Війна в Україні — це травма для всіх українців, і діти не виняток. Психологічно їм навіть важче, хоч зрозуміти це може бути непросто. Маленьким українцям зараз, як ніколи, потрібна увага та підтримка батьків. Це стосується всіх дітей — і тих, які знаходяться за кордоном, і тих, хто залишається в Україні.

Головна потреба для повноцінного розвитку дитини – це потреба у безпеці. Наразі ця потреба під загрозою. Коли лунає сирена або звуки прильотів, ми можемо відчувати страх, тривогу і наша реакція на звичайні події може змінюватися. Але треба пам’ятати, що діти відчувають і навіть можуть копіювати наші реакції. Саме від реакції дорослого залежить рівень тривожності дитини. І в першу чергу батьки повинні подбати про свій психологічний стан, щоб не травмувати дитину.

Розмовляйте відверто, але не нагнітайте

Ми можемо зберегти психічне здоров’я наших дітей, зокрема правильно розмовляючи про те, що відбувається у країні.

Психолог із Запоріжжя Лілія Алєксєєнко радить не вдавати, що все нормально, і розмовляти з дитиною про війну. Але як розмовляти — залежить від віку.

Вже із 4–5 років малюки можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати на питання, без зайвих емоційних деталей.

– Саме у віці після трьох років, коли дитина вже більш доросла, їй можна розповідати про війну. Це не означає, що їй треба переповідати новини, ні. Ви можете просто розповідати, що таке війна, чому вона відбувається. Що війни у світі, це не рідкість, що такий досвід мають багато країн у своїй історії. Також можете сказати, що війна — це боротьба. І зараз у нашій країні відбувається боротьба з країною, яка на нас зухвало напала.
Дошкільнята, молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють певною мірою, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. Відповідайте на них спокійно, чітко, не ігноруйте тривогу дитини. Обов’язково розповідайте також про наших захисників, щоб дитина розуміла, що нас є кому захищати.

З дітьми старшого віку, які добре орієнтуються в інформаційному полі, у розмовах про війну можна додавати подробиці, але у рамках розумного. Бо важкі історії про знущання, насилля, приклади такого плану – це може бути травматично. Такої інформації краще уникати. Якщо вам хочеться прослухати новини такого плану, то краще це зробити не у присутності дитини. Звичайно, діти старшого віку можуть і самі знайти такі сюжети, але спеціально нагнітати не потрібно, бо для дитини це і так уже шок. Хоча вона може і не показувати цього.

Щоб справитися зі стресом, дитина має отримувати позитивні емоції

– У Запорізькій області деякі родини із дітьми залишилися у населених пунктах, де зараз ведуться активні бойові дії. Як мінімізувати рівень травмованості в цих дітей?

– Заходитися у такій ситуації дуже травматично для всіх членів родини. Так, люди там більш менш адаптувалися, але у них скоріше за все посттравматичний розлад, який потім доведеться лікувати.

Краще, звичайно, виїжджати з міст, де йдуть активні бойові дії. Розумію, що у кожного своя ситуація і не завжди можливо це фізично зробити, але знаходження на такій території дуже травматично впливає на дорослих, а особливо на дітей. Якщо вже так сталося і родина не може виїхати прямо зараз, то варто знайти, за можливості, безпечне місце і чекати на виїзд.

Якщо з вами дитина, то головна порада — намагатися створити умови для її життя. А за цим стоїть – продовження навчання, розв’язання прикладів, читання книжок, а також можливість грати та хоч якось розважатися. Використовуйте пазли, ігри, журнали з логіки, читайте енциклопедії. Все, що може трохи розважити дитину та зробити її життя звичайним. В ідеалі дитина, щоб впоратися зі стресом, у якому вона знаходиться, повинна отримувати позитивні емоції.

– Дітям, які знаходяться за кордоном теж важко, вони відчувають тривогу та тугу за домом і рідними людьми. Як порадите розмовляти про війну з ними?

– Багато мам звертаються до мене з-за кордону за порадами. Це також болюче питання. Найчастіше є така ситуація, що дитина постійно питає, коли вони зможуть повернутися додому, а мати не знає, що сказати. Головне – будьте відверті, дитина має розуміти логіку прибування за кордоном. Мати має пояснити, що коли у країні почалася війна, вона відчула сильний страх, тривогу та небезпеку. Саме тому було прийнято рішення поїхати та забезпечити дитині й собі безпечні умови життя. Так, це важко, це непростий час, але це треба пережити.

Щодо повернення, то відверто кажіть, що повернутися ви зможете тільки тоді, коли будете
відчувати себе в безпеці. А поки країну обстрілюють та немає впевненості, вам страшно повертатися. Але при цьому наголошуйте, що ви обов’язково повернетеся, що також сумуєте за домом, рідними людьми й поділяєте почуття дитини.
Для дитини, яка виїхала до чужої країни, також дуже важливо підтримувати зв’язок з людьми, які залишилися вдома. Треба створити умови причетності до своєї країни.

Замовте піцу або влаштуйте спортивне тренування

– Яка поведінка вказує на те, що дитина переживає стрес і їй необхідна допомога?

– Перший сигнал — це зміна звичної поведінки дитини. А до цього вже можуть додаватися захворювання на рівні психосоматики. Наприклад, якщо дитина була завжди спокійна, хотіла
спілкуватися з іншими дітьми, і враз вона стає закритою, не хоче ні з ким спілкуватися, втрачає апетит, перестає митися, наступає апатія та дитина не може отримувати задоволення від життя. Або раптом дитина стала різкою, мов їжачок, їй нічого неможливо сказати, під час розмови вона зривається на крик, який переходить у сльози. Також до такої поведінки може підключатися порушення сну, зміна ритму, можуть бути головні болі та панічні атаки. І на цьому фоні дитина може постійно хворіти на застудні захворювання. Все це сигнали для того, щоб приділити більше уваги її стану і звернутися за допомогою до фахівця.

– Що батьки можуть зробити самостійно, щоб покращити стан дитини?

– Основні моменти, які необхідно забезпечити дитині для нормального розвитку — це фізичне
навантаження, комунікація та позитивні емоції. Під час гострого стресу дитині важливо висловитися, тож дайте їй можливість проговорити всі свої страхи. Наприклад, це може бути після нічних прильотів, коли дитина розповідає, як їй було страшно. Потім уже можна спробувати якось розрадити чадо, запропонувати замовити піцу чи поїсти морозива. Негативні емоції необхідно розвантажити. І також важливо дати вихід стресу, наприклад, на спортивному майданчику, а якщо немає можливості, то влаштувати спільне тренування вдома. Це основні рекомендації, які допоможуть батькам справитися зі стресовою ситуацію, і допомогти дитині.

Важливо:

Експерти ЮНІСЕФ створили довідник із порадами, як батьки можуть підтримати та втішити дітей. Спеціалісти діляться порадами, як правильно провести розмову з дитиною:

• дізнатися, що вже знає та відчуває дитина;
• зберігати спокій під час розмови;
• плекати співчуття, а не упереджене ставлення;
• вчити дитину допомагати іншим, розповідати їй про приклади взаємопідтримки;
• завершити розмову з турботою, щоб дитина була у стані спокою;
• надалі регулярно дізнаватися, як дитина почувається;
• обмежити для дитини доступ негативних новин;
• дбати про себе, щоб почуватися спокійно і бути для дитини взірцем.

Читайте також: “Будьте трішки Сократом: бережіть психіку”: психологиня — про життя у прифронтовому місті

Не варто казати “все мине”: психологиня радить, як розмовляти з людьми про їхні втрати

Фото до матеріалу: unicef.org та tsn.ua.