Діагноз, хіміотерапії, операції, лікування та реабілітація. До Всесвітнього дня боротьби проти раку розповідаємо історії двох жінок, які побороли рак і живуть у ремісії. Про шлях лікування, досвід одужання та відновлення під час війни читайте в новому матеріалі.
“Ми були на морі в таборі з молодшим сином. Тоді вперше в душі я нащупала маленьку шишку. Нічого не турбувало, не боліло. Коли повернулася додому одразу пішла до лікаря, який сказав, щоб я не хвилювалася, все добре, це у мене розширені молочні протоки. Але воно почало збільшуватись”, – розповідає Світлана Сорак.
У грудні 2018 року Світлані поставили діагноз – рак. Уже через тиждень призначили курс хіміотерапії та почали лікування.
“Хімії було дуже важко переносити. Через три дні після хімії, перший тиждень був пекельний. Нудило сильно і кістки крутило, все тіло ламало. Хімія це дуже важко. Перед четвертою хімією вирішила взяти собаку. Настрій у мене був не дуже хороший, думала, як помру, а у мене навіть собаки ніколи не було. Вона була маленька, потребувала догляду і останні хімії трохи легше мені було перенести”.
«Паніка була жахливою, я бачила, як це важко було моїй мамі»
Жінка згадує, як уперше дізналася про свій діагноз, було страшно. Хворобу довелося приховувати від матері, яка тоді також хворіла на рак молочної залози.
“Мені було дуже страшно, паніка була жахливою, я бачила, як це важко було моїй мамі. Вона на той час уже проходила лікування хімією. Вона про мене довго не знала, я їй не говорила. Сказала лише перед операцією. Мама в березні 2021 року померла. Я здавала аналіз на спадковий фактор, він показав, що це не спадкове”.
Через три місяці після встановленого діагнозу Світлані зробили радикальну мастектомію – повністю видалили молочну залозу. Після цього повторно проводили хіміотерії, контрольні обстеження, які показували позитивну динаміку в лікуванні.
«Не було відчуття, що ти повноцінна жінка»
“Загалом усе пройшло. Через півроку мені сказали, що лікування припиняють і через рік, що у мене ремісія і я здорова. Найважче було після першої операції, коли забрали грудь, морально було дуже важко, не було відчуття цілісного організму. Немає відчуття, що ти повноцінна жінка, це морально, а фізично важко було після операцій, багато швів”.
“Через рік, коли все закінчилося, я почала думати, шукати варіанти, як відновити грудь. Зверталась до різних лікарів та в приватні клініки, але там це дорого. Пізніше мені порекомендували звернутися до одного лікаря, який проводить такі операції”.
Першу операцію з реконструкції молочної залози зробили в Харкові. Для повного відновлення Світлана потребувала ще кількох оперативних втручань.
“Далі почалась війна і мій лікар поїхав у Чернівці. Після операції потрібно було ще кілька коректувальних, їх лікар робив уже в Чернівцях. Унизу живота взяли великий шматок шкіри з жиром і з нього зробили груди. Це дуже ювелірна операція. Я ніколи не зверталась для діагностики, йшла вже коли починало турбувати, а планово ніколи. Зараз уже звісно обстежуюсь. Подруги мої, які проходили зі мною весь цей шлях, почали робити планові обстеження”.
“Лікар сказав, усе набагато гірше”
Зараз Тетяні 50, вона добре себе почуває, працює керуючою магазином у великій косметичній компанії та перебуває в глибокій ремісії. 6 років тому жінці поставили діагноз – карцинома другої стадії.
“В мене з’явилося новоутворення і моя подруга сказала, щоб я обов’язково сходила до лікаря і я пішла. Мені зробили цитологічне дослідження, перший діагноз був рак педжета. Потім була підготовка, зробили першу операцію – секторальну мастектомію. Через два тижні прийшли аналізи і лікар сказав, що все набагато гірше. В мене виявлена карцинома другої стадії і потрібно робити радикальну мастектомію”.
Тетяні повністю видалили молочну залозу.
“Лікар сказав, що коли був розріз, він побачив, що воно все пішло і на м’яз. Мені все видалили до кістки”.
Далі 8 курсів хіміотерапії, лікування та тривала реабілітація. Після лікування жінка почала шукати можливості для реконструкції молочної залози.
«В моїй свідомості я повинна бути іншою. В мене був важкий випадок реабілітації та відновлення, бо там не залишилося нічого. Я почала шукати лікаря, який би зробив цю операцію, зверталась до іноземних клінік, але там вартість непосильна. Для мене було морально важко, коли ти розумієш, що ти неповноцінна”.
“Операція тривала 13 годин”
На одному заході, влаштованому організацією жінок, які борються з раком молочної залози, Тетяна познайомилася з лікарем, який погодився провести операцію з реконструкції.
“Я почала підготовку до операції, а потім почалась війна і він з іншими лікарями з Харкова переїхав до Чернівців, тому операцію мені проводили в онкологічному центрі Чернівців”.
“Мені зробили “сендвіч” з шкіри. Обов’язковою умовою для того, щоб все функціонувало, мали бути кровоносні судини. Оскільки в мене там нічого не було, лікар брав судини в іншому місці і зшивав їх. Це дуже складний процес. Операція тривала 13 годин”.
Реконструкція передбачала ще кілька додаткових оперативних утручань. У 2022 році впродовж півроку Тетяні зробили п’ять операцій. Зараз жінка почуває себе добре, періодично проходить діагностику, каже досі не може повірити, що з нею таке могло трапитися.
“Я вважала себе здоровою людиною, ніколи не проходила перевірку. Я займалася спортом, тричі на тиждень ходила до залу, вранці бігаю. Вважала, що зі мною такого не трапиться. Що мене вибивало з рівноваги в той період, коли я лікувалася – кількість людей, які хворіли. Коли я приходила на огляд, а там 40 людей у черзі сидять і серед них є дівчата 18 років. Це страшно”.
“Зараз люди переключилися на боротьбу з агресором, але захворювання нікуди не поділися, вони проявляються на 3-4 стадії”
Задля успішного лікування необхідна вчасна діагностика. Генеральний директор Буковинського онкологічного центру Ігор Малишевський каже, зараз збільшилась не лише кількість пацієнтів, у яких виявляють онкологічні захворювання, а й кількість людей, які звертаються на 3-4 стадії раку.
“Тут варто зауважити, що в зв’язку з Covid-19 і війною у нас збільшилась кількість занедбаних випадків. Це значно погіршує результат лікування”.
За словами Ігоря Малишевського, у 2022 році до онкологічного центру звернулися 1840 пацієнтів, яким вперше діагностували онкологічне захворювання. У 2021 році таких пацієнтів було майже 1760, а у 2020 році – 1720.
“Дивлячись на цю статистику, можна сказати, що це невеликі цифри приросту онкології, але серед них дуже великий відсоток занедбаних випадків. Не виявляють захворювання через те, що пацієнт не звертається по допомогу при тих чи інших скаргах. До 2022 року був Covid-19, зараз війна, є певні перешкоди в суспільстві і люди менше приділяють уваги своєму здоров’ю. Через війну люди переключилися психологічно на боротьбу з агресором, а ці захворювання нікуди не ділися. З часом вони будуть проявлятися на 3-4 стадії”.
Зараз на обліку в онкологічному диспансері перебуває майже 25 тисяч людей зі встановленими діагнозами онкологічних захворювань. Також усе частіше виявляють “онко” серед молодих людей.
“Починаємо виявляти з 30 років. Якщо брати гендерний розподіл, то серед чоловіків і жінок захворюваність орієнтовно рівна і відрізняється лише певними особливостями. В чоловіків переважають захворювання органів травлення та органів дихання. Це пов’язано з курінням. Якщо брати жінок, то на першому місці рак молочної залози та онкологічні захворювання жіночих статевих органів. Далі органи травлення – це поширено серед усього населення”.
В онкологічному центрі пацієнти можуть отримувати лікування та проходити діагностику безкоштовно. Заклад законтрактований на 15 пакетів послуг від Національної служби здоров’я України.
“Онкологічні скринінгові пакети оплачує держава. Все, що потрібно зробити людині – просто прийти у лікувальну установу”
“Онкологічні скринінгові пакети оплачує держава. Все що потрібно зробити людині – просто прийти у лікувальну установу і звернутися за діагностичною послугою. Вона може отримати весь спектр діагностики та лікування. В цьому плані ми максимально спростили процеси надання онкологічної допомоги тим особам, які були внутрішньо переміщеними”.
Протягом 2022 року в онкологічному центрі лікувалися більше 1000 внутрішньо переміщених осіб. Загалом за минулий рік проліковано щонайменше 13 тисяч пацієнтів. Лікар розповідає, що за березень-травень звернень було на 60% більше порівняно з таким періодом минулого року.
“Як правило, люди зверталися, які вже проходили лікування і потрібно було отримати наступний курс. Або в них був встановлений діагноз і їм потрібно було отримати лікування. Наразі ситуація стабілізувалася, такої кількості пацієнтів, як було в перші місяці війни, немає. До нас звертаються пацієнти з інших областей, але це не завжди пов’язано з бойовими діями”.
За даними державної служби статистики, рак на другому місці серед серед захворювань, які призводять до смерті. За словами Ігоря Малишевського зараз визначити точну статистику смертності буде складніше через порушення ланцюгу ведення та спостереження пацієнтів.
“Частина населення виїхало з України, частина населення є внутрішньо переміщеними. Нам важко прослідкувати за подальшою долею пацієнта. Можна говорити хіба в межах держави. Можливо, виїхав за кордон і не повернувся. Ці показники не є такі великі тільки тому, що ми погано виявляємо і погано статистично контролюємо долю пацієнта. Зараз можна говорити про локалізацію на 100 тисяч населення. Якщо це захворювання органів дихання: легені, бронхи, трахея – це 11 випадків смерті на 100 тисяч. Молочна залоза – 18 випадків на 100 тисяч населення. В залежності від локалізації є різна статистика”.
Читайте також історію про життя з діагнозом цукровй діабет.