23-27 вересня 2022 року на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі, непідконтрольній частині Запорізької області, відбувалися так звані референдуми щодо включення їх до складу російської федерації.
“Референдуми” нашвидкоруч
Дата проведення так званих референдумів постійно переносилася. Ще 14 липня Євген Балицький, самопроголошений голова військово-цивільної адміністрації Запорізької області, заявляв про те, що “прийняв рішення проводити референдум на початку осені” та періодично нагадував про це у своїх відеозверненнях. Згідно з інформацією РБК, “в августе Балицкий говорил, что регион хотел бы провести голосование 11 сентября — в единый день голосования”. Іншою можливою датою проведення цього заходу, згаданою у тому ж матеріалі, було четверте листопада. Мовляв, за цей час окупанти і “нова влада” встигнуть забезпечити безпеку учасникам/цям процесу, а також вирішать проблему ЗАЕС.
Але потім раптово почали з’являтися оголошення про нові дати – з 23 по 27 вересня. Схоже на те, що рішення про проведення саме у ці дні були прийняті поспіхом.
Контекст: що не так із псевдореферендумами у тимчасово окупованих містах і селах Запорізької області?
Геть усе. Так звана воєнно-цивільна адміністрація Запорізької області проводить фейковий референдум. Цей процес не відповідає ані нормам міжнародного права, ані міжнародним виборчим стандартам.
Хай би якими не були результати цих фейкових заходів, їх уже не визнають у світі, зауважують, що вони не мають жодної юридичної ваги та не вплинуть на адміністративно-територіальний устрій незалежної України.
Й актом волевиявлення українського народу їх назвати неможливо. Адже ці результати просто невалідні. Десятки російських інфосміттярок опублікували ідентичний текст про те, що “Согласно данным на экранах в центре в режиме реального времени, после обработки 100% протоколов за вхождение в состав РФ Херсонской области проголосовало 32 135 человек (96,75%), Запорожской области – 38 762 человек (97,81%), ДНР – 441 485 человек (98,69%), ЛНР – 394 250 человек (97,93%)”.
Згідно з даними Держстату, чисельність постійного населення станом на 1 лютого 2022 року складала 1635533 осіб.
Таким чином, у референдумі за вхід до складу рф взяло участь всього 2,37% від постійного населення Запорізької області. Така низька кількість не може відображати реальні настрої жителів Запоріжжя, а отже, не повинна мати жодного впливу.
Так звані референдуми: про які порушення йдеться?
У першу чергу, основним порушенням усіх можливих стандартів є факт окупації. В таких умовах про волевиявлення народу навіть не може і йтися.
Як саме проходив референдум у тимчасово окупованих населених пунктах і хто брав у ньому участь — емоційно розповідає жителька одного з сіл Мелітопольського району.
Референдум проходив з 23 по 27 вересня. В ці дні комісія, в складі якої були жінки й озброєні солдати, ходили у домівки з урнами. А останній день голосування проходив в закладах освіти Мелітополя та району. Дітей на цей час відправили на канікули. До підготовки і проведення референдуму були залучені педагоги-колаборанти, а солдати з автоматами ходили поруч із ними, ніби гарантуючи їм безпеку. Такі “педагоги” осоромилися на весь світ, позорище, не цуралися. При цьому ходили вони абсолютно щасливі та радісні — навіть їм не соромно!
Солдатів було один, два. До когось приходили навіть троє з автоматами. Моя свекруха, поки ніхто не бачив, все позакреслювала у бюлетені, але це було дуже страшно.
Окупанти роздавали газети, по телевізору страшне розказують про Україну. Дуже потужно агітують за росію. Хоча тут і так всі, хто за росію, відчувають себе володарями, а хто за Україну — переховуються та живуть у постійних страхах.
Нам надіслали кілька прикладів такої “передреферендумної агітації”, ознайомитися із нею можна на цих фото. Детальніший розбір російської пропаганди можна прочитати у нашій попередній публікації.
Інша жінка, що живе в умовах окупації, з Мелітополя. Її будинок розташований у самому центрі міста. Навіть із вікна їй було добре видно, як по місту групами ходили окупанти разом із колаборантами під час проведення референдуму. Вони ходили по усім будинкам. Не став винятком і її. Жінка підтримує Україну, тож брати участь у фейковому референдумі не захотіла. Коментує:
Я три дні просиділа у квартирі і нікому не відчиняла двері. До мене приходили і довго стукали три рази. До сусідів також ходили. Чоловік із сусіднього під’їзду розповів, що коли він запитав, чи може проголосувати проти, то йому сказали, що так, але тоді йому краще збирати речі та їхати в Україну. Він уже пенсіонер і їхати не має до кого, злякався.
Вони ходили прямо з автоматами і ніякого таємного голосування не було. Декому вручали бюлетені прямо на вулиці, біля машин. Люди були вимушені голосувати так, як їм казали. Я не хотіла брати участь у цьому фарсі. Намагаюся менше ходити вулицями, щоб зайвий раз не стикатися з окупантами або зрадниками, яких у місті вистачає. Сподіваюся на те, що нас скоро звільнять, бо бачити весь цей жах у місті просто нема сил.
У одному з селищ Михайлівського району вибіркова комісія разом із російськими окупантами теж ходили агітувати за участь у “виборах”. Одна жителька цього населеного пункту розповідає:
А бюлетені давали, навіть не попросивши паспорт. Причому всім членам родини: і мені, і чоловікові, і доньці. Після вибору у бюлетені не дивилися.
Решта порушень, здійснених на псевдореферендумах, складають, але не обмежуються, такими:
Фізичний і психологічний тиск на виборців
Озброєні російські окупанти заходять у домівки людей, закликаючи “голосувати”.
Рашисти ходять з автоматчиками і залишають записки. Погрожують тим, хто не відкрив двері. Будуть приходити і вдруге, і втретє, аби все ж таки домогтися голосування. Тим, хто відкрив двері та відмовився підтримувати голосування, погрожують депортацією, — коментував в етері Національного телемарафону міський голова тимчасово окупованого Мелітополя Іван Федоров.
Так само й у Бердянському районі — люди зі зброєю закликають містян ставити позначки у бюлетенях. Жінка, в якої там залишилися друзі, з їх слів поділилася з нами інформацією про те, як проходила ця “процедура”:
Прийшли зі зброєю, кажуть, треба ставити позначки. Родичі казали, що шукали навіть мене, хоча я вже давно у списках тих, хто евакуювався. Окупанти довго не могли повірити, що мене немає у місті.
Деякі знайомі розказували, що тих, хто голосує за Україну, записують в окремий список — для чого, не пояснюють.
Таку ж інформацію підтверджує житель тимчасово окупованого Мелітополя.
Окупанти ходили в усі домівки, у тому числі, навіть у найвіддаленіші райони міста, у приватний сектор. Вони дуже гучно та сильно стукають. Не вийти просто неможливо, бо дуже шумно. Для того, щоб не наражати себе на небезпеку, я мусив сховатися у будинку. Вийшла моя мама і сказала окупантам, що діти поїхали вже давно, що вона живе одна. Тож їй дали один бюлетень. Вони знають, скільки людей живуть в одному домі. Ставити галочку їй довелося при них — окупанти не відвертали погляд, коли вона робила вибір. Мама примітила, що у них є одна окрема сумка, — для чого, незрозуміло. Я думаю, що туди складають “невигідні” бюлетені. Від них можна очікувати чого завгодно.
Порушення приватності
Ходіння по домівках і квартирах, вишукування людей — усе це не сприяє прозорій і чесній процедурі голосування.
Жителька Мелітополя, жінка старшого віку, зазначає:
Окупанти гучно ходили по квартирам, стукали, сигналили. Через хворі ноги я не могла відкрити двері швидко, довго йшла до дверей. Вони стукали до тих пір, поки я не відкрила. І робили це так інтенсивно, що ледь не вибили двері. Військовий стояв біля входу, а дві жінки підійшли з бюлетенями до квартири, ввічливо та з посмішкою дали бюлетень.
Я з самого початку не підтримую цю окупацію, тож вибрала варіант “Ні” та кинула аркуш в урну. До речі, при мені не дивилися, де саме я ставлю галочку. Далі окупанти ходили по всьому будинку, гучно стукаючи у кожні двері квартир. Це тривало десь годину, шум був страшний.
Одна з жительок селищ Приазовського району ділиться:
До нас прямо до двору приїхала комісія, запитала, чи будемо голосувати. Ми відповіли, що так. Нам дали бюлетені. Зовсім молодий окупант з автоматом стояв далеко на дорозі. Було видно, що йому і самому цей увесь процес неприємний. Ми вийшли у двір, відмітили свій вибір, зім’яли папірці і кинули їх в урну. Нас не агітували за правильний чи неправильний вибір, ніхто не контролював процес. Ми-то свій вибір зробили, але яка різниця, якщо вони результати вже і без того поставили, причому такі, як їм треба.
Порушення таємниці голосування
Слід зазначити, що взагалі в умовах, коли озброєні люди з агітаторами масово приходять додому чи на роботу до потенційних учасників так званого референдуму, про таємницю голосування не йдеться. Але є й інше значне порушення. Згідно з нормами Конституції України, а також відповідно до міжнародних виборчих стандартів, учасник виборчого процесу не тільки має право не показувати іншим особам, який саме вибір він зробив, але й навіть зобов’язаний цього не робити.
У випадку ж із тимчасово окупованими територіями, ці норми порушувалися неодноразово: на дільниці були запрошені численні пропагандистські російські медіа; фотографи й оператори фіксували обрані людьми варіанти “Так”; дехто голосно коментував свій вибір на камеру. Що із цього можна назвати дотриманням таємниці голосування?
Переглянути відеофіксацію цих порушень можна у цьому прикладі.
Сімейні голосування
Кожен має право на голос. Утім, Юрій Соболевський, перший заступник голови Херсонської обласної ради, зауважує:
Декому не пощастило вже двічі – по другому колу довелося заповнювати бюлетень та “голосувати”. Практикується практика сімейного голосування – якщо вдома застали лише одного члена сім’ї, напружують узяти кілька бюлетенів та “проголосувати” за всіх.
Принаймні один свідок розказав нам про схожий випадок. Ця людина попросила максимально знеособити її оповідь і навіть не вказувати, в якому населеному пункті трапився цей інцидент.
У сусідній з мамою будинок приходили та закликали голосувати росіяни з автоматами. Вони змусили голосувати сусідку, а потім затребували, щоб вона проголосувала і за своїх батьків. Їх не зупинило ні те, що вони уже давно виїхали, ні те, що вони служать у ЗСУ. Це так ірраціонально: тобто, вони воюють з російськими окупантами, але на “референдумі” — несподівано змінили свій світогляд й опинилися “за”!
Ми не знаємо, якими будуть подальші наслідки так званих референдумів у тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Але точно впевнені у тому, що якби “референдуми” проводилися б законно та прозоро, їх результати були б інакшими.