На 2022 рік припадають 90-ті роковини Голодомору 1932-1933 років. Голод не був наслідком засухи чи стихійного лиха. Його єдина причина – політика тоталітарного режиму, спрямована на знищення українців. У людей забирали останні крихти, розстрілювали за 5 колосків пшениці, масово вбивали голодом. Чим жителі Сумщини харчувались у той період та чому вшановування пам’яті жертв Голодомору має особливе значення зараз – читайте далі.

Кора і жолуді: що їли в часи Голодомору

«Кора дуба, кора берези, жолуді, висівки, трохи борошна і вода. Це те, що люди могли знайти. Борошна зовсім трохи, бо за кожен колосок людину могли розстріляти. Це все з’єднували, ліпили й пекли маторженики».

Ольга Набока, представниця Центру досліджень голодоморів
фото автора

Зліпити або спробувати маторженик в одному з сумських закладів професійно-технічної освіти, де діє Центр досліджень голодоморів, пропонують усім охочим. Інгредієнти до цієї страви можна змолоти лише на кам’яних жорнах.

фото автора

На смак – суха, тверда субстанція з вираженим запахом кори. Поживної цінності в таких маторжениках небагато, але українці їли їх. Їли, аби вижити. Цей страшний рецепт – один із 89, зібраних сумським художником Миколою Бондаренком.

«Цикл графічних робіт художника представлений у вигляді шибки вікна сільської хати. На світлому боці цієї шибки людина дивиться з надією на те, що допоможе їй вижити. На темному боці шибки написаний рецепт виживання: що можна приготувати із того, що людина бачить на вулиці. Вікно селянської хати дає надію на виживання».

Тетяна Сорокіна – кураторка виставки Миколи Бондаренка «Україна-33: кулінарна книга. Пам’ять людська»
фото автора

«Україна-33: кулінарка книга» – результат титанічної роботи Миколи Бондаренка. Книга розповідає про страшні реалії українців у 1932-1933 роках, коли прибічники радянської влади розбивали ступи, аби люди не могли перетерти листя та насіння трав на борошно. Коли у людей забирали вирощений і зібраний урожай до останньої крихти, аби не мали чим прогодувати родини. Коли українців розстрілювали за кілька колосків, вирощених ними, на їхній українській землі…

фото автора

Причини Голодомору

Геноцид 1932-1933 років – результат насильницької політики комуністичного тоталітарного режиму: вилучення продовольства, заборони виїзду з України та згортання сільської торгівлі. Навіщо? Аби придушити розвиток українського народу, народ, який у 1920-х роках просував культурні традиції під гаслом «Геть від Москви», розробляв власні концепції освіти і економіки. Та народжених вільними українців було не так легко спинити навіть системою тоталітарних репресій. Українці відчайдушно чинили спротив.

«Існувало три форми руху опору Голодомору. Офіційний, це коли зверталися до влади. Активний рух опору, це саме оці повстання, масові повстання. До 1933 року їх уже 5 тисяч було. Але з кожним днем, чим більше наступав голод, тим більше цей активний рух опору згасав. Армія придушувала повстання. Третя форма руху опору Голодомору – пасивна, тобто намагання вижити. І саме цю форму зафіксував Микола Михайлович Бондаренко у своїй книзі рецептів».

Людмила Говійна, дослідниця Голодомору на Сумщині

У 1932 році, на виконання планів хлібозаготівлі, в українських селян забрали майже весь урожай. Замість перегляду надмірних планів хлібозаготівель тоталітарний режим застосував репресії, спрямовані на знищення українців. У червні 1933-го від голоду щохвилини помирали 24 людини, щогодини – 1420, а щодоби – 34170 осіб.

Вшанування жертв Голодомору у 2022 році

Щороку, в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів. У 2022-му році минає дев’ять десятиліть від геноциду українського народу. І 9 місяців повномасштабної війни, коли українців знову намагаються позбавити культури, історії, територій і життя. А вони – незламно стоять на захисті своєї свободи і незалежності. Вшанувати пам’ять убитих голодом можна долучившись до акції «Запали свічку». Аби виявити скорботу за загиблими, засвідчити віру в Перемогу та готовність боротися, щоб геноциди не повторювались.

Читайте також: «Росіяни знов запускають ракети смерті по Запорізькому регіону».