Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» забезпечує постачання тепла у понад 55 тисяч квартир лучан та близько тисячі юридичних осіб. За оборотом воно є безперечно найбільшим комунальним підприємством міста, проте має чимало проблем.
Нещодавно нову хвилю уваги до «Луцьктепла» викликало продовження договору оренди найбільшої котельні, яка опалює близько 45% користувачів. Адже вже майже 20 років ця котельня фактично не належить місту, натомість перебуває в руках бізнес-групи «Континіум». Критики нарікають, що в умовах повномасштабної війни приватний власник котельні вчергове піднімає орендну плату і кошти, які можна було витратити на підтримку армії, міська влада платить місцевому «олігарху». Натомість влада відповідає, що альтернативи поки немає.
Як найбільша котельня Луцька опинилася у приватній власності
У Луцьку на вулиці Карбишева, 2 розташована одна із двох найбільших котелень міста. Її побудували у 1976 році не тільки для забезпечення нових мікрорайонів міста, але і для потреб шовкового комбінату, який відкрили поруч.
У 2004 році Луцька міська рада погодилася на те, щоб ДКП «Луцьктепло» увійшло до засновників ТОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго» і внесло у його статутний капітал цю котельню та водозабір до неї. З боку бізнесу учасниками схеми були юридичні особи, пов’язані з підприємцем Олександром Кропивою, який був співзасновником ПРАТ «Волинський шовковий комбінат» — підприємства, що володіло згаданим шовковим комбінатом.
Публічно метою такої кооперації називали так звану «когенерацію», тобто схему спільного виробництва тепла та електроенергії як для міста, так і для шовкового комбінату, який на словах намагалися відродити. Проте інвестицій для суттєвого оновлення котельні так і не залучили, а приватний співвласник котельні Олександр Кропива почав конфліктувати із новим міським головою Богданом Шибою, який вступив на посаду у 2006 році.
З 2008 року ТОВ «ЕК «Луцьктеплоенерго» відповідно до договору почала постачати для «Луцьктепла» теплову енергію, яку генерували на котельні. Вже тоді почалися розмови про те, що приватна компанія може маніпулювати тарифами та «скручувати лічильники», щоб заробити більше. У 2009 році компанія змінила назву на «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія». А «Луцьктепло» в цей час продовжувало накопичувати борги за газ перед приватною компанією.
Цікаво, що у цій схемі «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія» була просто прокладкою, яка купувала газ у держави і забезпечувала тепло для міста. Але саме їй «Луцьктепло» було винним більше 28 мільйонів гривень, які компанія відповідно була винна постачальнику газу.
Тим не менш, у 2011 році «Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія» передала право вимоги цього боргу компанії «Західтеплоенерго» зі статутним капіталом у 500 гривень. За такою угодою фактично стоїть передача контролю над котельнею від бізнесмена Олександра Кропиви до бізнес-групи «Континіум», лідером якої нині є нардеп Степан Івахів.
Як «Континіум» впливав на «Луцьктепло» і чому місто досі «на гачку»
Варто відзначити, що у 2011 році передача права вимоги боргів та фактичного контролю над котельнею групі «Континіум» відбулася вже за каденції нового міського голови Миколи Романюка. Випадково чи ні, але у тому ж 2011 році директором «Луцьктепла» став Олександр Киричук, колишній комерційний директор ТОВ «Євротон», виробника цегли із групи «Континіум». Таким чином Романюк фактично погодився на те, що бізнес-група має прямий вплив на найбільше комунальне підприємство міста.
У 2011-2012 роках право вимоги боргу ще двічі передали, поки воно не опинилося у ТОВ «Тепелен» (також із групи «Континіум»), який і зміг через суд витребувати у «Луцьктепла» борг у 28 мільйонів гривень. Цей борг через фінансові труднощі комунального підприємства потім довелося виплачувати із бюджету Луцька.
Водночас з 2012 року «Луцьктепло» під керівництвом Киричука почало працювати із «Західтеплоенерго» за умовами договору надання послуг з давальницької сировини. Йшлося про те, що «Луцьктепло» купувало газ у НАК «Нафтогаз», передавало його «Західтеплоенерго», а потім купувало у «Західтеплоенерго» тепло.
Така схема також мала свої ризики, адже приватна компанія могла закладати у вартість переробки сировини завищену прибутковість, а також маніпулювати лічильниками. При цьому договір всіляко намагалися приховати від громадськості, посилаючись на те, що «Західтеплоенерго» не давала згоди на його оприлюднення.
Лише під тиском опозиції, громадськості та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вдалося повернутися до схеми звичайної оренди та усунути із посади Олександра Киричука. У 2016 році директоркою «Луцьктепла» стала Валентина Малютіна, що раніше працювала в управлінні фінансів та бюджету Луцької міськради.
На початку 2017 року ДКП «Луцьктепло» уклало договір оренди майна з ТОВ «Тепло-Енерго-Центр» – новою юридичною особою з боку групи «Континіум». Вартість оренди була 746 тисяч гривень на місяць. Також персонал котельні працевлаштували на «Луцьктеплі».
У останні роки ситуація на ДКТ «Луцьктепло» та умови оренди котельні дуже залежали від взаємовідносин між двома впливовими політичними групами на Волині: вже згаданим «Континіумом» та групою впливу народного депутата Ігоря Палиці.
Після смерті міського голови Луцька Миколи Романюка у 2017 році фактичним виконувачем обов’язків міського голови став соратник Палиці Ігор Поліщук. А у 2020 році на чергових виборах його обрали міським головою. Також варто відзначити, що у 2019 році Палиця та лідер «Континіуму» Степан Івахів припинили політичне та бізнесове протистояння і стали співзасновниками політичної сили «За Майбутнє». Таким чином вони стали разом чинити вплив на політичні процеси у Луцькій громаді.
Відмовитися від «кабальних» договорів: не можуть чи не хочуть?
Станом на 2023 рік котельня на Карбишева належить ТОВ «Тепло-Енерго-Центр» із групи «Континіум». Оскільки лідер цієї групи Степан Івахів представляє тут ж політсилу , що і міський голова Луцька Ігор Поліщук, опозиціонери заявляють про пряму зацікавленість Поліщука і далі платити «Континіуму». Навіть в умовах, коли вартість оренди постійно зростає.
«Вартість оренди котельні постійно зростає. І в минулому році вона зросла вдвічі, при тому, що власники котельні не несуть жодних витрат щодо її утримання. Вони просто організували нову оцінку майна, і виходячи з нової оцінки, виставили вартість оренди, яка зараз складає приблизно 3 мільйони гривень щомісяця. І ця сума постійно буде зростати з урахуванням індексу інфляції. В цьому році ми платимо фактично 36 мільйонів гривень за оренду цієї котельні. Хоча ще декілька років тому ця сума була 2 мільйони, потім 5 мільйонів, зараз вона 36 мільйонів. Це космічні гроші. А в час війни ці гроші є куди витрачати», — заявляє депутат міськради Михайло Наход.
Він представляє партію «Громадянський рух «Свідомі», яку фактично фінансує бізнесмен Андрій Покровський і яка активно критикує нинішню владу за корупційні і неоднозначні рішення. Провладна більшість вже кілька років блокує компанії Покоровського можливість розпочати будівництво нового житлового комплексу на перехресті вулиць Архітектора Метельницького-Глушець у Луцьку.
За словами Находа, через фінансові труднощі Луцьктепла і постійне зростання ставки за оренду котельні на Карбишева фактично платить кожен мешканець Луцької громади, навіть якщо вдома у них автономне опалення.
«Нам постійно обіцяють, що будуть шукати альтернативні варіанти рішення. І такі варіанти знайти можна, навіть попри те, що війна. Міжнародні партнери готові надавати різні види допомоги…Фактично альтернативні варіанти з будівництва нових котелень чи додаткових модулів на вже існуючих котельнях не розробляються. І якщо ми будемо постійно тільки з міського бюджету наповнювати приватні кишені власників котельні, то ми ніколи не наблизимось до того, щоб мати альтернативні котельні. Мій колега Андрій Лучик порахував, що за 4 роки, що ми платимо більше 30 мільйонів за оренду, можна було б побудувати чи придбати нову котельню», — стверджує Михайло Наход.
Проте директор «Луцьктепла» Іван Скорупський не погоджується із такою оцінкою. За його словами, побудувати котельню такої потужності вартує не менше 30 мільйонів євро, тобто приблизно у 8 разів більше, ніж за оцінкою депутата міськради Андрій Лучика.
«Щоб побудувати нову котельню, яка забезпечить такі кількість споживачів, на наш погляд, необхідно орієнтовно 30-40 мільйонів євро. Цих коштів в підприємство зрозуміло, що немає, і навіть нам такого кредиту ніхто не дасть. Однак, ці проблеми знає міська влада, знають депутати, і я думаю, що в перспективі ми будемо шукати альтернативу», — вважає Скорупський.
За його словами, частково економити вже дозволяє 45 індивідуальні теплові пункти, встановлених у багатоквартирних будинках, які обслуговує саме ця котельня. Серед іншого такі пункти дозволяють подавати в будинки менше тепла, а відповідно частково економити. У майбутньому Скорупський сподівається залучити кошти міжнародних донорів, щоб встановити котельню на твердому палиці і частково замінити застарілу котельню на Карбишева.
«В нас в межах наступного кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку будуть кошти, частина із яких буде спрямована на будівництво твердопаливної котельні певної потужності, яка також буде забезпечувати саме цих споживачів. Це також дасть можливість зменшити залежність. Крім того, в нас на вулиці Конякина є котельня, яка на сьогодні законсервована. Вона також в разі необхідності може працювати, виробляти теплову енергію і забезпечувати певну частину споживачів», — розповів Скорупський.
Проте він стверджує, що дві альтернативні котельні у цьому районі зможуть замінити орендовану котельню не більше, ніж на 20%, тому поки відмовитися від неї нібито немає змоги.
Ремонтуємо приватне майно за бюджетні кошти?
Ще одна проблема із котельнею на Карбишева, яку зауважують опозиціонери, у тому, що за бюджетні кошти «Луцьктепло» ремонтує і забезпечує котли та інше обладнання, яке належить приватній компанії. Натомість власник котельні фактично не займається її обслуговуванням та не утримує персонал.
«Ми були на цій котельні, я особисто бачив, що там відбувається. Там за міські кошти прокладена резервна лінія постачання електроенергії на випадок блекауту. Там встановлено два потужних генератори, які були закуплені Луцькою міською радою. Там встановлено спеціальне обладнання для плавного пуску насосів. І це все за кошти міського бюджету зроблено. Цю котельню, окрім орендної плати, підтримують постійними внесками в її модернізацію. Я переконаний, що міський голова свідомо маніпулює думкою громадськості і робить все для того, щоб оренда цієї котельні тривала стільки, скільки це буде цікаво її власникам», — вважає Михайло Наход.
На це у «Луцьктеплі» виправдовуються, що за дрібні ремонти обладнання власник котельні дає їм знижки на оренду, а встановлені генератори вони можуть за потреби забрати. Натомість капітальні інвестиції, такі як резервна лінія електропостачання, справді можуть компенсувати лише після завершення договору оренди. Коли цей договір завершиться, поки не зрозуміло, адже рішенням сесії міськради його продовжили принаймні до 2027 року.
Чому у «Луцьктепла» постійні фінансові труднощі?
Такий «кабальний» договір оренди ключової котельні — лише одна із багатьох проблем, з якими нині стикається підприємство.
Загалом ДКП «Луцьктепло» — це близько 264 кілометри труб, 41 котельня, 45 індивідуальних теплових пунктів та близько 750 працівників, які забезпечують теплом і гарячою водою ключові мікрорайони міста.
Як відзначає Іван Скорупський, опалювальний сезон 2023-2024 вони розпочали без серйозних аварійних ситуацій, тому наразі практично всі користувачі забезпечені теплопостачанням.
«Від початку опалювального сезону у нас 10-12 поривів і ми успішно крок за кроком їх ліквідували, відремонтували наші мережі. Загалом це не багато. Наприклад, у сезоні 2019-2020 року у нас була величезна кількість поривів та багато будинків без опалення», — розповів Скорупський.
Проте над підприємством постійно нависає проблема високої зношеності зношених труб, якими транспортується гаряча вода. Рівень зношення наразі понад 80% і директор «Луцьктепла» визнає, що немає жодної котельні, від якої йдуть повністю цілі та нові мережі. Через це щонайменше 20% тепла, яке генерує підприємство, просто «гріє вулицю».
«В експлуатації підприємства 132 кілометри мереж в двохтрубному вимірі. На жаль, у ветхому стані 80% із них. Тобто такі труби вже відслужили свій термін експлуатації, тому їх мусимо підтримувати шляхом аварійних поточних ремонтів. Але для того, щоб ми успішно виконували цю роботу, маємо достатній аварійний запас труб на опалювальний сезон, маємо достатню кількість аварійно-відновлювальних бригад, зварювальників, цю необхідну техніку, обладнання, зварювальні агрегати та інше», — переконує Скорупський.
Замінити труби без кредитів не вдасться?
Проте взяти і оновити 80% труб у місті найближчим часом підприємство не матиме змоги, адже, за словами директора, вартість такої акції буде для них непідйомною.
«Я до прикладу скажу, ми в цьому році замінили ділянку тепломережі на проспекті Відродження. Ми замінили дві труби на ділянці протяжністю 900 метрів. Це коштувало майже 10 мільйонів гривень. А вся наша інвестиційна програма, яка передбачена тарифом на рік, це в межах 26-27 мільйонів гривень», — пояснив Скорупський.
Якщо врахувати інформацію, яку наводить директор підприємства, заміна всіх зношених труб за нинішніми цінами може коштувати понад один мільярд гривень, тобто понад 40 річних інвестиційних бюджетів підприємства. Зважаючи на складну ситуацію, вони планують готувати проєкти на заміну ключових аварійних ділянок та звертатися із ними до міжнародних інституцій.
Так, наразі «Луцькеплу» допомагає Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке забезпечило для комунального підприємства в рамках Проєкту енергетичної безпеки 7,5 кілометра попередньо ізольованих труб, до сотні одиниць запірної арматури, аварійний автомобіль, екскаватор-навантажувач та генератори. Незабаром Іван Скорупський також обіцяє оголосити про нові пакети допомоги, яку вони отримують від USAID.
Окрім цього, «Луцьктепло» разом із Луцькою міською планують залучати кредити Європейського банку реконструкції та розвитку для фінансування оновлення зношених мереж.
Підняти тарифи заборонили, але компенсації немає
Окрім зношених труб, повноцінно працювати «Луцьктеплу» заважають і завідомо збиткові тарифи і сумнівні формули їх розрахунку та розподілу. Як повідомляли раніше, постачання гарячої води для понад 40 тисяч лучан — це взагалі завідомо збиткова для підприємства послуга.
Проте в умовах повномасштабної війни вимушено збитковою для «Луцьтепла» стала і основа послуга, яку вони надають, тобто забезпечення тепла населенню. Справа у тому, що у серпні 2022 року вступив у дію закон, згідно із яким на державному рівні заборонили піднімати тарифи для населення. Проте за час повномасштабної війни вартість різноманітних товарів та послуг зросла, а тому на сьогодні, за словами директора, тариф, за яким лучани платять за опалення, на 20% менший від того, який вважає обґрунтованим «Луцьктепло».
Теоретично ці 20% підприємству мала би компенсувати держава, проте таких виплат підприємство не отримує. Наразі держбюджет вже винен «Луцьктепло» близько 130 мільйонів гривень. Варто також відзначити, що і «Луцьктепло» винне державному «Нафтогаз Трейдингу» 95 мільйонів гривень за газ. Проте взаємосписати ці борги на державному рівні поки схоже не планують.
Ще більше ситуацію ускладнює те, як ділять кошти, які споживачі платять «Луцьктеплу». У серпні 2023-го Кабінет Міністрів видав постанову, якою змінив механізм розподілу таких коштів. Тепер 65% із них автоматично списуються на рахунок ДП «Нафтогаз Трейдингу», а 35% надходять «Луцьктеплу» та іншим подібним підприємствам на операційну діяльність. Але проблема в тому, що в цій ситуації державна компанія бере собі завелику частку коштів, каже Іван Скорупський.
«На жаль, в таку фінансову кабалу нас поставив Кабінет Міністрів України. Швидше за все, це робилось з ініціативи постачальника газу. Для розуміння, в нашій структурі тарифу складова природного газу в опалювальний період близько 55%, а в міжопалювальний період влітку в межах 15-17%. А Кабмін видав постанову і прописав, що 65% від кожної сплати іде постачальнику газу, а 35% залишається в фінансовому обороті підприємства. І це при тому, що цей тариф на 80% обгрунтований. Таким чином нам вистачає лише на зарплату і податки, і то так, «в притирку», — пояснив Скорупський.
Наприклад, директор стверджує, що у вересні 2023-го вони використали газу на 8 мільйонів гривень, натомість заплатили «Нафтогаз Трейдинг» за це 25 мільйонів.
«Насправді це вигідно Києву, вигідно «Нафтогазу», а нашому підприємству нікуди діватись, відповідно, вона йде до міської ради і просить фінансову підтримку, інакше опалювальний сезон під загрозою.І це, насправді, величезна проблема. Ми сподіваємося, що ця формула триватиме недовго, бо з кожним місяцем переплата «Нафтогазу» зростає», — відзначає Скорупський.
Скільки боргують лучани?
Також значні борги за тепло і гарячу воду перед «Луцьктеплом» накопичили і мешканці міста. Загалом мають борги лише 8% споживачів, але наразі це близько 160 мільйонів гривень. За рік сума боргів збільшилася приблизно на 6 мільйонів і окремі боржники не заплатили вже понад 200 тисяч гривень.
«За 2 роки підприємство добилося в судах рішень про витребування до 90 мільйонів гривень. Також ми працюємо із судовими виконавцями, щоб ці гроші витребувати. Звичайно, сюди закладаються 10% на витрати виконавчої служби. Тому ми закликаємо платити вчасно, або укладати договори реструктуризації», — закликає директор «Луцьктепла».
За цими договорами реструктуризації вони пропонують заплатити не менше 30% боргу одразу, а решту розтермінувати на певний період залежно від фінансових можливостей споживача.
Чи готові на підприємстві до блекаутів?
В умовах повномасштабної війни підприємства теплопостачання змушені враховувати ризики відключення електропостачання та різні аварійні ситуації. Наприклад у 2022 році через обстріли та відключення електроенергії доводилося кілька разів зупиняти вже згадану котельню на Карбишева та інші котельні. Також для забезпечення теплопостачання проклали резервні лінії електропостачання, встановили генератори і перетворювачі частот для них, а також уклали договори на постачання електроенергії.
Проте Іван Скорупський попереджає, що у випадку блекауту робота на генераторах не забезпечить високу температуру та безперебійне тепло в оселях лучан. Вони розраховані лише на гарантування мінімальних безпечних умов.
«Багато хто думає, щоб без електроенергії котельня буде працювати на генераторі і в нас буде тепло і комфортно, як було до цього. Ні, на жаль, цього не буде, тому що електрична енергія, вироблена на дизелі, кратно дорожча, ніж вартість електричної енергії фактично на ринку. Тому в такі моменти однозначно не буде подаватися гаряча вода і робота генератора буде спрямована переважно лише на те, щоб зберегти робочу, централізовану систему енергозабезпечення», — попереджає директор «Луцьктепла».
«В таких умовах працюватимуть котли, але в квартирах, очевидно, +18 градусів не буде. Буде мінімальна температура, яка дозволятиме і проживати в квартирі, і експлуатувати систему цілісною. Також треба розуміти, що генератор безперебійно не працює. Йому також треба давати необхідне сервісне обслуговування. Після доби або півтори доби постійної роботи генератору потрібно сервісне обслуговування», — пояснює Іван Скорупський.
Заголовний колаж – автора.
Читайте також: Луцьк буде без гарячої води? Як боржники та тарифні рамки тиснуть на «Луцьктепло».