Марія Адамчук-Коротицька двічі поборола рак і є керівницею Благодійного фонду «Фонд боротьби з раком», місія якого робити все можливе, щоб виявляти цю хворобу в людей на ранніх стадіях. Марія тривалий час організовує разом з професійними лікарями виїзні обстеження на Волині, щоб на ранніх стадіях виявити рак.  Адже чим раніше рак виявляють, тим легше лікування, а також збільшуються шанси на життя. Марія прагне, щоб в українців з’явилася культура обстеження організму. Люди мають вчасно ходити на огляди до лікаря та на перше місце ставити своє здоров’я. Про це та роботу благодійного фонду читайте в інтерв’ю.  

— Коли з’явилася ідея створити благодійний фонд «Фонд боротьби з раком»?

— Благодійний фонд «Стопрак» створений у 2012 році. Ми займалися допомогою дітям, які хворі на рак. Хоча з самого початку, коли створювали цей фонд, я хотіла допомагати дорослим саме з раком молочної залози, бо у мене був рак молочної залози. Але в силу певних обставин усе йде якось так, як воно йде. Ми були зорієнтовані на дітях дуже довгий час. І я в певний момент зрозуміла, що це все трохи не моє. А от моє — це профілактика і раннє виявлення раку. Не допомога лікарням, не адресна допомога, не лікування, а профілактика та виявлення. Мені здається, що це така дуже-дуже велика прогалина, яка не закрита в нашій країні. А це важливо! Ми не можемо захиститися від раку, окрім вакцинацій певних видів. Глобально ж не можемо. Але ми можемо знайти рак на ранній стадії й тоді наші шанси на життя, і на легше лікування дуже сильно підвищуються. Тому ми у 2020 році створили повністю новий благодійний фонд і зареєстрували, назвали «Фонд боротьби з раком». Наша місія — це профілактика і раннє виявлення раку в українців. 

— З якими питаннями люди найчастіше звертаються до «Фонду боротьби з раком»? 

— Люди бачать там слово «рак» чи «фонд» і не дивляться на спрямування. Пишуть: «Немає грошей, допоможіть з лікуванням, з препаратами». Ми пишемо, що ми цим не займаємося. Хоча, після повномасштабного вторгнення ми рік трішки змінили сферу діяльності. Не проводили звичну діяльність… Але почалась дуже сильна проблема з препаратами. До 24 лютого 2022 року я можу сказати, що наше Міністерство охорони здоров’я на місцях дуже круто забезпечувало хворих на рак. Майже все було. Навіть були таргетні препарати, які дуже дорогі. А після повномасштабного вторгнення не було навіть елементарного. Була дуже велика біда з елементарними препаратами, які коштували умовно «копійки»… Коли треба всього багато, то це дорого виходить. У людей не було. І ми почали купувати препарати. 

— Що потрібно зробити, аби лікування раку стало доступніше?

— Лікування було доступне. Були гроші, медична реформа трохи пройшла, гроші пішли за пацієнтами, почали НСЗУ (Національна служба здоров’я України – авт.) підписувати контракти з лікарнями. Лікування насправді було вже доступне. І корупція дуже зменшилася. Перед повномасштабним вторгненням майже все було. Умовно у 2012-2013 роках люди витрачали шалені суми. У 2022 році лікування було вже дуже доступне. 

Профілактичні обстеження важливі

— У «Фонді боротьби з раком» організовували виїзні  пункти з виявлення меланоми. Коли це було? Чи ще плануєте це робити?

— Так, перед повномасштабним вторгненням ми дуже багато їздили, з нами були професійні лікарі онкологи, дерматологи, які перевіряли на рак шкіри й на рак шийки матки. Якщо говорити про рак шкіри, то був дуже великий попит, бо ця процедура не дуже в нас поширена. Ми знаємо, що треба точно піти до мамолога, до гінеколога, чоловікам до уролога. А от про шкіру якось дуже мало говорили. Але потреба дуже велика, бо насправді рак шкіри один з найпоширеніших видів раку. Меланома у 80%  випадках починається на чистій шкірі. Не обов’язково має бути родимка. А ми ще не привчені перевіряти шкіру.  На це був дуже великий попит у селах по районах. Один лікар міг прийняти по 60 людей за день. Перестали їздити після повномасштабного вторгнення. Думали, що це не на часі, що ніхто не буде приходити. З серпня цього року починаємо знову.  

— Які у вас є проєкти у «Фонді боротьби з раком»? 

— Ми визначили собі такі основні напрямки: на першому місці — адвокація прийняття програм жіночого здоров’я з акцентом на виділення коштів на вакцинацію проти вірусу папіломи людини. В мене реально така мета, щоб за рік всі громади Волині мали цю програму, виділяли кошти й вакцинували дівчаток від вірусу папіломи людини. Також інформаційна кампанія в рамках цього. Далі — навчання лікарів первинки для того, щоб підвищити їх професійний рівень щодо їх навичок правильно лімфовузли визначити, правильно груди оглянути. Насправді, лікарі-онкологи кажуть, що не всі сімейні лікарі вміють це зробити правильно. Також навчити їх користуватися дерматоскопами. Це навчання не одного дня, але ми плануємо такі постійні системні навчання лікарів первинки по раку шкіри, раку молочної залози, лімфовузлів та раку легень. І будемо проводити інформкампанії з інформування населення щодо важливості раннього виявлення раку шийки матки, раку молочної залози, раку шкіри, раку легень. 

— Дівчаткам з якого віку треба проводити вакцинацію проти вірусу папіломи людини?

— В ідеалі 9-14 років. Чому такий вік вибраний? Тому, що в такому віці діти ще не живуть сексуальним життям. А вірус папіломи людини передається через секс. Ми передбачаємо, що в такому віці у них ще немає сексуальних контактів. Тому їх треба вакцинувати в цей період. 

У країні війна, але рак нікуди не дівається

— Як війна вплинула на роботу «Фонду боротьби з раком»? 

— Ми перестали працювати на повну, як ми працювали. Це ж люди, а коли люди емоційно спустошені… Мій чоловік воював і нічого не хотілося. Плюс наша профілактика раннього виявлення дещо не на часі… Коли люди в такому шоковому стані, така біда, то в останню чергу думають «О! Піду обстежусь в онколога». Хоча рак нікуди не дівається. Після COVID-19 я вже думала, що буде дуже великий сплеск захворювань тому, що люди під час ковіду не ходили в медичні заклади. Рак нікуди не дівається, він у людей з’являється і вже був би сплеск захворювань на пізніх стадіях. А тут ще війна і стреси. Хоча не проводять таку паралель, ми всі знаємо, що стреси дуже впливають на наше здоров’я.  Я передбачаю, і не тільки я, а й лікарі, що після війни у нас буде велика кількість виявлення раку на пізніх стадіях. Я під час ковіду бачила статистику з виявлення раку шийки матки по одному з районів Волині: воно свідчило про спад виявлення. І хтось необізнаний подумає, що «О, яка краса!». Але ні, їх (захворювання – авт.) знайдуть просто на пізній стадії через рік або два, коли це вже проявиться. Дуже класно, коли при хорошій системі охорони здоров’я дуже високий рівень виявлень. Це означає, що їх виявляють і одразу лікують. 

— Ще були у вас виїзди щодо виявлення раку молочної залози. Коли плануєте робити наступні такі виїзди?

— Ми це робили спільно з Волинським онкодиспансером. Виїжджає машина, спеціалізований пересувний мамограф, і їздить. Мені дуже хочеться поновити ці виїзди. Але пересувний мамограф може виїжджати туди, де добра дорога, на жаль, не поїде десь у села, де погані дороги. А от щодо раку шкіри та шийки матки, то  будемо з серпня їздити у віддалені райони. Наприклад, Камінь-Каширський, близькі від Луцька Ківерці, у дальні села. Ми не їздили в міста. Таку звичку треба прищепити, що треба обстежуватися.

Я до цих виїзних обстежень ставлюсь трішки неоднозначно. Це ніби давати рибу, а не давати вудку. В людини має бути культура обстежень. Насправді можна доїхати навіть з села на обстеження. Просто ми не ставимо своє здоров’я на перше місце. Ми думаємо «Ай, в нас там, діти, чоловік, корови… Ай, нічого не болить». А насправді нема проблем з будь-якого села доїхати до міста. Так, вона витратить день, інколи два. Але в жінки й чоловіка має бути звичка, яку вони мають прищепити й своїм дітям, щоб була культура обстеження. А ми приїхали й не треба ніяких зусиль докладати. І вони може знову будуть чекати, коли ми приїдемо, а не приїдемо, то так і буде… Водночас бачу, що це поки треба. 

— Які необхідно робити обстеження дорослим жінкам?

— Мамографію треба робити обов’язково після 40-років. До 40-років роблять мамографію тільки тоді, якщо є показання. До 40 років  треба робити огляди в лікаря та УЗД (ультразвукова діагностика – авт.) раз на рік. У гінеколога обов’язково проходити перевірку раз на рік, а також раз на один-два роки ПАП-тест робити. УЗД черевної порожнини та щитоподібної залози. Варто також здати загальний аналіз крові (може показати зміну ШОЄ (швидкість осідання еритроцитів) та пониження гемоглобіну -авт.). Раз на рік можна ще зробити швидкі тести на СНІД, гепатит. Крім того, шкіру раз на рік дерматолог має подивитись. 

Важливе вчасне лікування

— Який має бути алгоритм дій, якщо виявили рак, наприклад, молочної залози?

— Якщо людину щось турбує, вона йде до свого сімейного лікаря. Він дає направлення на мамографію. Якщо вже щось знайшли, то звичайно відразу треба лікуватися і в онкодиспансер. Лікуватися обов’язково тільки доказовою медициною. Після 40 років мамографія безкоштовна з направленням, до 40 років ця послуга є платною. Лікар не дасть просто так направлення на мамографію, якщо дівчині 20 років. Мають бути певні покази.

—  Що допомагає зберігати сили в часи війни?

— Поки всі живі-здорові, ти можеш робити все. Ти крутий, коли в тебе все добре. Війна – це тяжко, емоційно ти нестабільний. Хоча чужі люди гинуть, але ти їх дуже шкодуєш. Але це не порівняти, коли у твоїх рідних щось стається. Тому поки в мене всі живі й здорові, я щось роблю. Я не знаю, як би я поводилася, якби в мене щось сталося. От правда, я не знаю. Може я б просто впала в депресію і нічого б не робила. Всі говорять: «От ти така сильна, пережила рак два рази». Але я кажу: «Свій рак не страшний. Страшний рак у людей, яких ти любиш, у своїх дітей, не дай Боже» . Те, що всі ми живі, тримає і ти можеш щось робити».

Головне фото Марії Адамчук-Коротицької надане авторці. 

Читайте також  «Думала, як помру, а у мене навіть собаки нема»: історії боротьби проти раку.