Наскільки Україна була відкритим суспільством більшість громадян усвідомили на початку початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Саме тоді влада обмежила доступ до відкритих реєстрів. Це вплинуло на роботу багатьох структур, журналістів та подекуди навіть адвокатів. Фактично призупинив роботу Єдиний державний реєстр судових рішень. Але сьогодні мова піде не про незручності, які це створило, а про те, як реалізовувалось право на доступ до публічної інформації. На Хмельниччині мешканці не лише пробували отримати інформацію від розпорядників, а також йшли відновлювати свої права до суду. Що це були за справи і чи справді владці під час воєнного стану необгрунтовано обмежували це право? Чи можливо хтось просто “спамив”? Про специфіку розгляду цього виду адмінсправ на Хмельниччині в період війни читайте у матеріалі. 

Юридичний лікбез: хто, де, і як має розглядати справи про доступ до публічної інформації?

Для початку нам варто пригадати деякі важливі юридичні процесуальні поняття. Отож, розпорядники – це міські, сільські, військові адміністрації, комунальні підприємства тощо. 

Запитувати інформацію може будь-хто, фактично і фізична, і юридична особа. Як правило, останні значно рідше звертаються до суду. Ймовірно, справа саме у розмірі судового збору. Юрособам це вийде у 2,5 рази дорожче. 

Розглядати такі категорії справ на Хмельниччині уповноважений лише один суд – Хмельницький окружний адміністративний суд. Як правило, розгляд справи відбувається за спрощеною процедурою – максимум впродовж тижнів. 

З 24 лютого і до сьогодні в судовому реєстрі міститься понад сім десятків рішень Хмельницького окружного адміністративного суду в категорії «забезпечення права особи на доступ до публічної інформації», з них 30 мають форму рішень, всі інші – ухвали суду.

Але до нашої вибірки потрапили лише 16 справ. В усіх випадках громадяни звернулись до служителів Феміди саме після 24 лютого. І відповідно рішення суд ухвалив теж вже після початку повномасштабного вторгнення. Більш детальний опис усіх реквізитів справ внесений у таблицю 1.  

Скаржник один на всіх

Проаналізувавши судові справи Хмельницького окружного адміністративного суду, за цей період оскаржували дії найчастіше двох розпорядників – голови Красилівської міської ради Ніли Островської та голови Заслучненської сільської ради Анатолія Розумного. В обох випадках, а точніше у 13 справах діями влади саме у забезпеченні права на доступ до публічної інформації невдоволений лише один громадянин  – Володимир Тіхонов. Цілком ймовірно, що це депутат Красилівської міської ради. 

Окрім позовів щодо порушення права на доступ до публічної інформації, громадянин Володимир Тіхонов просив суд перевірити, чи правомірно його звільнили з посади директора Красилівського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Справа наразі розглядається на рівні касаційної інстанції. Це і могло б пояснити його доволі активну переписку з органами місцевого самоврядування. А ще Володимир Тіхонов кілька разів оскаржував рішення Красилівської міської ради, що теж може свідчити про його активність як депутата цієї ради.

Суд відновив право на доступ… частково

З 13 справ, суд задовольнив позови частково лише у трьох випадках. Проаналізувавши тексти рішень, одразу видно головну помилку запитувача – він адресував свої запити не до міської чи сільської ради, а до голів цих рад. Однак голови не є розпорядниками публічної інформації. Розпорядниками в розумінні Закону України “Про доступ до публічної інформації” є виключно Красилівська міська рада та Заслучненська сільська рада, або ж їх структурні підрозділи, які мають статус юридичної особи. Саме тому можна зробити висновки, що суд, хоч під час прийняття рішень не завжди ставав на сторону позивача, однак у цьому аспекті все ж таки не обмежував право позивача на оскарження.

Так,  у березні Володимир Тіхонов просив повідомити розпорядника про те, “чи гідротехнічні споруди №1, №2, що знаходяться за відповідною адресою, зареєстровані як нерухоме майно за Красилівською міською радою”.

Суд визнав відповідь Красилівської міської ради на запит такою, яка не повною мірою відображає запитувану заявником інформацію, і зобов`язав розпорядника повторно розглянути запит та надати запитувану інформацію, з урахуванням висновків суду.

Водночас у рішенні № 560/4673/22 позивач просив надати інформацію чи міському голові Красилівської міської ради було відомо при прийнятті рішення Красилівською міською радою про внесення змін до договору оренди гідротехнічної споруди, що датується 2016 роком, з метою передачі громадянину гідротехнічних споруд, що буде створена конфліктна ситуація так як ці водні об`єкти перебувають в оренді певного ФОПа”. Тут у задоволенні позову про визнання дій міської ради протиправними та щодо зобов’язання вчинити дії суд відмовив.

Там був конфлікт, чи має право ФОП в оренду брати такі гідротехнічні споруди, чи не має права. Запит був на доступ до публічної інформації. Суд відмовив, оскільки не було зафіксовано в письмовому та електронному форматі такої інформації, тому розпорядник не зобов’язаний таку інформацію надавати”, – прокоментувала рішення суду адвокатка Руслана Матущак.

Уже у травні Володимир Тіхонов намагався з’ясувати “чи відомо Вам як посадовій особі міському голові Красилівської міської ради, що певний громадянин, здійснив самовільний захват земельної ділянки промислового призначення за кадастровим номером 6822789100:03:007:6 яка знаходиться за межами с. Чепелівка Красилівського району”.

Відповідь Красилівською міськради знову суд визнав неповною і зобов’язав розглянути запит повторно і надати повну відповідь. 

Щоправда, позивач хотів ще компенсації моральної шкоди від мера… Значної компенсації… Суд відмовив.  

Повна перемога

На противагу попереднім випадкам, судова тяганина із Заслучненською сільською радою була значно успішніша. У трьох випадках Володимир Тіхонов просив надати копії документів: копію рішення виконавчого комітету Заслучненської сільської ради про розгляд заяви іншого громадянина щодо вивезення автотранспортними засобами деревини (дров) з приватної ділянки села Котюржинці, копію протоколу засідання виконавчого комітету стосовно цього ж рішення, копію поіменного голосування засідання виконавчого комітету щодо цього рішення. 

В іншій справі запитувач просив надати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, який засвідчить, що земельні ділянки, на яких здійснювалося вивезення автотранспортними засобами деревини (дров) та видалення дерев на території с. Котюржинці, належать саме певному громадянину. Тобто по суті запит стосувався одного й того ж питання, що і в попередньому судовому рішенні.

Ще в одній справі – запитувач просив надати інформацію «чи під час військового стану голова Заслучненської сільської ради Розумний Анатолій Григорович, отримує заробітну плату» та просив надати копію розрахункової платіжної відомості за лютий-березень 2022 року працівників Заслучненської сільської ради та її виконавчих органів. 

Ці випадки можна вважати показовими. Володимир Тіхонов дотримався вимог законодавства, коли складав свої запити на доступ до публічної інформації. А це дало змогу суду у повній мірі задовольнити реалізацію цього права.

Хтось когось … дістав? 

Судові перипетії між Тіхоновим та органами місцевого самоврядування доволі передбачуванні. Та нещодавно у Красилівської міської ради почали здавати нерви. 

Так нещодавно у своєму відзиві на позов Красилівська міськрада звернула увагу суду, що “позивач зловживає своїми правами, оскільки в провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду здійснюється розгляд по справах з аналогічними предметами і з аналогічних підстав, щодо визнання дій протиправними, які мають ознаки бездіяльності з приводу ненадання відповіді на запит на отримання публічної інформації”. 

Відповідач згадує майже 2 десятках справ позивача, у 14 з яких він ставить вимогу до суду щодо стягнення коштів на відшкодування за відрив від звичайних занять у сумі розміром майже 12 тисяч гривень, моральну шкоду він оцінив у 100 тисяч гривень. І з миру по нитці і загальна сума претензій склала майже 1,5 мільйона гривень.

За зловживання процесуальними правами Красилівська міськрада просила суд оштрафувати Тіхонова на 750 гривень.

Суд вимоги не підтримав та наголосив, що предмет спору у справі, що розглядалася в той час, не був тотожним предметам спору в інших справах. Хоч суд зазначив, що  мова йде про позови того ж позивача до того ж відповідача. Під час розгляду цього питання суд дійшов висновку “про відсутність підстав для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та накладення штрафу на останнього”.

Що кажуть експерти? 

Позивач має право оскаржувати ненадання йому повноцінної інформації або ж ігнорування міською чи сільською радою отриманих запитів. 

Та часто до такої ситуації призводить неправильне оформлення запитів. Часто громадяни не лише ігнорують обов’язкову законодавчу форму, а й формулюють неправильно своє прохання. 

Ще однією типовою помилкою є неправильний адресат. Як би не хотілось, але ні голова сільради, ні голова міськради апріорі не можуть бути розпорядникамм інформації. Закон чітко визначає, що ним може бути юридична особа, тобто у нашому випадку орган самоврядування. 

Володимиру Тіхонову пощастило – суди не брали до уваги таку плутанину із адресатом. 

Практика насправді є різна. І буває так, що суди задовольняють позови і зобов’язують учинити дії – надати таку інформацію або розглянути повторно запит. А буває так, що відмовляють. І в кожному випадку судді по-своєму мотивують”, – коментує адвокатка Руслана Матущак.

На думку експертки, єдиною підставою для відмови у задоволенні запиту на доступ до публічної інформації може бути лише те, що запитувана інформація не існує і ніде не зафіксована.

“Є практика Великої палати Верховного суду, яка говорить, що інформацію не може розпорядник надати тільки в тому випадку, коли вона ще не створена, тому що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом і отриманим або створеним лише суб’єктом владних повноважень і не може бути знищена після строків зберігання. Якщо такої інформації немає зафіксованої на матеріальному носії – ніхто не може зобов’язати розпорядника таку інформацію надати. Але коли ця інформація є зафіксована і стосується дійсно публічного інтересу, то вона повинна бути надана” , – пояснює Руслана Матущак.

Загалом адвокатка відмічає доволі позитивну тенденцію: суди відновлюють право на доступ до публічної інформації. 

Хоч на Хмельниччині судова  практика стосовно доступу до публічної інформації різноманітна, зокрема і в період воєнного стану, є справи, де суд стає повноцінно на сторону позивача, а є справи, де позовні вимоги задовольняються частково. Є також випадки, де у задоволені позовних вимог суд повністю відмовив позивачу. Однак тут також варто оцінювати кожну наявну справу окремо, адже оскаржують позивачі різноманітні ситуації. Інколи запити позивачів по суті є зверненнями або ж позови мають завищені позовні вимоги, які нічим не обґрунтовані. Та попри все, ці справи свідчать ще й про інший не менш цікавий факт: органи самоврядування хочуть зберегти свій статус кво якнайдовше і максимально не виконувати норми Закону України “Про доступ до публічної інформації”. 

Інші види справ, що зазначені у нашому переліку розглянемо наступного разу.

Читайте також про “волонтерські” судові розгляди в матеріалі Прикриваючись “волонтерством”. Історії з судових залів.

Головне фото: Доступ до правди