З початку нового навчального року перед українцями, які виїхали за кордон постане питання освіти для дітей. Хтось навчатиметься в онлайн форматі, як це тривало досі. Деякі діти підуть до школи в країнах перебування. А дехто навчатиметься за кордоном, але в україномовній школі. Як організовують українські школи в Румунії, та які труднощі при створенні україномовного освітнього простору за кордоном – далі в матеріалі.

Євген Вовк разом з родиною виїхав до Румунії на початку війни. Зараз сім’я проживає в місті Сібіу з населенням 150 тисяч осіб. Тут, за підрахунками волонтера мешкає приблизно 3 тисячі українців. Чоловік займається організацією україномовної школи для дітей біженців. Станом на середину серпня до навчального закладу записалось 212 учнів.

“До кінця серпня ми звісно очікуємо ще зростання кількості охочих. Школа, яку ми плануємо відкривати розрахована на 250 учнів. Класи: з першого по одинадцятий. Без параллелей, по одному класу на потік. Очікуємо, що навчання може не розпочатися з 1 вересня. Це залежить від вирішення всіх організаційних питань. Але навіть 15 вересня чи 1 жовтня – це все одно буде добре”.

На початку березня в місті Сібіу створили 2 навчальні центри для дітей українських біженців. У них школярі приєднувалися до онлайн навчання у своїх школах, а вчителі, які працювали в центрі, виконували роль кураторів: стежили за процесом навчання, допомагали з домашніми завданнями та проводили для бажаючих додаткові заняття.

“Ми разом з батьками прийшли до висновку, що організація школи весною не була такою необхідною, адже діти були з різних регіонів, а сам процес створення був незрозумілий і часу було обмаль. Потрібно було швидке рішення і ми тоді організували навчальний центр, де діти приєднувалися до онлайн навчання у своїх школах. Таким чином, діти були зайняті, а не просто сиділи вдома. Що важливо, продовжуючи процес навчання в онлайн форматі школярі змогли закінчити навчальний рік та отримати сертифікати про закінчення від своїх українських навчальних закладів”.

Навчальні центри були тимчасовим заходом, адже більшість батьків перед новим навчальним роком, за словами Євгена, хотіли повноцінного навчання для своїх дітей. Таке бажання сімей стало причиною для створення україномовної школи. Всі діти, які навчатимуться в цьому закладі, формально залишаються закріпленими за своєю школою в Україні. В кінці навчального року школярі зможуть отримати відповідний документ про завершення навчання.

“Це не класична школа, це скоріше за все, навчальний хаб. Формально, вона [школа] не є акредитованим закладом, а ні за румунськими законами, а ні за українською ліцензією. Діти залишаються приписані до своїх українських шкіл, які, у свою чергу, періодично контролюють рівень знань дітей. Школярі формально знаходяться на екстернатній або на домашній формах освіти. При цьому вони тут отримають справжні знання від вчителів у режимі офлайн з повноцінним розкладом занять упродовж усього дня. За законом, українські школи не можуть відмовити батькам у переході на домашню форму освіти для дітей. Вони можуть виставляти певні вимоги. Буде необхідність виконувати і здавати контрольні роботи”.

“Всі вчителі, які викладатимуть – це біженці з України”

Для забезпечення повноцінного освітнього процесу в школі має працювати 24 вчителі. Зараз не вистачає лише трьох: вчителя молодших класів, фізики та географії. Більшість педагогів, які працюватимуть у школі, проживають на території Сібіу, а частину фахівців залучили з інших міст.

“Усі вчителі, яких ми залучили до роботи – це вчителі з України, які теж виїхали через війну. Більшість із них вже були в цьому місці, де ми зараз перебуваємо. Декого ми запросили з інших міст переїхати. Знайшли житло для того, щоб було зручно і таким чином вдалося набрати повний колектив”.

“Немає жодної організації, яка б повністю фінансувала проєкт”

За словами волонтера, основне завдання – це знайти фінансування на зарплати для вчителів. Для цього співпрацюють із різними румунськими організаціями та європейськими фондами. 

“Немає жодного фонду чи організації, яка б могла дозволити собі взяти фінансування повністю всього проєкту. Тобто, хтось за комунальні послуги платить, а хтось візьме на себе зарплату трьох вчителів. Дехто, можливо, зможе одноразову допомогу зробити. Частина організацій погодила на весь навчальний рік фінансувати заробітні плати вчителям, інші установи на три місяці, а пізніше будуть дивися. Цей процес будемо вирішувати впродовж року. Так не буде, що ми один раз все організували, а далі можна буде нічого не робити”.

Приміщення для навчання дітей з України надала місцева влада Румунії. Це одна зі шкіл, де не використовують всю будівлю. 

“Це декілька великих класних кімнат, які ми можемо використовувати для української школи. Це допомога з боку місцевої влади. Державний уряд, як такої прямої допомоги українській школі не надає, але вони і не забороняють нам робити цю ініціативу. У деяких європейських країнах  біженців  з України змушують віддавати дітей до своїх шкіл в обов’язковому порядку. В Румунії такого немає. І таких вимог немає. Право таке є, але це не вимога”.

З підручниками для навчання допомогло Міністерство освіти України. Їх надали в онлайн вигляді.

“Буде змога використовувати їх в онлайн форматі або друкувати на місці для тих батьків, яким буде принципово, щоб це були друковані матеріали. Для батьків навчання дітей українською є важливим моментом. Адже без знання мови в румунській школі дитина не отримає повноцінних знань”. 

“Без знання мови в румунській школі дитина буде просто відвідувачем” 

“Більшість біженців хочуть повернутися до України. Якщо їхні діти підуть до румунської школи, то без знання мови вони можуть бути лише відвідувачами. Звісно, частину знань дитина отримає, але це будуть неповноцінні знання. А по-друге, дитина по закінченню школи не зможе отримати сертифікат про навчання”.

Приблизно 3000 дітей в Румунії вже записалися до українських шкіл. Станом на середину серпня навчання організовують щонайменше у 20 населених пунктах. У великих містах, шкіл буде більше.

“Ми на зв’язку з усіма ініціаторами таких шкіл по всій Румунії. Вони організовують їх не лише у великих містах, а навіть у містах з населенням 40-50 тисяч осіб. Навіть, якщо це буде не повноцінна школа або неповний штат вчителів, чи не всі класи, все одно, воно має сенс і є ініціатори, які працюють у цьому напрямку. В різних містах є різні підходи, способи вирішення проблем та звісно фонди і спонсори теж відрізняються. У таких великих містах як Бухарест чи Констанца є необхідність відкривати більше таких шкіл”.

Також для українців є можливість віддати дітей до румунської школи. Такий варіант обирають ті, хто планує залишатися в країні назавжди. За словами Євгена Вовка в місті Сібіу таких людей не багато, приблизно 4%. Волонтер упевнений, ці рішення можуть змінюватися в залежності від зміни ситуації в Україні.

Читайте також: Переміщена освіта: університети та коледжі переселяються із зони бойових дій до Дніпра.

Основне фото: depositphotos.com