Оріхів: десятиметрові воронки й цілі квартали зруйнованих будинків. Здавалося, жахливіше неможливо. Втім, російські війська вигадують найрізноманітніші способи, щоб залишити від запорізького Оріхова лише руїни.

Черговий авіаналіт російських окупантів приніс нові втрати. Ворожі авіабомби зруйнували місцеву фабрику, цілу вулицю приватного сектора, декілька багатоповерхівок.   

В Оріхові досі живуть близько 2 тисяч людей

Оріхів – місто, що на лінії фронту в Запорізькій області. Тут щохвилини чутно вибухи. Російські окупанти воюють з цивільним населенням, бо в місті нема жодного вцілілого будинку чи установи. Оріхівці вже звикли до відсутності електрики, води, газу, а також медичної допомоги.

Проте, в ОТГ залишається 1800 жителів. Іноді по три-п’ять людей на вулиці. Саме на такій вулиці живе волонтерка Валентина, що працює в центрі незламності й кормить 20 тварин, яких покинули господарі, які евакуювалися.

– На сьогоднішній день нема жодного цілого будинку. Жодного. Я не виїжджаю. В мій будинок теж було пряме попадання. Це були касетні боєприпаси. Я проживаю тут. Не виїжджаю, тому що в мене собаки, коти. Не тільки мої, бо сусіди виїхали й залишили тварин. Я їм кожного дня варю гарячу їжу – хтось має ними опікуватись. І кожного дня вони в мене ситі, – каже Валя.

12 собак і 8 котів … Голоді тварини всі чекають на Валентину зранку до вечіра.

На вулиці Валентини мешкають тільки дві родини. Серед них Олена й Олександр, діти яких виїхали у Запоріжжя й постійно хвилюються за батьків.

Жодного цілого будинку

– Важко, дуже важко. Світла немає, води немає. Оце і поїсти зварити, й попрати нема чим. Воду носимо. Але тримаємося. Втім, найбільша проблема – постійні обстріли. Як до них не звикай, усе одно не звикнеш, – говорить Олена.

– Тримаємося вже рік, – додає чоловік Олени Олександр. – П’ятого березня був уже рік, як вони (окупанти, – ред.) підійшли от туди і звідти гатять. Хтось скаже, що до такого життя звикаєш. Хоча, чесно: звикнути неможливо. Обстрілюють – звісно, не так вже присідаєш, не так ховаєшся. Але коли дуже гучно, біжимо в погріб.

У дім Валентини, як і в інші сусідські будинки, декілька разів прилітали ворожі снаряди. Під час чергового обстрілу чоловік волонтерки отримав серцевий напад. Валя каже, що завдяки військовим його вдалось врятувати й вивезти у безпечне місце під нагляд лікарів.

– Чоловіка вивезла, бо він ледве не помер тут. Якось вирішили з ним чаю попити ввечері, а він каже: “Валь, в мене серце болить”. Ви знаєте, я не думала, що в мене може таке трапитись, я вам чесно кажу, ніколи не думала. Нам тоді військові допомогли. Вони вивезли швиденько чоловіка у Запоріжжя в лікарню. Якщо Бог є, а Він є на світі, я хочу попросити за наших військових – щоб у них було все гаразд: в їхніх сім’ях, в їхніх родинах, тому що вони ангели наші. Вони поставили діагноз. Своєчасно вивезли і, дякуючи їм, мій чоловік живий зараз, – каже Валентина.

Люди гинуть від обстрілів

Вулиця Кільцева, де живе Валентина й ще дві пари сусідів, розбита вщент. Молодий сусід Валі загинув від ворожого обстрілу касетними снарядами. Жінка каже, Що Єгор любив грати на баяні; він просто йшов вулицею з музичним інструментом, а через декілька хвилин його тіло, – посічене, – лежало біля двору. На місці трагедії так і залишився баян, капці й кепка сусіда.

Іншого сусіда – Василя – вберегла доля: він тільки встиг вийти з власної автівки й підійти до свого будинка, як у сусідський дім прилетів ворожий снаряд. Чоловік каже, що всі не можуть виїхати. Хтось має залишатись.

– Якось під`їжджаю до двору свого, відкрив гараж, відкрив ворота, а воно “Бабах!” – є. Так що отаке – дивом живий залишився. Та і лячно, і складно – я знаю. Ви ж чуєте, як гупає. Спробуйте оце весь час так жити. Складно. Але не можуть же всі поїхати. Коти, собаки… Теж тварин не кинеш. Не можуть усі поїхати, – ділиться Василь.

Зафіксовані прильоти авіабомб

У квітні бомбардування ворогом Оріхова посилилось. У хід пішли вже авіабомби, чого раніше не було.

– Обстрілюють доволі часто. Зараз почали запускати ці керовані бомби, ракети. Тобто авіанальоти ці постійні. Набагато частіші обстріли. Якщо до градів і до артилерії ми вже призвичаїлися, як реагувати, то до цього ще ні, – прокоментував поточну ситуацію майор служби порятунку ДСНС Оріхова Дмитро Мальований.  

Як виживають оріхівці під постійними ворожими обстрілами? Вони не спілкуються з людьми, що не вірять у перемогу України над російськими окупантами.

Нагадаємо, що в Оріхові було відкрито 10-й пункт незламності, де є дитяча кімната, пральня, вітальня, старлінк, генератор та власна свердловина з питною водою.

Читайте також: Життя у підвалах та під обстрілами: як виживають гуляйпільці на лінії фронту