В першій половині 2023 року ми всі мали нагоду спостерігати за часто абсурдними і місцями навіть божевільними витратами багатьох українських громад. Те, що сприймалося б як абсолютна норма в мирний час, в розпал великої війни почало виглядати як певне знущання. Велика війна? Саме час будувати стадіони за сотні мільйонів гривень – як на Волині. Не вистачає грошей на фронтові машини? Зате є на перекладання цілком собі нормальної бруківки – як у центрі Києва. В другій половині 2023-го громадяни почали виходити на протести з умовною назвою “Гроші на дрони, а не на бруківку” і вимогами до місцевої влади не тринькати кошти на не надто потрібні прямо зараз речі, а більше допомагати Збройним Силам.
Після десятків дуже схожих скандалів з найбільшими витратами, втрутитися вирішив вже і парламент. Тут вирішили спрямувати місцеві “військові” податки до центрального бюджету, звідки кошти мають бути спрямовані на оборону. Щоб було трохи зрозуміліше – йдеться про десятки мільярдів гривень.
Справедливе це рішення чи ні? Чи мають право місцеві громади розпоряджатися коштами на свій розсуд, не зважаючи на обставини і час? Це доволі риторичні питання. Але в цьому контексті можна сформулювати і одне дещо конкретніше. Воно звучить як “чи справді місцева влада нерідко витрачає зайве, прикриваючись нібито дуже важливими тендерами?”. І тут вже відповідь однозначна – так. Прикладів неефективного, а часом і явно корупційного використання коштів, ми на Сумщині знайшли чимало.
“Депутатська” відбудова
Відступаючи з Сумщини навесні 2022-го, росіяни лишали по собі дуже пошкоджену критичну і цивільну інфраструктури. В багатьох населених пунктах області розбитими були житлові будинки, школи, садочки та лікарні. Власне, руйнувати ворог продовжує і донині, завдаючи ударів ракетами та дронами. Але після деокупації у місцевих принаймні з’явилася можливість почати відбудову. Саме “відбудова” на якийсь час стала найбільш грошовитим для місцевих посадовців і бізнесменів питанням, адже на неї виділялися значні суми – як з бюджетів, так і з кишень міжнародних партнерів.
Процес, що нерідко супроводжувався хаотичним і навіть безконтрольним розподілом грошей, почав “притягувати” недобросовісних чиновників і підрядників, а відтак на тендерах почали з’являтися сумнівні компанії і значні переплати.
Так, наприклад, цілу низку тендерів на капітальні ремонти різних будівель в області виграла компанія “Тімвел”. Вона належить сумському ексдепутату Олександру Тимчуку, який з 2010 по 2015 був депутатом міської ради від партії “Рідне місто”. Один із виграних компанією “Тімвел” тендерів був на капітальний ремонт дитячого садка “Золотий ключик” у Сумах. У документах йдеться про те, що заклад був пошкоджений внаслідок російської агресії і потребує відбудови. Ми ж проаналізували процес глибше і знайшли в тендерній документації суттєві переплати на будівельних матеріалах.
За договором, вартістю у понад 69 мільйонів гривень, підрядник має виконати усі будівельні роботи, а це капітальний ремонт приміщення із комплексною термомодернізацією та відновленням аварійних елементів будівлі, що виникли внаслідок російської агресії, до кінця наступного року.
Значну частину коштів із загальної суми виділено на металопластикові віконні блоки, які фірма зібралася поставляти по 5 923 грн/м2. Найбільша проблема в цьому пункті – відсутність інформації про конкретного виробника і марку вікон. В документах просто сказано – “блоки віконні металопластикові класу А-1 з двокамерним склопакетом”. Це лишає значний “корупційний люфт”, адже можна придбати якісні і дорожчі вікна, а можна купити найдешевші, але за документами і те, й інше буде все одно проходити просто як “металопластикові віконні блоки”. На ринку ми знайшли чимало пропозицій вікон такого типу, переважна більшість з них продається за практично вдвічі нижчою вартістю, ніж пропонує підрядник.
У цій закупівлі ми також звернули увагу і на вартість будівельних матеріалів. Наприклад, мінераловатний утеплювач “Izovat” товщиною 150 мм за документами закупили на 3,2 мільйони гривень по ціні у 850 грн/м2. Ринкова ж вартість такого – від 645 грн/м2. Полівінілхлоридна мембрана Protan SE, яку замовили на майже 2 мільйони гривень, у тендерних документах коштує 680 грн/м2, а ринкова ж її ціна – близько 500 грн/м2.
За час повномасштабної війни компанія “Тімвел” отримала від сумської влади цілу низку замовлень на капітальні ремонти та відбудову приміщень – лікарень, шкіл, дитячих садків.
Справи у фірми йдуть, схоже, настільки добре, що у липні на неї оформили новенький Lexus LX500D 2023 року випуску. Ціна такого – понад 4 мільйони гривень. Цікаво, що компанія “Тімвел” згадується у кількох кримінальних справах. Одна з них – від 2018 року – стосувалася ремонту сумської школи. За даними правоохоронців, школа заплатила компанії більше мільйона гривень за двері та вікна, на які раніше вже скидалися батьки учнів.
Водогін з “переплатою”
Ще один тендер з переплатами ми знайшли у Чупахівській селищній раді, що на Сумщині, яка замовила будівництво водогону вартістю у 95 мільйонів гривень. Його мають звести до жовтня 2025 року.
У документах сказано, що труби поліетиленові для подачі холодної води (діаметром 110х6,6 мм) коштують 504 грн за метр. І замовили таких на 5,5 мільйонів гривень. Однак ринкова ціна нижча більш ніж вдвічі – ми знайшли актуальні позиції, наприклад, по 192 гривні за метр. Тобто, лише на цій позиції переплата сягає мільйонів гривень.
Також у документах ми знайшли інформацію про придбання схожих труб, але вже з іншим діаметром – 200х11,9 мм. Коштують вони нібито аж 1 080 гривень за метр. Але ринкова ціна таких – 626 гривень за метр. Тобто, переплата сягає приблизно мільйона гривень.
На конкурс подавалося 3 компанії. Перемогла найдорожча пропозиція від компанії ТОВ “Амк Рем-Буд”. Директором і засновником компанії є Андрій Куковенко з Київщини. Чоловік був депутатом Синяківської сільської ради від партії “Наш Край”. У ЗМІ раніше повідомляли, що компанія “Амк Рем-Буд” отримувала мільйонні підряди без конкурсу на ремонт школи у Вишгороді. Крім того, ця компанія регулярно “змагалася” на тендерах з компанією “Єва-Білдінг”, яка подавала економічно вигідніші пропозиції, але “губила” документи (довідку з банку тощо), тож тендери вигравала “Амк Рем-Буд”. Така тенденція може свідчити про фіктивні змагання між компаніями.
Ми зателефонували власнику компанії “Амк Рем-Буд” Андрію Куковенку, аби отримати коментар щодо тендерів компанії, однак той не відповів.
“Тендерна змова” радника губернатора
Наприкінці минулого року місцеві журналісти оприлюднили запис розмови радника губернатора Сумщини Олександра Безніса з керівництвом ДП “Дороги Сумщини” щодо впливу на тендери на утримання обласних доріг на наступні три роки.
Загальна сума обговорюваних тендерів – понад 10 бюджетних мільярдів гривень. На записі чутно, що під час розмови присутні мінімум чотири особи. Троє – ймовірно працівники ДП “Дороги Сумщини”, четвертий же – радник губернатора Олександр Безніс.
Під час розмови людина з голосом, схожим на голос Олександра Безніса (саме його голос ідентифікували місцеві журналісти) каже:
“Если мы идем на этот беспредел, это значит, что я прихожу и говорю. Пацаны, я на данный момент не могу. Я вас понимаю, но у меня сейчас нет договорняка с Антимонопольным. Если он будет, тогда приду и скажу: «Пацаны, мы можем рисковать». У меня нету сейчас его”.
У коментарі “Суспільному” журналістка Олена Адаменко, яка оприлюднила даний запис, розповіла:
“Мені відомо, що підприємство ТОВ “Дорком Холдинг”, з яким ДП “Дороги Сумщини” уклали декілька договорів, на виконання робіт і сплатили вже гроші, що контактним номером цього ДП “Дорком Холдинг” у системі “Прозорро” значиться лише один номер контактного телефону і це номер саме Олександра Безніса. Тобто, радник голови ОВА приходить в державне підприємство, втручається в організацію проведення тендерів, просить внести дискримінаційні умови і, на мою думку, він має явний конфлікт інтересів”
Вже за кілька тижнів після оприлюднення журналістами цієї розмови Олександр Безніс написав заяву на звільнення з посади. Водночас місцеві правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Висновки
Насправді, найбільші “втрати” місцевих бюджетів відбуваються не тоді, коли посадовці починають купувати за бюджетний кошт нові айфони чи службові автомобілі. Ми чуємо про такі історії регулярно, бо вони банально є медійними і добре “розходяться” в новинах. Втім, паралельно бюджети втрачають сотні мільйонів гривень на часом просто божевільних тендерних переплатах. Особливо зараз, коли процес відбудови пошкоджених будівель щедро фінансується з різних бюджетів.
То чи варто було “військовий” податок віддавати з місцевих бюджетів до центрального? Так, з одного боку, це болючий удар для місцевого самоуправління. Бо ж, наприклад, у Миколаєві “військовий” податок генерував 46% доходів до бюджету. Однак, з іншого боку – центральна влада пообіцяла наступного року запровадити додаткову дотацію для міст і громад, де військовий ПДФО є бюджетоутворюючим податком. А ці кошти зараз спрямувати на ряд оборонних закупівель, в тому числі – виготовлення безпілотників. Втім, ключовими в цьому питанні все одно лишаються ефективність і прозорість. Бо, знаєте, байдуже з якої саме кишені переплачувати кошти платників податків недобросовісним підрядникам. Тож ми продовжуємо слідкувати і моніторити – на всіх рівнях.
Заголовне фото: Сумська міська рада
Читайте також скільки коштує відновлення Сумщини