Обстріли Запорізької атомної електростанції в Енергодарі російськими окупантами, викрадення її працівників, постійні погрози щодо підписання “контрактів” з “Росатомом”. Ситуація в окупованому Енергодарі Запорізької області й досі залишається напруженою. Ба більше, під прикриттям ЗАЕС російські загарбники щодоби тероризують жителів Нікопольського району Дніпропетровщини, обстрілюючи мирних людей з реактивних установок та артилерії і вдень, і вночі. Тому, де є не просто сховища, а протирадіаційні укриття – питання, яке турбує людей. Та не всюди з їхньою підготовкою справляється влада. Тож ми зібрали інформацію та поради, як можливо убезпечити себе і родину від можливої ядерної загрози.

Ситуація на ЗАЕС

Майже від початку окупації росією Енергодару в Запоріжжі почали запроваджувати деякі заходи захисту від можливих нестандартних ситуацій на ЗАЕС, яка й досі під загрозою через дії країни-агресора, що захопила атомну станцію й більшість території Запорізької області. Мер Енергодару Дмитро Орлов розповів про ситуацію на окупованій ЗАЕС.

Міський голова Енергодару Дмитро Орлов. Фото РБК-Україна

Психологічний тиск і примус щодо співпраці з фейковою керуючою компанією від Росатома також продовжується. Продовжують, на жаль, викрадати провідних фахівців, керівний склад ЗАЕС. Але персонал наполягає на своєму, він залишається вірним компанії НАЕК Енергоатом, отримує заробітну платню від цієї компанії і окупанти не мають навіть кілька відсотків підписаних контрактів. Хоча вони і декларують у засобах масової інформації й розповсюджують інформацію серед працівників, що вже там кілька сотень людей підписали цей контракт. Це не відповідає дійсності. Таких людей, якщо вони і є, то одиниці. І персонал тримає стрій, як кажуть, і залишається вірним Україні.

Протирадіаційні укриття у Запоріжжі

Окупанти продовжують провокації з обстрілами ЗАЕС. Тому через нестабільну ситуацію в Запоріжжі було cформовано шість бригад радіаційної розвідки та підготовлені протирадіаційні укриття. Останніх не так багато, але вони в місті є, розповідає Валентин Вігінський, інженер 1 категорії цивільного захисту.

Інженер 1 категорії цивільного захисту Валентин Вігінський. Фото Єви Миронової

Дійсно, в місті Запоріжжя існує декілька протирадіаційних укриттів, які розташовані на великих підприємствах, у навчальних закладах і на деяких об`єктах. По загальній кількості я не можу сказати процент забезпечення, але дійсно дуже великі знаходяться на підприємствах у Заводському районі. І от серед навчальних закладів у нас дуже чудове протирадіаційне укриття. Приміщення 85 кв. м. забезпечує укриття у разі радіаційної чи хімічної небезпеки 150 людей, які можуть перебувати в ньому декілька днів. Там є вода, електрика, вбиральня, ліжка – загалом все необхідне для перебування до тижня.

Валентин Вігінський каже, що найбільше місцевих жителів приходило в укриття в березні й квітні – на початку повномасштабного вторгнення росії. Друга хвиля “відвідувачів” була після ракетних обстрілів росіянами центру міста. Інженер також показав, чим відрізняється протирадіаційне укриття від звичайного. 

У протирадіаційному укритті, яке знаходиться на території нашого об`єкту, є система, яка дозволяє забезпечувати чистоту повітряного середовища, незалежно від зовнішніх небезпечних факторів. Це є примусова система. Існує фільтровентеляційна установка, яка надає можливість очищувати зовнішнє повітря через систему фільтрації і надавати придатне для застосування повітря протягом 6 годин. Потім невеличка перерва й знов включається установка. Така система забезпечує вентиляцію по всім кімнатам середовища і дає достатні для життєзабезпечення умови.

При включенні системи вмикається мотор і йде примусова система вентиляції – із навколишнього середовища через фільтроелементи і в кімнати, які знаходяться в протирадіаційному укритті. На жаль, у Запоріжжі є лише біля десятка саме протирадіаційних укриттів. Утім, жителі міста сподіваються на те, що такими укриттями не доведеться користуватися. Загалом же в кожному районі міста є від сотні до 150 найпростіших укриттів.

Ситуація із укриттями на Дніпропетровщині

В Управлінні цивільного захисту Дніпропетровської обласної військової адміністрації відповіли, що, згідно з обліком, фонд захисних споруд цивільного захисту Дніпропетровської області складається із 1561 споруди – 911 сховищ на 323643 осіб, 650 протирадіаційних укриттів на 188 тис. осіб і 1486 найпростіших укриттів на 363 тис. осіб.

Укриття решти населення сплановане за рахунок погребів жителів приватного сектора.

У Дніпровській громаді на обліку знаходиться 306 захисних споруд цивільного захисту, з них 304 сховища місткістю 118041 осіб. Згідно інформації виконавчого комітету Дніпровської міської ради, всього 34 сховища обмежено готові до прийому людей та 2 протирадіаційних укриття місткістю 280 осіб – наразі не готові до прийому людей.

Де сховатися від радіації? Найперше треба зрозуміти відстань до епіцентру вибуху

Оскільки організованих владою протирадіаційних укриттів, зокрема у Дніпрі фактично немає, їхня підготовка лягає на плечі самих жителів. Співробітник кафедри БЖД Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, інженер з фортифікації Леонід Купнєвич розповів, як можна самотужки перетворити свою оселю, загальний підвал в протирадіаційне укриття і де ще можна сховатися у великому місті. Найперше, за словами фахівця, треба розуміти, що інтенсивність дії радіації залежить від відстані розташування до епіцентру вибуху. Відповідно – і ймовірності вижити та не отримати смертельну дозу опромінення.

Інтенсивність опромінення. Матеріал з презентації Леоніда Купнєвича

Основний фактор ураження при ядерному вибуху – випромінення з проникаючою радіацією. За першими секундами – 10-15 секунд – йде вибухова хвиля. Якщо вибух наземний або близько до поверхні землі – піднімається неймовірна кількість частинок, які переносяться повітрям і опадами. Вони випромінюють альфа, бета та гама-частинки, які призводять до ядерного ураження. Ядерне ураження вимірюється рентгенами на годину. А доза, яку отримує людина – у рентгенах. Небезпечні дози від 100 до 200 рентген – це 1-а стадія променевої хвороби. Якщо від 200 до 600 – то 2 і 3-я, від 600 – 4-а. Вона призводить, здебільшого, до летальних наслідків.

Усі продукти ядерного розпаду завдяки вітру можуть розноситься на дуже великі площі і відстані. Якщо вибух десятки кілотонн – то це може бути забрудненою територія у довжину більше сотні кілометрів і у ширину десятки кілометрів. Якщо сотні кілотонн – то там площа зараження може буть 1000 квадратних кілометрів. А, отже, вибухова хвиля, звісно, зі збільшенням відстані від епіцентру стихає. До того ж достатньо швидко. Тому існують графіки залежності відстані і від епіцентру вибуху, і тротилового еквіваленту заряду, на якій кожна будівля залишається «живою».

Різниця між сховищем та укриттям

Далі важливо розуміти різницю між укриттям та сховищем. Є універсальні місця захисту, які мають захистити від усіх способів ураження. А от протирадіаційне укриття – це вузьконаправлений вид. Тому їх, здебільшого, багато не споруджують.

Укриття і сховище – вони відрізняються двома факторами. Укриття захищають від одного вражаючого фактора, а сховище від декількох. І часом перебування у них. В укриттях ви знаходитесь невеликий проміжок часу. Наприклад, за нормативами нашими – до 48 годин і після 48 годин – це різні споруди повинні бути. А єдине завдання у протирадіаційного укриття – це 3-й фактор. Це захист від ядерного зараження. Звичайно, воно може захищати і від вибухової хвилі або інших видів зброї масового ураження – біологічної та хімічної. Але в такому випадку ми вже переходимо до індустріальних фортифікаційних споруд. У нормативах вони називаються найпростішими фортифікаційними спорудами і вони походять із військової справи, насправді. Це різні бліндажі, укриття і таке інше. Бомбосховища є двох категорій. Обидві категорії захищають від усіх видів зброї масового ураження – від дії радіації, від теплового випромінення, від пожеж. Ну, і на додачу, звичайно, від уламків, які стаються вже як наслідок вибухів.

Де ж ховатися у разі ядерної загрози, якщо офіційних укриттів немає

Тут важливо розуміти, що за відсутності офіційних протирадіаційних укриттів, власна безпека лягає на плечі самих людей. І забезпечити собі безпечний сховок у разі ядерного вибуху цілком можливо, каже Леонід Купнєвич. Але подбати про це, звісно, краще заздалегідь. Бо якщо загроза близько – часу буде вкрай мало.

Співробітник кафедри БЖД Придніпровської державної академії будівництва та архітектури, інженер з фортифікації Леонід Купнєвич. Фото Софії Богуцької

Вириті траншеї та підвали

Якщо ви будете знаходитися на відкритій місцевості під час ядерного вибуху – у вас буде стовідсоткове ураження. Якщо ви ховаєтеся у виритій траншеї – то це ураження буде в 2-3 рази меншим. Якщо ви накриваєте цю траншею шаром грунту хоча б декілька десятків сантиметрів, перед цим зробивши, звісно, і хоча б якось загерметизувавшись – ви вже можете зменшити ураження в декілька десятків разів. Тобто найпростіший та найочевидніший варіант – сховатися під землю.
Інший – ви можете сховатися, наприклад, у підвалі вашого будинку. Це добрий варіант. Він зменшує ймовірність ураження від сотень до декількох десятків разів. У такому випадку стіни, що входять у підвал, краще обсипати землею для збільшення ефекту. При виході зробити тамбур. І обладнати, принаймні, найпростішу вентиляцію на два входи – один вище іншого. В один входить повітря – там стоять фільтри, в інший виходить, щоб був потік. І повинна бути заслінка, для того, щоб ми могли, принаймні, таким простим способом регулювати.

Будинок як протирадіаційне укриття

Якщо льоху немає і ми досі залишаємося у своєму будинку – то стіни треба постаратися потовщити будь-яким доступним способом. Або будівельними матеріалами, або, найоптимальніший варіант, землею. Це може бути обойма або габіони. Якщо є горище або 2-й поверх – бажано, щоб підлога на 2-му поверсі мала декілька десятків сантиметрів землі або піску. І там, де ви будете перебувати – перший поверх, позбутися усіх можливих щілин, Тобто зробити максимальну герметизацію. Закласти вікна, хоча б тимчасово. Постійно – то цеглою. І, знову ж таки, зробити циркуляцію повітря. Якщо ви вже переобладнуєте 1-й поверх, то вже можна передбачати і більш професійне обладнання. На нашому ринку воно доступне. Є навіть фірми, які монтують і порекомендують.

Варіанти інших підземних споруд для багатьох людей – це підвали багатоквартирних будинків, перші, цокольні поверхи, напівзаглиблені поверхи, парковки, підземні торговельні центри – вони всі досить легко, швидко і недорого можуть бути переобладнані у протирадіаційні укриття. Звісно, там це повинні робити спеціалісти, проте, насправді, прийоми не настільки складні, щоб їх не могли зробити навіть прості люди.

На який проміжок часу треба розраховувати роботу протирадіаційного укриття?

Питання часу залежить від багатьох факторів – від погоди, від напрямку вітру. Ви можете бути, наприклад, з підвітряної сторони від АЕС. Тоді це дуже велике питання, скільки там у сховищі треба сидіти. Треба розуміти часові проміжки, на які можна умовно поділити цей процес. Перші декілька годин ви повинні сховатися від найбільшого зараження території, коли ще все випадає. За декілька діб – 5, наприклад, радіація може зменшитися до прийнятного рівня. Тобто ми вже повинні передбачати, що ми посидимо десь тиждень. І варіант, коли ми вже передбачаємо там жити тижні або постійно – в такому випадку ми вже говоримо про те, що ми своє бомбосховище приватне переобладнуємо під фактично 2-й будинок або переобладнуємо свій будинок, роблячи його таким суцільним протирадіаційним укриттям.

Які матеріали краще обирати для захисту від радіації?

Загалом будь-який матеріал може бути перешкодою між вами і радіацією. Але чому вибирають свинець – бо щільність. Тобто, товщина і щільність – два фактори матеріалу, які впливають на вашу безпеку. Звичайно, більшість старих джерел радять матеріал для захисту від снігу до бетону. Але найкращий варіант за щільністю все ж таки метал. Проте він дорогий. І товщина має бути декілька сантиметрів хоча б.

Георешітки. Матеріал з презентації Леоніда Купнєвича

Тому найбільш оптимальний варіант для більшості ситуацій, що можуть статися – це конструкції з габіонів – фортифікаційних габіонних елементів. Причому не тільки традиційних, до яких ми звикли – металевих, а ще із георешіток. Вони важать менше і їх може розгорнути одна людина і одна сім’я. І більш швидко заповнити землею, наприклад. Традиційний габіон – це геополотно, металева сітка. Георешітки – це матеріал з дорожнього будівництва. Зазвичай це поліефірне волокно. Воно дуже міцне і шви там дуже міцні, і воно тримає усі навантаження від землі. За вагою це дуже великий поліетиленовий мішок.
Укриття з габіонів. Матеріал з презентації Леоніда Купнєвича.

Додаткове протирадіаційне сховище у великому місті

Мешканці мегаполісів мають певну перевагу у сховищах – вони можуть сховатися на станціях метро.

В саму сутність метро закладено бути протирадіаційним укриттям. І взагалі бути бомбосховищем. Після другої світової війни, з п’ятдесятих років, це взагалі стандарт. Багато самих споруд метро і комунікацій – вони призначені саме на цей режим. Це і дизель-генератори, вентиляційне обладнання дуже велике, і гермодвері, які є навіть на вході в метро. Метро розраховане на тих людей, у першу чергу, які живуть поруч і можуть швидко до нього дістатися у разі небезпеки. Воно взагалі розраховується як житло – тобто, щоб люди там були достатньо довгий проміжок часу в досить комфортних умовах.

Заголовна ілюстрація – з матеріалів презентації Леоніда Купнєвича

Над матеріалом працювали Софія Богуцька (Дніпро) і Єва Міронова (Запоріжжя)

Читайте також: Менше 2% протирадіаційних укриттів Буковини оцінені як готові

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.