У селі Олешин поблизу з Хмельницьким звели незвичний будинок – у формі яйця. Він сконструйований із солом’яних тюків, обмазаний глиною, має фундамент із шин, а вся будівля зроблена переважно з матеріалів, які вже були у вжитку. Творці будинку – переселенці з Харкова. Дружина, Лана Тесленко, погодилася розповісти про цей проєкт – “Дім зі сміття”. Навіть більше, ніж проєкт – цілий світогляд. Адже в сім’ї багато років займаються ресайклінгом (рециклінгом) – багаторазовим використанням ресурсів за рахунок перероблювання відходів. Цей напрямок популярний у світі, адже в його основі – ставлення до сміття як до ресурсу. Такий підхід дозволяє суттєво заощаджувати, даруючи старим речам нове життя. Окрім того, ресайклінг допомагає зберегти довкілля.
Ресайклінг з дитинства
Яйцеподібний дім в Олешині почали будувати ще наприкінці 2022-го. Основні роботи провели цьогоріч. Дім “виріс” на території, де раніше був город. Незвичний для українських реалій задум втілюють українці, які у перші дні війни переїхали на Хмельниччину з Харкова – Лана Тесленко та її чоловік, архітектор за фахом.
“Ми, коли приїхали з Харкова, все там залишили. В чоловіка не було роботи, у мене – також. Ми почали будуватися, не маючи на той момент заощаджень. І в нас все вийшло”, – каже Лана Тесленко.
Лана Тесленко – дизайнерка, декораторка, екоактивістка. В Харкові працювала у фешн-індустрії, прикрашала весілля та інші події, співпрацювала з фотографами, візажистами, створювала різні фотозони. У місті мала свою декор-студію.
“Давно почала використовувати речі не за призначенням. Коли, наприклад, бачила вдома те, що мені вже було не потрібне, розуміла, що можу в декорі це використати якось інакше. Наприклад, рамку від картини – як піднос”, – розповідає Лана.
За словами дизайнерки та екоактивістки, ресайклінг – це сформований багатьма роками світогляд, який став близьким для неї ще з дитинства. Все починалося із бажання носити унікальні речі.
“Просто це тоді не називалося ресайклінгом, бо ми й слова такого не знали. У 90-ті роки люди часто щось перешивали. Але це не популяризувалося, бо не вважалося чимось модним. На базарі тоді продавалось все однакове. Хіба був один контейнер з цікавинками, які вартували втричі дорожче, ніж інші речі. Тому що це був ексклюзив. Якщо в інших місцях джинси коштували 60 гривень, то там – 120 чи 150 гривень. І, звісно, я мусила маму тероризувати, щоб вона купувала мені такі”, – згадує Лана.
Після одруження жінка стала займатися ресайклінгом активніше. Подружжя придбало квартиру у старовинному будинку середмістя Харкова. В оселі своїми руками переробили всю обставу.
“Оновили підлогу, стелю, балкончик. Повернули речам історичну цінність. Загалом переробили все, навіть меблі”, – каже дизайнерка.
Цей досвід з оновленням квартири виявився корисним під час переїзду на Хмельниччину.
Полігон для сміття – не випадкове сусідство
Опинившись на Хмельниччині, сім’я Лани Тесленко тимчасово оселилася в родича жінки, в селі Олешин. Знайомі допомогли зібрати кошти на придбання ділянки. Найскладніше, за словами Лани, було змінити її цільове призначення – для житлової забудови. Сам будинок споруджували у два етапи. Фундамент і частково каркас заклали восени 2022-го. Влітку 2023-го продовжили оздоблення. Конструкція стоїть на щільно втрамбованих щебенем та піском шинах.
“Фундамент стійкий, досить швидко робиться. Хтось скаже, що шини – це не екологічно. Але оскільки це ресайклінг, ми не придбали нові шини, а взяли їх зі смітника. А це теж екологічно. Загалом люди завжди не дуже правильно розуміють тему екології. Вони вважають, що “еко” – це тільки все, що стосується натурального. Насправді ж “еко” – все, що переробляється знову. Бо екологічність – це набагато ширше”, – пояснює екоактивістка.
Мабуть, найбільше привертає увагу форма будинку – яйце. Таке рішення зумовлене бажанням мати оселю без кутів.
“В таких будинках панує дуже цікава, нетипова енергетика. І підіймаються загалом вібрації людини. Тут дуже затишно перебувати. Є відчуття якогось такого кокона навіть”, – вважає Лана Тесленко.
Стіни будинку – із солом’яних тюків. Ця давно відома в Україні технологія хати-мазанки набула популярності і в сучасних умовах. Солому, за словами екоактивістки, придбали у фермерів.
“Люди збирали пшеницю, жито. Це і є солома. Ми придбали такі тюки. Так, платили за них гроші, але це набагато дешевше, економніше і екологічніше. І за концепцією нам підходить більше, ніж купувати якийсь інший матеріал”, – ділиться Лана.
Довелося придбати і балки-перекриття для даху. Як пояснює дизайнерка, можна було знайти й уживані будматеріали. Проте балки потрібної форми довелося б шукати довго. Для обігріву оселі планують купити нову сучасну буржуйку.
“Можна було б зробити її з металобрухту – була в нас така ідея. Але потім вирішили: якісь речі в будинку все ж мають бути максимально естетичними, аби прикрашати цей простий дім із глиняними стінами, бути його родзинкою. Хотілось би, щоб ця буржуйка мала віконце, крізь яке проглядався вогонь, щоб було приємно просто посидіти і поспостерігати за ним”, – міркує дизайнерка.
Натомість наприклад, встановлене у будинку вікно вже було у вжитку. Щоправда, його довелося модернізувати.
“Колись був двокамерний склопакет, але перша частинка розбилася, ми її демонтували і тепер в нас вікно однокамерне. Це просто такий креативний підхід, Так – мабуть, краще, щоб було двокамерне. Але якщо немає іншого, то буде це стояти”, – зауважує Лана.
Зовсім поруч з Олешином – полігон твердих побутових відходів, куди звозять сміття з обласного центру. І це, на думку екоактивістки також ресурс.
“Ні з ким в житті нічого випадково взагалі не буває. Я вважаю: де перебуваєте, там і стали у пригоді. Якщо я з’явилася в Олешині, це означало, що мала подивитися навколо і зрозуміти, куди мені рухатися далі”, – зауважує Лана.
Зі знахідок на полігоні – раритетні меблі: крісло, стільці, а також великий комод на гнутих ніжках, який, за словами екоактивістки, у прекрасному стані. Вдалося відшукати і вживані меблі, труби, навіть сантехнічні деталі. Дизайнерка запевняє, що ставиться до цього спокійно.
“Люди купують квартири, де стоїть новий унітаз. Вони знімають абсолютно нову сантехніку і викидають на смітник. Для мене ж це ресурс ще й колосальне заощадження”, – пояснює жінка.
Сміття не існує. Воно лише у голові людей
Площа будинку – 35 квадратних метрів. Він розрахований на проживання двох дорослих і двох дітей. Половину простору займатиме кухня-вітальня, на іншій половині розміщуватимуться дві невеликі кімнати. Зверху облаштували пів поверху, де буде іще одне спальне місце.
“Коли я кажу “кімнати”, то маю на увазі, що там буде тільки спальне місце. Ну, можливо, поличка якась. Нічого зайвого стояти не буде. У нас уже був досвід смарт-житла, бо харківська квартира теж не така велика, але у нас ще й повно вільного місця. Загадом всі люди по-різному ставляться до простору, до ночівлі. Є й такі, які не розуміють, як розміститися на ста квадратах. Можливо, комусь потрібна, наприклад, велика гардеробна”, – зауважує Лана Тесленко.
У будинку передбачені й душова кабіна та туалет. Поруч із будинком – артезіанська свердловина, а на ділянці вже обладнали септик.
“Можливо, оселимося взимку, а, можливо – і пізніше. Ми не дуже поспішаємо. Жити, слава Богу, є де. І хочеться зробити класно. По-друге, у нас багато й інших проєктів”, – каже екоактивістка.
У селі, за словами Лани Тесленко, до незвичайного будинку ставляться по-різному: хтось – байдуже, а хтось – із зацікавленістю. Відверте ж неприйняття таких ідей часом буває від користувачів соцмереж.
“Якби мене обходило, то я б взагалі не показувала свою діяльність. Я вислухала багато хейту, ведучи свої соцмережі – тік-ток, інстаграм. Але ж були і компліменти, і повага, і величезна кількість підтримки. Для мене хейтер – це людина, яка нещасна і яка наразі перебуває в скрутному стані. Людина, яка має цікаве життя, не займається життям інших людей”, – вважає екоактивістка.
До снаги Лані й інший її проєкт: вона створює одяг з відходів текстильної промисловості – чоловічі, жіночі та дитячі худі.
“Якщо мислити глобально і забігати трошки наперед, то можна сказати: ресайклінг розвиватиметься дуже активно і бурхливо, адже переробити можна все. Тому я не називаю речі мотлохом, а вважаю їх ресурсом, важливим елементом. Якщо ти знаєш, що з ним робити, це вже не мотлох. Сміття тільки в голові людей”, – резюмує Лана Тесленко.
Заголовне фото – Лани Тесленко
Читайте також “Анастасія Федченко: “Під час війни просто треба жити”.