У Луцьку підприємці, архітектори, урбаністи та IT-шники об’єдналися, щоб створити Urban Vision Lutsk — план розбудови та оновлення міста на майбутнє. Для цього залучили спеціалістів зі Львова й Амстердама, а також активно намагаються долучити громаду міста. Ініціатори переконують, що проєктувати сміливі плани на майбутнє можна навіть в умовах повномасштабної війни та економічних труднощів.
Ми поспілкувалися з натхненниками, спонсорами та виконавцями проєкту, щоб дізнатися, яку ж візію вони мають для майбутнього розвитку Луцька і як збираються досягати її втілення.
Проєкт фінансують луцькі підприємці, зокрема місцеві IT-шники
Проєкт Urban Vision Lutsk створюють у кооперації трьох громадських організацій: «Алгоритм Дій» та «Місто.перезавантаження» із Луцька та «Urban Reform» із Харкова.
ГО «Алгоритм Дій» у 2022 році заснували п’ять підприємців, серед яких найбільш публічними є власники IT-компаній Вадим Махомед та Адам Харлампович.
«Ми фактично розпочали два роки тому. Спочатку це був формат обговорень, брейнштормів. Вирішили робити як громадська організація, а не як бізнес. Тому що коли ти будеш робити як бізнес, будуть заперечення, що ти це робиш із соціальною місією», — пояснює Харлампович.
Паралельно із Urban Vision Lutsk ця організація має стосунок до таких проєктів у місті, як відкриття центру «Дія.Бізнес» для розвитку підприємництва, розміщення в центрі міста Модулю Тимчасовості (MOT) — музею сучасного мистецтва, а також спорудження житла для внутрішньо-переміщених осіб у Жидичині в рамках RE: Ukraine Housing Lutsk.
Адам Харплампович переконує, що всі ці ініціативи не пов’язані з бажанням лідерів у майбутньому стати політиками і конвертувати їх у рейтинги кандидатів. Вони намагаються бути підкреслено політично нейтральними у своїй комунікації.
«Для мене це дуже логічно, коли бізнес має можливість упливати не на політику, а просто робити вплив поза межами свого офісу. Ти не клеїш лейбочки, що це зроблено за моєї підтримки, ти просто хочеш зробити класне рішення. 30 років незалежності люди бачать іншу модель: є бізнес, який якщо навіть і починає робити щось соціальне, то однозначно він прийде з часом до тих, кому допоміг і скаже: «Ти ж пам’ятаєш, що я поставив дитячий майданчик? Ось, номер 7 у виборчому списку, будь ласка, постав галочку». В наших проєктах точно є дохідність, але основа — це соціальний імпакт (вплив, — ред.). Якщо є ризик того, що нам «привяжуть політику», або це буде партнер, чия репутація нам нашкодить, ми маємо право відмовитися. Але ми відкриті до різного роду партнерств», — каже підприємець.
Чи справді так буде у майбутньому, покаже час. Проте поки ця організація справді не заявляла про свої політичні амбіції та не підтримує конкретних політичних діячів. Харлампович навіть натякає, що вони вирішили не відроджувати «Луцький IT-кластер«, хоча є власниками IT-компаній, через його зв’язки із політиками. Зокрема співзасновником кластеру як громадської організації є Віктор Левандовський, який балотувався у депутати від партій «Голос» та ВО «Батьківщина».
Долучилася «волинська діаспора» архітекторів
Також у розробці урбан-візії Луцька взяли участь архітектори із ГО «Місто. Перезавантаження». Публічними лідерами цієї організації є Левко Давидюк і Тарас Пахолюк, які проєктуали різні об’єкти як у Луцьку, так і за його межами. Їх Адам Харлампович називає «волинською діаспорою», адже це архітектори, які народилися та виросли у Луцьку, проте втілюють більшість проєктів поза його межами.
Як відзначає Левко Давидюк, працюючи у Луцьку, вони зіткнулися з проблемою: без урбаністичних досліджень архітектори не мають необхідної інформації про те середовище, у якому треба проєктувати нову будівлю чи сквер.
«Працюючи над архітектурними проєктами у Луцьку, ми просто зрозуміли, що є потреба набагато серйозніше підходити до проєктування, ніж у нас зазвичай це відбувається. Ми мали ситуацію: розробляли великий комерційний проєкт у центрі Луцька і зрозуміли, що багато даних для його створення просто немає. В нас немає достатньо даних, наприклад про транспортну логістику, соціальний портрет мешканців району, аналітики щодо щільності заселення, середньостатистичної поверховості», — пояснює Левко Давидюк.
Наприклад, він розповідає, що у сусідньому Львові архітекторам для проєктування дають можливість вписати свою розробку у готову трьохвимірну мапу міста, щоб і вони, і ті, хто буде оцінювати проєкт, могли бачити його в контексті розвитку міста. До створення такої мапи в Луцьку можливо приступлять після завершення проєкту урбан-візії, стверджує Давидюк.
Щоб втілити свої плани в життя архітектори та підприємці скооперувалися. Архітектори — щоб мати важливий документ для проєктування і прогнозованої розбудови міста, а підприємці — для підтримки розвитку міської спільноти, «екосистеми» міста, що опосередковано сприятиме і розвитку їх бізнесу.
«Ми познайомилися з Адамом, коли вони запускали проєкт «Дія Бізнес», і зрозуміли, що тут наші інтереси збігаються. Нам треба було дані для архітектурної діяльності, а в них був інтерес, щоб розвивати місто, робити екосистему, яка б сприяла тому, що креативна молодь лишалася в місті. Вони кажуть, що в рамках свого бізнесу бачать дуже великий відтік молодих спеціалістів. Навіть якщо вони в сфері ІТ, то спочатку працюють тут, здобувають досвід, а потім їдуть кудись, наприклад, у Львів», — так описує цю кооперацію Левко Давидюк.
До створення залучили урбаністів із харківським і європейським досвідом
Також до створення урбан-візії залучили зовнішнього підрядника — ГО «Urban Reform» із Харкова. Лідерками цієї організації є урбаністки Олександра Нарижна та Анастасія Палій, які нині працюють в Україні та Нідерландах, де викладають у Амстердамській архітектурній академії.
«Ми збираємо дані для того, щоб проаналізувати місто, як воно живе, а далі працюємо над ідеями, концепціями того, як місто може розвиватись. У результаті виходять фінальні пропозиції, які ми презентуємо разом з громадою, своєрідний майстер-план, сисема правил, за якими місто має розвиватися», — пояснила Олександра Нарижна.
Велику роль у зборі даних та формулюванні ідей вони надають партисипації, тобто залученню різних груп людей, зацікавлених у розвитку міста. Як відзначають організатори, в рамках дослідження у глибинних інтерв’ю та онлайн-опитуваннях взяли участь понад 1000 респондентів.
«Насправді нам у Луцьку пощастило, що в них є активні люди, IT-спільнота, архітектори активні, достатньо активні громадські організації. На початку проводили близько 40 особистих глибинних інтерв’ю з лідерами думок, з людьми, які займаються і бізнесом, і культурними проєктами. Під час цього ми більше запитували не про те, чого хочеться, адже це може бути дуже «мрійливе» запитання. Може комусь хочеться тут зробити Стокгольм або Копенгаген. Ми більше запитуємо про те, який наявний потенціал, що можна розвивати, як місто загалом розвивалося раніше, чому воно зараз на такій стадії», — пояснила Анастасія Палій.
«Також ми проводили два воркшопи, де всі охочі могли долучитися своїми ідеями та напрацюваннями щодо розвитку публічних просторів, культури, транспорту, мобільності. Ще був професійний воркшоп із представниками архітектурної спільноти, представниками міської ради. Всюди ми обговорювали, як може розвиватися Луцьк, чому люди обирають саме Луцьк», — розповіла урбаністка.
За її словами, робота над розробкою цього плану триватиме до кінця року. Підсумковий документ буде своєрідною системою рекомендацій для міської ради та взаєморозуміння міської громади щодо того, як розвивати місто.
«У нас буде такий «каркас», який допоможе місту спиратись для прийняття рішень, якихось інвестицій, планування зміни публічних просторів, вулиць. Адже великий фокус тут на покращення публічних просторів, адаптацію їх до змін клімату, перетворення на більш зручні для людей», — пояснила Олександра Нарижна.
Що урбаністи радять для кращого розвитку Луцька
Окрім загального документу, який містить багато різних рекомендацій, Нарижна та Палій радять громаді Луцька активно долучатися до процесу прийняття рішень щодо розвитку міста.
«Потрібно бути активним мешканцем свого міста. В Європі, наприклад, нема поняття того, що за тебе хтось щось запланує і зробить. Люди самі організовуються, і вони розуміють, що в міській адміністрації працюють такі ж самі люди. У нас ще досі залишається радянський пережиток, що є якась влада, і вона погана, а є ми, ми хороші, але ми їх десь тихенько критикуємо і тому в нас все погано», — пояснила Анастасія Палій.
Також вона радить відмовлятися від практики автомобілецентричого міста, тобто розвивати місто так, щоб там було зручно пересуватися пішки, на велосипеді, громадським транспортом, але не приватним автомобілем.
Третя порада — більше «сміливості» в архітектурі:
«Потрібно не боятися вкладати в нову архітектуру. Наприклад, в Луцьку будують типові проєкти, дуже скромні в плані ідеї. Тобто, немає нової виразної архітектури, немає збереження спадщини, не вистачає переосмислення існуючих промзон і модерністської спадщини. Хотілося б більше сміливості в архітектурі».
Цю ідею доповнює архітектор Левко Давидюк:
«Комфортне місто виходить з концепції «міста 15 хвилин». Тобто всі потреби людина може задовольнити в межах 15 хвилин або ходьби, або їзди велосипедом чи самокатом. Це має бути школа, робота, магазин, дозвілля, культурне проведення часу, житло тощо».
Ще один аспект розвитку міста — зелені зони. У Луцьку, за словами Давидюка, зелені вистачає, але вона неправильно використовується:
«Площа озеленення в Луцьку достатня, але використання цих площ дуже мале. Тобто є ніби велика площа зелені, але велика її частина є недоступною і активно не використовується. Наприклад, якщо взяти русло річки Сапалаївки, ми давно робили толоки і хотіли показати мешканцям, що це класна зелена артерія, яка пронизує все місто».
Як добитися втілення такого «сміливого» майстер-плану
Хоча до розробки цього плану залучені різні фахівці, в тому числі і з європейським досвідом, виконавці цього плану можуть виявитися не такими прогресивними. Ми запитали в ініціаторів та учасників розробки цієї візії, як вони збираються добиватися його виконання, особливо в умовах повномасштабної війни та повоєнних труднощів.
«Якщо брати Urban Vision, яка наша мета? Ми могли би це зробити і просто покласти документ на поличку. Але репутаційно для нас дуже важливо, щоб роботу виконали на професійному високому рівні, щоб були залучені усі сторони. Ми на кожен захід запрошуємо представників влади, бізнесу, ми намагаємося максимально охопити людей через соцмережі, через пресу, через афіші, щоб це був результат не моєї думки, а щоб це був напрацювання великої кількості людей», — розповідає Адам Харлампович.
«Ми як «Алгоритм дій» точно надамо цьому максимальної публічності, тобто ми залучимо максимальну кількість телеканалів, медіа, зокрема фахові закордонні медіа. І також ми, звичайно, будемо комунікувати з депутатами, місцевою владою, щоб вони просто брали і працювали з цим», — додає підприємець.
Залучення досвіду інших міст
Розповідаючи про урбан-візію Луцька, він часто згадує об’єднання «Тепле місто» у Івано-Франківську, яке ініціювало чимало позитивних змін у цьому місті. Зокрема вони були ініціаторами перетворення колишнього заводу «Промприлад» на інноваційний освітній, культурний та бізнесовий центр.
«Якщо за 10 років «Промприладу» вдалося створити прецедент, то у Луцьку, коли тут є в три рази більше капіталу, точно вдасться. «Тепло місто» витратило 3-4 роки на те, щоб довести політикам, що вони не йдуть в політики. Вони не взяли участь у жодних виборах, і поступово налагодити взаємодію, почався кращий діалог. Також є бізнес і влада, вони роблять стратегію міста спільно», — розповів Адам Харлампович.
У підсумку вони сподіваються активізувати Луцьк загалом і зробити місто зручнішим та «цікавішим» для мешканців. Зокрема через створення креативного хабу і проведення публічних заходів.
Також за рахунок цієї урбан-візії та її втілення сподіваються вплинути на забудовників Луцька та зробити ринок будівництва у місті більш відкритим і конкурентним.
«Ми проводимо в рамках цього заходи і не раз на них запрошували представників наших забудовників. Приходять тільки дві-три людини із них, але ми раді, що хоч хтось, бо ми розуміємо, що «розшевелити» це середовище буде важко. Взагалі в Луцьку є така проблема, бо тут закритий ринок забудовників. Коли б вони конкурували між собою якістю, а не просто кому вдалося взяти землю і чим подешевше збудувати, було б інакше. Багато досі дотримується принципу: навіщо будувати дуже круто і зменшувати маржинальність, краще побудувати дешево, поставити 100% націнки і швидше продати. Все одно квадратний метр буде дешевше, ніж при якісній забудові», — пояснює Левко Давидюк.
Такий шлях, за його словами, простіший для забудовників у короткостроковій перспективі. Проте на такий ринок точно не будуть охоче заходити інвестори зі Львова, Києва чи з-за кордону.
«Їм треба рівні умови, рівний доступ до земель. Повинен бути прозорий продаж земель, а не «вирішення питань через когось» без публічного аукціону. Відкритий ринок це все буде регулювати. Завдання суспільства вимагати рівних умов для розвитку бізнесу, в тому числі будівельного. Це буде не швидко, але ми повинні працювати з суспільством, щоб формувати суспільний запит на якість, наприклад на відсутність автомобілів у дворі», — пояснює архітектор.
Проте він бачить і швидший шлях: переконати органи влади підняти планку і для публічних проєктів, і для приватних забудовників. Це потребує змін нормативів і політичної волі.
«Тобто коли влада ставить певні вимоги до забудовників і тільки тоді, коли вони виконані, надається дозвіл на будівництво. Але поки на це немає політичної волі, ми будемо працювати над суспільним запитом. Якщо люди будуть цього вимагати, тоді з’явиться і політична воля, і ринок буде підлаштовуватися під те, що хочуть купувати люди. До формування такого запиту ми йдемо різними шляхами, і одна з них це освіта», — пояснює Левко Давидюк.
Саме формування суспільного запиту щодо оновлення міста буде однією із головних тем заходів, які і надалі обіцяють проводити «Алгоритм дій» та «Місто перезавантаження» у Луцьку.
Заголовний колаж – автора.
Читайте також: Чим цікаві нові відреставровані підземелля в Луцьку.