Повномасштабне російське вторгнення змусило переглянути ставлення до творів російських письменників та й загалом всієї російськомовної літератури. У 29 книгозбірнях центральної бібліосистеми (ЦБС) триває процес вилучення таких книг із загального для читачів доступу.
Книги на кшталт “Спецназу” списали давно
У книгозбірнях керуються наказом управління культури і туризму міської ради про актуалізацію бібліотечних фондів ЦБС у зв’язку зі збройною агресією росії. Згідно з ним до 1 жовтня 2022 року потрібно вилучити та списати як морально застарілі певні російські видання. До таких віднесли книги, які пропагують війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України.
Не місце у книгозбірнях і виданням про діяльність російських спецслужб, війська й розвідку. А також – творам авторів, які публічно підтримали агресію росії проти України. Ще навесні Український інститут книги сформував список сучасних письменників з антиукраїнською позицією. До переліку, зокрема, увійшли Лев Вершинін, Едуард Лімонов, Михайло Полікарпов, Анатолій Вассерман. У своїх роботах вони наголошують на “кінці” України і шкоді для суспільства від “бандерівської хунти”, радіють “поверненню” Криму. Власне, книг з подібною риторикою в хмельницьких бібліотеках і не було. А від творів, які прославляють російських військових, тут почали позбуватися ще на початку російсько-української війни.
“Починаючи з нульових років і до 2014 року бібліотеки мали багато бойовиків типу “Спецназ”. У суспільстві ставилися до такого нормально. Ці книги були зачитані. Їх сприймали, як детективи, як пригоди. А потім, коли почали вчитуватися між стрічками побачили підтекст. А з 2014 року почався період привчання людей читати українських авторів. І зараз ми переживаємо нову таку хвилю”,
– пояснює директорка Централізованої бібліотечної системи Хмельницької міської тергромади Тамара Козицька.
Після оформлення актів на списання вилучену літературу бібліотекарі здають на макулатуру. Натомість російськомовні видання, які не підпадають під визначення морально застарілих, в Наказі рекомендовано вилучати з бібліотечних фондів по мірі надходження українських книг. Це означає: поки що їх зберігатимуть у сховищах. До таких належать твори світових письменників у російському перекладі, галузеві видання, дитяча література, твори за шкільною програмою. Власне, російськомовна література в середньому складала до 50% фонду. Ще донедавна такі книги не списували масово, оскільки дотримувалися балансу між списанням та новими надходженнями.
“В нас на поличках мало щось стояти. А як викинути старе, коли нового не було роками? Я працюю бібліотеках з 1995 року і пам’ятаю постійну ситуацію: нам потрібні книги і ми маємо доводити, що люди читають. І тому склався такий дисбаланс: старої літератури було багато, оскільки її не викидали через відсутність нової. Зараз влада, розуміє, що нам книжки потрібні, і нам не треба це доводити. Але раніше ми формували бюджет на 15 бібліотек, а тепер їх стало вдвічі більше (після реформи децентралізації – ред.). Бюджет залишився той же, а книги ще й подорожчали”,
– зазначає Тамара Козицька.
Є і проблема з галузевою літературою: деякі книги існують тільки російською, а відшукати специфічну інформацію в інтернеті не завжди можливо. Це стосується книжок про бісероплетіння, в’язання, створення конвеєрної лінії для виробництва певної продукції тощо. Є дефіцит і україномовної дитячої літератури. Це при тому, що діти шукають тексти саме українською.
“З дитячою літературою взагалі зараз катастрофа. В нас дітки переселенці беруть книжки українською. Якщо зайдеш у бібліотеку, здається, що книг багато. Але це немов прийшов на базар: товару повно, проте він увесь одноманітний”, – каже директорка центральної бібліотечної системи.
Окрім того, не всі книги зарубіжних авторів перевидавалися українською. Серед таких, до прикладу, “Три мушкетери” Дюма. Хотіли би мати в книгозбірні україномовне видання “Гаррі Поттер і кубок вогню”, навіть закликають небайдужих містян поділитися цим фантастичним романом. Загалом же перекладів сучасних письменників у бібліотеках ЦБС багато. До того ж навіть серед російських авторів, ймовірно, є й такі, яких можна залишити на полицях.
“Стабільно запитують Акуніна, написані з гумором легкі жіночі детективи. Мені здається, що деяких авторів треба давати читати: Віктора Суворова, Сергія Довлатова, Венидикта Єрофєєва – тих, які розвінчували культ радянського союзу. Щоб зрозуміти: навіть у той час існували люди, які були проти тої влади. А з огляду на ті книжки, які ми залишили на полицях, то проти союзу були тільки українці”,
– вважає бібліотекарка центральної публічної книгозбірні Олеся Горобняк.
Російські автори – окупанти, які випхали українських літераторів
Тож російськомовної літератури більше не буде на бібліотечних полицях – її перемістять у сховища, подалі від уваги відвідувачів. Проте якщо в когось з них виникне бажання замовити книгу російською, її винесуть. Щоправда, деякі читачі старшого покоління сприймають такі нововведення не завжди позитивно.
“Був випадок: стоять у книгозбірні дві літніх читачки і дівчинка-підліток за ними. “Зачєм забірать русскую літєратуру, сколька язиков ти знаєш, столько раз ти чєлавєк, – каже одна зі старших жінок. – Вот ми в школє учілі русскій, украінскій і агнлійскій!”. Дівчинка до неї: “Ви знаєте англійську?” – “Нєт!” Як кажуть, завіса і аплодисменти”,
– пригадує бібліотекарка центральної публічної книгозбірні Ольга Нєсмєянова.
Часто, підтримуючи Україну і засуджуючи вторгнення росії, люди не можуть почати читати українською. Адже російська агресивно насаджувалася протягом багатьох десятиліть, навіть століть. Натомість українська позиціонувалася як мова не дуже освічених людей. Водночас українських літераторів, не готових співпрацювати з радянською владою, знищували, а їхні твори не потрапляли в публічний простір. Таким чином відбувалася зачищення простору від всього українського.
“Ці російські книги, які стоять на поличках у мене асоціюються з тими людьми, яких зараз вижили з Маріуполя, Мелітополя. А на їхнє місце в квартири заселилися окупанти. І вони тепер, мовляв, хороші, тому що наглядають за хатою. А ти мусиш їх любити, бо вони твої сусіди, або тобі кицьку погодують. Так само і з українськими письменниками – їх просто випхали”,
– вважає Тамара Козицька.
Тепер місце на порожніх поличках мають зайняти твори українською. Хоча, вірогідно, із придбанням нової літератури у такий непростий для України час буде скрутно. Та і коштуватиме вона, враховуючи складнішу логістику і здорожчання виробництва, дорожче. Тому у хмельницьких бібліотеках радо приймуть подаровані книги.
Як війна вплинула на книжну сферу Чернівеччини, читайте у матеріалі “Заборона російської книги: ви відчує видавничий ринок Буковини позитивні зміни?”
Основне фото – авторки