У Хмельницькому діти поєднують захоплення малюванням й волонтерство. На списаних захисних шоломах вони зображують українських військових, рослинний орнамент, міські пейзажі. Згодом амуніцію продають на аукціонах, а за виручені кошти купують необхідне для армії. Ця ідея – спільний проєкт місцевої художньої майстерні “Куб” та громадської організації “Захист – об’єднання волонтерів”.   

Ми живемо в дуже сильний час

Поштовхом для співпраці майстерні і волонтерського об’єднання стали роботи кураторки художньої майстерні “Куб” Юлії Нікіфорової. З перших днів після повномасштабного російського вторгнення мисткиня гостро переживала події і шукала, як допомогли  військовим. Спочатку хмельничанка взялася плести сітки, а згодом зрозуміла: може бути корисною і як художниця.

Юлія планувала створити картину про Маріуполь. Але в процесі роботи дійшла висновку: співвітчизники й так переповненні болем, їм потрібно більше підтримки та віри, що Україна встане з колін. Так виникла ідея намалювати сильних жінок, які символізують відродження і перемогу.

“Із злом не можна домовлятись, його треба вбивати. Живемо ми в дуже сильний час, бо саме свідомість та віра всіх українців перемагає над абсолютним злом”, – пояснює свою позицію Юлія Нікіфорова у дописі на фейсбуці.

На першій роботі – українка з волоссям у вигляді колосся й довгою косою. Вона вдягнена у вишиванку із закарпатською символікою й написом “Слава Україні”. Після подій у Бучі й інших містечках та селах Київщини, зізнається Юлія, вона відчула лють через звірства росіян. Зрештою художниця створила картину жінки у яскравому вінку й червоному намисті. Так вона прагнула показати:  українки не бояться. Ця робота, за її словами,  присвята перемозі. В соцмережі картини побачили волонтери і запропонували співпрацю – мистецтвом допомагати зі збором коштів для збройних сил.    

Перша картина Юлії Нікіфорофої, присвячена сильним жінкам і перемозі. Фото з фейсбук-сторінки художниці

“В процесі прийшли й інші ідеї. Я запропонувала роздрукувати ці роботи на шоперах. Ми продали їх понад 500. Потім були листівки із зображеннями жінок  тиражем понад 1000. Потім підключили шоломи. Їх наразі виготовили вже понад 200. Далі волонтери підключили фляги Другої світової війни. Їх було дуже багато. Я роздавала, щоб діти розписували їх вдома. А там підключалися і батьки”, – розповідає Юлія Нікіфорова. 

Україна очима дітей

Знаходять списані шоломи волонтери ГО “Захист”. Ця громадська ініціатива після повномасштабного вторгнення об’єднала близько 20 різних громадських організацій. Рух починався як пункт збору речей для військових і цивільних з гарячих точок. Згодом у “Захисті” ініціювали пошиття плитоносок, аптечних сумок, стали зварювати протитанкові їжаки, проводити заняття з тактичної медицини, налагодили співпрацю з благочинцями інших країн, відкрили соціальний магазин, започаткували напрямок роботи з дітьми.

“В інстаграмі побачили першу Юліну картину – жінку у віночку з пшеничних колосків. Вона і стала початком співпраці з художньої майстернею “Куб”. Ми прийшли сюди, проговорили нашу ідею – Україна очима дітей під час війни. Списані шоломи відшукуємо самі. На початку співпраці в нас їх було 15, потім стали знаходити й інші. Зображують діти на них різне. Хтось хоче квіти, хтось бачить це по-іншому”, – координаторка напрямку “діти” ГО “Захист – об’єднання волонтерів” Ірина Тимчук.
Учениця художньої студії “Куб” розмальовує шолом. Фото авторки

Розмалювали шоломи – пошили дощовики

Щоб реалізувати розмальовані шоломи, активісти влаштовують ярмарки не лише у Хмельницькому, а й в інших містах України. Наприклад, у Чернівцях, Львові, Івано-Франківську, Одесі, Києві, Ужгороді. Розмальовані шоломи вдалося реалізувати навіть на американській військовій базі “Ramstein” у Німеччині. Вже незабаром благодійну акцію планують у польському Кракові. Під час літніх канікул мистецький рух розрісся, і тепер у деяких українських містах дорослі та юні художники теж почали розмальовувати амуніцію. Зараз цим займаються в Ужгороді, Івано-Франківську, Львові та найбільше – у Києві.

“В нас є офіційні запити від батальйонів. Нещодавно закупили мембрану в Туреччині за 1,5 тисяч доларів, дозбирають кошти на фурнітуру і шитимуть 300 дощовиків. Це робитимуть у Василькові на Київщині. Тамтешній цех розбомбили. А студенти забрали обладнання в гуртожиток і там шиють ці дощовики для військових безоплатно”, – пояснює Ірина Тимчук.

Волонтерство згуртовує і заспокоює

Наразі у розмальовуванні шоломів беруть участь майже всі учні майстерні, більшість з яких дівчата. Наприклад, 14-річна Анна малює міський пейзаж яскравими фарбами, тому що їй подобається хмельницьке середмістя. А її ровесник Андрій створює візерунок з прапором Ічкерії, де зелений колір символізує іслам, червоний – кров, пролиту в боротьбі за свободу, а білий – шлях до світлого майбутнього.  Згодом цей шолом передадуть як оберіг для Чеченського миротворчого батальйону імені Шейха Мансура, який від 2014 року воює на боці України.

Шолом для Чеченського миротворчого батальйону імені Шейха Мансура. Фото авторки

“Щоразу на каску йде різна кількість часу. Старші діти хочуть усе більше деталізувати, ускладнити. Вони сидять навіть ночами. А молодші – намалюють, а далі я домальовую”, – зізнається Юлія Нікіфорова.  

За словами художниці, волонтерство згуртовує і розслабляє. А ще дітям дуже важливо бачити результати своє роботи.

“Одного разу за виручені кошти ми придбали біноклі. Діти бачили відео з ними, і у них світилися очі. Коли пошиють дощовики, ми спочатку привеземо їх у Хмельницький, щоб художники знову побачили, що створили за зароблені ними кошти”, – каже Ірина Тимчук.

За пів року юні художники розмалювали понад 200 шоломів. Створили речі навіть для гурту “Kalush” і Благодійного фонду Сергія Притули, а один із шоломів хотіли передати президенту, проте поки не вийшло. 

Головне зображення із сайту Поділля News.

Як працюють активісти “Музоборони” читайте у матеріалі “Запорізькі музиканти розіграли на концерті гранатомет, а гроші віддали захисникам”.