Понад два місяці у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині працює запорізький зоопарк “Світ джунглів”. Більшість тварин у ньому екзотичні, природним ареалом життя для них є Африка, Південна Америка або Австралія. Після початку великої війни зоопарк почав приймати й залишених домашніх улюбленців, а також звірів, птахів та рептилій від людей, які більше не могли їх утримувати через переїзд або інші обставини. Як виживає заклад на новому місці у непростих умовах воєнного часу – про це далі. 

 “Це був апокаліпсис”

“Світ джунглів” – сімейний бізнес Крістіни Нестеренко й Едуарда Парфентьєва. Заклад існує 10 років – не лише як зоопарк, а як реабілітаційний центр для хворих або травмованих тварин. Наприклад, хижих птахів із поламаними крилами, які більше не можуть жити у природних умовах. 

Якщо до 24 лютого 2022 року у “Світі джунглів” постійно мешкали 70 підопічних, то після початку повномасштабного російського вторгнення тут прихистили 850 тварин, більшість серед яких коти.

Завданням реабілітаційного центру стало шукати родини, де могли би прийняти тварин-безхатьків. Особливе навантаження було в перші три-чотири місяці після 24 лютого. 

“Хтось домовлявся, щоб ми прийняли улюбленців, допомагав кормом. Хтось просто залишав тварин. Часто ми знаходили на вулиці не лише котів чи інших домашніх тварин, а й сухопутних черепах. Їх виносили в під’їзд, а шоковані сусіди телефонували й питали, чи не можемо ми забрати. В клітках на вулицях лишали папуг, морських свинок. Тобто це був апокаліпсис у чистому вигляді”, – згадує Крістіна Нестеренко.

Завдяки волонтерам до центру потрапляли також тварини з окупованих росіянами міст: Сєвєродонецька, Лисичанська й Маріуполя. 

“Люди з Маріуполя 21 день просиділи в підвалі під час бомбардувань зі своїм тхором Машею. Така тварина потребує особливого догляду й раціону. Звісно, в підвалі неможливо було це забезпечити. Проте таки вдалося зберегти улюбленцю життя. Потім маріупольці вирішили їхати з Запоріжжя ще далі. А тхір на той час уже був знесилений, тому люди віддали його в наш центр. Відтоді тварина живе з нами”, – розповідає Крістіна Нестеренко. 

Також, за словами співвласниці зоопарку, бувають і випадки, коли господарі забирають тварин додому. 

“В один з будинків прилетіла ракета, а там жили змія, ящірка та багато котів. Тільки наступного дня з-під завалів дістали змію. В неї було осколкове поранення, рвана рана. У клініці видалили уламки, зашили. Потім змія потрапила до нашого реабілітаційного центру. Ми її лікували, вводили антибіотики. Коли виїздили з Запоріжжя, зателефонували господарям, запропонували захопити змію із собою у Кам’янець-Подільський. Але вони вирішили її забрати”, – каже Крістіна.

Зоопарк на нову місці

Рішення таки залишити Запоріжжя у Крістіни та Едурда визріло 6 жовтня. Цього дня у п’ятиповерхівку за 50 метрів від зоопарку влучила ракета, повністю зруйнувавши під’їзд будинку. В сусідньому магазині почалася пожежа, а в приміщенні зоопарку вибуховою хвилею вибило двері, пошкодило стелю.  

“Тварини не постраждали, але були дуже налякані. Наступного ж дня ми почали збиратися, демонтувати обладнання та шукати місце для переїзду на західну Україну”, – згадує жителька Запоріжжя.    

Відшукати місце для переїзду виявилося непросто. Адже для зоопарку потрібно було велике приміщення з опаленням, водою та каналізацією. Орендна плата в таких випадках зазвичай була високою. 

“70-100 тисяч гривень на місяць для нас непідйомна сума. Особливо враховуючи те, що всіх тварин, які потрапили сюди після 24 лютого, ми утримували та лікували за свої кошти, за рахунок роботи зоопарку та продуктів і ліків, які приносили деякі відвідувачі”, – зазначає Крістіна. 

Зрештою таки вдалося відшукати відносно недорогий та прийнятний варіант у Кам’янці-Подільському. Перевозили тварин у закритій фурі, де протягом усієї подорожі підтримували стабільну температуру. 

“Тварини перенесли переїзд добре. Щоправда, прихворіла змійка. Можливо, через протяги в дорозі. Але ми прокололи ліки, і вона одужала”, – каже співвласниця зоопарку.  

На новому місці відбудували вольєри та облаштували їх таким чином, щоб усе вмістилося – приміщення у Кам’янці-Подільському удвічі менше у порівнянні з запорізьким.  

Складнощі зі світлом

Після переїзду запоріжці стикнулися з новим серйозним викликом – відключення електроенергії. Були періоди, коли живлення не було понад 8 годин. Крістіні й Едуарду доводилося ночувати в зоопарку й буквально “відловлювали” світло. Тоді вони одразу ж умикали обігрівач на максимум. Але і це, як каже Крістіна, не завжди допомагало. Зокрема, ігуана через холод три дні відмовлялася від їжі.

“Рептилії холоднокровні, тому їм важливо грітися від зовнішніх джерел. Наприклад, ігуані для нормального травлення необхідно зігріватися при температурі 40 градусів дві години до прийому їжі та 4 години після.  Це була катастрофа. Бо йдеться не про якусь зручність, а про можливість вижити багатьом тваринам”,- розповідає Крістіна. 

Зараз, за словами співвласниці зоопарку, світло вимикають не так часто, як раніше. До того ж небайдужі жителі відгукнулися на заклик запоріжців у соцмережі й допомогли зібрати кошти на придбання генераторів.

“У нас є два 8-кіловатних генератори. Вони за 14 годин роботи споживають палива на 4300 гривень. Ми, звісно, 14 годин не тримаємо – намагаємося “упіймати” міське світло, щоб була прийнятна температура для тварин”, – каже Крістіна. 

Та попри складнощі “Світ джунглів” працює й приймає відвідувачів. 

“Людям подобається. У нас можна побути поруч із тваринами, пригостити, наприклад, ворону чи мавпу смаколиками, які вони полюбляють. Запоріжці нас теж не забувають. Навіть надсилають посилки: пюрешки для мавпочок, каші”, – радіє Крістіна.  

Головне фото зі сторінки “Світ джунглів” у фейсбуці.

Як зберегти психічне здоров’я синів і доньок читайте у матеріалі “Спокій дитини залежить від стану батьків”: психологиня з Запоріжжя радить, як розмовляти про війну”.