Центри для переселенців з Маріуполя почали створювати у різних містах України з квітня. Перші запрацювали у Дніпрі та Запоріжжі, куди людей вивозили евакуаційні автобуси. Чернівці стали 14-тим містом, яке відкрило двері осередку «ЯМаріуполь».
Ще зранку у приміщення міської ради, де розташований центр, почали приходити люди. Здавалося б, у щоденному натовпі ми не помічали приїжджих, звиклися з багатоголоссям міста. Тут же були вражені: як багато на Буковині вихідців з окупованого міста. Приміщення фактично переповнене людьми – від пенсіонерів до малих дітей. Очевидно, Маріуполь покидали цілими родинами.
За попередніми даними, в Чернівецькій області може бути біля шести тисяч переселенців з міста Марії. Але плинність міграційного руху важко відстежити. Тож вирішили, що треба насамперед зібрати інформацію про приїжджих – це допоможе визначитися з потребами й обсягами допомоги. Тому при вході людей вітали і пропонували зареєструватися. Навіть черга виникла.
Працівники центру – теж переселенці з Маріуполя, тож як ніхто, легко спілкувалися з земляками, відчуваючи одне одного, старалися, щоб вони почувалися як удома. Люди розговорилися, обмінювались спогадами про місто, контактами…
«Маріуполь – це…»
Приміщення оформлене таким чином, щоб все тут нагадувало про залишене місто. На банері позначені відомі місця Маріуполя: порт, драмтеатр, «Азовсталь», центральна площа, де символічні птахи розкинули крила – кожна птаха символізує якийсь регіон України, а вишиванка на крилах – його етніку.
По-новому зазвучали адаптовані під регіон слова «Маріуполь – це…»: дивитись, як дощ стовпом проходить по морю; пилити сторіз з голубами на площі Свободи; до останнього виглядати з вікна автобуса, щоб подивитися, скільки градусів показує на прохідній «Азовсталі»… Чернівецьким журналістам розповіли про місто, а маріупольцям – про Буковину. Охочі тут же записувалися на екскурсію Чернівцями.
Маріупольська спільнота у Чернівцях
Сюди можна прийти з будь-яким питанням та отримати консультацію. Вимушені переселенці з Маріупольської громади зможуть отримати медичну, юридичну, психологічну та гуманітарну допомогу – про ці можливості розповідає стенд, облаштований при вході. Тут працює професійний лікар, психолог. У центрі також можна одержати продуктові набори і засоби гігієни, знайти допомогу з працевлаштуванням, відновити втрачені документи.
Оля Пікула, координаторка центру, каже:
«Ми чекаємо земляків щодня. Гуртуємо спільноту, таку собі маріупольську діаспору у Чернівцях».
Волонтерка Настя приїхала аж з Торонто, щоб провідати сестру-переселенку з Маріуполя, а в центр її привела ідея допомоги, бо, як каже, зараз просто так в Україну не їдуть – намагаються підтримати. Так і стала волонтеркою.
Навіть ігрову кімнату облаштували і перші дітки тут же почали гратися. Батьки будь-коли зможуть привести сюди малечу. З ними буде займатиметься вихователька. Пані Оксана – педагог центру – каже:
– Ми будемо організовувати різні заходи для дітей, екскурсії, майстер-класи, залучати до їх проведення своїх же маріупольців, які можуть надати таку підтримку. Дуже добре, що в Чернівцях діти змогли піти у садочки, у школи. Добре, що навчання відбувається очно, що це не дистанційка, як на сході.
Керівниця центру «ЯМаріуполь» Ірина Шабанова розповідає:
«Ідея створення таких центрів в Україні належить Маріупольській міській раді. Нас підтримали багато спонсорів, які за попередні вісім років інвестували в розвиток міста. Нині вони фінансують цей проект. Нас підтримала ваша мерія. Ми будемо вирішувати загалом всі питання, які виникають у людей при переїзді та влаштуванні на новому місці. Місія нашого центру – максимальна інтеграція маріупольців у ті умови життя, в яких вони опинилися, максимальна їх адаптація».
“Маріуполь продовжує жити!”
Центр створений за підтримки та фінансування Маріупольської та Чернівецької міських рад, а також міжнародних організацій. Тож і відкривали його мери обох міст – чернівчанин Роман Клічук та маріуполець Вадим Бойченко. Саме він є ініціатором таких проєктів в Україні.
Мер Чернівців привітав гостей та закликав їх почуватися в місті як удома:
«Для мене це було принципово відкрити такий центр у Ратуші. Бо це центральна частина міста і ми хотіли показати, що наші міста – друзі. Ми підтримуємо людей ще з березня. Нехай це буде осередок комфортний для кожного маріупольця, аби тут панувала аура вашого рідного міста, як вдома. І хай Чернівці будуть комфортні та зручні для вас».
Мер Маріуполя Вадим Бойченко звернувся до присутніх:
«Ми щомісяця замовляємо в наших операторів мобільного зв’язку білінг і дивимося, де сьогодні знаходяться наші маріупольці. Це допомагає вирішити, де відкрити черговий центр. Нам дуже важливо не полишати своїх земляків, щоб вони відчували допомогу. Партнерів, які нам допомагають, все більше й більше. Вони залучили більш як 200 мільйонів гривень інвестицій. Це донори з України, а також Великої Британії, США, Швейцарії. Залучені й державні кошти. Так, ще до лютого ми отримали субвенцію від держави на будівництво басейну. Встигли спорудити першу чергу. Ці гроші нам залишили, і ми їх сьогодні трансформуємо в допомогу маріупольцям. Дуже вдячні міськраді Чернівців за те, що надала нам це чудове приміщення – воно найкраще в Україні! Ми прийшли до своїх людей з допомогою і підтримкою».
Він згадує, що намагався врятувати чим більше людей, просив зелений коридор, але окупанти йому відмовили:
«Коли оголосили військовий стан і взяли місто в кільце, довго не могли поставити його на коліна. Не змігши завоювати, Путін віддав наказ знищити місто. Він убив більше, ніж фашисти за 2 роки окупації. Я хочу, аби це всі розуміли. Це військовий злочин, за який він буде відповідати».
Ми повернемося!
Вадим Бойченко вірить в перемогу, у те, що всі вони повернуться в український Маріуполь й піднімуть над містом український прапор. Вважає, що це станеться незабаром (при цих словах у декого з присутніх з’являються сльози) і каже, що наступний ювілейний 245 рік міста він хотів би зустрічати в місті Марії (ці слова зустрічають оплесками). Мера обступають як людину, яка пов’язує з минулим, з надією на повернення, фотографуються, обіймаються, обмінюються пережитим.
Вадим Бойченко ділиться і своєю наболілою історією: частина його родини в окупованому місті і загарбники блокують всі шляхи, якими він хотів допомогти їм (останній кур’єр затриманий і на зв’язок не виходить).
Заспокоює людей і розповідає, як уже почали напрацьовувати стратегію відновлення міста:
«Наші партнери з USAID формують мережу архітекторів, які уже починають працювати над цим. Я ознайомився з першими такими зразками бачення майбутнього Маріуполя. Буде дуже гарне європейське сучасне українське місто!»
Переселенка Людмила каже:
«Я працювала у поліграфії Приазовського державного технічного університету. Коли довелося поїхати, вибрала Чернівці, де вже жили діти. Місто гарне, місто з історією. Історії дуже багато. Дому немає, повертатися нема куди. Не знаю, як наважитися. Страшно. Місто мертве, надто просочене кров’ю, смертями. Важко…».
Розповідає, що сіли в машину і поїхали навмання. Аж на Запоріжжі побачили перший український блок-пост. І так вибиралися практично всі. Вивезли з собою вагітну жінку, чоловік якої загинув на «Азові». Зараз вона на Чернігівщині народила дочку.
«Нам не соромно, як ми поводилися в такій скруті. Хай в нас немає нічого матеріального, пам’яті про сімейне життя – зате є врятована дитина, всі рідні живі, ми нікого не втратили – це важливо», – додає.
Задоволена, що є такий центр, куди можна прийти і поспілкуватися з земляками.
Нагадаємо, такі центри також планують відкрити в Ужгороді та Рівному.
Читайте також про центр “ЯМаріуполь” у Хмельницькому.