У зв’язку з хвилею прибуття внутрішніх переселенців у Чернівцях виникла проблема із доступним житлом. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича повідомив: більше не може надавати їм місця в гуртожитках безоплатно. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну студмістечко приймало втікачів від бойових дій на безкоштовних умовах. Однак в червні ректорат вирішив: далі такої можливості немає, тож гостям доведеться платити за проживання. Згідно рішення Вченої ради, з людини планують брати по 600 гривень на місяць, зокрема й з дитини від 7 років. Таку суму мали б заплатити переселенці, офіційно зареєстровані як ВПО. Ті ж, які не мають у ЦНАПі реєстрації, розглядаються вишем як тимчасово переміщені особи, тому їм запропоновано проживати на умовах, рівних з іншими мешканцями – платити по 1200 гривень щомісяця.
Чому ж так кардинально змінилася ситуація з житлом для переселенців? – про це запитуємо у проректора Тамари Марусик. За її словами:
– Університет одразу пішов назустріч людям, які тікали від війни: студенти допомагали облаштовувати кімнати для проживання, навіть ігровий простір для дітей створили, провели в кожну кімнату безкоштовний інтернет, організували з понеділка по суботу безкоштовні вечері, досі щотижнево роздають для кожної сім’ї набір продуктів… Запрацював волонтерський штаб ЧНУ. Тоді ми прийняли більше 4 тисяч переселенців. Студмістечко було переповнене. Йшли місяці, за світло, воду, опалення доводилося самим платити. Сподівалися на розуміння й підтримку держави, але не сталося. На початок літа університет сам на сам опинився перед проблемою: де знайти кошти? Тож ми на ректораті вирішили: житло таки треба робити платним.
Зараз у студмістечку ЧНУ проживає приблизно 650 переселенців. Зрозуміло, що для них рішення про оплату за гуртожитки стало несподіванкою. Чи підйомні такі суми? Пані Марія, яка є переселенкою з Луганщини, погоджується, що за комунальні послуги платити потрібно. Єдине, з чим не згідна: університет вирішив узяти з людей оплату заднім числом і дію наказу хочуть поширити на період з початку їхнього заселення у гуртожитки:
– Сьогодні держава виплачує нам по 2 тисячі на дорослу людину та 3 тисячі на дитину. Тож сім’ї з двох дорослих та двох дітей доведеться викласти 2400 гривень в місяць. Сумно, адже у березні ми знімали кімнату в пенсіонерки, яка нас прихистила, за 1000 грн. Виходу нема, доведеться платити, але просимо не вводити оплату заднім числом. Ніхто зараз не в змозі викласти великі суми – ми їх просто не маємо.
Зустрівшись з переселенцями у гуртожитку та прислухавшись до їхніх прохань, адміністрація університету пішла назустріч. Тамара Марусик пояснює:
– Ми погодилися ввести оплату за проживання з 1 червня і не будемо вимагати її за попередній період. Але проблему треба терміново вирішувати. Тож звернулися з листами до Міністерства освіти і науки та до Міністерства розвитку громад та територій України. Проте ніхто не може допомогти коштами. На сьогодні рішення немає.
Не сиділи пасивно й самі переселенці. Мешканці гуртожитку № 6 написали листа до голови Чернівецької військової адміністрації Сергія Осачука з проханням вивчити ситуацію та допомогти, а також особисто прийшли на прийом до очільника області. Проте надії, що місцева влада допоможе, мало. Адже й на університетське звернення реакції від неї не було. Зараз же взагалі Кабінет Міністрів України погодив звільнення голови ЧОВА Осадчука, тож питання залишається відкритим.
Додамо, що така ж ситуація і в інших двох чернівецьких вишах, які приймають переселенців, – у Буковинському медичному університеті та в Чернівецькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ.
Як же виходять зі схожої ситуації університети в інших містах, які теж не відмовили вимушеним переселенцям? У сусідньому Івано-Франківську, наприклад, шукають благодійні фонди, які б допомогли вищим навчальним закладам не допустити боргів перед комунальною сферою, просять волонтерів… В ЧНУ думають: може, щомісячну пожертву викладачів, яка досі йшла для ЗСУ, спрямувати на проживання переселенців? може, використати для цього зароблені екскурсійні кошти (якщо дозволяє законодавство)? Шукають рішення…
А тим часом у гуртожитках лежать контракти на оплату, поки їх ніхто не підписує. Переселенці не виселяються – нема куди йти. Університети не мають коштів заплатити комунальникам. Замкнуте коло?
Здається, поки в державі вирішують, що робити, знову єдина надія на волонтерів. В університеті сподіваються: може, вдасться знайти меценатів, які допоможуть з дахом над головою знедоленим людям?