Поблизу з Хмельницьким працює унікальний медичний заклад – Перший в Україні шпиталь ветеринарної медицини. Його пацієнти – це переважно собаки, які служать у Збройних Силах України, Національній поліції, Нацгвардії та інших силових структурах. А ще тутешні ветеринари надають допомогу тваринам-переселенцям – домашнім і з евакуйованих зоопарків.
Утворили госпіталь ще у 2018 році з ініціативи кінологічної служби Нацполіції. Тоді він існував лише у польовому форматі. Згодом його робота призупинилася, оскільки за два виїзди на Донбас хмельницькі медики виконали всі поставлені на той момент задачі.
Вже на другий день після повномасштабного вторгнення шпиталь знову запрацював. На базі Хмельницької районної державної ветлікарні відбулася зміна штатного розпису, змінилася і назва закладу. Його очолив заслужений працівник ветеринарної медицини України, професор Кирило Чумаков. Наразі тут працює 25 фахівців – лікарів та фельдшерів, які надають допомогу постраждалим від війни тваринам зі всієї України.
“До начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Сергія Гамалія, який дуже любить тварин, звернулися представники ЗСУ та Нацполіції. Він одразу ж дав наказ виконувачу обов’язки керівника Управління Дежпродспоживслужби в області створити такий шпиталь.
Основні задачі – лікування службових тварин Збройний Сил України та Нацполіції, Нацгвардії, а також тварин вимушених переселенців і тварин, які постраждали через агресію росії”, – пояснює керівник шпиталю Кирило Чумаков.
“Ветеринари вперше ампутовували кінцівки у кінотеатрі”
За словами лікаря, місяці війни були насичені болем й стражданнями тварин. Основні травми за цей час – осколкові поранення, контузії, опіки. Вже 25 лютого ветеринарам довелося працювати в хмельницькому кінотеатрі імені Тараса Шевченка, де одразу після початку повномасштабної війни організували штаб допомоги переселенцям.
“Тоді відбувалася евакуація людей із Харкова. Діти звідти якось довезли у Хмельницький кота і собаку з джгутами на кінцівках. Тоді у виділеній нам кімнаті ми встановили операційний стіл, лампу і, мабуть, вперше за всю історію кінотеатру проводили операцію з ветеринарної хірургії і травматології – ампутували кінцівки цим домашнім тваринам”, – згадує Кирило Чумаков.
Згодом хмельницькі ветеринари вирушили в деокуповані населені пункти Київщини – Бучу, Ірпінь. Ворзель. Найбільше Кирила Чумакова вразив епізод, коли на території кінно-спортивної школи розгортали тракторами десятки загиблих коней. З тої страшної подорожі ветеринари привезли до Хмельницького дикого гостя.
“Коли ми були в Бучі, прийшли дві маленькі дівчинки, по років п’ять, і спитали, хто тут доктор Айболить. Із собою вони принесли маленьку обпалену “грудку” – лисичку. Ми її забрали у Хмельницький, виліковували опіки. Вже три місяці вона живе в нас. Тепер це гарна лисиця, яку ми назвали Буча”, – ділиться ветеринарний лікар.
“З тваринами мені легше, ніж з людьми”
Крім собак і котів, хмельницькі ветеринари допомагали мешканцям двох зоопарків – з-під Києва і Харкова. Медикам довелося діставати осколки з верблюдів, поні, коней.
“Найнезвичніші наші пацієнти – макака-резус і дикобраз. Всіх вилікували і виписали. Мавпи бувають агресивними, але ми порозумілися. Мені загадом легше знайти спільну мову з мавпою, ніж з людиною”, – зізнається Кирило Чумаков.
Після лікування ці звірі із зоопарків перебувають у реабілітаційному центрі для диких тварин, розташованому також у Хмельницькому. Інших диких пролікованих чотирилапих і пернатих, які повністю одужали, з ребцентру випускають на волю.
Основні пацієнти шпиталю наразі – службові собаки різних порід: німецька, бельгійська й середньоазіатська вівчарки, гонча. У закладі не називають ні кличок, ні місць служби цих чотирилапих. Серед підопічних є й відомі на всю країну. Наприклад, ті, які брали участь у пошуку. Їх привозять сюди самі ж військові. Саме у такі моменти добре видно, наскільки теплі стосунки можуть скластися між людьми й тваринами.
“Тварини розуміють, що їм надають допомогу, що в них після цього перестане боліти. Навіть дуже суворі собаки підрозділу Нацполіції “Корд” дають себе повністю оглянути, а після ін’єкції лижуть руки”, – каже Кирило Чумаков.
“Вільні місця в нас бувають рідко”
Війна стала періодом, коли одні проявили жертовність, інші – безвідповідальність. Ветлікарі ставали свідками обох цих проявів.
“Була одна така жінка, яка закрила трьох собак у квартирі і поїхала звідти на місяць. Злякалася вона війни. Хоч би двері відкрила. Ті собаки здохли. Такі випадки траплялися багато де: Київ, Харків, Ірпінь, Буча. Так, я це засуджую. Цим людям треба заборонити утримання тварин пожиттєво і взяти на особливий облік”, – вважає лікар.
У військовому шпиталі ветеринарної медицини обладнали 10 місць в інтенсивній терапії, де перебувають тварини після оперативних утручань. Також тут є 40 вольєрів для тварин, які одужують. Пацієнтам у клініці проводять лабораторні й ультразвукові дослідження. Вільні місця тут, за словами керівника закладу, бувають рідко. А якщо і бувають, то до вечора знову заповнюються. А от летальні випадки поодинокі.
Шпиталь існує в рамках фінансування, передбаченого для Хмельницької районної державної ветлікарні. Допомогу отримують також від волонтерів і від військової адміністрації.
“Кормами і медпрепаратами забезпечує начальник Хмельницької військової адміністрації. Якби не він, і шпиталю би не існувало. Також допомагає волонтерське об’єднання “Захист”. Якщо випаде хоч одна ланка цієї допомоги, шпиталь функціонувати не зможе. Але за допомогою до краян ми не зверталися, грошей не збирали і не будемо. Догляд і вигул тварин – тільки силами персоналу. Вони залишаються по черзі на цілодобове чергування”, – зазначає керівник шпиталю.
Всього за понад 4 місяці війни працівники закладу надали допомогу близько 5 тисячам тварин.
Основне фото – з фейсбук-сторінки Кирила Чумакова.
Читайте також про те, як у Хмельницькій тергромаді збираються облаштовувати шкільні укриття.