Плетуть маскувальні сітки, організовують прихистки переселенцям, збирають на амуніцію для військових та відправляють вантажі на передову. Протягом року представники національних спільнот Буковини продовжують допомагати під час війни. Кожен волонтерить у своїй сфері. Про те, як різні нацспільноти Буковини працюють та допомагають наближувати перемогу – в нашому новому матеріалі. 

Михайло Крайс, має єврейське походження, чоловік опікується однією з найдавніших синагог на Буковині – Садгірською. Ще кілька років тому вона не працювала як синагога, адже приміщення було в напівзруйнованому стані. За часів радянської влади тут було підприємство з ремонту двигунів для авто. Повністю відновили будівлю в 2016 році. При реставрації, розповідає Михайло Крайс,  вирішили використати допоміжні горішні приміщення, щоб зробити спальні місця для паломників. Саме ці місця стали в нагоді коли розпочалася війна. 

“В перший день війни, це були перші години, в цей момент ракети падали на Івано-Франківськ, Київ, мені зателефонував сьогоднішній садгірський ребе, і каже: “Ти розумієш, у вас, у Чернівцях, зараз буде дуже велика кількість біженців і ми маємо відкривати двері і приймати людей. Наша синагога має рятувати людей”. Це вже було в нашій історії, під час Першої світової війни в синагозі був військовий госпіталь і це мабуть була причина, яка зберегла цю будівлю в подальшому цілою.” 

За рік від початку повномасштабного вторгнення у синагозі прийняли більше двох з половиною тисяч людей. Дехто зупинявся на одну ніч, хтось був тиждень чи місяць. Зараз залишаються кілька вимушених переселенців, які живуть від самого початку. Загалом у будівлі було передбачено 50 місць для комфортного перебування людей. Проте кількість потребуючих ночівлі була значно більша, людей розміщували навіть у молебному залі, розповідає представник громади Михайло Крайс.

“Максимально в нас ночувала 121 людина. Ми просто стелили на підлозі паролонові м’які листи, робили ліжко-місця для того, щоб люди переночували, але у нас була можливість людей нагодувавати, напоїти гарячим чаєм, надати першу медичну допомогу чи яку потрібно.” 

“Давай будемо вважати всіх українців євреями”

Перший автобус з переселенцями приїхав до синагоги 5 березня. Спочатку це були організовані евакуаційні рейси єврейських громад з прифронтових регіонів чи місць, які інтенсивно обстрілювали окупанти. 

“Коли я спілкувався з ребе, я запитав його:  “Скажи, ми будемо приймати євреїв?” на що він сказав: “Давай будемо вважати всіх українців євреями”. Мені ніколи не спадало на думку запитати це в людей, коли вони прибували чи прибувають зараз. Я просто з цікавості питаю, чи маєте ви єврейське коріння. На сьогодні у нас євреїв в синагозі з переселенців немає нікого, кілька людей. І я вам скажу, що люди, які перебували і перебувають, абсолютно різних віросповідань або без таких, можливо”.

Окрім прихистку єврейська громада Буковини забезпечує вимушених переселенців продуктами харчування та необхідними речами. Надають психологічну допомогу та за потреби проводять консультації з юридичних питань. Також допомагають адаптуватися в Чернівецькій громаді.

“Щотижня до нас приїздять фахівці, лікарі-психологи та консультанти з юридичних питань, тому що в переселенців є багато невирішених питань з документами. Багатьом ми допомогли знайти себе в Чернівцях, знайшли роботу, допомогли винайняти квартиру. Величезна кількість людей, особливо на початку після певного перебування в нас, перетнули кордон і виїхали або до країн Європи або здебільшого до Ізраїлю. В той час з боку Румунії працювали ізраїльські волонтери, які зустрічали, надавали допомогу”.

Фінансування на свою діяльність та допомогу внутрішнім переселенцям громада отримує від світових єврейських організацій, волонтерських ініціатив, та пожертв представників місцевої єврейської громади. 

“Я здивований трохи, тому що чекав, що рівень підтримки в світі, в тому числі в єврейському світі, з плином часу буде спадати. Але ця допомога має сталий рівень, не емоційний. Маю надію, що це збережеться не тільки до кінця війни, яка закінчиться нашою перемогою, але ми будемо потребувати її далі”.

“Перший тост за перемогу, другий за Дім Польський”

Майже рік представники польської спільноти на Буковині плетуть та передають на фронт маскувальні сітки. За цей час їх зробили більше двох сотень. За словами Владислава Струтинського стабільно до робіт долучаються 5-10 людей. Здебільшого приходять на кілька годин, проте щодня.

“Все було добровільно, люди організували, розібрали стільці, столи у залі і почали в’язати маскувальні сітки, маскувальні “кікімори”, на це був запит”.

Також серед добровольців, які допомагали плести сітки є й переселенці. Така справа, продовжує Владислав Струтинський, не лише допомагає військовим на передовій, а гуртує людей на місцях.

“Найголовніше, що люди, хай буде не сто, не двісті, а десять однодумців, які з задоволенням, жертвуючи, працюють, сумують, але приходять і роблять. Я побачив, що приносили хто, що на обід, обідали разом, а якщо що, то перший тост за перемогу, а другий за Дім польский.  Трохи пожартуємо разом, це гуртує ще людей і дозволяє відволіктися трохи”. 

Маскувальні сітки для передової тут плетуть повністю вручну. Спочатку в’яжуть спеціальну основу з ниток, пізніше на неї нав’язуються стрічки в певному порядку і поєднанні кольорів. В  залежності від сезону та запитів військових: змінюють колір та відтінок тканини для стрічок. 

“Сіток треба багато” 

“Цих сіток треба багато, літом робили зеленуваті, а зараз з білими елементами. І люди, які в нас плетуть, роблять сітки, находять в інтернеті, як робити правильно, і зверху починають плести. Домовився також, що там, де є якісь обрізки, де щось шиють для армії – віддають нам матеріали”. 

Сітки потрібні для маскування військових, бліндажів чи техніки. Запити на них є постійно, розповідає Владислав Струтинський. Прохання отримують від бійців та капеланів, які перебувають з військовими на передовій. Розмір плетіння також залежить від запиту. Максимально тут плели сітки діаметром 4 метри. 

“Ми мали контакти з солдатами, військовими частинами. Приїздив капелан з тих частин, і вони все забирали. Були якісь замовлення спеціалізовані: накидки на машини, але в основному вони беруть 3-4 сітки, а там на місці розв’язують-зв’язують, як потрібно і накривають”. 

Також представники польської спільноти Буковини передавали на фронт речі першої необхідності та продукти харчування. Гуманітарну допомогу отримували від різних польських організацій. 

“До нас приходила гуманітарка від загальнопольських організацій, які підтримують поляків у світі. Це було в основному харчування: каші, олії, консерви, а також засоби гігієни і речі першої необхідності. Вони дають для поляків, які тут проживають в умовах війни. Це допомога старшим людям, хворим, а ми прийняли рішення, що частину тут роздаємо, а дві третіх ми пакували і капелани, коли приїздили за сітками, то вони відразу забирали на фронт їжу, спальні мішки, одяг, павербанки, ліхтарі”. 

Загалом у Чернівецькій області проживає приблизно 5 тисяч етнічних поляків, найбільше в Сторожинецькому районі. В Чернівцях приблизно дві з половиною тисячі. В товаристві польської культури орієнтовно 600 членів. За словами Владислава Струтинського, частина представників спільноти  виїхала до Польщі раніше. Під час війни масового переїзду не було. 

“Зустрічали багато людей, які не мали, де переночувати”

Від житла, до одягу, їжі чи амуніції. Румунська національна спільнота, яка є найбільшою на Буковині, від початку повномасштабного вторгнення продовжує допомагати у забезпеченні військових та підтримувати внутрішніх переселенців. Представники румунської громади поселяли людей у спорожнілі будинки, церкви та облаштовували прихистки. Одним з таких став шелтер для переселенців у Чернівцях. Його разом з однодумцями створив етнічний румун Дмитро Козма.

“Спочатку ми були створені як місцеве територіальне угрупування: бігали з поліцією, патрулювали місто і в ході роботи зустрічали багато переселенців, які не мали, де переночувати. Люди спали в машинах з дітьми і тоді у нас виникла ідея створити центр, куди вони всі можуть приїжджати, переночувати, відпочити, поїсти, отримати допомогу. Так ми і створили центр”. 

За три тижні створили шелтер на 120 місць

Центр створили за три тижні, приміщення в оренду надала спілка ветеранів Афганістану. Він розрахований на одночасне перебування 120 людей. Загалом тут знайшли прихисток більше трьох з половиною тисяч внутрішніх переселенців. Зараз шелтер заповнений на 80 відсотків. Обмежень в тривалості перебування не ставили, приблизно 40 людей тут проживають з початку військових дій. 

“Здебільшого це люди, які не мають куди повернутися, адже їхні домівки розбиті або знаходяться в тих місцях, де проходять бойові дії. Вони в нас живуть 9 місяців, а є й такі, які майже рік”. 

У шелтері переселенців забезпечують харчуванням, за потреби надають медичні послуги та психологічну підтримку. Дорослим допомагають з працевлаштуванням, а дітям організовують розваги. 

“Ми співпрацюємо з різними фондами, які надають соціальну підтримку для дітей. Ми виїжджаємо з дітьми на свята в парки, басейни, кінотеатр, а дорослим допомагаємо влаштуватися на роботу.

Відправили на передову 400 тонн вантажу

Також, за словами Дмитра, впродовж року відправили більше 400 тонн вантажу в прифронтові міста та на передову для військових. В основному, продукти харчування, воду та медикаменти. За рік організували більше двохсот поїздок. На початку повномасштабного вторгнення також організовували збори грошей на бронежилети та амуніцію військовим. 

“Тоді на початку, ще не всі знали, як буде. Ми збирали на зброю, одяг для військових. Згодом ми спілкувалися з державними органами чи з волонтерами з прифронтових місць, які казали про потребу, і ми відправляли туди вантаж. Це і медична допомога для військових лікарень, а також їжа, вода, більше 50 автомобілів, різна військова допомога, бронежилети”. 

Матеріальну та гуманітарну підтримку для шелтеру отримують від волонтерських ініціатив, представників національних спільнот і румунських організацій, також за словами Дмитра, залучають власні кошти.

“Після вказаної роботи нас знаходили донори і великі міжнародні організації. Вони надавали грошову підтримку і матеріальну. Активно допомагають організації з Румунії. По нашій ініціативі вони приїжджали, допомагали освоїтися людям, давали кошти для переселенців. Це біда і для всього світу. Багато країн, як рідні”.

Читайте також історію переселенки, яка переїхала з Миколаєва в Карпати