Шарпали за одяг, лаялися, обливали водою, погрожували фізичною розправою – такі дії стосовно родичів наразі часто трактують як домашнє насильство. Лише за жовтень суди Хмельниччини винесли понад 350 постанов, які стосувалися цього правопорушення. У більшості випадків кривдників визнавали винними в умисному вчиненні дій, які завдали шкоду фізичному та психічному здоров`ю потерпілих.

Домашнє насильство: страждають всі

Найчастіше йдеться про вчинення домашнього насильства чоловіками стосовно дружин або співмешканок. Проте жертвами домашніх тиранів ставали й інші родичі: доньки чи сини ображали батьків, дорослі  кривдили й принижували  своїх дітей.

Як правило, суд зобов’язував домашніх кривдників сплатити штраф від 170 до 340 гривень та 496,2 гривень судового збору.

Обставиною, що обтяжує правопорушення, представники Феміди вважають стан алкогольного сп’яніння. Коли події відбуваються у невеликих населених пунктах, суддя враховує і характеристику від селищної ради.

Одним – програма для кривдників, іншим – усне зауваження

Якщо насильник застосовував фізичний вплив, у суді йому можуть призначити громадські роботи на строк 30 годин. А також – спрямувати пройти програму для кривдників. Про таке адміністративне стягнення йдеться, зокрема в постанові Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня. Фігурант цієї історії – громадянин, який учинив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки.

“…умисні дії психологічного і фізичного характеру полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, шарпав за одяг та руки, душив, наніс удар в область живота”, – йдеться у постанові.

Деколи, у випадку щирого розкаяння і за умови незастосування фізичної сили, суд вирішував обмежитися усним зауваженням. Про це, до прикладу, йдеться у постанові Новоушицького райсуду. В цьому епізоді чоловік ображав дружину, а потім зачинив її у будинку. Є і випадки, коли жінка сама попросила суворо не карати чоловіка, оскільки подружжя вже примирилося.

Уникнення штрафу та адміністративний арешт

Уникнути штрафу вдалося й жінці, яка ображала та погрожувала своєму співмешканцю. Згідно з текстом постанови, на вимогу прибулого правоохоронця зупинити сварку громадянка не відреагувала. Тому їй інкримінували ще й злісну непокору вимозі поліцейського. Згодом жінка тричі не з’явилася на судове засідання, не прибув туди ж і її співмешканець. Зрештою дебоширку визнали винною у двох правопорушеннях, а от адміністративне стягнення не застосували через закінчення на момент розгляду справи передбачених для таких випадків строків.

“…стягнення може бути накладено не пізніш, як через три місяці з дня вчинення правопорушення…”, – йдеться у постанові.

Для покарання суд призначив не штраф, а адміністративний арешт – таке рішення ухвалив Ярмолинецький суд стосовно чоловіка, який не лише ображав дружину, а й двічі дав їй ляпас. Свідками конфлікту стали двоє маленьких дітей – 2020 та 2018 року народження.

Інколи протоколи, які складає поліція після виїзду за викликом, судді спрямовують на доопрацювання. Зазвичай так буває, коли документ не містить достатньої інформації. До прикладу, прізвищ та адрес свідків (якщо вони є), пояснень тих, кого притягують до адмінвідповідальності.

Заборонний та обмежувальний приписи

За деяких умов жертви домашнього насилля не можуть залишатися з кривдником на одній території. Такі ризики має оцінити поліція.

“Щодо кривдника можуть винести терміновий заборонний припис, який забороняє щонайбільше упродовж 10 днів перебувати в місці проживання жертви та контактувати з нею. Можна також звернутися до суду про видачу обмежувального припису на 1-6 місяців», – пояснює заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області Ольга Чорна.

Зазвичай винесення судом обмежувального припису треба чекати протягом місяця. Ще місяць припис набирає чинності. У цей період жертва домашнього насилля може перебувати в обласному центрі соціально-психологічної допомоги. Заклад існує близько 17 років і розташований у Хмельницькому. Проте його адресу не афішують з міркувань безпеки.

Тимчасовий прихисток для жертв домашнього насильства

Краян у випадку екстрених ситуацій може доправити до Центру поліція. Якщо ж людина приймає рішення заздалегідь, їй спочатку необхідно звернутися до соціальної служби тергромади. У Центрі, залежно від індивідуальних потреб, надають безоплатну психологічну і юридичну підтримку, сприяють в отриманні медичних послуг та пошуку роботи й житла. Тут є декілька житлових кімнат, санвузол і кухня. Постояльців забезпечують пайком. Це зазвичай гречана й рисова крупа, макарони, олія, картопля, морква, м’ясо та яйця. Люди, які не мають даху над головою, можуть перебувати у закладі 90 діб.

Від початку повномасштабного російського вторгнення не відбулося суттєвого збільшення випадків звернень до Центру. Водночас війна та пов’язані з нею соціально-психологічні процеси не могли не позначитися і на сімейних стосунках українців.

“У людей багато тривоги, і часто на неї вони реагують через агресію. Чимало українців стали фінансово вразливішішими. Люди, які не справляються з цим емоційно, частіше ідуть на агресію. Але зараз спалаху нема. Підозрюю, він буде після того, як закінчиться війна. Тому що нині люди у законсервованому стані, чекають, готові поступатися “, – вважає директорка Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги Алла Андрейчак.

Допомоги потребує не лише жертва, а й сам кривдник. Адже для таких людей домашнє насилля, за словами посадовиці, це теж залежність, певна, закріплена роками поведінка при взаємодії з родичами. Способом підштовхнути кривдника переглянути свій стиль спілкування є вимога суду пройти програму для кривдників.

“Людина може відвідувати групові або індивідуальні заняття від центру соціальних служб. А якщо не робить цього, фахівці повідомляють дільничного. Далі може бути адміністративне стягнення. Статистика говорить, що у 4% люди, які пройшли цю програму, зупиняються назавжди”, – зазначає Алла Адрейчак.

Головне фото з сайту Unsplash.

Про допомогу людям, які опинилися в складних життєвих обставинах, читайте у матеріалі “Хочеться, щоб як у нормальних людей”. Як живуть безхатьки у Чернівцях”.