість допомоги в часи війни
Насамкінець розмови авторка тексту запитала про те, як на думку Леоніда, держава має допомагати підприємцям вести бізнес. На що він відповів, що зараз щось просити в держави – це дуже неправильно. Тому, що такий час, що державі повинні давати ми.
Леонід Баглай додає, що зараз кожен має думати про те, як допомогти нашим солдатам і як виграти в цій війні:
«Мій заклад передбачає собою певну атмосферу. Я часто бачу, що люди сюди приходять за цим настроєм позитивним, люди приходять сюди зарядитися. Я б хотів, щоб всі знали, в якому часі ми живемо. Не забували, що поки нам тут добре, десь там падають снаряди, бомби. Має бути якась емпатія і взаємодопомога. Коли людям кажуть про допомогу, то люди чогось думають, що вони одразу мають дати гроші. Але допомога державі, військовим буває різною. Це може бути, як рука допомоги, добре слово, так і прихисток, їжа, одяг, інформаційна підтримка, логістика. Є дуже багато шляхів допомоги людям. Я би хотів, щоб люди не забували, що відбувається і якось брали хоча б один день у тиждень для того, щоб не просто подумати, а і допомогти».
У «Луцькій Венеції» є скринька, де збирають гроші для допомоги військовим. Зокрема, діти продають квіти, а гроші передають для ЗСУ.
Леонід Баглай каже, що до нього можна звертатися, якщо є бажання організувати у його закладі подію чи захід.
«Ми відкриті до абсолютно будь-яких заходів, наприклад, для психологічних посиденьок на природі, для збирання коштів на ЗСУ чи чогось іншого. Також ми збираємо одяг для переселенців, одяг для солдат, які знаходяться в другій поліклініці обласній, у госпіталі Ветеранів війни», — зазначив він.
Леонід хоче, щоб інші долучалися впроваджувати допомогу для людей, які потребують допомоги. Він хоче, аби цей меседж передався іншим.
«Це не є волонтерством. Я не є волонтером. Ми є посередниками, адже якщо кожен долучиться до цієї справи по пару хвилин на тиждень, то буде величезна справа», — наголосив Леонід.
На фото квіти з акції «Квітка душа». 7 серпня у центральному парку організували таку акцію в пам’ять про дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни.
Читайте також про чернівецьких артистів-волонтерів у матеріалі “Найзворушливіше було бачити чоловічі сльози”: рефлексії війни від дуету “Скриня”.
Головне фото – сайт “Українська правда”