Ірина Чорна — координаторка благодійного фонду «Посмішка ЮА». Фонд почав працювати з 2012 року як ініціативна група, а вже з 2013 року — як благодійна організація. З початку створення фонд займався підтримкою дітей в інтернатних закладах Запорізької області. З 2014 року діяльність розширилася через російську збройну агресію проти України та стосувалася підтримки внутрішньо переміщених осіб, соціальних установ, роботи з попередження насильства тощо. На той час команда фонду працювала у Донецькій, Запорізькій, Луганській і Дніпропетровській областях.
З 24 лютого «Посмішка ЮА» розпочали роботу в режимі гуманітарного реагування через початок повномасштабної війни росії проти України. Наразі фонд працює в Запорізькій області та місті Запоріжжя, Донецькій області, Тернопільській області, місті Нововолинськ Волинської області, в Чернівцях, Харківській, Дніпропетровській, Полтавській областях за різними напрямками.
Ми поспілкувалися з Іриною, щоб дізнатися про те, як змінилася діяльність фонду з початком повномасштабної війни та виклики, які долає команда.
В яких сферах наразі працює фонд?
Один з напрямків — це гуманітарна допомога. Наприклад, у Запоріжжі ми створили разом з представниками ЗОВА (Запорізької обласної військової адміністрації) перший логістичний хаб. Він почав свою діяльність 1 березня цього року, в приміщенні цирку, де ми приймали всіх людей, які приїжджали до міста Запоріжжя з окупованих територій або з точок, де ведуться сильні обстріли. Потім цей хаб був трансформований, ми переїхали до іншого місця. Там у нас і психологічна підтримка, і центр допомоги врятованим, і дитячий простір, і надання гуманітарної допомоги.
Крім того, ми працюємо у сфері захисту дитини: тобто, в нас є статичні центри, для підтримки дітей. Тут ми робимо в партнерстві з міжнародною організацією Save the children, з місією JERU (міжнародні неурядові організації Welthungerhilfe, Concern Worldwide і CESVI), організацією Street Child тощо.
У нас діють дитячі статичні центри у місті Запоріжжя, місті Копичинці, Нововолинську, Бережанах, але ми плануємо відкривати ще. Крім того, в нас є мобільні бригади наших фасилітаторів і психологів, які виїжджають до місць компактного поселення, де проживають внутрішньо переміщені особи. Наприклад, у місті Запоріжжя та в неокупованих частинах Запорізької області, в громадах, таких центрів 42. Ми з ними співпрацюємо в рамках захисту прав дитини. У нас є мобільні бригади наших психологів, працюють юристи, є гарячі лінії.
Робота з проблемою домашнього насильства
Також ми працюємо над попередженням домашнього та гендерно зумовленого насильства. У цій сфері теж є одразу кілька напрямків. Перший — це центр допомоги врятованим, ми були перші, хто його відкривав у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення. У центрі допомоги врятованим працюють кризові психологи та психологині, кейс-менеджери/ки, соціальні працівники/ці. Там люди можуть отримати будь-яку допомогу — саме щоб розраховувати на себе у подальшому: щодо відновлення документів, щодо допомоги психологів, перенаправлення; будь-що, що їм потрібно, щоб вони могли діяти.
Крім того, у нас працюють мобільні бригади, які також виїжджають в Полтавській області, міста Лубни, Кременчук, сама Полтава. Вони у нас працюють у Запоріжжі, звичайно, частково працюють у Дніпропетровській області. Також залучаються спеціалісти з тематики попередження домашнього, гендерно зумовленого насильства, співпрацюємо з органами самоврядування, з поліцією.
До того ж, у Чернівцях, в нас діє проєкт, де ми обираємо сім локальних громадських організацій, які були створені нещодавно, надаємо їм менторську підтримку, розвиваємо, навчаємо щодо фінансової звітності, щодо написання проєктів.
Робота з відбудови пошкодженого під час війни житла
Допомагаємо й тим людям, чиї будинки були зруйновані. Ми розпочинали ще з травня-червня першу допомогу для будинків, що були пошкоджені у Гуляйполі, Оріхові Запорізької області, там, де відбуваються постійні обстріли, постійне руйнування. З жовтня ми почали надавати таку допомогу по Запоріжжю. Це різні види допомоги, яку ми надаємо за запитом: одяг, посуд, продукти харчування, продукти гігієни. Зараз ми плануємо новий проєкт, де люди прямо пишуть, що їм особисто треба: будівельні матеріали, обігрівачі тощо. Паралельно ми підтримуємо громади Запорізької області та плануємо також підтримку людей з Маріуполя. Якщо об’єднається вся країна, то всі разом ми зможемо все зробити.
Я от розмовляла з чоловіком, і коли спитала «Що вам найперше потрібно саме сьогодні?», він мені відповів: «Під обстрілами згорів мій будинок, згоріли мої машини, на яких я заробляв гроші, але це все неважливо…Згоріла вся моя родина, мені нічого не потрібно…». І ти розумієш, що психологічна допомога — це майже найперше, з чого ми починаємо. Першій психологічній допомозі ми навчаємо всіх наших спеціалістів. Незалежно від напрямку, з яким вони працюють.
Вважаємо своєю найсильнішою стороною роботу з тематикою саме психосоціальної підтримки, адже маємо багато досвіду. Також ми багато років займаємось вже адвокацією, попередженням гендерно зумовленого насильства, домашнього насильства.
З чого особисто почалася ваша історія у сфері надання допомоги, як вона розвивалася?
Щодо мене, я сама є внутрішньо переміщеною особою з 2014 року. Я з міста Донецьк, приїхала до Запоріжжя зі своєю дитиною, яка має інвалідність. Протягом півроку я намагалась влаштуватись на роботу — не виходило через дискримінацію за принципом «Ви з Донецька», дуже складний час був. Мені важко навіть згадувати про це зараз, бо починаю хвилюватися. І тоді я звернулась до благодійної організації, побачила, що там було оголошення «Нам потрібні волонтери». І так з вересня 2014 року я стала волонтеркою Червоного Хреста Запоріжжя.
Потім з часом я почала навчатись за різними напрямками. Основним напрямком своїм вважаю саме гуманітарну допомогу, проведення діалогів тощо. Я закінчила Академію миру в місті Сараєво в Боснії і Герцеговині. Це я вважаю найвищим своїм досягненням у тематиці навчання. Я звичайно проходила багато тренінгів, багато конференцій, брала участь у написанні тіньових звітів CEDAW (Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок), до платформи Пекін+25 на всеукраїнському рівні.
Зараз моя позиція у фонді — не лише координаторка з гуманітарних питань, а експертка та тренерка з питань протидії насильству. І напрямки дуже різні: я працюю і в тематиці попередження торгівлі людьми, в тематиці попередження будь-яких видів насильства. Моя цільова аудиторія, як правило, – діти і люди навколо дітей, тобто, я працюю з учителями, з ювенальною поліцією, з психологами. Це мій напрямок, він мені подобається.
Скільком людям вдалось допомогти організації?
Цифри дуже великі. Наприклад, ми рахували Запорізьку область: до кінця вересня через нашу організацію пройшло 350 тисяч осіб, це через логістичний хаб, де ми надавали допомогу.
Які найбільші виклики у вашій професійній діяльності?
Війна і все, що з нею пов’язано. З середини вересня по середину жовтня були масовані обстріли Запоріжжя — просто щодня, щоночі, постійно. Саме через це якісь логістичні питання неможливі були. Ми не могли зробити видачу – стоїть черга 3 тисячі осіб, а ми припиняємо видачу через обстріли. Ми не могли проводити заняття з дітьми, тому що сирени… Це основний виклик, на мій погляд.
Додаються ще й відключення світла, інтернету… Навіть якщо якусь свою діяльність ми можемо переводити в онлайн, але не можемо виконувати задачі через те, що немає світла або інтернету. Але це насправді не дуже серйозні чинники. На мій погляд, серйозні чинники — це війна й обстріли.
Ваша робота дуже важка та потребує чимало сил. Як ви відновлюєте свій ресурс?
У нас в фонді є підтримка супервізорів, психологів, за якою можна звертатись. Особисто про мене – в мене троє дітей, моя донька та племінник з племінницею. Коли я приходжу додому і вони кажуть: «Іра, я зробила каву чи чай, пішли я тобі розповім…», ну, особисто для мене – це мій ресурс.
Запоріжжя і Україна після Перемоги — які вони будуть?
Я вважаю, що це буде найкраще місто та найкраща країна в світі. Ми багато спілкувались з усіма, ще починаючи з 1 березня про те, що перше зробимо після Перемоги. Багато хто говорив/ла, що перше – ми поставимо на проспекті Соборному столи, будемо смажити шашлики, всі разом святкувати перемогу. Потім казали, що будемо святкувати на Хортиці, а потім — що ми зустрінемось на березі нашого Запорізького моря, у Бердянську або Приморську, будемо їсти бички та креветки (сміється).
Але я точно хочу сказати, що все, що я побачила у 2022 році, – люди настільки об’єдналися, згуртувались… Звичайно, ми така нація що ми все ставимо під сумнів, але я точно знаю, що ми ніколи не втратимо цієї згуртованості, і це найважливіше для мене! Тоді нас неможливо буде перемогти.
Якими ми будемо? Я думаю, що люди з усього світу захочуть приїхати подивитись на Україну та Запоріжжя, на нас, це стовідсотково. А ми будемо їм розповідати, що таке Воля, Свобода, Незалежність і як воно – бути українцем і українкою.
Більше про незламних українців й українок можна прочитати у нашому матеріалі “Чекає на обмін та бореться за чесне ім’я чоловіка-захисника Маріуполя“.
Головне фото: фонд Посмішка ЮА.