Понад рік тому будинок Михайла Обідця, жителя Великої Писарівки на Сумщині, постраждав від ворожого обстрілу. «Град» пробив дах, стелю та стіни. Почалась пожежа. Сам Михайло Петрович дивом врятувався, бо вийшов до іншої кімнати, подивитись на маленьких кошенят…
Життя на кордоні з росією
Велика Писарівка – колишній районної центр, а зараз – головне селище у територіальній громаді на Сумщині, на самому кордоні з росією. З початку повномасштабної війни населений пункт – під постійним прицілом ворога.
«В мене був день народження 24 лютого, до мене прийшли друзі. Щойно ми підняли келихи, чуємо: гуркіт страшенний. Я до вікна, а там величезна колона. Танки, гаубиці, БТР, криті машини з солдатами, в кінці – пару польових кухонь. Колона йшла сюди, близько сотні одиниць важкої техніки. А в мене висить прапор державний на воротах. Почалась війна».
Михайло Обідець, житель Великої Писарівки
Так про вторгнення росіян до рідного селища розповідає Михайло Петрович Обідець. За освітою чоловік агроном, працював учителем і журналістом, зараз – провідний фахівець з екологічної освіти в Гетьманському національному природному парку. А ще – справжній патріот, бо державний прапор на воротах не зняв.
«Я живий великим дивом, бо вийшов і задрімав біля кошенят»
Вулиця, на якій живе Михайло Петрович, – це дорога до російського районного центру Грайворон. Тож колони ворожої техніки тут бачили не раз. Страждають місцеві й від постійних обстрілів з боку росії.
«13 березня, приблизно о 23 годині вечора, я дивився телевізор. Якби я там залишився, мабуть, мені було б уже все. Я випадково зайшов до іншої кімнати, де грубка топилась і двоє маленьких кошеняток. Я присів, вони мурчать, розслабився й задрімав біля них. Але мене чи то розбудило, чи то підкинуло. Страшний гуркіт, нічого не бачу. Дим, вся хата біла, вапно, нічого не видно, скло летить, шафи попадали. Електрики, звісно ж, не було. Диван біля телевізора, на якому я сидів, горів. Поруч стояло відро з водою, то я залив. Вирвані двері, вирвані перегородки. Над кімнатою повністю немає стелі».
Михайло Обідець, житель Великої Писарівки
Дах будинку був зруйнований повністю, паркан та господарча будівля спалахнули. Дивом, пригадує чоловік, поруч проїжджала машина рятувальників: пожежники швидко ліквідували загоряння. Тоді відлік ішов на секунди: будинок міг згоріти повністю. Чоловік припускає, що отримав легку контузію. Але зрадів, що бачить і чує, та пішов ночувати до дітей.
«У них теж обстріли, на городах вирви від вибухів, сарай пошкоджений, шибки повилітали. Тому залишились ночувати у підвалі. А там у них 11 осіб сиділи, ховались».
Михайло Обідець, житель Великої Писарівки
На ранок чоловік пішов обстежувати власне подвір’я. Снаряд пройшов фактично всі кімнати й опинився у підвалі.
«Ворота посічені, прапор також в дірках був, я його вже замінив на інший. Підвал вранці також почав горіти. Повний двір заліза. Метал з даху висів на деревах. Прямо в хату до мене прилетів «Град»: пробило стелю, побило перегородки й стіни, полицю з книгами».
Михайло Обідець, житель Великої Писарівки
Про ті події чоловіку нагадує пробитий портрет Тараса Шевченка, який стояв на книжковій полиці. Сам Михайло Петрович вижив дивом.
«У телевізорі тільки дві дірки зверху, він цілий і працює. Ікона, яка стояла на столику, там тонесеньке скло, але ікона ціла».
Михайло Обідець, житель Великої Писарівки
Чоловік не планує виїжджати з рідного селища й відбудовує житло, вже вдалось відновити опалення. Говорить, попри все, на прикордонні Сумщини була, є і буде Україна.
Читайте також: «Запорізький Оріхів ворог почав обстрілювати авіабомбами. Як виживають люди».