Дві вимушені мігрантки з України, Ольга Пихова та Карина Гахарія, відкрили у Грузії «Sikvaruli – центр позашкільного навчання» – освітній простір для українських дітей у Грузії.
Про роботу центру «Sikvaruli» ми поговорили з однією з його засновниць – мелітопольчанкою Кариною Гахарією.
У Грузії – через окупацію рідного міста
– Карино, розкажіть, будь ласка, трошки про себе. Якими були ваші перші кроки у Грузії?
– Я викладаю англійську мову і є асистенткою кафедри германської філології Мелітопольського державного педагогічного університету. Зараз наш університет перебуває в місті Запоріжжі, він перереєстрований і функціонує в режимі онлайн. Також я мала досвід роботи у школі, викладала англійську мову в загальноосвітній школі №6 міста Мелітополя. Мій педагогічний стаж – 15 років.
Я опинилася в Грузії та, відповідно, маю статус тимчасового захисту, оскільки разом з моєю родиною ми вимушені були переїхати через окупацію нашого рідного міста Мелітополь. У Грузії ми опинилися 28 березня 2022 року і тут намагаємося жити далі.
Спочатку я знайшла собі роботу через онлайн-спільноту на Фейсбуці та працювала у школі для українських дітей. Школа налічувала майже 900 дітей. У цей час я познайомилася з багатьма чудовими людьми з Запорізького регіону, міста Токмака, Запоріжжя, з Мелітополя. Також було чимало учнів з Херсонської області.
Також я працювала у проєкті «Соняшник», який було створено для українських жінок у Грузії та було направлено на захист прав жінок, їх соціалізацію у суспільстві. Чимало тем було пов’язано з психологією, зокрема, посттравматичними викликами та тим, як з ними впоратися. Дівчина, з якою я тут познайомилась, Ольга Пихова, запросила мене до такого проєкту, оскільки я мала досвід викладання англійської мови. Вона попросила створити якийсь курс на зразок «English for fun», щоб наші жінки не відчували стресу. Це був просто розважальний інтерактивний захоплюючий курс, і він пройшов чудово.
Запит на спілкування українською у Грузії
– А як усе-таки прийшли до ідеї відкриття освітнього центру?
– Я часто чула та бачила у батьківських групах, на зборах, що діти страждають від того, що не мають тут власного осередку. Тут, у Грузії, є чимало російських емігрантів, російськомовних товарів і загалом російського, що травмує дітей, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення.
Навіть якщо брати банальну тему: на майданчику вони вимушені гратися та знайомитися з цими дітьми. І серед них часто спалахують сварки. Хай би там як, але наші діти, на жаль, травмовані – вони їх навіть і бачити не хочуть. Своїм батькам вони кажуть таке: «Ну що ж я навіть не можу нікуди піти погуляти? Тут стільки майданчиків, а вони скрізь і ми не хочемо спілкуватися з ними…». І це тільки випадки на майданчиках, яких ми позбирали чимало за цей рік.
Я про те хочу сказати, що наші діти і наші батьки дуже просили і хотіли, щоб існували якісь центри, осередки, простори, де вони будуть спілкуватися українською мовою. Тобто, був такий запит як від батьків, так і від дітей на те, щоб спілкувались українською, щоб був центр український, щоб були розваги саме українською. Також ми помітили, що окрім розваг і освіти, дітям і дорослим просто не вистачає комунікації – от просто прийти та поспілкуватися на різні теми українською.
Тож помітивши запит, ми відкрили заклад. У цьому питанні я довірилась своїй співзасновниці Ользі. Ми знайшли невелике приміщення, бо тут оренда і житла, і приміщень дуже дорого коштує. Але ми знайшли таку невеличку будівлю, це двокімнатна квартира. Ми, звісно, все перебудували, закупили меблі, облаштували центр.
– Що означає назва центру «Sikvaruli»?
– Це з грузинської – любов. Усе-таки любов до дітей – наш головний принцип. Навіть наш логотип – це дівчинка така з кісками, вона у нас у центрі намальована.
Робота центру
– Якими є напрямки вашої роботи?
– У нас є майстер-класи вихідного дня (це майстер-класи з живопису, бісероплетіння, ліплення з пластиліну та найрізноманітнішого хендмейду).
Також у нас зараз реалізовується міський літній табір. Ми знайшли собі у команду чоловіка-вихователя та вожату з нашої школи. Формат у цього табору досить незвичайний: це подорож країнами, тобто, в них 5 днів – 5 різних країн. Україна – найперша, а далі вже відштовхувались від уподобань дітей. Грузія однозначно завжди була у списку. В цьому таборі діти також вивчали англійську та грузинську мови. До речі, запит на англійську мову теж виник дуже потужний, оскільки у Грузії дуже добре знають англійську, вивчають її на високому рівні та можуть спілкуватися з іноземцями саме англійською. Тому щоб не відставати, наші дітки теж вивчають і спілкуються цією мовою.
Також у нас окремо діють курси живопису. Нещодавно ми розпочали заняття з лікувальної фізкультури для оздоровлення спини, корекції сколіозу, сутулості й постави для дітей і дорослих. Ці заняття проводить сертифікована українська тренерка.
Ще ми плануємо в середині серпня розпочати програму підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) та національного мультипредметного тесту (НМТ). Там ми будемо детальніше вивчати предмети, які виносяться на національний мультипредметний, зокрема, історію України, українську мову та літературу, математику. Я знаю, що деякі діти онлайн навчаються та готуються з вчителями, але багато батьків хочуть, щоб такі заняття проводилися очно, тому що вже втомилися від онлайн.
У планах – тренінги про ненасильницьке спілкування. Наша Ольга Пихова є сертифікованою тренеркою з цього напрямку, вона також хоче навчати екологічній комунікації, базовій психологічній інформації.
Якщо підсумувати, то у нас зараз діють такі активності:
- майстер-класи з мистецтва для жінок і дівчат від 16 років;
- майстер-класи для дітей 6-12 років;
- літній тематичний табір “Подорож країнами світу”;
- курс із мистецтва для дітей;
- покращення рівня знань з предметів для дітей 1-3 класів;
- заняття з англійської мови.
Хочемо, щоб діти відчували себе без стресу та турбот
– Які основні цілі ви перед собою ставите?
– Перша – це пропагування всього українського. Друга: ми хочемо створити для дітей осередок, де вони могли б себе відчувати без стресу та турбот для забезпечення доступу до якісної освіти.
– З ким ви працюєте? Яка ваша основна аудиторія?
– Це, по-перше, дошкільна навчальна ланка; по-друге, це діти 11-13 років і підлітки. Також окрема група, з якою ми працюємо, – це батьки дітей. Як правило, вони приходять, залишають дітей на майстер-класи, а самі теж ідуть на паралельний майстер-клас.
– «Sikvaruli» – це безкоштовна ініціатива?
– На жаль, ні. Ми маємо покривати витрати, необхідні для нормального функціонування простору. Нам на початку радили знайти якогось спонсора серед представників бізнесу, але ми вирішили, що не зможемо ходити з простягнутою рукою. Тому вирішили зробити послуги платними, але доступними.
На початку ми ставили, звісно ж, дуже низьку ціну та нічого не заробляли з цього. Наші перші зароблені гроші відправили на допомогу постраждалим від підриву Каховської ГЕС. Я навіть пам’ятаю, що це була сума – 52 ларі. Зараз уже вчимося працювати так, щоб вистачало не тільки на покриття витрат, але і на забезпечення власних родин.
– Зі скількома дітьми вам уже вдалося попрацювати?
– Якщо ми говоримо саме про дітей, то у нас уже навчалося 40 діток. Якщо ж рахувати ще і дорослих, то це ще 20 людей. Нас обмежують саме межі приміщення закладу, бо у нього не вміщається багато людей одночасно. Але, думаю, ці показники будуть послідовно рости, особливо враховуючи те, що група з навчання англійської вже активно набирається.
Дякують за створення саме українського осередку
– Які відгуки на свою діяльність ви отримуєте?
– У нас здебільшого позитивні відгуки. Люди вдячні, що є такий заклад, де діти можуть розвиватися та бути у своєму осередку, також говорять, що у нас вихователь гарний в таборі, проводить з дітьми цікаві лекції.
Ось, до прикладу, один із відгуків, який нам писали у соцмережах: «სიყვარული❤️любов❤️кохання❤️дякую за подаровані емоції нашим діткам💥все надзвичайно дуже сподобалося! Пізнавали👌, готували🍕, вчилися🌏, гуляли⛱, спілкувалися 🧸🎈дякуємо організаторам Карині і Ользі за створення саме УКРАЇНСЬКОГО дитячого осередку! Лізі за творчий підхід до дітей! А Остап – це взагалі скарб !!! Окрема подяка. Олексій про Вас тільки і говорить 😉Творчого натхнення та подальшого розвитку 🌺».
– На вашу думку, у чому особливість вашого центру, що його виділяє серед інших освітніх закладів?
– Головна наша цінність – це українські діти. Ми хочемо, щоб вони мали доступ до гідної освіти, до навчання і до свого. Наша ключова цінність – це збереження національної ідентичності, що ми тут хочемо реалізувати, залучаючи українських спеціалістів саме українською школи та поширюючи знання про Україну, українські традиції та все, що стосується України. Також ми працюємо у контексті добра, гуманізму.
Мета нашої роботи – щоб дітям було комфортно, щоб вони мали хоча б якийсь доступ до того, що в них було, щоб поруч були добрі усміхнені вчителі. Оскільки я сама педагогиня, я знаю, що вчителям іноді може бути важко. Тому комфорт вчителя(ки) – це теж пріоритет цього центру. Ми відбираємо вчителів ретельно і ставимо високі вимоги, бо ця людина любила дітей, свою роботу, свою державу, знала свій предмет на високому рівні, мала підтвердження кваліфікації. Ми проводимо глибинні інтерв’ю з нашими кандидат(к)ами, досліджуємо їх досвід.
– Чи є якийсь випадок або історія з роботи, яка вам запам’яталася найбільше?
– Мені здається, що кожен і кожна, хто приходить, залишає свій теплий слід. І наші «сікварульки» (ми їх лагідно так називаємо), кожен і кожна, є особливими. Їх не відштовхують наші виклики, а ще вони дуже вдячні та емоційно наповнюють у роботі.
Найкращий результат – це коли до нас повертаються
– На вашу думку, який основний вплив вашого простору?
– Я думаю, що найголовніше – це те, що діти відчувають себе, як вдома, як у своєму українському закладі. Вони багато пригадують про своє життя, кажуть: як у мене вдома в Україні. І після таких слів ти думаєш, що саме це і є, мабуть, мета – щоб діти відчували себе, як вдома. Ми боремося за те, щоб вони мали якісну освіту і ті напрямки й активності, які ми їм пропонуємо, задовольнили їх потреби. Ми хочемо мінімізувати оце дискомфортне відчуття, що вони щось загубили, не вивчили – даємо їм додатковий шанс на отримання знань. Плюс, це осередок для спілкування; місце, де ти можеш просто випити чашку чаю, поговорити, пограти на гітарі, зробити те, що хочеться. Прийти так, ніби повернувся до себе додому.
Для нас найкращий результат роботи – це коли до нас повертаються. Наприклад, ті діти, які були в першій зміні, потім перейшли у другу і вони були задоволені та щасливі.
Я думаю, що якщо буде більше таких центрів і взагалі українських осередків у будь-якій країні, це буде дуже круто і це насправді лікує душу. Це дає змогу отримати те, що ти, втратив, але дай Боже, тимчасово.
Заголовне фото: робота простору «Sikvaruli» у Грузії. Фото надане Кариною Гахарією.
Читайте також про те, як вимушені переселенці стають частиною громади Волині.