Сплять у підвалах, сховищах та виїжджають на ночівлю у поля – таке життя нині мають мешканці Нікопольського району Дніпропетровщини. Його два великі міста – Нікополь та Марганець – від початку липня російські окупанти накривають з реактивних систем залпового вогню та артилерії щовечора, щоночі, а тепер уже і вдень. Росіяни б’ють по мирним людям з окупованої частини Запорізької області. Переважно з Енергодара, прикриваючись Запорізької атомною електростанцією. Обстріли не припиняються і зараз.
Росіяни б’ють по Нікополю.
У Нікополі від початку російських обстрілів пошкоджено трохи більш як 400 багатоповерхівок, майже 1100 приватних будинків. З них 21 – зруйнований повністю. Від обстрілів постраждало 68 промислових об’єктів (2 зруйновані), 76 закладів торгівлі, 10 закладів охорони здоров’я. Зокрема, станція переливання крові, лікарня, амбулаторія та відділення судмедекспертизи. Пошкоджені 42 заклади освіти – це школи, садочки, ліцеї, технікуми та будинки дитячої творчості. А ще 16 закладів культури та 150 транспортних засобів.
Останнім часом окупанти гатять по людях та інфраструктурі цілодобово. Місцеві жителі рятуються тим, що просто не ночують у будинках та квартирах. І багатьом це справді допомагає вціліти.
Біля багатьох багатоповерхівок прилітає по кілька разів за добу.
Понад тиждень тому росіяни протягом кількох днів випустили по Нікополю понад 100 снарядів з РСЗВ «Град» та зі ствольної артилерії. Били і вночі, і вранці. Один із районів міста з п’ятиповерхівками, окупанти накривали і вночі, і зранку. Біля будинку, де мешкає пані Тетяна Павленко, снаряди падали з кількох сторін. У кількох багатоповерхівках поруч теж повилітали вікна з рамами та шибки. А у дворі – повністю згоріло авто.
– Вночі, потім вранці. З тієї сторони будинку два прильоти. Там дерево отаке, як сокирою зрубало. Сила! І балкони, і вікна – майже всі повилітали. А там у дах поцілило.
Пані Тетяна мешкає у першому під’їзді цієї п’ятиповерхівки. Каже, у її квартирі, на щастя, все ціле. Та вийшла із чоловіком та сином у двір – прибирати наслідки прильотів. Під багатоповерхівкою на доріжках та у палісаднику – купи скла. Жінка розповідає – виїжджала з Нікополя на кілька тижнів та повернулася. І просто не ночує вдома. Каже, як настає вечір – спершу до найближчого укриття прямує старенька мати, а за нею – і вся родина. Інакше під постійними обстрілами у Нікополі не вижити.
– Ми ходимо в укриття уже третій місяць. Кожну ніч. Одну ніч, іншим разом, хочеться вдома відпочити, поспати. Але як тільки починається вечір – не залишаємося вдома. Страшно!
Не ночували вдома – та врятувалися.
У ніч цих обстрілів не було вдома і подружжя Сотникових. 63-річний Сергій каже – постійно виїжджають на ночівлю у село, бо жінка дуже боїться. І от снаряди з «Граду» прилетіли неподалік вікон квартири на першому поверсі.
– Приліт буквально 50 метрів звідси і 30 метрів звідси. Якраз по кутках виходить. У нас з першого по другий поверх всі вікна повилітали. Там рами постраждали – уламки полетіли, кондиціонер поламали.
Скло було по всій квартирі, каже господар. Багато висипалося на дивани та ліжка. І ще – осколки від снаряда, що вибухнув.
– Можна сказати, що нам трохи пощастило. Бо якби були вдома – порізалися б капітально склом. В спальні на ліжко – в одне, у друге вилетіли, на кухні там вилетіло. Довкола скла було повно. А оцей осколок (металічний – прим. авт.) прилетів прямо в хату – через раму, через скло. Якби хто був, то, я думаю, мало б не було. Порвало б тіло на шматки.
Найбільше розбитий – приватний сектор Нікополя.
Найбільше ж від прильотів у Нікополі страждають жителі приватного сектора. В один із них уже прилітає неодноразово, кажуть люди. Одного вечора по домівках мирних нікопольчан російські окупанти били різними видами озброєння, що спричинило ще й пожежі. У 62-річного Костянтина Кочурова не стало гаража з реманентом, мопедом та велосипедом. Чоловік з 17-ти років працював механіком – тепер усе знищено.
– Сусідка сказала – полум’я було до 15 метрів у висоту. Так все горіло. Там або фосфорна була, або термітна (снаряд – прим. авт.) Тут ну просто нічого не лишилося. Всі болгарки, всі шурупокрути. Поплавилося навіть.
Крім того, згоріли живцем і 80 перепілок, які тримала родина Костянтина. Чоловік уже давно не ночує вдома – виїжджає з дружиною на дачу. Там тихіше. Та заради господарства та собаки чоловік щодня повертався додому – аби доглянути та погодувати. Тримання птахів – ще й було невеликим бізнесом для родини. Та найгірше, люди ледь не позбулися будинку. На хаті згорів дах, нема і прибудови. Та рятувальники встигли вчасно загасити полум’я і воно не дісталося кімнат.
– Даху немає. Просто фронтон лишився і це все, що від нього зосталося. Тут, звісно, дим як йшов, все чорне тут. Там же крокви, шифер, все інше – це все впало сюди і згоріло буквально за лічені хвилини. Згоріло все!
Росіяни «звільняють» нікопольчан від усього за лічені хвилини – одним пострілом.
За лічені хвилини тієї ночі позбувся автівки та літньої кухні 63-річний нікопольчанин Василь Зорін. Коли розпочався обстріл, чоловік якраз був у хаті – лежав на дивані біля вікна. Каже, дивом врятувався.
– Встиг з дивана сповзти і під диван заліг. На мене посипалося уже скло. Так добре гепнуло – аж хата задвигтіла.
Реактивний снаряд влучив на подвір’ї біля воріт. Від удару вони відлетіли на кілька метрів. На 90 градусів розвернуло і авто, яке стояло у дворі. Пан Василь каже – довго збирав гроші, аби придбати цю 30-річну машину. Нині від неї лишився лише обгорілий метал. І від літньої кухні теж зосталися самі обгорілі стіни. А біля них – купи смертоносних уламків із російських снарядів.
– Це все моє, що лишилося. Подарунки. Нема слів, щоб розказати вам. Що наживали – то те пропало. Це такі подарунки мені лишили. Щоб вони їм (росіянам – прим. авт.) назад полетіли ті подарунки – нема слова на них, що і сказати!
Окупанти б’ють – та Нікополь живе!
На другий день після обстрілів постраждалим уже привезли дошки та шифер. Це допомога від міськради Нікополя. Тут жодного дня від початку масованих обстрілів не припиняли роботу комунальні служби. Уся інфраструктура міста, як її не б’ють окупанти, працює. На будматеріали знаходять гроші як у міському бюджеті, так і з допомогою благодійників. Найголовніше, каже мер Нікополя Олександр Саюк, оперативно ремонтувати дахи. Бо дощі.
– В нас близько 33-ьох дахів пошкоджено було потрапляннями. То близько 20-ти вже зробили. Є у нас ОСББ і через них ми на кожен будинок надаємо допомогу будматеріалами. Вони ж проводять роботу із закриття вікон. Якщо є якісь проблемні питання – ми їх коштом комунальних підприємств закриваємо. Зараз у нас проблеми з будматеріалами немає.
За понад три місяці масових обстрілів Нікополя уже загинуло десятеро місцевих жителів. До лікарень із пораненнями доправляли 75 людей. Тільки от нещодавно після обстрілу вдень шестеро нікопольчан отримали поранення. Четверо з них перебувають на стаціонарному лікуванні. Один у важкому стані, інші – у стані середньої важкості. У більшості пацієнтів, кажуть у місцевій лікарні, найчастіше комбіновані мінно-вибухові травми, каже медичний директор лікарні Олександр.
– Переважно це мінно-вибухова травма, осколкові поранення нижніх кінцівок, верхніх. Були пацієнти з осколковими пораненнями черевної порожнини, плевральної порожнини. Найчастіше це травма комбінована – тобто, це і уламки снаряда, і уламки скла. Це і переломи внаслідок падінь, коли людей дістають з-під завалів.
Звісно, що і лікарям У Нікополі надзвичайно важко надавати допомогу людям, коли обстріли тривають. Та медична система міста працює без зупинки, певнить медичний директор лікарні Олександр.
– Сказати, що це психологічно просто зайти до операційної, коли обстрілюють – то ні. На території лікарні у нас за цей тиждень був обстріл – потрапляло в будівлю. І в цей час саме проводилася операція дитині, яка була доставлена. Це складно, це наша робота, тому ми її виконуємо.
З 105 тисяч місцевих жителів у Нікополі залишилося менше половини. Втім, дехто з людей уже й повертається додому, кажуть у міськраді.
Обстріляний Марганець.
Схожа ситуація й у сусідньому Марганці. До повномасштабної агресії у місті жили 45 тисяч людей. Скільки нині покинули місто – у мерії, кажуть, порахувати не можуть. Та візуально і вдень на вулицях практично немає люду.
Російські окупанти почали обстрілювати Марганець із 16-го липня. Протягом цього часу загинуло щонайменше 14-ть марганчан, ще 35-ть дістали поранень. Одним із наймасовіших вбивств людей у місті став нічний обстріл 10 серпня. Під час масованої атаки із «Градів» та «Смерчів» по середмістю загинуло 10-ро людей, ще двоє померли у лікарні. Одна жінка тоді не вижила після обстрілу сусідньої Мирівської громади. Усі прильоти прийшлися на багатоповерхівки, палац культури, гуртожиток, дві школи та будинок для літніх людей. Найбільше загиблих у гуртожитку – там мешкали пенсіонери та працівники місцевого гірничо-збагачувального комбінату.
Люди ночують у підвалах і сховищах. Та сидять на заспокійливих.
Після того обстрілу Марганець покинуло багато жителів. А ті ж, хто лишився – рятуються як можуть. Ось цей один із приватних секторів міста потерпає від російських снарядів буквально через день. 64-річний пенсіонер Георгій Новінський нині ремонтує своє подвір’я. Російський снаряд прилетів сюди вночі 9 жовтня та розірвався у палісаднику. Частина його просто вкопалася у землю. Рятувальники оглянули та запевнили – вона вже безпечна. На щастя, чоловіка з дружиною вдома не було – якраз поїхали погостювати до дітей. Бо уламки снарядів посікли не лише двір, але й залетіли у будинок. Та найгірше – від осколкових поранень у дворі загинула улюблениця родини – вівчарка Багіра. Пан Георгій каже – брали її ще цуценям.
– 8 років була у нас, служила. Ми її лишали, бо у нас ще господарство – кури. Сторож був хороший.
Гупає тут чи не щоночі, каже Георгій. Тож люди прилаштувалися та ночують у підвалі. Уже два місяці поспіль.
– Іншим разом буває – з вечора починають. Бах-бах-бах-бах. Сьогодні о 5:20 і прильоти були страшенні. Так що погріб ми вже переобладнали під житло, тому що кожну ніч гепають так, що не зрозуміло – чи по нас знову прилетить, чи по сусідах.
У сховищі подружжя має усе для ночівлі. Зробили три ліжка, провели світло та поставили обігрівач. Пенсіонер каже – мабуть, і взимку доведеться тут спати. Тому вже продумують, як краще утеплити свій підземний сховок. Що одразу впадає у вічі – так це купа пляшечок із заспокійливим. Георгій каже – то п’є дружина.
– «Валеріанка» кожну ніч. Та вона і вдень п’є. Особливо після нещодавнього прильоту до нас. Не може заспокоїтися.
Прилітає так швидко, що не встигають ховатися.
Час від часу здригаються від нічних прильотів і на іншому кінці цього приватного сектора. Марганчанин Олександр Герасименко розповідає – два тижні тому бахнуло біля двору о 10-й ввечері. Чоловік якраз на вулиці говорив телефоном. Згадує – навіть не встиг би сховатися.
– Вибух, осколки. Я не встиг навіть впасти, тому що це відбувається моментально. Вчора от було о 18:30 було, сьогодні о 5:20 зранку. Не вгадаєш.
Чоловік каже – від того прильоту по-різному постраждали кілька садиб сусідів. У когось вибило шибки, комусь вирвало вікна і посікло паркан та стіни будинку, побило сонячні панелі. Найгірше ж дісталося сусідці навпроти подвір’я пана Олександра. Снаряд влучив прямісінько у її спальню і спричинив пожежу.
– Ось бачите край фронтону – його трошки немає. Ось так снаряд і залетів. Пробив дах, пробив підлогу. Дві спальні й кімната. Пряме влучання. Сусідці нашій не пощастило – у неї згоріло. Будинок зсередини практично. І все там усередині розбите.
На щастя, якраз місяць тому сусідка виїхала з Марганця. Тож Олександр розповів їй, що ж сталося з її помешканням. Каже, там є гарний підвал – тож тепер і сам ним користується час від часу.
Марганецька громада виживає під ударами окупантів.
Російські окупаційні війська тероризують місто Марганець і б’ють із реактивних систем залпового вогню та ствольної артилерії усюди без розбору. За понад три місяці обстрілів пошкодили 250-т приватних будинків, побили зо півсотні багатоповерхових, три комунальні підприємства, 7 закладів освіти та одну лікарню. Окупанти постійно розбивають електромережі та газогони. Втім, комунальним службам вдається все оперативно відновлювати. Найтяжча ситуація, кажуть у мерії Марганця, нині у прибережних до Каховського водосховища селах громади. Зокрема, в Ільїнці, Новокам’янці та Новокиївці. Там залишилися жити переважно пенсіонери, розповідає секретар Марганецької міської ради Анатолій Деркач.
– Росіяни їх знищують просто вщент. Там ті будівлі, як на долоні лежать на воді й вони по ним стріляють. І стріляють таким прицільним вогнем, що там не залишається ні вікон, ні дахів. Зараз перевізники відмовляються як людей звідтіля возити, так і доставляти туди товари в магазини. І ми туди організовуємо доставку гуманітарної допомоги. Люди їхати не хочуть, а інакше їм не вижити.
Громади Нікопольського району – це зона бойових дій.
Окупанти б’ють по Нікопольському району з окупованої частини Запорізької області – їхні позиції у деяких місцях буквально за чотири з половиною кілометри звідси. До переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій нині входять чотири громади Нікопольського району – Марганецька, Мирівська, Нікопольська та Червоногригорівська. Відповідно до цього, усі внутрішньо переміщені особи з цих громад можуть отримати грошову допомогу від держави.