Ні для кого не секрет – українські волонтерські організації з перших днів війни відіграють значну роль як в оснащенні армії так і в допомозі постраждалим від війни цивільним. Не так важливо, чи це сотні мільйонів, які вдається збирати Притулі і Чмуту, чи пару тисяч, які може зібрати тітка Клава з сусіднього під’їзду. Адже все це спільно працює на нашу перемогу.
Та як би там не було, навіть війна не може викорінити шахрайство. На жаль, відомі способи заробітку на перепродажі гуманітарки чи привласненні задоначених коштів. Таких випадків насправді мало, що радує. Про них майже не чутно. Проте все ж і такі історії варто знати. Принаймні для того, аби розуміти – трапляється всяке. А далі робимо висновки і продовжуємо йти до перемоги.
Рівненський суд вирішив
Минулого тижня, 12 жовтня, в Єдиному державному реєстрі судових рішень з’явилось нове рішення Рівненського господарського суду. Судились Благодійна організація “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” та фізична особа-підприємець з Дніпра Коза Микола Миколайович. З останнього фонд через суд вимагав стягнути 342,5 тисяч гривень, буцімто безпідставно набутих бізнесменом.
Так що ж власне сталось?
З опублікованого рішення можемо дізнатись, що “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” здійснює свою діяльність за рахунок благодійних внесків фізичних та юридичних осіб. У зв`язку із численними запитами військових частин на забезпечення автотранспортом, члени організації знаходяться в безперервному пошуку осіб, що мають змогу на платній або безоплатній основі поставити автомобілі та здійснити їхній ремонт у разі потреби. Оскільки внутрішній ринок підходящих для фронту машин фактично вичерпався, наразі мова йде у більшості про автівки доставлені із закордону.
Так от, в пошуках підрядників і волонтерів, центр “Схід” через мережу інтернет знайшов чергового виконавця – Миколу Козу, який пообіцяв поставити запчастини.
Гроші є, автівки – немає
За версією волонтерів, вони перерахували підприємцеві 341 тисячу гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 23 від 11 травня 2022 року. Проте, після проведення оплати ФОП перестав виходити на зв`язок, не надав жодного документу – договору, рахунку, акту тощо.
У свою чергу підприємець, заперечуючи проти позову, наполягав на тому, що між сторонами у справі йшли перемовини щодо укладення договору. А саме, у травні 2022 року представники волонтерського центру зв`язувалися із ФОПом щодо поставки автомобільних запчастин та комплектуючих до автомобілів. У розмові окрім усього іншого було надано інформацію щодо контактних осіб, з якими підприємець мав у подальшому працювати і реквізити для оформлення договорів, накладних, рахунків тощо.
Хронологія подій
10 травня 2022 року на електронну адресу Благодійного фонду “Волонтерський Центр “Схід” від Максима Кози був направлений супровідний лист разом зі сканкопіями підписаного та скріпленого печаткою договору купівлі-продажу №3 від 10.05.2022 року. Крім того була там копія підписаного та скріпленого печаткою примірника видаткової накладної і рахунка на оплату. У вказаному супровідному листі було зазначено, що один примірник договору та видаткової накладної необхідно підписати та повернути на адресу підприємця.
А вже наступного дня, 11 травня, як вже було сказано, волонтери перерахували на рахунок ФОПа 341 тисячу гривень. І це, на думку Максима Кози вказує на цільове, а не помилкове направлення коштів, як про те стверджують представники “Сходу”.
Крім того за словами підприємця 12 травня 2022 року його водій доставив з Костополя до Львова замовлений товар. Чому до Львова? Буцімто саме там вказані автозапчастини були потрібні для ремонту привезених із-за кордону автомобілів на одній із станцій технічного обслуговування. Її координати, за версією бізнесмена, озвучив у телефонній розмові керівник волонтерської організації Руслан Євстаф’єв. (Інформація щодо розмови з батьком Руслана Євстаф’єва виявилась помилковою та була виправлена – авт.)
Сам Євстаф’єв молодший цю інформацію заперечив. Організація, мовляв, зареєстрована та здійснює діяльність у місті Дніпро, представництва у Львові не має і ніколи не мала. А листи та документи, на які посилається Максим Коза, на електронну адресу позивача ніколи не надходили. Та й товар волонтери так і не отримали.
У підсумку, дослідивши всі обставини справи, суд вказав на достатність доказів того, що Максим Коза, вчинив достатньо дій для того, аби договір між сторонами було підписано. Враховуючи це вважати перечислені кошти безпідставно набутими неможливо. Відповідно – позов Благодійної організації “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” було відхилено.
Коза та “Схід”
Ми спробували зв’язатись зі сторонами процесу, аби почути їхню позицію по даній справі. Однак контактні телефони волонтерського центру не відповідали. А от додзвонитися до підприємця Максима Кози все ж вдалось.
“Це аферисти. Відверті аферисти. Як можна мати пів десятка однотипних позовів про “безпідставно перераховані” гроші? І це тільки те, що я знаю по Західній Україні. Можу одне сказати – на початку війни ми, зрозуміло, не настільки приділяли увагу документації. Всі працювали на перемогу. Однак навіть тоді первинні документи ми вели справно і спроба “розвести” нас на ці тисячі виглядає дуже дивною. Зі справжніми волонтерами ми звісно працювати не перестаємо, а це були просто шахраї”, – прокоментував ситуацію пан Коза.
Слова бізнесмена нас зацікавили і ми покопавшись у судовому реєстрі дійсно знайшли кілька свіжих справ Волонтерського центру “Схід”. Щоправда не так багато, як про те казав Максим Коза.
Судова історія “Сходу”
Зокрема “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” відсудив у львівського ТОВ “Алін Інвест” 172,8 тис грн “безпідставно отриманих коштів” . Крім того волонтери судяться з ФОП Янко Володимира Володимировича за 2,44 млн грн знову ж таки “безпідставно отриманих грошових коштів”.
Не беремось судити про безпідставність звинувачень волонтерського фонду. Однак, судячи з кількості справ дніпрянам ну дуууууууже вже не щастить на підрядників.
Засновником та керівником Благодійної організації “Благодійний фонд “Волонтерський центр “Схід” є підприємець з Дніпра Руслан Євстаф’єв. Крім волонтерської діяльності він є співвласником ТОВ “ТПК Агроімпекс” і ТОВ “Індастріал пром технікс”, що входять до бізнесгрупи “Дніпроолія”. Це виробник і експортер олії і шроту. Включає маслоекстракційний завод, власні елеватори і складські приміщення. До війни фактично всю свою продукцію група відправляла на закордонні ринки. Широкому загалу прізвище Євстаф’єва могло запам’ятатись скандалом з турецькими інвесторами, коли обидві сторони звинувачували одна одну у спробах рейдернути спільний агробізнес.
До слова, пам’ятаєте “судове” пояснення Руслана Євстаф’єв щодо того, що у Львові вони не працюють? Тож просили Максима Козу везти запчастини на Західну Україну не було сенсу. Так от, це виявилось неправдою. Зокрема у квітні Київська школа економіки та благодійний центр «Схід» закупили для армії три десятка пікапів, які офіційно вручали армійцям саме у Львові.
Замість післяслова
Судове протистояння Волонтерського центру “Схід” та підприємця Максима Кози завершилось, однак інші справи все ще тривають. Ми не даємо оцінок цим судовим баталіям, та все ж зауважимо – війна кристалізує в людях як хороше так і погане. Тож за подальшими судовими справами фігурантів цього матеріалу ми продовжуватимемо слідкувати й надалі. Хто зна, які сюжетні повороти на них очікують.
Про волонтерську допомогу Хмельниччині від благодійників Німеччини також читайте на нашому сайті.
Головне зображення – “Судова влада”