У прифронтовому Запоріжжі тема психічного здоров’я актуальна як ніколи. Наразі жителям Запоріжжя доступно чимало програм психологічної підтримки та допомоги. Серед них, зокрема, проєкт підтримки для жінок — “Тихі зустрічі”. Про роботу “Тихих зустрічей” у Запоріжжі ми поговорили з директоркою громадської організації “ТИША” Ганною Колесніченко.
ЩО ТАКЕ ТИХІ ЗУСТРІЧІ?
— Ганно, розкажіть трохи детальніше про “Тихі зустрічі”.
— “Тихі Зустрічі” — це ініціатива, створена від жінок для жінок. Це безкоштовні очні групи психосоціальної підтримки для жінок, що проводяться за фасилітації досвідчених психологинь і психотерапевток. Це місце, де жінка відчуває, що про неї піклуються; острівець безпеки, де можна розділити свої емоції та переживання. Формат невеликої групи підтримки з 8-9 жінок дозволяє зберегти щиру, спокійну, гармонійну та душевну атмосферу, а наявність професійних психологинь-фасилітаторів робить цей досвід більш ефективним та безпечним. Наші фахівчині використовують тільки доказові методи психологічної допомоги.
— Як це працює на практиці? Давайте уявімо, що я — учасниця “Тихих зустрічей”. Що на мене чекає?
— Скажу одразу: за відгуками учасниць, це — безпечне місце. Кафе. І тут така боротьба зі стереотипами. Бо коли ти йдеш до психолога, що ти собі уявляєш? У голову приходить картинка: ви закрилися в кабінеті, вам некомфортно… У нас насправді не так: ти йдеш у кафе, причому нормальне кафе, тебе пригощають. От навіть той факт, що пригощають, — для жінок це взагалі якийсь вау-ефект створює! Вони уже відчувають, що про них піклуються, це приємно. Вони можуть обрати безкоштовно на свій смак: каву, чай, смаколики. Й от жінки приходять туди щосуботи у Запоріжжі. Дві години вони сидять з психологом і покривають певну тематику, в рамках якої вони розказують свої історії. Плюс, психологи їм надають певні матеріали, інструменти, рекомендації першої психологічної допомоги, як впоратися у важкі часи.
Обов’язкова частина, де вони на практиці вчаться заспокоюватися, пробують різноманітні інструменти разом і вибирають, що їм подобається, що саме для них діє і потім утілюють у життя.
— А які теми покривають ці зустрічі?
— Базово: вчимося рухатися з минулого в майбутнє, копаємо сьогоднішні актуальні теми. Якщо брати по тематиці, то це: міжособистісні відносини (наприклад, відносини з батьками або у сім’ї), побудува планів на майбутнє. Розглядаємо, як жити в кризові часи, як відчувати себе, як розуміти, що з тобою відбувається. Наші учасниці навчаються різним навичкам, які ми ніжно в команді називаємо “суперсилами”. Ми бачимо, що запит на навички змінилися. Якщо раніше більшість цікавило “як засинати” та “як заспокоїтися перед сном”, то зараз побажання відійшли в сторону того, де знайти ресурс жити далі, як планувати життя в умовах невизначеності, комунікація з рідними – і це частина наших тем. Ефективність перевіряємо шляхом міжнародних стандартизованих опитувальників, а також під час інтервʼю. Але відверто, наші жінки, так розкриваються, що вони самі нам пишуть, з чим саме їм допомогли зустрічі – це наша щоденна мотивація.
Щодо навичок, то це 3 основні суперсили:
- резильєнтність (здатність адекватної адаптації до змін)
- самоефективність (вміння справлятися з різними викликами та ефективно виконувати завдання)
- самодопомога (вміння знижувати тривожність самостійно).
УЧАСНИЦІ “ТИХИХ ЗУСТРІЧЕЙ”
— Учасниця “Тихих зустрічей”: хто вона, як виглядає, чим живе?
— Зараз у нас є конкретний середній портрет, який змінився навіть за ці три місяці. Це жінка, яка резидентка – тобто, проживає у Запоріжжі. Зараз у нас 80% учасниць – все-таки резидентки і 20% ВПО. Її вік у середньому 42-46 років. Це людина, яка не зверталася ніколи за психологічною допомогою (і цим ми дуже пишаємося!) та просто вирішила спробувати. Тобто, для 80% всіх жінок-учасниць наших зустрічей, згідно із нашою статистикою, це перший досвід. Отже, це також і жінка, яка просто вирішила спробувати отримати психологічну допомогу, особливо без якоїсь надії. Можливо, просто випадково побачила в Інтернеті і захотіла взяти участь. Більшість просто вирішують спробувати з позиції “а чому б ні”. Зараз близько 50% приходить за рекомендацією, 50% з соціальних мереж, кажуть – “відгукується підхід”.
— Тобто, спочатку це просто “Давайте спробуємо”, а потім жінки бачать результати і, напевно, рекомендують одна одній за принципом сарафанного радіо…
— Так! Це дійсно працює, жінки рекомендують “Тихі зустрічі”, є досить великий попит на те, що ми робимо. У нас наразі є постійна база з близько 200 людей, які у нас поки що у листі очікування. Ми намагаємося створити ще групи для того, щоб покрити цей попит.
— Але ви говорили, що ці люди ніколи не зверталися за психологічною допомогою. Тобто, у них можуть бути якісь стереотипи, упередження…Як вам вдається їх подолати?
— Нам дуже пощастило: у нас в організації дуже-дуже довгий час з самого початку працювала Христина. Вона адвокатка, але обрала для себе напрям підтримки психічного здоров’я, тож працювала з нами коли ми тільки-тільки починали. Ми одразу прийняли для себе рішення, що зовсім не будемо представлені в соціальних мережах і підемо іншим шляхом.
Ми розробляли креативні листівки. От була історія про те, як у торгівельному центрі стався вибух, і з усіх тварин у зоомагазині вижила папуга. Христина забрала її, доходжувала. І ми цього папугу для себе взяли як красиву історію: що це приклад: його пір’ячко знову оновилося, ти теж зможеш…
Ми з Христиною визначили перелік, куди вона піде з цими листівками: це були шелтери, центри надання соціальних послуг, департаменти соціального забезпечення, місця видачі гуманітарної допомоги, навіть спортивні клуби та кафе. До речі, ми розмістили цю листівку якраз у тому кафе, в якому і досі проводимо “Тихі зустрічі”.
Спочатку ми онлайн узагалі не залучали, а потім почали розширюватись і стали залучати ще й онлайн.
— Скільки учасниць брали участь у “Тихих зустрічах” за час вашої роботи?
— Наразі десь більше 350.
БЕЗПЕЧНЕ МІСЦЕ СПОКОЮ
— Ви зазначили, що постійно тримаєте руку на пульсі щодо задоволення потреб учасниць, їх відгуків…Що взагалі кажуть вам учасниці, наскільки їм це допомагає чи не допомагає? Які відгуки отримуєте найчастіше?
— Те, що повторюється постійно, і те, чим насправді зараз я сама оперую, коли розказую про ці зустрічі, то для учасниць – це безпечне місце спокою, місце, де вони можуть просто побути собою, жінкою. Серед наших учасниць зараз уже значна кількість людей – це представниці громадських організацій, менеджменту, іноді волонтери і навіть психологи, і їх ще більше і більше і більше. Бо кожна жінка хоче відчути себе просто жінкою і проговорити просто про свої проблеми.
Окрім цього, це місце довіри, де вони знаходять нових друзів серед жінок, отримують новий досвід і підтримку від кола, від якого до цього ти точно не очікуєш. Ну, тобто, ми усі очікуємо на підтримку від друзів, від сім’ї, від знайомих, але не від людей, з якими ви щойно познайомилися. А там вони зростають разом, і це сильно сприяє груповому прогресу. У когось одної щось пішло вгору, і це прямо супермотивує інших.
Ще хочу сказати про ситуацію, яка мене дуже здивувала. У нас було багато кейсів, коли жінки після третьої зустрічі (а деякі навіть після другої) не приходили. Ми до них зверталися: чи щось не сталося, щось не сподобалося? І вони кажуть: “Ви знаєте, я була на двох зустрічах…Але це ж безкоштовна ініціатива. Я от два рази була, мені вже супер. Ви знаєте – я літаю! От я подумала, що краще я дам місце якійсь іншій жінці. Адже правда, що якщо я не запишусь, то ви комусь іншому дасте цю можливість?”.
Для нас це взагалі якийсь був прорив. Адже ми думали, що потрібно там 6-10-12 сесій. У нас через те, що ми маленька організація, суперобмежені кошти, які ми шукаємо кожен раз із усіх можливих ресурсів. Тож із класичних загально рекомендованих дванадцяти зустрічей ми зменшили до шести зустрічей. Але те, що жінки після двох-трьох зустрічей звільняють місце для іншої жінки, це для нас вау-ефект, якого ми зовсім не очікували. Але насправді – це чудовий показник того, що організація справді працює і працює у правильному напрямку.
ІСТОРІЯ ІНІЦІАТИВИ
— Як була створена ініціатива? І як давно ви працюєте?
— Ми почали з липня 2022 року, як проєкт TYSHA від німецької благодійної організації OneUkraine, в якій працювали і працюємо досі.
В той час як в інтернеті повно онлайн-ботів для психічного здоров’я та додатків для медитації, які, безсумнівно, є цінними, існує переважна більшість людей, яких навряд чи можна назвати технічно підкованими. Тому офлайнова підтримка психічного здоров’я потрібна і буде потрібна в майбутньому, незважаючи на зростаючий ринок цифрових рішень.
Щоб зробити офлайн-послуги ефективними, TYSHA розробила модель офлайн-груп підтримки для жінок під керівництвом психолога, яка триває 6 тижнів. Рішення було запропоновано під час семінару за люб’язної неоціненної підтримки Джека Сола, доктора філософії та Елісси Еппель, Ph.D., експертів з Міжнародної асоціації групової терапії (IAGP) за підтримки українських професіоналів, які підтримували населення з 2014 року і раніше. Паралельно ми підтримали запуск серії подкастів з Естер Перель та українськими парами та онлайн-курс психологічної підтримки першої допомоги.
Так виникли тихі зустрічі в Запоріжжі в липні 2022 року. Ми пройшли свій шлях спроб і помилок. Починали як групи для чоловіків та жінок з психологами, яких знайшли дуже швидко, і за півроку поступово виросли в авторську програму, що базується на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) тільки для жінок. Увесь цей шлях ми пройшли в Запоріжжі і Кривому Розі. А коли програма була готова і отримала схвальні відгуки від локальних психологів (в квітні 2023) розширилися на Харків та Миколаїв.
ЯК СТАТИ УЧАСНИЦЕЮ “ТИХИХ ЗУСТРІЧЕЙ”?
— Я розумію, що у вас зараз є лист очікування. Але тим не менше, чи можливо зараз записатися на участь у ваших зустрічах? І якщо так, то як саме це зробити?
— Звичайно, можливо! У нас в Instagram завжди висить анкета, це форма запису та виявлення бажання для жінок. Ми через неї всіх записуємо, а далі з ними уже комунікуємо після того, як вони заповнили. Тобто, найголовніше – це виявити бажання. Це не означає, що ви виявили бажання, а ми завтра вам уже подзвонимо: скоріше за все, ні, але випадки бувають різні. Тому так, важливо просто заповнити цю форму. До того ж, усі новини від нас по місту можна отримати в Telegram-каналі. Там ми публікуємо, які в нас ведеться зустрічі в Запоріжжя, оголошення про відкриття нових груп або корисні новини від партнерів.
ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ
— І наостанок. Чи є у вас якісь поради для жінок, які зараз мешкають на прифронтових територіях? Можливо, вони зараз у листі очікування та не можуть скористатися нагодою “Тихих зустрічей”, а, можливо, просто бояться звернутися за допомогою. Що б ви їм порадили зробити для того, щоб допомогти самим собі?
— Я скажу з досвіду жінок, у яких були найважчі кейси. Це жінки, які були в окупації; жінки які, втратили своїх чоловіків; жінки, які не можуть знайти своїх чоловіків; ті, хто втратили все: будинок, сім’ю… Але вони впоралися. Тож я просто поділюся словами тих жінок, адже якщо вони можуть посміхатися знову та жити, то значить, що кожна з нас впорається.
Вони говорять, що найголовніше — почати. Це може бути щось таке маленьке: розуміння власного стану, емоцій. Потім визначити фізичний стан. Наприклад, тремтіння в тілі чи щось таке. Подумати: окей, де це в мене? Де локально розташовується це відчуття в тілі?
З того, що ще може бути такою супершвидкою допомогою, це обійняти себе самостійно. Наш мозок не розуміє, чи нас хтось обіймає, чи ми це робимо самі. І це така проста штука насправді! У мене буває, що я якось нервуюсь чи щось не вдається, то я просто себе обіймаю десь на хвилину. На підсвідомому рівні мозок розуміє, що все окей, він заспокоюється. І в цьому така велика сила, що за 50 секунд можна просто посидіти, просто поспостерігати, як тіло починає навіть розслаблятися якщо ви просто себе так сильно обіймете.
Друге: якщо ви відчуваєте, що ваша продуктивність не та, вам хочеться, щоб з’явилися щастя і радість у вашому житті, варто звертатися за психологічною допомогою. Звичайно, ми будемо раді бачити усіх на наших зустрічах, але є дуже багато організацій, які це теж роблять офлайн у містах. Просто пишіть запити, пробуйте різних психологів. І маленька порада: якщо один психолог вам не підійшов, це окей. Із цим, як із вибором взуття: можливо, треба спробувати три різні рази, попрацювати з трьома людьми. І робота над своїм психічним здоров’ям – це шлях проб і помилок. Не бійтеся пробувати: якщо щось не допомагає, – все окей! Значить, пробуємо ще.
У цьому матеріалі ви можете дізнатися про додаткові методи психологічної самодопомоги.