У лавах Національної гвардії України є фахівці, які допомагають бійцям проходити через складні життєві ситуації та знаходити в собі сили, аби рухатися далі. Не тільки фізичне, а й психічне здоров’я вимагає до себе пильної уваги. Завдання щодо діагностування та надання первинної психологічної допомоги у випадках отримання бойового стресу або бойової психологічної травми бійцем покладається на військових психологів. Майор Національної гвардії Степан Колодій саме такий фахівець, який допомагає бійцям знайти сили рухатись далі.
Чому потрібен психолог у війську?
На війні солдати щодня переживають емоційну напругу та психологічний тиск. Це стосується і цивільних, які мешкають на прифронтових територіях і щодня зазнають стресу від обстрілів. Потрібно працювати з людьми, які знаходяться в постійному стресі, а також з людьми, які бувають час від часу в стресових ситуаціях. Особливої уваги роль психолога набула у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Зараз на нас припадає дуже багато роботи.
Ким є наші підопічні? У нинішніх реаліях військовому психологу доводиться працювати з мобілізованими громадянами. Це мають бути люди з певними критеріями для несення військової служби та виконання бойових завдань. Людина має мати базу психологічної стійкості. Має бути комунікативною, бо у військовому колективі це важливо.
Враховуються інтелектуальні здібності мобілізованого, адже ми йдемо до професійної армії, тож воїни повинні бути обізнані, вміти вдосконалюватися і мати бажати розвиватися. Ми працюємо і на передовій — з тими, хто знаходиться під постійними обстрілами. Психологічно підтримуємо тих, хто повертається з зони бойових дій. Загалом допомагаємо адаптуватися до умов, в які потрапляють військові, пристосуватися до фізичних та психологічних навантажень.
Як мобілізованих готують до війни?
Чи можливо взагалі підготуватися до такої екстремальної ситуації, як війна, адаптуватися до стресу? Так, це цілком реально. Багато військових, які воювали ще з 2014 року, мали базові навички, пройшли бойові дії, були психологічно стійкішими. Завдяки їм ми змогли вистояти в перші тижні повномасштабного вторгнення.
Нинішні ж мобілізовані — це цивільні люди. Звичайно, не у всіх них є розуміння, що таке військова служба. Крім того, військовослужбовці обмежені в життєвих потребах: вони мають переносити холод чи спеку, за активних бойових дій навіть поїсти іноді не встигають. Вони постійно мусять пристосуватися й адаптовуватися до нових для себе обставин. Психолог допомагає їм навчитися саморегулюванню, керуванню власними емоційними станами. Наша робота націлена на те, щоб навчити людей особистої психологічної безпеки.
Наступний етап — уміння працювати один з одним. Наше завдання — з цивільних людей, які прийшли з різних куточків [країни] та займалися різними справами, зробити один військовий колектив. Вони повинні працювати, як годинник, розуміти, що є частинкою єдиного механізму. Ми вчимо людей довіряти один одному, адже без довіри немає успіху. В бою з людиною різне може трапитися, наша психіка не факт, що завжди може витримати емоційну напруженість, великий страх загрози життю. Організм автоматично починає спрацьовувати як захисний механізм — діє так, щоб залишитися живим. Наш мозок не пускає людину далі, до небезпеки, щоб вона не загинула.
Тож ми, працюючи з мобілізованими, відтворюємо різні стресові ситуації, максимально наближені до бойових дій. Наприклад, використовуємо шумові гранати, постріли, створюємо атмосферу психологічного напруження… Якщо людина пройшла через це, вона буде діяти чітко за протоколом і зможе опанувати себе в бою. Бойове злагодження потрібне для того, щоб люди навчилися один з одним працювати. Якщо ми можемо контролювати свої емоції, значить, ми можемо допомогти і собі, і товаришу.
Як психолог допомагає командиру працювати з колективом
Командири повинні вести людей за собою, показувати їм приклад. Бійці не лише йдуть слідом, а й інстинктивно виконують поставлені командирами задачі. Діють на автоматі, не думаючи, бо часу обмаль, знаючи, що коли це сказав командир, значить, потрібно виконувати. Тоді всі працюють дуже швидко, чітко й злагоджено. Саме психологи беруть участь у бойовому злагодженні особового складу. Ми визначаємо аутсайдерів, лідерів, неформальних лідерів… Командир повинен знати, з ким він буде йти в бій. Тому йому необхідна оцінка спеціалістів — психологів.
Чим відрізняється військовий психолог від цивільного?
Насамперед роботою в стресових ситуаціях. Ми розуміємо, що таке постріл, вибух, поранення — це все ми не раз бачили. Ми знаємо, як люди почуваються в таких ситуаціях. Крім того, психолог — теж військовий. Ми є бойовою одиницею підрозділу. Ми офіцери. Щоб працювати з військовими, треба мати базові армійські навички: лідерські навички, навички тактичної медицини, знання зброї, військової техніки. Ми проходимо таке ж навчання, як і військові. Беремо участь у бойових діях. Цивільна психологія інша, вона з таким, на щастя, не стикається. Уже в бою ми оцінюємо бійців і теж допомагаємо.
Важливо знати, як поводитися рідним, які провели батьків чи синів на війну. Коли вони опиняються на передовій, за них дуже переживають. Під час активних бойових дій ця надмірна увага може зашкодити військовослужбовцю. Рідні мають дозувати спілкування. Ми вчимо, як обмежувати, як дозувати інформацію сім’ям. Родичі нічим не допоможуть, а емоційну напруженість бійців можуть підняти.
Що таке декомпресія?
Повернення військовослужбовців після бойових дій називають декомпресією. Це короткотривалий період, коли психологами залучається обов’язкова програма відновлення.
Для бійців, котрі повертаються з передової після виконання бойових завдань, необхідна психологічна реабілітація. Їх не одразу відпускають додому, до рідних. Військових потрібно перемикнути зі стану війни в стан миру, щоб вони не несли свої негативні переживання або напруженість, підвищену спостережливість, підозрілість в сім’ю, щоб не приносили війну в свої родини.
Їхні інстинкти були налаштовані на виживання під час війни і вони ще зберігаються деякий час в мирний період. Вдома людина може автоматично продовжувати далі виживати, а навколо рідні, близькі, діти — їх це може шокувати. Щоб ніхто не постраждав, ми проводимо розвантаження. Завдяки програмі декомпресії бійці поступово адаптуються до звичного життя. Завдяки різним методикам і підходам психологи визначають рівень травматизації бійця та планують його подальшу програму відновлення.
Як відбувається відновлення?
Для бійців планують триденний курс психологічної реабілітації. Її проводять, обираючи спокійне місце, десь на природі. Тут воїни можуть відпочити, поспілкуватися у спокійній атмосфері, колективно зайнятися спортом.
Проводиться за певною методикою вивчення психологічного стану підрозділу. Оцінюється рівень травматизації. Бувають люди, яких треба додатково направляти на психологічну реабілітацію, можливо, декого й на медичну. Або поєднуються такі види — це історико-психологічна реабілітація. Тоді таким відновленням займаються спеціальні заклади. Скажу, що фізично відновитися набагато легше, ніж емоційно.
Ми проводимо і групову, й індивідуальну роботу. Є люди, які не можуть ділитися своїм особистим, пережитими негативними ситуаціями перед великою групою людей. Ми організовуємо дебрифінг, тобто після стресової ситуації люди обговорюють її та свої відчуття в той момент. Під час самої бойової ситуації вони могли чогось не побачити, щось пропустити, тому ми разом доповнюємо цю картину. Так допомагаємо один одному, тому що підтримка під час війни є дуже важливою. Ми відкриваємо задавнений негатив, страх, пропрацьовуємо його з групою і закриваємо його позитивними емоціями, цікавими історіями. Ніби й війна, йдуть бої, але бувають веселі історії, про які потім ще будуть довго пам’ятати, розповідати дітям та онукам.
Якщо є спеціалісти, то бійцям проводяться масажі, водні процедури, використовуємо групові спортивні ігри. І аж після проходження декомпресії бійці можуть повертатися до своїх рідних.
Як будуть адаптовуватися військові, коли війна закінчиться? Зрозуміло, що наша свідомість уже не повернеться до лютого 2022 року. Ми пройшли багато випробувань, пережили складні ситуації, які стали для багатьох випробуванням. Вірю, що колишні військові будуть підтримувати один одного. Але з огляду на психологічні травми війни та загалом колективну травму суспільства в нас, на жаль, буде багато роботи.
Заголовне фото – скрін з відео Нацгвардії.
Читайте також: Шлях реабілітації: як у Хмельницькому допомагають цивільним і військовим повертатися до звичного життя.