Останнім часом Крим не виходить із заголовків новин, а про його деокупацію говорять усе впевненіше. Про майбутню реінтеграцію півострова ми поговорили з Ескендером Барієвим, Головою Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру та членом Меджлісу кримськотатарського народу.

Зауважимо, що у серпні проходило чимало подій, пов’язаних з корінними народами України та питаннями тимчасово окупованого Криму. Зокрема, 9-го серпня був Міжнародний день корінних народів світу; 23-го серпня відбувся третій Міжнародний саміт Кримської платформи, а 30-го – згадували про жертв насильницьких зникнень.

Одна організація – чотири ключові напрямки

– Розкажіть безпосередньо про діяльність Кримськотатарського Ресурсного Центру. Які ключові цілі ви перед собою ставите? Та які основні напрямки вашої роботи?

Передісторія

– Кримськотатарський ресурсний центр ми створили в 2015 році, коли я опинився на материковій частині України. Я не планував переїжджати з Криму. На початку окупації ми створили Комітет із захисту прав кримськотарського народу і намагалися за допомогою цього Комітету надавати інформацію про реальний стан речей і положення корінного народу, кримчан, проукраїнських громадян, які знаходяться на території окупованого Криму, але це не сподобалося окупантам і, дійсно, вони робили все, щоб я не був у Криму. Тому, коли у черговий раз я виїхав до материкової частини України, то, зрештою, мені порекомендували там і залишитися, тому що проти мене відкрили карні справи. Чому я розказую про це? Бо хочу звернути увагу на послідовність, яка у цих процесах відбувалася. 

Коли я вже опинився зі своїми колегами на материковій частині України, першочерговими були питання облаштування, тому що перші чотири місяця ми жили в офісі у моїх друзів. А потім, коли уже вирішили питання з житлом, постало наступне питання – ініціювання організації. 

Основна діяльність – деокупація Криму

Основна діяльність Кримськотарського Ресурсного Центру спрямована саме на деокупацію Криму.

Правозахист

Наступний напрямок – це захист індивідуальних прав, а також моніторинг порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях.

Інша складова роботи – це захист та реалізація прав корінних народів, у першу чергу, кримськотатарського народу. Ми ставили перед собою завдання працювати на кількох рівнях. Перший – на національному, загальноукраїнському, щоб ініціювати законотворчу діяльність для того, щоб в Україні питання з корінними народами було врегульовано законодавчо, а в правовому плані, щоб теж відбувався захист прав корінних народів і моніторинг порушення прав корінних народів. Інший рівень – це участь на різних міжнародних майданчиках для того, щоб інформувати про стан речей у Криму, як там порушуються права; допомога та збір інформації про порушення прав корінних народів у міжнародних судах (зокрема, надавали інформацію у Міжнародний суд ООН та ЄСПЛ). 

Екологія

Четвертий напрямок нашої роботи – це екологія, тому що, коли ми говоримо про права корінних народів, ми не можемо не говорити про навколишнє середовище, адже життя корінних народів тісно пов’язане з природою, з землею, з екологією. І тому ми, у тому числі постійно намагаємося шукати інформацію, моніторити, що проводиться в Криму, як порушується екосистема в Криму, і також цю інформацію надаємо на міжнародних майданчиках. 

Міжнародний рух #LIBERATECRIMEA

– Наскільки мені відомо, ви ще під парасолькою Кримськотатарського Ресурсного Центру створили міжнародний рух #LIBERATECRIMEA. Чи не могли б ви детальніше розповісти і про цей рух?

– Починаючи з 2014 року, починаючи з окупації, ми постійно говорили про те, що, у першу чергу, необхідно, щоб в Україні був прийнятий закон і кримських татар було визнано корінним народом. 

Меджліс звернувся до Верховної Ради України, до всього українського народу, а потім Верховна Рада України прийняла Постанову про захист корінних народів. У цій постанові вперше було визнано офіційно кримських татар корінним народом, але цього було недостатньо, був потрібен закон про корінний народ, тож ми почали працювати у цьому напрямку. 

І ми розуміли, що без підтримки міжнародної спільноти, без кола друзів, ми не зможемо захистити корінні народи і, відповідно, не зможемо провести деокупацію. Тому ми і  говорили постійно на всіх майданчиках про те, що треба систематизувати нашу роботу і розробити якусь міжнародну кампанію, напрацьовувати солідарність. У 2016 році я вперше взяв участь у роботі постійного форуму ООН з прав корінних народів.

Якраз на той час естонці почали співпрацювати з Меджлісом для реалізації проєкту про публічну дипломатію. Мені дуже сподобалась ця ідея, тому що у кримських татар дійсно є великий досвід роботи на міжнародному рівні, але бракувало системності: щоб була стратегія, розроблені операційні плани. Тому коли ми напрацьовували стратегію, я ближче познайомилися з Олівером Лооде, який на той час представляв Естонський інститут прав людини, і запропонував, що нам треба долучати більшу кількість людей: створювати фокус-групи, працювати у креативній сфері…І тоді ми почали все більше та більше розвивати цю думку, й у нас з’явилися ідея зробити міжнародний рух за деокупацію Криму та солідарність зі кримськотатарським народом.

На той час у мене з’явилося більше зв’язків з представниками української діаспори, тож ми вирішили провести захід  «Об’єднані прапором – #LIBERATECRIMEA». Тоді протягом 9 місяців 2018-2019 рр. кримськотатарський прапор розмірами 3,5*4 метри відвідав 28 країн світу.

Учасники міжнародного громадянського руху за деокупацію Криму і солідарність з кримськотатарським народом #LIBERATECRIMEA провели десятки кампаній, акцій, пікетів і флешмобів у різних містах світу й України із закликом об’єднати зусилля для деокупації Криму, відновлення територіальної цілісності України, захисту прав людини в окупованому Криму, реалізації колективних прав кримських татар на своїй батьківщині, підтримки телеканалу ATR, зупинення державного браконьєрства та піратства.

Враховуючи нашу системну роботу, ми постійно працюємо над тим, щоб все більше й більше інформувати і міжнародну спільноту, й українське суспільство про реальний стан Криму і про необхідність солідарності з кримськотатарським народом як корінним народом і послідовності з Україною в боротьбі за деокупацію Криму.

Права людини у Криму: ситуація

– Ви вже частково згадали, що моніторите ситуацію з дотриманням прав людини у Криму. Чи змінилась ситуація у Криму у зв’язку з повномасштабним вторгненням? Якщо так, то як саме?

– Коли ми говоримо про ситуацію з правами людини, то можна сказати, що у різні періоди окупації Криму, можна прослідкувати різні тенденції. Але якщо ми перейдемо до цифр, то вони говорять самі за себе. 

До речі, наголошу, що Кримськотатарський Ресурсний Центр, насправді, – це єдина організація в Україні, яка систематизувала це питання, яка розробила класифікацію порушень прав людини. У нас на сайті є клікабельні діаграми, за якими можна отримати найактуальнішу інформацію про порушення прав людини, тому що ми постійно відслідковуємо це, моніторимо та змінюємо інформацію. Наприклад, якщо вчора на сайті була одна інформація, а за ніч пройшли якісь репресії додаткові, то зранку в нас уже будуть оновлені дані. Я хочу звернути увагу, що наша класифікація важлива для того, щоби весь світ бачив  таку цілісну картину.

298 політичних в’язнів у Криму

За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру, за період окупації Криму, нами зафіксовано 298 політичних в’язнів і переслідуваних за кримінальними «справами» за період окупації Криму, 202 із них – представники кримськотатарського народу.

Ми не враховуємо адміністративні справи, тому що дійсно штрафи або адміністративні арешти є, їх було дуже багато, тому ми їх навіть не фіксуємо. 

Така класифікація необхідна, щоб можна було цілеспрямовано працювати над певним видом  порушення прав людини: наприклад, на допомогу тим, хто знаходяться у колоніях російської федерації, ми до повномасштабної агресії вибудовували різні інформаційні компанії, такі як: «Депутате, допоможи бранцям Кремля». Ця кампанія була спрямована на депутатів Верховної Ради України. Для її втілення активісти Liberate Crimea розіслали більш ніж 400 листів до депутатів Верховної Ради України з проханням щодо моніторингу ситуації з політичними в’язнями, які перебувають на території Російської Федерації, а також взяття їх під свою опіку.

60 загиблих за період окупації Криму

Також звертаємо увагу на те, що у Криму, за нашими даними, 60 загиблих, 28 з яких – представники кримськотатарського народу.

21 жертва насильницьких зникнень

Не оминаємо увагою і проблему насильницьких зникнень. Наразі зафіксували інформацію про 21 людину, що стали жертвами насильницьких зникнень.

Порушення прав людини у Криму: тенденції

Що стосується тенденцій, то тут теж є на що звернути увагу. Якщо на початку окупації, дійсно, росіяни намагалися домовлятися з кримськотатарськими активістами, то потім, коли у них нічого не вийшло, почали використовувати статті про “екстремістські організації”, наприклад, Свідки Єгови або Хізб ут-Тахрір і переслідувати людей.

Далі з кожним роком намагалися все більше і більше вносити змін та доповнень до законодавства, щоб був інструментарій для переслідування наших людей там. Вони це робили для того, щоб позбавитися від нелояльного до російської федерації населення, а це, в першу чергу, кримські татари, і для того, щоб вони від’їжджали із Криму і не заважали, скажімо так, процесу подальшої окупації. 

Повномасштабне вторгнення: вплив на порушення прав людини

Якщо говорити про початок повномасштабної агресії, то тут з’явилися нові тенденції, до прикладу, стаття за дискредитацію збройних сил російської федерації як за адміністративним кодексом, так і за карним кодексом, або ж за доноси – тобто, були створені такі умови, що люди вимушені були надавати інформацію або ж (скажемо прямо) – «стукати» один на одного. 

Крім того, з початком повномасштабної агресії Батальйон імені Номана Челебіджіхана визнали терористичною організацію і за цією справою дуже багато людей були заарештовані. 

Оскільки у контексті повномасштабного вторгнення ми говоримо ще і про новоокуповані території, про Запорізьку та Херсонську області, то, крім того, що були до 2022 року, а дві категорії – “військовополонених” і “бранців Кремля”, тобто, політв’язнів, у 2022 з’явилася ще категорія “цивільних заручників”. Це люди, які зазнали викрадення, а потім їх утримували без будь-якого суду. Якщо раніше вони намагалися це робити і продемонструвати, що ось, є рішення суду і що вони – це правова країна, то тут уже нахабно почали викрадати людей і тримати їх у підвалах і катівнях. Ми якраз з 2022 року почали моніторити ситуацію на новоокупованих територіях, тобто, на півдні України. Також вони переслідують жінок і літніх людей. У 2023 році в умовах перебування у місцях несвободи загинули два літніх чоловіки – Костянтина Ширінга і Джеміля Гафарова. Ці факти говорять самі за себе.

Ми намагалися надавати інформацію в європейські суди. Але, на жаль, зараз європейські суди на них не впливають, тому що вони вийшли з Ради Європи. Проте, ще через ООН можна якимось чином впливати, а вони, зі свого боку, намагаються впливати на ООН. Тому нам треба активно працювати ще й у цьому напрямку. 

Також ми з’ясували, що вони з материкової частини України перевозили людей в Крим. Причому інформації про них не було, а росіяни у себе цілеспрямовано створили додаткові камери й окремо зробили 2 СІЗО, де тримають людей. І навіть коли адвокати намагаються писати, щоб дізнатися про долю цих людей,  то їх немає в жодних списках. Тобто, цю інформацію ми могли взяти тільки через інсайдерські джерела.

Як долучитись?

– Яким чином можна долучитися до вашої боротьби за права людей на тимчасового окупованих територіях?

– Ми відкриті завжди, намагаємося долучати до нас волонтерів, потім тих, хто активно працює, можемо взяти на постійну роботу. 

Ми проводимо ряд заходів, до прикладу, Академія публічної дипломатії, Табір Свободи, де напрацьовуємо певні спільні креативи, а потім, можливо, долучаємо людей до роботи нашої команди. Крім того, у нас є меморандуми та договори з різними українськими вишами, наприклад, це Національний авіаційний університет, Таврійський національний університет, Київський Політехнічний інститут. У першу чергу, студенти цих вишів проходять у нас стажування, ми можемо їх брати і на практику. Дійсно, цим студентам, які проявляють себе, вони розумні, вони хочуть працювати, цікавляться питаннями Криму та корінними народами,  ми е пропонуємо бути волонтерами, щоб потім взяти, у тому числі і на роботу.

Крім того, у нас на сайті Кримськотатарського Ресурсного Центру є окрема сторінка для волонтера – тобто, кожний волонтер, який побажає брати участь та допомагати нам, може долучитися. Волонтери у нас працюють не тільки у Києві, а й в окупованому Криму і на материковій частині України, яка підконтрольна українській владі. І навіть у різних країнах, тому що наша діяльність дійсно масштабна. 

Майбутня реінтеграція Криму

– Які кілька конкретних кроків ви як представник Кримськотатарського Ресурсного Центру вбачаєте важливими для майбутньої реінтеграції Криму?

– У першу чергу, згадаємо про Кримську платформу. Кримська платформа не має припинити свою роботу після деокупації. Якраз-таки для реінтеграції Криму й інших тимчасово окупованих територій потрібна буде допомога. Тому нам важливо, щоб допомога і підтримка різних країн-учасниць Кримської платформи продовжувалася.

Що ж стосується перших кроків, я вважаю, що нам треба привести до ладу законодавство України, що стосується самого Криму та що стосується його деокупації, тому що це важливий інструментарій, тому що ми – правова держава. Тому, коли ми будемо повертатися в Крим і реінтегрувати його, нам потрібно буде діяти в рамках законодавства України, в рамках міжнародного права. Тому вже зараз нам треба довести до ладу всі закони України. На жаль, ми запізнюємось і цей процес йде в Україні дуже повільно. 

Що таке українізація?

Також важливі наративи, зокрема, наратив про те, що таке українізація. Одна справа, коли ми говоримо про територію, а інша справа – що нам робити з тим, щоб довіра у людей і ставлення до Збройних Сил України, до України в цілому, була не як до загарбників, а як до визволителів, як до тих, хто надає більше можливостей. Тому тут нам чітко треба надавати інформацію про те, що українізація – це ані спроба асиміляції, ані порушення прав людини, ані насильницька якась діяльність. У першу чергу, це – права людини, можливості, повага до державної мови, повага до країни, свобода, збереження ідентичності, гарантія розвитку корінних народів. Оце українізація! 

Окрім того, треба розділяти тих, хто рік або півтора мешкає на тимчасово окупованих територіях і тих, чиї місця проживання знаходяться під окупацією вже 9 років. Треба враховувати, що за цей час дійсно багато змінилися, в тому числі змінилися покоління. А це покоління, які або були дуже маленькі та не зовсім розуміли суть подій, або народилися вже в часи окупації. Тому для них Україна -– це щось інше. 

Кримськотатарський Ресурсний Центр разом з експертами розробили рекомендації щодо реінтеграції Криму з урахуванням колективних прав корінних народів. Ми презентували їх Віцепрем’єр-міністерці — міністерці з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірині Верещук, Заступнику Міністра Анатолію Стельмаху та начальнику управління інформаційної політики Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Володимиру Тарчинському.

Ми включили 10 важливих напрямів:

• Публічна влада.
• Кримінальна політика.
• Цивільна політика.
• Міграційна політика.
• Соціальна та гуманітарна політика.
• Інформаційна політика.
• Екологічна політика.
• Політика справедливості.
• Міжнародна політика.
• Антикорупційна політика.

Ми маємо продемонструвати мешканцям окупованих територій, що зараз уже Україна інша, вона демократична, європейська, правова держава. Це дуже важливий наратив, про це не тільки треба говорити вголос, а і робити конкретні кроки у цих напрямках.

Мастхев для вивчення кримськотатарської культури

– На вашу думку, чи достатньо українці та українки свідомі щодо кримських татар? Якщо ні, то як це змінити? Якщо можна, порадьте мастхев щодо вивчення кримськотатарської культури.

– У цілому, ставлення українців стало змінюватися з 2014 року. До 2014 року багатьох українців не цікавило взагалі, хто такі кримські татари. Вони сприймали Крим як місце, куди можна приїхати, відпочити та, у кращому випадку, поїсти пахлаву чи чебуреки.

А після того, як кримськотатарський народ продемонстрував, що вони можуть боротися, нас почали більше підтримувати. Ставлення українців почало змінюватися, з’явився інтерес і до культури, і до по політики, до історії.

Якщо говорити про ресурси для самостійного ознайомлення, не з наукової точки зору, є художні фільми. Наприклад, «Хайтарма», за допомогою якого можна хоча б дізнатися про депортацію кримськотатарського народу. Або ж «Чужа молитва» – про те, яку роль кримські татари відігравали в захисті іудеїв, а в Криму під час Другої світової війни. 

А далі я б порадив читати більше, щоб дізнатися про культуру. Наприклад, є антологія кримськотатарської поезії, тобто, переклад кримськотатарських класиків українською мовою. Коли українці будуть її читати, вони зрозуміють традиційну  ментальність кримських татар. Цю збірку уклав Юнус Кандим, він мав багато робіт, а в тому числі й власні вірші. 

Зараз з’являються різними матеріали, наприклад, ініціатива – «Кримський інжир», в рамках якого намагаються перекласти кримськотатарську класику українською мовою та навпаки. Тобто, є що почитати.

І також раджу відслідковувати наш сайт і сторінку в Фейсбуці Кримськотатарського Ресурсного Центру. Кожну п’ятницю, суботу та неділю у нас є інформація про культуру кримських татар і все, що з нею пов’язано. Також, зокрема, про зв’язок між українцями та корінними народами. Наприклад, мало хто знає, що у відомого українського філософа Сковороди – кримськотатарське коріння, в Агатангела Кримського чи Пилипа Орлика – теж.

Кримськотатарський народ: говорити та писати коректно

– Чи можете ви назвати такий короткий словничок коректної термінології в контексті корінних народів? 

– У першу чергу, треба говорити та писати кримськотатарський народ разом, а не через дефіс. Це принципова позиція самого кримськотатарського народу, тому що кримськотатарські – це цілісна назва. Якщо писати через дефіс, то це ніби татари, що мають відношення до Криму, а це невірно.

Також не можна кримських татар назвати просто татарами, тому що татари – це інший народ, який мешкає в росії, у Татарстані. А кримські татари – це зовсім інший народ, у нас різна музика, різні мови і різна культура. І хоча ми споріднені народи, загалом, ми дуже різні.

У контексті кримських татар нам треба використовувати термін корінний народ, а не національні меншини. Адже, згідно з законодавством, кримські татари – це корінний народ,, так само як караїми та кримчаки. 

Також не варто використовувати словосполучення анексія Криму. Якщо ми говоримо про анексію, це значить, або українська влада, або міжнародне суспільство визнали, що російська федерація контролює Крим. Тому так не можна говорити чи писати. Натомість варто зазначити, що це окупація Криму або спроба анексії. На жаль, таку помилку допускають часто і журналісти, і навіть експерти. 

Заголовне фото – з Дня Кримського опору 2017 року, на Київському Марш солідарності з кримськими татарами, українцями та людьми інших національностей, які мешкають на території тимчасово окупованого Криму. Фото надане КРЦ.

У нашому попередньому матеріалі можна дізнатися про те, як пройшов курортний сезон на тимчасово окупованих територіях Запоріжжя.