Чотири місяці Україна живе в новій реальності із постійними повідомленнями про руйнування й загибель людей. Війна перестала бути далекою, увійшовши майже в кожну родину. Точну кількість загиблих з Хмельниччини від 24 лютого не називає ніхто: багато зниклих безвісти, а інформація щодо деяких підрозділів взагалі засекречена.

Те, наскільки страшною ціною виборюється незалежність України, можна побачити, побувавши на Алеї Слави в Хмельницькому, де вже вісім років поспіль ховають загиблих військових. Нині алея налічує понад 70 могил. Більше як половина з них з’явилися після 24 лютого 2022 року. Це не просто місце для померлих, за кожним таким захороненням ціла історія.  Про ту її частину, яка стосується повернення тіла полеглих воїнів – далі спілкуємося з координаторкою Хмельницького обласного центру допомоги учасникам АТО /ООС Наталією Дзекар.

До 24 лютого Наталія займалася допомогою військовослужбовцям, які повернулися з Донбасу додому. Зараз відповідає за комунікацію з родичами вбитих росіянами на війні бійців. Після повідомлення про загибель жінка починає координувати процес доправлення тіла на малу батьківщину, його поховання. Вона називає себе містком між з військовими, посадовцями, священниками й рідними полеглих і буває на більшості похоронів.

Перша звістка про загибель

Хто саме має повідомити людям про загибель родича-військового? 

Повідомляє військовий комісаріат. Там є відповідні люди, а вже потім з родичами працюю я.

Чи часто буває така ситуація: людина зникла, з нею немає зв’язку, родичі телефонують у військомат, а їм кажуть: “Нічого не знаємо, чекайте”.

На стадії повномасштабної війни дуже багато таких випадків. Це прогнозовано – у нас війна. (За даними обласної  військової адміністрації, наразі відомо про 124 зниклих безвісти жителів Хмельниччини – ред).

Що би ви радили родичам у випадку, якщо військові тривалий час не виходять на зв’язок?

Насамперед зв’язатися з військоматом, вони – перше джерело. Тому що всі військовослужбовці йшли через Збройні Сили. А далі обов’язково писати заяву в поліцію. Звертатися на гарячі телефонні лінії центру при Службі безпеки України та при Офісі Президента.  

Коли саме варто звертатися із такими заявами?

Щоразу це різні ситуації – залежить від того, хто з ким наскільки часто спілкувався. Хтось може бути на завданні й більше двох тижнів. А є люди, які й за три дні б’ють на сполох, тому що рідні не виходять на зв’язок. Загалом звертатися варто, коли нема зв’язку протягом одного-двох тижнів.

Чи часто виникають затримки, пов’язані з процесом ідентифікації тіла?

Після звернення в поліцію відкривають кримінальну справу з подальшим дослідженням ДНК. Всі, хто звертаються в поліцію щодо зниклих безвісти, мають здати свої біологічні зразки. На всю територію України зараз діють дві чи три лабораторії, які виконують такі дослідження. Тому це займає багато часу.

Дорога додому

Хто займається транспортуванням на батьківщину?

У підрозділу Збройних Сил України – цивільно-військового співробітництва (ЦВС), які доправляють тіла по всій Україні, є автомобілі з холодильними установками. Все централізовано – через  заявки про доправлення тіл, які роблять або військові частини, або військкомати. Якщо автомобілі їдуть на західну Україну, то вантажать тіла на Вінницю, Хмельницький, Івано-Франківськ тощо. Інколи тіло забирають волонтери. Вони підключаються, коли працівники цивільно-військового співробітництва завантажені. Загалом волонтерам таке доручають неохоче, оскільки процес стосується не лише тіла, а й документів. Окрім того, при кожній військовій частині створений свій підрозділ із декількох осіб, які відповідають за доправлення загиблих. Буває, що тіло загиблого додому везе військова частина.

Є випадки, коли люди отримують повідомлення про загибель, а тіло довго не доправляють?

Ситуація пов’язана з тим, що немає можливості вивезти. Наприклад, є підтвердження від побратимів, а забрати тіло з поля бою не можуть.

Остання путь

Що відбувається після того, як загиблого вже доправили на батьківщину?

Кожна територіальна громада приймає свою програму. У Хмельницькому родичі купують все необхідне, а міська рада їм потім компенсує 50 тисяч гривень на поховання. Є територіальні громади, які самі все закуповують, а родичі лише погоджують, чи саме таке їм підходить.

Як відбувається саме поховання?

Ми домовляємося про деталі організації поховання. Серед загиблих є і православні, і католики, і протестанти. Вже все відлагоджено, як за годинником. Навіть якщо десь затрималися на 15 хвилин, наприклад, через поломку авто, потім все іде за планом. Добре працюють і капелани. Зараз вони вже добре відчувають, що і кому можна казати.

В якому стані тіла?

Влітку часто не в найкращому стані, особливо коли загиблий якийсь час пролежав на полі бою. Дуже складно пояснити родичам, що не варто відкривати труну, оскільки виділяється трупна отрута, а це шкідливо і небезпечно. Але кожен родич хоче бачити рідну людину. Доступ до тіла заборонити ніхто не може.

Як ви психологічно витримуєте таку роботу?

Після 24 лютого поставила собі мету, щоб всі загиблі були доставлені і поховані. Я виборюю кожного.

Інформацію про точну кількість загиблих й поранених на війні українських військових керівництво Збройних Сил України не оприлюднює – це військова таємниця. Однак, за інформацією генерального штабу ЗСУ, втрати особового складу російської армії значно більші і від 24 лютого 2022 року становлять понад 34 тисячі окупантів.