Щоденні вибухи, руйнації, поранені й загиблі цивільні люди. Російські війська майже щодня обстрілюють Запоріжжя й регіон. Через те знов активізувалась евакуація з міста.
Укрзалізниця рятує людей
З вересня вдвоє збільшився пасажиропотік на запорізькому вокзалі. Їдуть на захід не тільки містяни, а й тимчасові переселенці. Кожного дня з центрального вокзалу відправляється потяг Запоріжжя-Львів, де є три безкоштовні евакуаційні вагони. Той, хто не може оплатити свій проїзд, користується цією послугою.
– Наразі пасажиропотік на відправлення з вокзалу Запоріжжя-1 збільшився десь на 50%. Якщо брати евакуаційні вагони, то десь на день 100 чоловік. Так і у вересні було. І в жовтні. Але кількість пасажирів, які придбали квитки, збільшилась на 50% , – говорить Тетяна Завіщана – начальниця вокзалу Запоріжжя-1.
Світлана з чоловіком і дитиною евакуювалась до Запоріжжя, але коли в місті російські окупанти почали обстрілювати ракетами багатоповерхівки, жінка вирішила їхати у львівський прихисток.
– Напроти нас у п’ятиповерхівку бахнули. Ми це все бачили. Важко жити під обстрілами. Дуже хочеться зберегти життя дітей, хоч і не хочемо виїжджати. Ну, ми в Херсоні це пережили, так що все це пам`ятаємо. Спочатку їхали з Херсону, а нині – з Запоріжжя, – говорить Світлана – переселенка з Херсону.
Максим з родиною евакуюються з Запорізького району, бо ворожі ракети декілька разів вибухали поруч з їхнім будинком. Чоловік збирався на війну, але його не взяли за станом здоров`я.
– Так і нам не одна ракета вже прилітала. І неподалік будинку. Може, завтра й у хату прилетить – це ж не зрозуміло. І ми вирішили евакуюватися. Поки їдемо на захід України, не хочеться кидати свій дім, але… Ми повернемося однозначно – каже Максим – переселенець із Токмаку.
Евакуація з зон бойових дій
Наталія через Запоріжжя виїжджає з Нікополя, який ворог обстрілює майже щодня. Втім, і в Запоріжжі залишатися немає сенсу, бо життя в прифронтовому місті небезпечне.
– Кожен день і кожну ніч обстрілюють. У доньки в Нікополі хату розбомбили. В мене теж половини хати нема. Немає сил терпіти, до того ж, хочеться психологічного перепочинку. Але ми сподіваємось повернутись, – ділиться з нами Наталія.
Запоріжанка Ольга їхати з міста не хоче, бо не хоче розлучатися з чоловіком та мамою, що залишаються в Запоріжжі. Жінка їде заради порятунку дітей.
– Страшно за дітей. Дуже близько руйнуються будинки. Я розумію, що без дітей немає життя. Коли почалися прильоти саме в місто, коли зруйнувалися будинки, цілий під’їзд, тоді вирішили, що треба їхати, – плаче Ольга й говорить відверто.
Запоріжанка Юлія Комісаренко виїхала з родиною у Кропивницький до своєї хрещеної мами. Родина прийняла рішення їхати через загрозу радіаційної небезпеки ще на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли російські окупанти захопили й почали обстрілювати ЗАЕС. Наразі Юля працює інструктором з кермування автомобілем.
– У нас все так вийшло, що ми виїхали в перший потік, коли всі злякалися – в самий-самий перший. Так як ми в Запоріжжі, то до Енергодару у нас 120 км і через 2-3 тижні після початку цієї війни, ми злякалися, коли ці, як їх називати – не буду матюкатися, – залізли на атомку і це такий переляк був і спочатку взагалі ніхто не розумів, як будуть розгортатися події. І коли люди почали виїжджати, то ми в цей потік потрапили, – розказала Юлія Комісаренко – запоріжанка, що виїхала до Кропивницького.
Евакуація з окупованих територій
За інформацію ЗВДА, за півроку повномасштабного вторгнення країни-терориста росії в Україну із прифронтового Запоріжжя поїхало приблизно 200 тис. людей.
У той самий час до Запоріжжя продовжують евакуюватись жителі окупованих територій. Через перепони російський окупантів, ситуація щодо виїзду ускладнюється щодня. Тисячі автівок, в яких люди очікують тижнями. Ворог постійно залякує людей, вигадуючи нові способи затримати процедуру евакуації на підконтрольну частину України.
– На жаль сьогодні через Василівку вкрай складно виїхати, тому що правил чітких немає. Люди, приїжджаючи на Василівку, їх рашисти або чеченці агітують реєструватися в онлайн боті, подавати заявки, здавати анкету і так далі, далі, але все це не працює. Сьогодні єдиний шлях, який працює, – це треба приходити до комендатури, писати заяву. Там розказати, ким ти був з 2014 року. Чи служили твої родичі в ЗСУ, чи був ти держслужбовцем, або родичі твої держслужбовцями. Всю свою піднаготну ти маєш викласти з 2014 року, – розповів нам Іван Федоров – мер окупованого Мелітополя.
Більш того, росіяни беруть відбитки пальців у тих, хто покидає окуповані території, й спонукають повністю очищати гаджети.
Жителька Бердянська евакуювалась з родиною до Запоріжжя, бо нестерпно жити поруч з окупантами й складно через гуманітарну кризу. Через Василівку пощастило проїхати швидко, але оформлення перепустки зайняло деякий час.
– Ні, зараз під Василівкою дуже великі колони – до тисячі машин і більше стоять. Ввели перепустки, тепер беруть у чоловіків відбитки пальців, та все одно люди виїжджають, звичайно. У нас хлопчик їхав, каже: “Приїду – українську землю цілуватиму буду”, – говорить Жанна Цвіркун – переселенка з Бердянська .
Житель селища Нестерянка Запорізької області каже, що окупанти протримали його з дружиною два тижні у Молочанську, мовляв, така складна процедура фільтрації й реєстрації. Відбитки пальців у нього не брали, бо людина похилого віку, а от у молодих чоловіків беруть.
– Треба було ж їхати знову в Токмак, а там в комендатуру, щоб виїхати сюди – в Запоріжжя. Окупанти у Запоріжжя дуже не випускають. На «расію», да, – туди без черги. А якщо у Запоріжжя, то тримають довго. Мене відправили в комендатуру. Чекав два тижні, щоб виїхати, дочка допомагала. Я пенсіонер майже, то відбитки не брали. Окупанти беруть відбитки у чоловіків да 46 років, – поділився Анатолій Журавель – переселенець із Нестерянки.
Родина Громяк, що виїхала із Херсонської області до Запоріжжя, терпіла життя в окупації до останнього. Втім, подружжя очікує третю дитину: довелось їхати, щоб спокійно народити малюка.
– Кругом вони (росіяни – ред.). Кругом все своє диктують. Свої якісь правила, все. Неможливо. Дуже складно, дуже складно. Поки не оформили пропуск – ніяк виїхати не могли. Чотири дні ночували-кочували. Оформили пропуск – ледве випустили, слава богу, – розповідає Олександр Громяк – переселенець з Чаплики Херсонської області.
Очільник Мелітополя стверджує, що відбитки пальців на василівському блокпосту окупанти беруть у всіх – від чоловіків до жінок та дітей.
– Ми можемо констатувати той факт, що протягом останніх двох тижнів рашисти, а саме співробітники ФСБ, у всіх, хто виїжджають, – немає різниці це чоловік, чи жінка, чи дитина, – у всіх збирають відбитки пальців. Прямо на блокпосту в Василівці. Тож виїхати вкрай складно. Ми можемо навести приклад в цифрах: якщо раніше з Василівки до Запоріжжя в день виїжджала тисяча людей, то сьогодні виїжджає не більш, ніж 50. Тож у 20 разів менше виїжджає наших цивільних мешканців, – каже Іван Федоров.
Отже, російський ворог, що незаконно захопив територію Запорізького регіону та інших областей України, продовжує щодня тероризувати цивільних українців, роблячи їх життя нестерпним.
Однак, є ще два шляхи виїзду з окупованих територій: через Крим у Грузію чи Європу або новою дорогою Мелітополь-Бердянськ-Маріуполь та Новоазовськ. На останній теж треба буде проходити фільтрацію, втім, виїхати цілком можливо.
Основне фото – евакуація із Запоріжжя, вокзал Запоріжжя-1, фото unian.ua
Читайте також:
Медики про масштабний теракт у Запоріжжі. Як рятують поранених
Російські ракети щоденно вбивають мирних запоріжців