Півроку вистачило українським військовим, щоб звільнити окуповані росіянами частини Харківської області у 2022-му. І майже два роки українським правоохоронцям виявилося замало, щоб нарешті зайнятися справами усіх топ-колаборантів, які і доклалися до цієї окупації. 

Так, ні в судовому реєстрі, ні в базі розшуку МВС ми не знайшли імен колишніх очільників цілої низки великих міст Харківщини, що знаходилися в окупації. Ці люди пішли на співпрацю з ворогом, отримали підозри, але далі… Далі інформація про розслідування їхніх справ чомусь обривається. Про кого йдеться? Про колишніх міських голів Куп’янська, Балаклії і Вовчанська – Геннадія Мацегору, Івана Столбового та Анатолія Степанця. 

Хто ці люди, як вони допомагали ворогу і що з ними зараз – читайте в матеріалі.

Мацегора

Колишній мер Куп’янська Геннадій Мацегора раніше представляв заборонену нині в Україні партію “Опозиційна платформа – За життя”. Після початку ж повномасштабного вторгнення саме він став першим очільником міста на Харківщині, який пішов на співпрацю з російськими окупантами.

Вже 27 лютого 2022 року він заявив, що провів перемовини з військовими російської федерації і здав місто агресору через погрози застосування збройної атаки. Наступного ж дня Мацегора отримав підозру у державній зраді, але, забігаючи наперед скажемо, що на цьому відповідальність колишнього посадовця поки що і закінчується. 

Чоловік залишився у Куп’янську та почав допомагати росіянам облаштовуватися – забезпечував їх транспортом, житлом, пальним та їжею. В червні 2022 року Мацегора взяв участь у створенні так званої військово-цивільної адміністрації на чолі з Віталієм Ганчевим. Це створена росіянами незаконна структура, що складалася в основному з колаборантів і мала на меті управління окупованими територіями області. 

“Російські військові з першого дня підкупили своєю поведінкою через “дякую” та “будь ласка”. Заворушення та мародерство, які почалися в місті, прибрали російські військові”, – так свій вибір пояснював Геннадій Мацегора на початку червня.

Іронічно, але вже за місяць росіяни прибрали його з керівної посади нібито через “саботування діяльності та просування своїх меркантильних інтересів”. Втім, “саботаж” і “меркантильність” на завадили Мацегорі після деокупації міста перебратися до росії. 

На якийсь час чоловік зник з публічної площини. Але в лютому 2023 року він створив профіль у російській соцмережі “Вконтакте”, де одразу ж підписався на групу присвячену Владіміру Жиріновскому. Далі ж почав робити репости з груп, що ностальгують за радянським союзом.

Ось така ностальгія у Мацегори. Скріншот з російської соцмережі

Є в нього репости і тих дописів, що містять підтримку дій рф. Так, наприклад, Мацегора перепостив заяву місцевого губернатора, в якій пропонується “відтісняти українські війська від кордону”.

Влітку 2023 року ексмер отримав нову посаду вже в росії – влаштувався керівником нового спорткомплексу “Георгиевский”, що знаходиться в містечку Старий Оскол Бєлгородської області. Саме там Мацегора разом з родиною і осів після переїзду. За даними російського реєстру, керівником цієї структури він став прямо з моменту її створення у липні. Це призначення перегукується з минулим колишнього міського голови, який, виявляється, колись цілих десять років працював в рідному Куп’янську тренером з вільної боротьби.

Після отримання нової посади Мацегора став ще більш публічним. Так, наприклад, він проводить зустрічі з місцевими депутатами та відкриває дитячі турніри.

Мацегора з місцевим “єдіноросом” Юрієм Паршуковим. Фото з відкритих джерел

Попри отриману вже майже два роки тому підозру в державній зраді та відкриту підтримку ворога, у розшук Мацегора чомусь не оголошений. Інформації про проведення заочного розслідування в судовому реєстрі нам також знайти не вдалося.

Столбовий 

Іван Столбовий протягом усього свого політичного шляху регулярно змінював свої партійні вподобання. Так, наприклад, в різний час він представляв і заборонені в Україні “Партію регіонів” та “Опозиційний блок”, і “Блок Кернеса “Успішний Харків”. З останнім він, до слова, і переобрався на посаду міського голови Балаклії у 2020 році. 

Росіяни окупували місто 3 березня 2022 року. За даними правоохоронців, 27 березня міський голова перейшов на бік окупантів та погодився співпрацювати, а вже на наступний день провів нараду, під час якої агітував заступників до лояльного ставлення як до окупаційних військ рф, так і до держави-агресора в цілому. Цього ж дня він нібито встиг провести ще одне зібрання, де зустрівся вже з місцевими мешканцями прямо біля будівлі Балаклійського ліцею №1. Тоді Столбовий повідомив про видачу “гуманітарної допомоги” російськими військовими, а також про перемовини з керівництвом окупаційних військ щодо участі останніх у “налагодженні роботи комунальних служб Балаклії”.

Власне, через неприховану співпрацю з росіянами Столбовий і отримав від СБУ повідомлення про підозру ще у квітні 2022 року. Тоді ж були опубліковані й повістки про його виклик на допит. Але з того часу справа так і не рушила з місця. В судовому реєстрі відсутні дані про дозвіл на заочне провадження. Імені Столбового немає і серед розшукуваних МВС осіб. 

За інформацією голови Харківської ОВА Олега Синєгубова, Столбовий разом з сином – депутатом Харківської облради Павлом Столбовим – виїхав до росії.

Цікаво, що син зрадника в держреєстрі був вказаний керівником комунальної установи “Офіс реформ Харкова” до вересня 2022 року, хоча на роботі не з’являвся з 23 лютого. І аж до грудня 2022-го він же продовжував значитися депутатом, аж доки “Блок Кернеса “Успішний Харків” не відкликав нарешті його мандат. 

З того часу жодної інформації про чоловіків не з’являлося.

Степанець

Анатолія Степанця мером прикордонного Вовчанська обирали від забороненої “Опозиційної платформи – За життя”. Цікаво, що на початку повномасштабного вторгнення, коли росіяни вже зайшли в місто, чоловік ще заявляв про свою проукраїнську позицію. 

“Коли зайшли, відібрали прапор з кабінету та зняли з міськради. Але серце ж в мене не вирвали й совість не забрали. Ми були й лишаємося проукраїнськими”, — розповідав Степанець 4 березня 2022 року журналістам “Суспільного”.

На початку квітня в соціальних мережах російські воєнкори поширювали відео, на якому Степанця нібито затримують окупанти і під примусом він, на питання “Слава Україні чи росії?”, вибирає другий варіант. 

Містом тоді по факту керувала нині засуджена за допомогу окупантам колишня заступниця Степанця Ольга Камінська. На суді жінка розповіла, що виконувала обов’язки керівника міста до 27 квітня 2022 року, бо до того часу Степанець нібито був на лікарняному. Це частково може доводити той факт, що на чоловіка тиснули. Втім, він залишився в місті і вже на початку червня, як і Мацегора, підтримав створення незаконної окупаційної адміністрації на чолі з Ганчевим.

Врешті, саме за участь у нараді з окупантами Степанець отримав підозру у державній зраді, але в розшук МВС чоловік не потрапив. І вже після деокупації Вовчанська він, разом з Ганчевим та рештою колаборантів, перебрався до Бєлгорода, де і залишився працювати в окупаційній адміністрації.

Наприклад, 24 серпня 2023 року Степанець був присутній на нараді, яку проводив Ганчев.

Степанець на нараді в 2023 році. Фото з ТГ-каналу Ганчева

Нарада тоді була присвячена бажанню росії повторно окупувати Харківську область. А Степанець та інші колаборанти отримали завдання “надати детальний план затяжного перехідного періоду на російські стандарти для Харківської області”.

Цей факт, підсилений нарощуванням присутності російської армії під Куп’янськом, вкотре доводить, що намірів окупувати Харківщину знову росіяни не облишили. І їм тут добряче допомагає ціла низка українських зрадників, в тому числі і колишні голови деокупованих міст. За таких умов геть незрозумілою є неквапливість і навіть певна лояльність українських правоохоронців, які через майже два роки після початку повномасштабного вторгнення досі не можуть закінчити справи навіть найбільш відомих пособників окупантів. Цікаво, що коли йдеться про значно менш публічних персонажів, які також певним чином допомагали агресору, дії силовиків виглядають рішучішими. Хочеться вірити, що так відбувається не через банальну потребу “набити” позитивну статистику успішних справ і небажання попрацювати з серйознішими кейсами.

Читайте також: “День знань: Нова російська пропаганда на ТОТ”

Заголовний колаж “Дзеркало тижня”.

Від Pavlo Novyk