Початок осені на тимчасово окупованих територіях Запорізької області стартував новим навчальним роком у системі “нової” освіти, про який не могла промовчати російська пропаганда.
У цьому матеріалі ми провели огляд зразків друкованої та діджитал-пропаганди, що поширюється у тимчасово окупованих містах і селах Запорізької області. У фокусі нашої уваги – повідомлення про заходи та “героїв” матеріалів про освіту, адже саме за їх допомогою пропаганда поширюється серед українських дітей і підлітків на ТОТ.
Нові підручники: інформація про так звану “сво”
З Днем знань активно вітали на сторінках пропагандистських газет. Не обійшлося і без повідомлень про нововведення у школах. Так, наприклад, у газеті “Комсомольская правда” було вказано, що у підручнах зі всесвітньої історії та історії росії для 10-11 класів уже є блоки про проведення так званої “спецоперації”.
Ми вирішили перевірити детальніше інформацію про “оновлений” підручник історії росії й ось що вдалося дізнатися.
У Телеграм-каналі “Запорожский вестник”, що визначається так званими представниками окупаційної влади як одне з офіційних джерел інформації, зазначено таке:
В учебнике 11-го класса отражены важнейшие события, связанные с воссоединением Крыма и Севастополя, причинами и ходом специальной военной операции, вхождением в состав РФ новых регионов. Рассказано о подвиге наших героев Отечества. Учебник успешно прошел апробацию и буквально на прошлой неделе включен в федеральный перечень.
Про це повідомив міністр просвіти рф Сергій Кравцов. Таким чином, відтепер українські підлітки будуть змушені не тільки вивчати історію чужої їм країни, але і сприйматимуть наративи ворожої держави. До прикладу, “Україна – ультранаціоналістична країна”; “США воює “до останнього українця”, “Захід проти росії” тощо. Окремий цинізм криється у тому, що на сторінках згадується про так званих “гєроєв сво”. Не обходиться і без дискредитації ЗСУ: вказується, ніби українська армія не захищає своїх громадян, а використовує їх як живий щит.
Цитати вчительок-колаборанток: не обійшлося без неправдивої інформації
Нашу увагу також привернула замітка під назвою “Побачила результати роботи” із двома фотографіями.
На другому фото – Юлія Гриненко, вчителька математики. У газеті про неї написано: “При київському режимі не викладала принципово”. Нас зацікавила така принциповість жінки і ми вирішили знайти про неї додаткову інформацію.
Перше, що вдалося розшукати, – це те, що вона не тільки педагогиня, а ще і мати восьмикласника Кирила Гриненка. У коментарі Інтернет-виданню “Комсомольська правда” Юлія “і як мама восьмикласника, і як вчителька розклала все по поличкам”: активно дякувала російській освіті за підтримку, небайдужість та викладання “рідною російською мовою”.
Наступний цікавий факт про Юлію, який показав пошук, – вона брала участь у заході від академії мінпросвіти рф. Нам не вдалося ідентифікувати, який саме захід відвідала колаборантка, але припускаємо, що це були курси підвищення кваліфікації.
Чи справді не викладала за “Київського режиму”?
А от щодо “принциповості” освітянки є питання. Якщо у газеті було вказано, що вона не викладала у той час, коли Мелітополь був підконтрольною Україні територією, то ми знайшли інформацію, яка вказує на зворотнє. До прикладу, ось профіль вчительки на українській освітняській платформі Всеосвіта. У контактній інформації вказано, що вона працює у Мелітопольській школі №7. Те, що в Юлії є певний рейтинг на Всеосвіті, свідчить, що вона принаймні користувалася сайтом. Окрім того, там указано, що Юлія Гриненко на «Всеосвіті» з грудня 2020 року, а її остання активність була 22 лютого 2022, за два дні до повномасштабного вторгнення.
Для підтвердження факту її роботи у системі освіти до російської окупації ми вирішили знайти додаткову інформацію. І з’ясували, що Юлія Ігорівна також зареєструвалась на сайті Асоціації репетиторів України. На її сторінці там вказано, що вона викладає математику та… українську мову. У листопаді 2022 року вона отримала два позитивні коментарі про свою роботу.
Цікаво, що в адресі її профілю вказано: Мелітополь, Запорізька область, Новий Мелітополь, Дзержинского 410. Ми перевірили за картою, що це за місце і з’ясували, що це адреса 7 школи. Таким чином, інформація про те, що Юлія Ігорівна таки працювала до повномасштабного вторгнення в українській школі підтвердилась.
Відверті проросійські погляди вчительки
Однак, своїх проросійських поглядів Юлія Гриненко не приховувала і до початку великої війни. За допомогою сервісу розпізнавання обличчя ми знайшли її стару сторінку Вконтактє та знайшли підписку на антимайдан, відео про новоросію та “розбитих карателів під Іловайськом”, дописи з георгієвською стрічкою та типовими російськими наративами про повагу до ветеранів. Серед відео її чоловіка Ігоря Гриненка (він був у друзях жінки та на спільних фото) знайшли не менш явні проросійські меседжі.
Враховуючи той факт, що ця інформація була у відкритому доступі, не можна говорити про її “приховані” погляди або раптову зміну поведінки для виживання в окупації: такий світогляд був послідовним.
Від пенсіонерки – до директорки школи
Історія іншої жінки – на першому фото, Алли Ангеловської, – справжня “історія успіху”. Її ім’я та прізвище опубліковане у списку колаборантів-вчителів і новопризначених окупантами “директорів” мелітопольських шкіл. У документі вказано, що вона була пенсіонеркою з села Федорівка, а стала директоркою СШ №25.
У матеріалі вона говорить про таке:
Російська програма на кілька кроків попереду попередньої, і наші вчителі постійно підвищують свою кваліфікацію, щоб якісно навчати дітей. Я бачу практичну орієнтованість цієї програми. Це дуже стане в нагоді дітям у житті.
Алла Іванівна у коментарі пропагандистським медіа скромно змовчала про свій попередній тривалий досвід у педагогіці – спочатку кілька років в якості директорки Федорівської школи, а потім – вчителькою математики у школі села Трудове в Мелітопольському районі Запорізької області.
Проживаючи на підконтрольній Україні території, Ангеловська Алла здобула собі 42 роки педагогічного стажу, вищу кваліфікаційну категорію та звання старшого вчителя. Інформація про це розміщена у документах школи села Трудове. Ці дані свідчать про те, що сама Алла теж мала можливість “постійно підвищувати свою кваліфікацію” до російської окупації, однак, чомусь вирішила віднести це до плюсів саме “нової системи освіти”.
Російський патріотизм = військова справа
Про те, як виховувати в українських дітях патріотизм до чужої країни, напевно знає зрадниця та колаборантка Галина Данильченко. Адже у своєму Телеграм-каналі вона звітувала про угоду щодо відкриття “патріотичного” класу у Мелітополі:
Угода дозволить розпочати велику роботу з патріотичного виховання наших дітей за безпосередньої участі Росгвардії в цьому процесі. Вже найближчим часом на базі Костянтинівської середньої загальноосвітньої школи буде відкрито кадетський клас.
Це перша цегла фундаменту військово-патріотичного виховання наших хлопців – одного з найважливіших напрямків, і ми спільно цим займатимемося.
Примітно, що клас відкрився за підтримки партії “Єдина росія”. У відкритті класу брав участь і російський військовий, офіцер із позивним “Союз” управління росгвардії по Запорізькій області. Окупант заявив про таке:
Ми підготуємо дітей фізично, морально, духовно до дій у будь-яких складних ситуаціях, здатних приймати рішення справжніх патріотів нашої Батьківщини.
Діятиме кадетський клас у Костянтинівській школі Мелітопольського району.
Як потрібно “любити родіну” (нагадаємо, про це розповідають росіяни та колаборанти українським дітям) розповідали й у Мелітополі на “уроках мужності” на прикладі генерала Анатолія Романова. В опублікованому так званим міністерством освіти та науки Запорізької області матеріалі про військового пишуть з пафосом (відповідно, учням розповідають те ж саме):
Настоящий русский офицер, стратег и переговорщик. Об Анатолии Романове говорили: мог брать города без боя. А его главный девиз сформулирован еще в 19 веке в офицерском кодексе: «Долг Родине — честь никому». Только зная героев нашей Великой Родины, можно с уверенностью сказать: «Мы гордимся Россией! Гордимся нашими героями! Мы – помним!».
Однак, коротка історична довідка вказує на те, що генерал Анатолій Романов – теж не герой, а окупант, який брав участь і був долучений до командування операцією мвс рф у селі Самашки у Чечні (також відомою як різанина у Самашки). Внаслідок операції загинуло щонайменше понад 100 жителів, у тому числі, мирного населення. Це підтверджували правозахисні міжнародні організації (Комісія ООН з прав людини, Human Rights Watch, Міжнародний комітет Червоного хреста тощо).
Тож російська пропаганда підмінює поняття і нав’язує українським школярам і школяркам сумнівних героїв.
Православна гімназія у Бердянську
У Бердянську російська пропаганда в освіті працює так само невпинно, як і в Мелітополі. І методи її роботи – не менш креативні.
Так, у Бердянську відкрили православну гімназію, в якій дітей, крім “звичних предметів” будуть ще вчити церковнослов’янської мови, хоровому співу та богослів’ю. Навчати цього будуть дітей з 1 по 4 класи.
Матеріал про церемонію відкриття гімназії одразу натякає на те, в якому ключі відбуватимуться уроки, адже: “Представники найсвятішого патріарха московського та всієї русі Кирила передали гімназії книгу «Історія держави російської»”.
Про те, як російська пропаганда живиться релігією, якнайточніше свідчить ця цитата з проросійського бердянського вебсайту:
Олександр Федорович Сауленко, у свою чергу, подякував керуючому Бердянською єпархією єпископу Луці за його працю і особливо зазначив: «Ваш внесок у спільну справу не менш важливий, ніж зусилля тих людей, хто тримає в руках автомати. На своєму місці Ви відповідаєте за наші душі перед Богом, і я хочу подякувати Вам за це служіння»
росія – НЕ моя історія
Для вкорінення на новоокупованих територіях російська пропаганда використовує і маніпулювання історією та культурою. Так, у Мелітополі у вересні відкрився історичний парк “росія – моя історія”. Він став 25 за рахунком парком, що діє у рамках проєкту. Але той факт, що росіяни інвестували у відкриття парку в українському Мелітополі, є дуже промовистим.
У матеріалі про відкриття парку не обійшлося без наративів про “стирання київським режимом справжньої історії” та згадок про “дійсну пам’ять про героїчних співвітчизників”.
Ми ознайомилися з інформацією, наявною про мультимедійний проєкт “росія – моя історія” і з’ясували, що до нього є чимало претензій навіть від російських істориків. Зокрема, є запитання щодо “відбілювання” Івана Грозного, антисемітизму та публікації недостовірних цитат представників і представниць іноземних держав тощо.
Не обійшовся парк і без згадок про Україну та так звану “спеціальну воєнну операцію”.
Тож те, що демонструється як розважальний і просвітницький заклад, відкритий у Мелітополі на благо людей, теж є складником російської пропаганди та просування ворожих наративів.
Найкраще пояснює причину побудови цього комплексу на ТОТ цитата з матеріалу видання “Бумага”, кореспонденти якого відвідали виставку:
В конце рубрики «Русская весна» экраны показывали результаты «референдумов» за вступление в состав РФ оккупированных территорий. ДНР — 99,23 %, ЛНР — 98,42 %, Херсонская область — 93,11 %, Запорожская — 87,05 %. Хотя их законность не признают ни Украина, ни западные страны.
Таким чином, парк додатково намагається легітимізувати в очах і дітей, і дорослих окупацію українських міст.
У вересні на тимчасово окупованих територіях відбулися фейкові вибори. Детальніше про процес так званого “волевиявлення народу” та як для цього процесу працювала російська пропаганда на тимчасово окупованих територіях можна прочитати у попередньому матеріалі MIL Ukraine.
Заголовне фото надане авторці з тимчасово окупованих територій.