Майстриня Олена Яшина уже понад десять років робить машинне оздоблення виробів з тканини. Раніше її клієнтами були різноманітні компанії, зокрема, зі сфери краси. Та з початком повномасштабної війни росії проти України жінка змінила свій бізнес. Спершу, на прохання військових, безоплатно виробляла шеврони. А згодом знайомі бійці попросили її оздобити українським орнаментом військовий одяг. Олені це вдалося і більш ніж рік по тому замовлень вистачає. Майстриня каже – її бойові вишиванки захисники вдягають не лише на свята, а й беруть їх з собою на передові позиції.
Зібралася і переформатувала бізнес
Підприємиця Олена Яшина згадує, як торік у перші дні повномасштабного вторгнення відчувала розгубленість. Каже, зупинила всю діяльність і, найперше, подбала про безпеку своїх дітей. У будинку облаштувала укриття, запаслася продуктами. Втім, каже жінка, дуже швидко прийшло відчуття, що потрібно щось робити. До життя її повернув дзвінок волонтерів.
– Вони почали телефонувати, писати в усі месенджери. Треба щось було робити. Перші прапорці, медичні хрестики на аптечки потрібні було у великій кількості. В мене тоді вдома була одна машинка і я почала вишивати. Потім я зрозуміла, що мені одна машинка не допомагає і я домовилися з орендодавцями, щоб забрати обладнання і привезти додому. Привезли все додому за день-два і почали працювати вдома на повну в дві зміни з чоловіком, – згадує події кінця лютого – початку березня 2022 пані Олена.
10 років Олена займається машинною вишивкою. Здебільшого вишивала для б’юті-майстрів – це були фартухи з індивідуальним логотипами або ж для підприємців – логотипи на спецодязі. Також були замовлення індивідуальних подарунків.
Перші військові замовлення
У 2014-му році був період, коли Олена вже вишивала шеврони. І торік довелося згадати цю справу, бо з такою потребою звернулися «азовці».
– Цікаво було, що я їх ледве в СБУ не здала, бо мені пересилаються макет «Азову», переписка ще російською мовою йде від хлопця і я бачу, що фото у нього на станції метро «Нивки». А я чомусь не одразу зрозуміла, що це з Києва фото. Ну ми всі були налякані. Тим паче серйозна організація «Азов». Я не знала законодавчої бази і я була права, коли почала з’ясовувати. Бо потім, коли я на сторінках в інтернеті це викладала, зі мною зв’язувалися юристи «Азову» – ви не маєте права це продавати! Але я тоді не продавала ті шеврони. Мені привезли липучку, мені на складі дали безкоштовно нитки для хлопців і ми робили це безкоштовно. Я виходила тоді на керівництво військкомату і мені давали дозвіл це робити.
До такої допомоги долучитися і діти Олени.
– Якщо б я не була зайнята руками і не була зайнята якимись важливими речами – мені б було важко психологічно. В мене діти допомагали перші військові шеврони робити. «Мамо, ми можемо чимось допомогти?» І брали ножиці, сиділи обрізали ниточки. Тобто вони теж долучалися до цього процесу із задоволенням, теж відволікаючись від якихось своїх думок дитячих.
Перші тактичні вишиванки
Торік восени Олені написали знайомі бійці з прикладом військової вишиванки. Вона каже – ідея була цікавою, але не сподобалася її реалізація. Тому майстриня запропонувала свій варіант.
– Мені була цікава така робота. Але вона була трохи не в тих кольорах, як мені хотілось. Я запропонувала декілька варіантів вишивок. Це я зробила спочатку для грузинського батальйону українські вишиванки, а потім це розлетілося. Я виклала відео в Тік Тоці і там був майже мільйон переглядів.
Відтоді на Олену та її майстерню посипалися замовлення. Вишиванки вона вирішила робити на готовій військовій формі. Спершу це були лише спеціальні сорочки, які вдягають під бронежилет — убакси (ubacs — Under Body Armor Combat Shirt). І поки їх відшивали на виробництві у Харкові – Олена виготовляла спеціальні оздоблені планки.
– Були затримки, я пам’ятаю, на місяць – хтось чекав свої вишиванки. Хоча я долучила безліч каналів. Воно стабілізувалося десь за місяць, вийшли на той рівень попиту, з яким могли впоратися і запустили постійне виробництво. Згодом з’явилася дуже багато послідовників. Люди зрозуміли, що це цікаво. Навіть були дуже неприємні історії, коли створювали клон моєї сторінки з моїм обличчям, вайбер і телеграм з моєю фотографією. З людей збирали кошти, а мені потім писали – «Ви не зробили». Тому я навіть зверталися в кіберполіцію, – згадує майстриня.
Ускладнила процес виробництва
Завдяки такій організації процесу Олені вдавалося досить швидко віддавати замовлення. А нашиті планки на одяг виглядали стильно та акуратно. Втім, згодом сталася неприємна ситуація з постійними постачальниками готових виробів – вони скопіювали орнамент та принцип його кріплення. І майстриня вирішила ускладнити процес.
– Ми працювали із зимовими та літніми убаксами. І ми почали вишивати вже не на планках, як раніше, і пришивати їх до готових виробів, а вишивати напряму на убаксах. Це ризикованіше, це складніше, це довше по часу, це більш дорого, бо технологія трохи інша. І якщо планок я можу декілька швидко вишити, то тут одна технологічно стала дорожчою. Але вишиванки стали набагато цікавіше виглядати вже як повністю готовий виріб, – пояснює Олена.
Аби досягнути стабілізація малюнку, довелося переробили дуже багато тестових варіантів з різною щільністю вишивки. Було багато браку. Бо, каже Олена, їй дуже хотілося, щоб це виглядало як фабричний виріб з нуля, який пошитий саме з вишивкою. Зараз в арсеналі майстрині 6 орнаментів української вишивки на вибір. Зокрема, «дубочки», «квіти», «калина», «сонце». І асортимент виробів розширився.
– Ми убакси купуємо, футболки теж українського виробника. Ми купуємо фліски. Для жінок ми купуємо світшоти, футболки і ще ми вишиваємо, якщо нам присилають свої вироби. Військові дуже полюбляють присилати свої вироби.
Бойова вишиванка – для свята і не тільки
Найчастіше тактичні вишиванки замовляють військовим на свята. Олена каже, деколи захисник приїжджає з фронту на кілька днів і, якщо замовник не впевнений у розмірі, то майстриня відправляє два варіанти.
– Зараз замовлення виробляється «калина». Це на весілля, яке буде 29 грудня. І так цікаво – дівчинка не знає точний розмір. Або L, або XL. Я кажу – давайте ми зробимо дві. Я вам дві відправлю, а ви потім мені одну повернете. Бо чоловік приїздить за день до свята і у нас не буде часу переробити щось. Тому я у таких випадках завжди йду назустріч і люди… в мене ще не було, щоб люди не повернули, коли я відправляю декілька штук за вартістю однієї. Я хочу, щоб їм сподобалося. Для мене важливіше, щоб усе пройшло відмінно, щоб він на цих фото виглядав як він хоче. Це життя, і я для військових піду на будь-які такі лояльні поступки, бо вони зараз нас боронять, – каже Олена.
Також були випадки, коли той, кому замовляли виріб, так і не зміг його одягнути.
– Нещодавно написала дівчинка, вона мала повернути мені вишиванку, бо не підійшов розмір. І вона вночі мені написала: «Шкода, вже немає кому міняти». Була історія минулої осені, коли жінка викупила вишиванку, а чоловік не повернувся. Вона написала, що вона все одно її забере. На згадку.
Але щасливих історій, каже підприємиця більше. Є, наприклад, хлопець, у якого є колекція усіх візерунків. І він постійно усім замовляє ще. Також в рамках акції від фонду «Жіночі можливості в Україні» Олена робила 10 вишиванок безкоштовно. Крім того, у таких вишиванках бійці ходять на передовій.
– Я знаю безліч прикладів, коли прямо ближче до передової присилають фотки – вони ходять у них. Вони живуть тут і зараз. Відкладати життя до свят немає часу зараз. Тому вони використовують будь-яку можливість відрізнятися, ідентифікувати себе як особистість – навіть у військовій формі.
Продаж за кордоном
Зараз є попит на такі бойові вишиванки за кордоном, каже Олена. Багато хто хоче мати там щось пов’язане з цією війною. Тому є у планах майстрині продавати свої вироби і там.
– За кордон зараз замовляють – саме з військовими рукавами. І ми будемо на ETSY (це peer-to-peer вебсайт електронної комерції, що фокусується на виробах ручної роботи та вінтажних речах і матеріалах, унікальних товарах обмеженого випуску, – прим. авт.) відкривати магазин, бо є попит. Хочуть там мати частинку культури з військовим присмаком. І ще я хочу запропонувати таку тему – військові шеврони хлопців, які побували на війні, продавати з аукціону. Або просто продавати і кошти передавати на підтримку ЗСУ.
Що у планах?
За понад рік роботи Олені вдалося продати кілька тисяч бойових вишиванок на різних типах одягу. Та жінка не зупиняється на досягнутому. Каже, у планах розпочати власне виробництво одягу.
– Це мені спростить задачу, бо на крої вишивати набагато простіше, ніж на готовому виробі. Коли в мене буде замкнутий цикл виробництва, це буде інший рубіж якості і інші можливості – вишивати там, де ми раніше не могли вишивати. Тому я дуже хочу, щоб це сталося. Заплановане у мене це на початок наступного – відкривати виробництво.
У колективі майстерні працює кілька людей. Є також учениці з Дружківки та Бахмута. Крім того, Олена працюємо з фондами, які опікуються жінками, котрі опинилися в тяжких життєвих обставинах. Вони у майстерні опановують нову професію і потім можуть залишитися працювати на такому виробництві. Також Олена мріє відкрити виробництво, де би комфортно було працювати жінці, котра має дітей.
– Це мрія соціального плану. Вона в мене з’явилася ще до війни. Я вигадала собі таке виробництво, де можливо працювати молодим матусям разом з дітьми, при якому буде якийсь дитячий садочок, кімната. Де вони на декілька годин можуть залишити дитину, вона там зможе гратися, а вони підуть і виконають свій об’єм роботи, а потім повернуться, погодують малечу. І це буде жінкам психологічне розвантаження – вони будуть відчувати себе не тільки матерями-годувальницями. А ще й затребуваними спеціалістами. Можливість заробляти в них буде. Можливо, це буде бізнес-проєкт, з яким я буду подаватися на якісь гранти, – підсумувала Олена.
Заголовне фото – Софія Богуцька
Також читайте матеріал «Окупована спадщина»: кам’яні вишиванки Нової Каховки.