За перші півроку 2023-го у суди Запоріжжя винесли 24 вироки у справах про колабораційну діяльність і держзраду. Реальні тюремні строки після цього почали відбувати лише кілька засуджених, по решті ж справи розглядалися заочно, без участі самих обвинувачених. Ми вирішили дослідити роботу системи правосуддя щодо тих, хто перейшов на бік ворога і взявся активно допомагати окупантам протягувати “русский мир” в Запорізьку область. Хто ці люди та чи отримують вони справедливі покарання?
Кого судять
Запорізькі суди нині розглядають десятки справ за статтями про колабораційну діяльність та державну зраду: лише за останніх шість місяців уже було винесено 24 вироки, 9 з яких протягом червня. Більшість справ повʼязані зі злочинами на окупованих територіях: участю в організації так званого “референдуму”, зайняттям посад в створених окупантами органах, допомогою у “русифікації дітей” тощо. Яке покарання? Позбавлення волі, конфіскація майна та заборона на зайняття певних посад, але по більшості фігурантів ці санкції спрацюють лише теоретично і тільки з часом, адже багато справ розглядалися заочно, за відсутності обвинувачених в залі.
Так, наприклад, в Комунарському районному суді розглядалася справа одного з найвідоміших і найбільш впізнаваних зрадників країни – Євгена Балицького. Він називає себе “очільником” окупованої частини Запорізької області і “працює” з Мелітополя – тимчасово окупованого українського міста, яке росіяни для себе визначили як обласний центр. Зокрема, це саме Балицький підписав “договір” між Запорізькою областю та російською федерацією про прийняття Запорізької області у склад рф і для підписання цього так званого документа їздив у Кремль, де особисто зустрівся з владіміром путіним. Церемонія відбулася наприкінці вересня 2022-го у приміщенні Георгіївської зали Великого Кремлівського палацу у Москві. В ній же брали участь і так звані “очільники” тимчасово окупованих частин Херсонської, Донецької та Луганської областей.
Окрім цього, Балицький “прославився” своїми численними абсурдними заявами, які залюбки “розтягували” на цитати російські пропагандисти. Так, наприклад, наприкінці червня Балицький заявив, що українські бійці навмисне не забирають тіла загиблих побратимів з передової, використовуючи їх як зброю проти росіян:
“Нещодавно, перебуваючи на передовій, побачив таку єзуїтську тактику, яку почали використовувати куратори з натівського блоку. Українські бійці, які наступають, гинуть і лежать на полях, йде трупний запах – сморід стоїть жахливий. Вони спеціально не забирають тіла. Коли в наш бік йде вітер – вони кидають димову шашку, визначають напрямок руху вітру”.
Вже в липні Балицький, наприклад, зробив заяву про те, що Збройні Сили України концентрують сили на лінії фронту у Запорізькій області нібито спеціально для ударів по Запорізькій АЕС. Власне, методичне озвучування російських пропагандистських меседжів може пояснюватися ще однією, червневою заявою Балицького про те, що з владіміром путіним він контактує щонайменше раз на два тижні, отримуючи задачі. Які саме задачі, думаю, здогадатися не складно.
Тож нічого дивного в тому, що український суд визначив для зрадника покарання у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, немає. Щоправда, відбувати термін Балицький почне лише після затримання, яке теоретично буде можливим після повної деокупації Запорізької області та в разі, якщо колаборант не встигне втекти до росії.
Скромніший вирок отримав суттєво менш відомий персонаж Сергій Скоропляс з селища Михайлівка Запорізької області, який погодився на пропозицію окупаційної влади стати інспектором з перереєстрації авто. За даними слідства, чоловік займався внесенням інформації у базу, здійснював огляд машин, а під час проведення так званого “референдуму”, за інформацією слідчих, долучався до забезпечення охорони правопорядку. Визначене для Скоропляса судом покарання – 14 років за ґратами з конфіскацією майна. Але де нині перебуває чоловік, слідству невідомо.
Ще менший термін отримала директорка школи Наталя Каравічева з селища Якимівка Запорізької області. Жінка по-російськи організувала навчання у Якимівській школі №26 (до окупації – №2) – відповідно до вимог країни-агресорки, а отже займалася русифікацією дітей на тимчасово окупованій території. Задачею жінки було впровадження стандартів освіти держави-агресорки: через управління навчальним закладом, затвердження програм розвитку, навчальних планів, курсів, дисциплін, літератури тощо.
Також Каравічева активно брала участь у пропагандистських сюжетах. Наприклад, слідство встановило, що освітянка знялася у ролику, де розповіла, що школа чекала ремонту десятки років та дочекалась нібито лише тоді, коли на фасаді школи замайорів триколор. Жінка розповідає про сприяння незаконно створеної влади та, звісно ж, дякує їй.
За це жінка заочно отримала 3 роки позбавлення волі і не зможе працювати у закладах освіти та державних органах наступні 15 років.
Добре, а що ж з тими обвинуваченими, хто реально потрапив за ґрати? Одним з таких є Микита Жук, якому у першій половині червня вирок виніс Заводський райсуд. Чоловік родом з Донецької області та потрапив на лаву підсудних, бо брав участь у війні проти України. Ще у липні 2020-го Жук вирішив перейти на сторону ворога і вступити на службу до лав військової частини «МВД ДНР». Тут він отримав військове звання лейтенанта та був призначений на посаду командира взводу, 13 військовослужбовців в підпорядкування, військову форму та вогнепальну зброю.
З березня до червня 2022 року обвинувачений перебував у тимчасово окупованому Маріуполі, брав там активну участь у бойових діях. Потім продовжив воювати у складі військової частини «Батальон Патриот» «МВД ДНР», брав участь в боях поблизу населеного пункту Нескучне, розташованого на межі Донецької та Запорізької областей.
Уже в серпні Жук брав участь у боях у Запорізькій області, де й отримав поранення. В результаті військові ЗСУ доставили його до однієї з лікарень міста Запоріжжя. Один зі свідків каже, що чоловік здався сам:
“З огляду на отримані поранення під час бою, він вколов собі якесь знеболююче наркотичне. Спочатку не випускав автомат, але потім став кричати що здається, що він офіцер, лейтенант, командир взводу”.
Інший свідок зазначив, що під час діалогу чоловік повідомив, що він з «ДНР», офіцер, і що в 2014 році щось сталось з його батьком і він вирішив помститись. У свідка склалось враження, що підсудний пишався тим, що воює проти України. Також обидва свідки зазначили, що на обвинуваченому були українські берці, які, як він сам сказав, отримав як трофей із Маріуполя.
“На ньому були українські берці, як він сказав, це його трофей з Маріуполя. Взагалі на ньому була піксельна форма, іншого кольору, аніж українська, без будь-яких шевронів. При ньому також були документи з картами їх позицій” – йдеться у матеріалах справи.
Жук в результаті отримав 15 років позбавлення волі. Цікаво, що вже у липні його захисник подав апеляційну скаргу на це рішення суду.
Подібні вироки були й у 2022 році. Тоді, наприклад, 42-річний Василій Ольмезов родом з Донецької області отримав аналогічний вирок за те, що воював на стороні окупантів за гроші. За інформацією слідства, він отримав плату за лютий-травень у сумі 200 тисяч рублів. Нині ж Ольмезов відбуває покарання, апеляційної скарги не подавав.
Водночас у 2022 слідчі затримали й ще одного підозрюваного у колабораційній діяльності – депутата Великобілозерської сільради від «За майбутнє» Володимира Баранова. Як керівник він, маючи доступ до сільськогосподарського кооперативу «Росія», забезпечував окупантів паливом та їжею. Надалі ж чоловік передав військовослужбовцям рф власний автомобіль Nissan Pathfinder, а також допоміг доукомплектувати контрольно-пропускні пункти (КПП) на території Василівського району. У тому ж році Баранова затримали у Запоріжжі, коли той направлявся у лікарню. Наразі чоловік має знаходитися під арештом до винесення вироку, але дата наступного засідання поки не відома.
Що далі
Поки що складається враження, що кількість розслідувань і проваджень щодо можливої державної зради та колабораційної діяльності суттєво перевищує кількість реальних судових справ. Причин може бути багато і вони можуть бути дуже різними: від перевантаженості судів до не надто якісної роботи слідчих і прокурорів. Так чи інакше, тенденція поки що не є оптимістичною. Ще менш оптимістично виглядає велика кількість заочних вироків на тлі не надто масових “реальних посадок” людей, причетних до війни проти України. Така ситуація, своєю чергою, може спричинити розчарування громадськості, якій постійно розповідають про якісь нові чергові затримання і підозри, але “забувають” розповісти про реальні вироки.
Читайте також: “Єдинороси” на Запоріжжі: хто зібрався йти на фейкові російські вибори.
Заголовний колаж – “Запорізький центр розслідувань”.