Медіаграмотність – це не тільки про вміння розпізнавати фейки та маніпуляції у ЗМІ чи соціальних мережах. Це також про вміння правильно та безпечно користуватись додатками та ґаджетами. Цьому треба вчитись. І якщо молодим людям знайомство з новітніми технологіями дається невимушено, то старшим людям складніше. Але, без сумніву, необхідно.
Раніше я писав, що в Конотопській центральній міській бібліотеці проводяться різноманітні майстер класи. Також там проходять творчі зустрічі та спеціалізовані курси для людей похилого віку – «Основи мобільної грамотності».
Проводить їх відомий у місті мандрівник, а зараз інженер-програміст, Володимир Доленко. Йому подобається навчати, пояснювати складні теми простими словами. Спеціально цьому не вчився, тож робить це як відчуває. Заняття проходять щовівторка, а що і як – читайте нижче.
Основи мобільної грамотності
Володимир розповів, що в бібліотеці «Університет третього віку» започаткували ще до того, як він влаштувався сюди працювати. Власне, цей курс він веде вже понад рік. Щоправда, навчання призупинили на час, коли місто було в оточенні та поновили наприкінці травня. Зараз у двох групах займається 18 людей.
Спочатку я навіть не знав, про що розповідати. Питань було багато. Курс повністю сформувався вже для другої групи. На сьогодні навчаємо четверту.
Володимир Доленко
Крок за кроком, починаючи з того, як увімкнути/вимкнути телефон, за що відповідають кнопки та іконки, учасники набувають навичок користування смартфонами. Вони навчаються встановленню/видаленню додатків. Далі соціальні мережі, месенджери.
Курс не для розваг, бо тут навчаються конкретним практичним речам, як то запис до лікаря та пошук ліків в аптеках через інтернет, користування банкінгом. Додатки пенсійного фонду, комунальних підприємств та як передавати покази лічильників чи заплатити по квитанціях. Хоча…
Заняття в групах – можливість поспілкуватись
- Деяким людям у поважному віці не завжди потрібне навчання як навчання, я це знаю зі свого досвіду ведення подібного проєкту. У тебе є такі учасники?
Багато людей просто приходять поспілкуватись. Декому не так важливі заняття, як просто спілкування між собою, спілкування з іншими людьми, працівниками бібліотеки. В одній з перших груп був дідусь, який на курси ходив аби ходити. Він зимою йшов з одного мікрорайону в інший пішки, годину в одну сторону. Вдома, я так розумію, було сумно… Насправді він не навчався. Він сидів, слухав, не заважав іншим, а сам курс йому був зовсім не цікавий.
- Є для тебе якась складність чи особливість роботи з літніми людьми?
Складно сказати, важко чи легко й у чому особливість. Усе залежить від конкретної людини. Є пенсіонери, яким все дуже легко вдається. Була одна учасниця, їй десь 80 з гаком. Так ось вона навчалась дуже легко, хапала, як кажуть, на льоту. Навіть багато людей середнього віку не так управно користуються додатками, як вона. А є такі, яким треба разів по п’ять розповідати одне й те саме. Плюс є люди, які це бачать не як навчальний курс, а як безоплатну допомогу з їх особистими проблемами, – щось там не відкривається, не може знайти або записати чийсь номер телефону.
Була у нас одна бабуся, яка прийшла зі списком номерів, які хотіла записати у себе на телефоні. Я показав їй як це покроково робиться з першим у списку. Наче все зрозуміла, тож я зосередився на іншій учасниці. Але за кілька хвилин бабуся каже: «Введіть мені наступний номер». Так повторювалось кілька разів, бо вона не хотіла заглиблюватись у процес, а просто бажала, аби ця робота була виконана за неї.
Зв’язок зі світом
- Володимире, я знаю, що ти багато подорожував. Ти якось той досвід і спостереження за життям інших людей передаєш на цьому курсі?
Так, інколи як приклади. Ось в Китаї у кожної бабусі на базарі за пучок укропу, умовно кажучи, можна розрахуватись зі смартфона. Там це нормально. А для наших пенсіонерів це незвично, вони бояться нових технологій.
Пенсіонери в усьому світі приблизно одинакові мають потреби. Британські бабусі також плетуть гачком та вирощують городину. Так, можливо, там це більше для задоволення, аніж для життя. Але…
Ще Володимир розповів, що раніше вже брав участь в подібному проєкті за кордоном. У Польщі він був волонтером і читав лекції з користування комп’ютером тамтешнім пенсіонерам. Сьогодні ж стаціонарними комп’ютерами мало хто користується, тож курс мобільно орієнтований. Смартфон зараз в пріоритеті і через те, що виникла потреба постійно користуватись месенджерами аби спілкуватись з рідними, які виїхали за кордон.
Читайте також “Як 69-річна переселенка перейшла на українську“