Імена Пушкіна, Лермонтова, Толстого та інших діячів російської імперії та СРСР представлені в назвах та символах українських населених пунктів. Війна стала однією з причин переглянути цей спадок. У місті Дніпро повернулися до дискусії щодо демонтажу пам’ятника Олександру Пушкіну.

Національний тренд 

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко висловився за відмову від згадування П. Чайковського у найменуванні Національної музичної академії в Києві. Таке рішення підтримали і студенти, однак процес загальмував через позицію адміністрації установи.

Також в Одесі постало питання демонтажу пам’ятника Катерині ІІ, імператриці росії другої половини ХVIII ст. Вона, на думку офіційної російської історіографії та пропаганди, нібито причетна до заснування міста. Однак, історик Олександр Бабіч спростовує цей міф. Не маючи підтримки місцевої влади, громада звернулася до Президента України з проханням знести монумент. Відповідна петиція набрала понад 25000 підписів у короткий термін і чекає на позицію Володимира Зеленського.

Приклад петиції стосовно пам’ятника Катерині ІІ в Одесі демонструє, що відмова від колоніального спадку може бути винесена на національний рівень. Наприклад, як і питання герба СРСР на статуї Батьківщині-Матері в Києві. Мінкульт у співпраці з Міністерством цифрової трансформації влаштовували опитування у додатку “Дія”. Результати показали, що 85% українців, які взяли участь у голосуванні, хочуть бачити на щиті скульптури український тризуб замість герба неіснуючої держави.

Місто Дніпро також стикається з проблемами відмови від колоніального спадку. Зокрема, вже після початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Тут також залишаються символи минулої епохи та імперської величі. Варто згадати, про назву Катеринослав, яку носило місто на честь тієї ж таки імператриці Катерини ІІ. 

Старий міський театр був не просто “російської драми”, але й носив ім’я Максима Горького. Центральні вулиці прославляли імена комуністичних діячів, а проспекти увінчали пам’ятники Пушкіну та Ломоносову. І хоча частини таких об’єктів позбулися у зв’язку з декомунізацією, деякі пам’ятники досі стоять.

Головний пам’ятник “русского мира”

На початку весни місцеві ЗМІ повідомили про те, що пам’ятник Олександру Пушкіну на однойменному проспекті в середмісті Дніпра позначено літерою “Z” – символом вторгнення росіян на територію України. Пізніше з’ясувалося, що місцеві активісти таким чином привертали увагу до монументу як символу держави-агресора.

Міський голова прокоментував цю ситуацію та зауважив, що поки пам’ятник не демонтуватимуть, адже, за його словами, ім’я Пушкіна пов’язане з містом – він тут перебував під час заслання. Окрім цього, монумент споруджено за зібрані громадою гроші, а отже так просто чинити з пам’яткою, якій понад 120 років – не можна.

Проте ім’я Пушкіна використовується росіянами для пов’язування росії та регіонів України, які вони тимчасово окупували. Цитати його епістолярного та творчого спадку з’являються на агітаційних бордах, пов’язаних із офіційними структурами рф.

За словами докторки історичних наук Наталії Савченко, поява в українському публічному просторі російських діячів не є випадковою:

“Пушкін, наприклад, з’явився в символічному просторі України не тому, що він поет № 1 у світі, а через тодішній колоніальний статус України. Обраний росією на місце поета №1, Пушкін разом із іншими символами російської культури мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії. Пам’ятники російським діячам культури в українських містах – це тавро. Ним імперія маркувала свій колонізований простір”.

Наталія Савченко каже, що і тоді, і зараз росія маркує Пушкіним межі своїх зазіхань. Відтак, цілком справедливо противитись укоріненню російської мілітарної чи гуманітарної влади на окупованих нею нині територіях. Так само, слушною може бути думка, що на часі поставити питання, а чи місце іншим символам російської імперії (в усіх формах її існування) в нашому просторі? 

Перспективи деколонізації Дніпра

Від початку війни міська рада позбулася деяких місцевих назв, пов’язаних з росією, а також вшанувала у найменуваннях пам’ять захисників та захисниць України. Відповідні рішення прийнято в квітні, травні та червні цього року. Наприклад, вулиця Кутузова стала Морської Піхоти, Великолуцька – Токмацькою, а імені Володі Дубініна (уродженець Керчі) – Героїв Рятувальників. 

Окрім цього, з історичного центру міста прибрано низку монументів, присвячених Другій світовій, а інші – готують до знесення або перенесення. Як наголошує профільне управління Дніпровської міської ради, питання пам’ятників пов’язане з юридичними особливостями, викликаними статусом кожного з цих об’єктів. Тому тут не можуть діяти швидко.

Ці питання знайшли відголос у громадянському суспільстві – на сайті міських петицій 16 червня з’явилася ініціатива з демонтажу пам’ятника Пушкіну. Замість нього планують встановити монумент Лесі Українки, а проспект найменувати на її честь. Відповідну публічну кампанію вже розпочато місцевими активістами.

З 3000 необхідних підписів на момент підготовки матеріалу зібрано 650, не виключено, що питання Пушкіна буде винесено й на національний рівень. 

До слова, на відміну від Олександра Пушкіна, Леся Українка не вшанована в міській топонімії відповідно до її ролі в культурному житті України. А сам проспект імені російського поета не входить до переліку найменувань, які місцева влада заборонила змінювати через їхню історичну цінність.

І поки місцеві активісти поширюють листівки з закликом підтримати ініціативу перейменування, ми продовжуємо стежити за ситуацією.

Раніше ми розповідали, що після повномаштабного вторгнення у Шепетівці також постало питання демонтажу пам’ятника радянському письменнику Миколі Островському.

Фото листівки з ініціативою за перейменування проспекту Олександра Пушкіна на проспект Лесі України (із заміною пам’ятника): Олег Чистопольцев