Пані Надія витирає сльози, намагається тамувати біль, який насправді нікуди не зникає, кілька секунд мовчання, і продовжуємо розмову. Менше ніж три місяця тому жінка втратила на війні свого сина.
Надія Соломицька народилася у Вологодській області у Росії. До України переїхала у 80-х, тоді у 19 років вийшла заміж. Жінка каже, з родичами з Росії, не спілкується, після початку війни всі зв’язки обірвалися.
Тут на Одещині пані Надія народила 9 дітей. Син Валерій, був одним з наймолодших.
Валерій Соломіцький на момент вторгнення працював в Одесі. Чоловік розвозив хліб по Білгород-Дністровському. Пішов на війну 28 серпня 2022 року. Матері про це не сказав, лише подзвонив молодшому брату.
“Подзвонив син молодший і каже: “Мама, Валерій у нас пішов на війну”. Що я могла зробити, такий важкий зараз час. Коли був в госпіталі, він мені щодня дзвонив. Був поранений у руку, снайпер поцілив. Він мені казав: “Мамо, я скоро одужаю і піду знову воювати””.
Про смерть сина матері повідомили у травні 2023 року. Того ж місяця, 22 числа військового поховали у рідному селі Новоселівка, Болградського району. Загинув Валерій під час виконання бойового завдання у Кремінному, Луганської області, військовому було 38 років.
“Я вже місяць цілий плачу, відколи сказали, що він загинув. У мене ще 5 синів є. Це дуже важко, така велика утрата. Ніколи не думала, що таке буде, ніколи”.
Заголовне фото – авторки.
Читайте також матеріал про те, як матір майже 10 місяців шукає безвісти зниклого сина.