Поранення, бойова травма чи стрес на фоні бойових дій. Це те, з чим можуть зіштовхнутися військовослужбовці на передовій. Після надання першої медичної допомоги, спеціалізованого лікування у військових шпиталях, загоєння ран, бійці для повноцінного відновлення потребують фізичної та психологічної реабілітації. Як її отримують буковинські військовослужбовці — читайте в нашому матеріалі.
Якість реабілітації це те, що дозволяє військовому максимально швидко відновитися після травми. Про це говорить медичний директор Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Володимир Курик. Додає, таке лікування є обов’язковим елементом для покращення рухливості та подальшого якісного життя.
“Реабілітація є обов’язкова тому, що хворі отримують основне чи оперативне лікування, чи якісь інші види лікування. Після цього потрібно, щоб рани загоїлися. Кістка, зрослася, зв’язки також зрослися – вони зашиті, але вони не можуть нормально функціонувати. Треба, щоб нерви також зрослися. На це треба часу. Кінцівку потрібно потихеньку розробляти, щоб він [пацієнт] міг зігнути руку чи ногу, для збільшення своїх можливостей і відновлення функцій. Для цього і потрібна реабілітація”.
У Чернівецькому обласному госпіталі ветеранів війни лікують військових, ліквідаторів аварії на ЧАЕС, учасників АТО та дітей війни. На базі закладу є терапевтичне, поліклінічне, приймальне, кардіологічне, хірургічне та неврологічне відділення, що дозволяє приймати пацієнтів з різними захворюваннями. У госпіталі одночасно можуть лікувати майже 200 пацієнтів.
“Нас наразі визначили, як заклад по лікуванню мінно-вибухових травм. Відновна та реабілітаційна допомога. Тому ми маємо резервні місця для пацієнтів, які потребують негайної допомоги. На сьогодні у нас лікують оптимальну кількість пацієнтів”. – розповідає директор Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Віталій Полатайчук.
“Відновного лікування потребують усі військові”
Через збільшення кількості пацієнтів, у Чернівецькій області визначено 6 медзакладів, де бійці можуть пройти реабілітацію. За словами медичного директора Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Володимира Курика відновного лікування потребують всі військові, які потрапляють в заклад.
“Їм проводили оперативні втручання для виправлення кістково-м’язової системи. Ці всі поранення чи ураження, як кажуть “свіжі”. Цим займається військовий госпіталь, більш спеціалізовані відділення. А вже в подальшому направляють [пацієнтів] до нас. Для того, щоб впродовж 14 днів пацієнт міг мати відновне лікування”.
“Інколи реабілітація не допомагає”
Відновне лікування військові проходять два тижні. Такий період визначений Національною службою здоров’я. Це один з медичних пакетів, які контрактують заклади для надання такої допомоги. Якщо 14 днів не вистачає для реабілітації, то пацієнту визначають подальше лікування. Такі випадки трапляються при важких травмах, які унеможливлюють проходження військової служби, продовжує Володимир Курик.
“Переважно 14 днів вистачає, щоб розробити кінцівки. Буває, що реабілітація не допомагає. Такі випадки є. Військовослужбовець не придатний, або, наприклад, у період виписки пацієнт висловлює скарги, тоді ми в кінці лікування формуємо рекомендації і все одно скеровуємо його до військового госпіталю. Там створюють військово-лікарську комісію і дають свій висновок”.
Іноді, під час реабілітації виявляють потребу в додатковому лікуванні. Для цього в закладі уклали угоду з лікувально-діагностичними центрами та залучають додаткових спеціалістів різних напрямків.
“На жаль почали поступати пацієнти з політравмами, тобто є ураження кісткової структури і м’яких тканин. Наприклад, пацієнт, який перебував у зоні бойових дій потребував термінового оперативного втручання, припустимо осколкове поранення. Йому надається допомога, але він інших скарг не висловлює. А в процесі реабілітації у нього виявляється ще супутній діагноз, наприклад, мінно-вибухова травма, акубаротравма або травматичне ураження слуху від удару вибухової хвилі. Тому наша задача на етапі реабілітації не тільки надати відновне лікування, а й чітко визначити повний обсяг потреб для цього пацієнта”, – каже директор Чернівецького обласного госпіталю ветеранів війни Віталій Полатайчук.
Реабілітацію, яку проходять військові поділяють на фізичну та психологічну. За словами директора госпіталю, якщо фізичної потребують усі, хто мав поранення, то психологічної потребують навіть ті, хто не мав фізичних травм. Крім того, травматичний психологічний досвід упливає на фізичний стан.
“Психологічний травматичний досвід може впливати на фізичний стан військових. Дуже впливає. Навіть є такі хворі, які не мають ран, але психологічно вони вражені, їсти і спати нормально не можуть, тому що вони переживають те, що бачили. Навіть є без фізичних втрат, але психологічні втрати є у всіх”.
Згідно з протоколом для будь-якої реабілітації потрібен психолог, навіть якщо на перший погляд людина його не потребує. В госпіталі є кабінет для терапії, де працює два лікаря-психолога. Пацієнти іноді не визнають потребу в такій допомозі.
“Наші спеціалісти ненав’язливо пояснюють, що реабілітація включає і психологічний компонент. Ми можемо спілкуватися в процесі роботи та знайомства. Психологи визначають, який пацієнт потребує індивідуальної, а який групової терапії. Якщо на цьому етапі все добре це означає, що стан пацієнта стабілізували. Тоді реабілітація включається в термін загального відновного лікування. Багато хто з них [пацієнтів] соромляться сказати те, що вони отримали психо-емоційну травму. Ми всі це розуміємо, коли спеціалісти виявляють тривогу, роздратованість, неспокій.
“Здоровий глузд у стані спокою не дозволяє бачити те, що там відбувається”
Інколи з’являється потреба в спеціалізованій психічній допомозі. Для цього в госпіталі укладений договір з обласною психіатричною лікарнею. Спеціалісти закладу надають консультації, а в разі потреби – переводять таких пацієнтів.
“Надання спеціалізованої допомоги виходить за межі компетентності наших психологів. Якщо виникає питання про перевід чи госпіталізацію пацієнта в психлікарню, то ми це все обговорюємо. Всі отримали психотравми. Здоровий глузд у стані спокою не дозволяє бачити те, що там відбувається. На жаль, такі випадки є. Минулого тижня в нас було кілька таких випадків. Ми викликали спецбригаду, приїхали спеціалісти і сказали, що подальше лікування цих пацієнтів повинно проходити в психлікарні. Лікування в них інше і періоди реабілітації інші”.
“Родичі дзвонять, питають де подівся, кажеш: “На жаль…”
Про потребу в реабілітації головний лікар госпіталю знає з власного досвіду. У 2014-2015 Віталій Полатайчук був учасником бойових дій, начальником медичної частини медроти, працював у відділенні інтенсивної терапії. Робота тоді на території Донецької та Луганської областей полягала “в контролі “200” і “300”.
“Відповідальність в мене була колосальна. В підпорядкуванні була ціла медична рота. Уявімо ситуацію, коли маємо “200” і “300-х” і тобі починають дзвонити мама, баба, тітка і всі родичі куди подівся їхній… В мене виникає робота не лікувальна, а починаю вести бесіду, а це впливає на наш емоційний компонент. Хтось подзвонить, наприклад, дізналися і питають де подівся, кажеш: “На жаль…”
Реабілітація за кордоном
Для деяких пацієнтів є можливість проходити реабілітацію за кордоном. Як правило, це складні випадки, каже директор госпіталю. Остаточне рішення з приводу такого пацієнта приймає спеціальна лікарська комісія.
“У нас був пацієнт, у якого ми бачили важкі, комбіновані, множинні поранення. Було визначено, що пацієнт не придатний до продовження служби і він був скерований на спеціалізоване лікування за кордон. Якщо в людини відсутня легеня, значить вона має отримати реабілітацію у відділенні, де займаються функцією дихальної системи. Якщо відсутня кінцівка, то компенсують протезуванням. Якщо ми говоримо про поранення, де уражені периферичні нерви уламками і рух кінцівки обмежений, то знову ж таки є реабілітація для відновлення нервової провідності”.
Завідуючий неврологічним відділенням Чернівецької центральної міської лікарні Олег Демчук розповідає, що відмінність реабілітації за кордоном, лише в тому, що там може бути краще апаратне забезпечення. Проте основне завдання відновної терапії полягає в максимальній соціалізації людини.
“Ми працюємо з людиною, яка потребує відновлення функції руки, відновлення функції нервів, пам’яті, уваги, мови. Логопед, наприклад, відновлює не вміння розмовляти, а навичку володіти язиком, який чомусь погано ворушиться. Ми вчимо банально, ручкою писати, ложкою їсти, ножем нарізати хліб і інше. Застібати ґудзики, це виявляється дуже складно, якщо людина має фізичні вади пов’язані з перенесенням хвороби. В цьому і полягає соціалізація”.
На формування індивідуальної терапії впливає ступінь враження і поранення. Від цього залежить кількість занять та кількість фахівців, які будуть долучатися до реабілітації. Якщо є часткове обмеження рухів, то цим може займатися один фахівець. Якщо глибокі ушкодження – то вже декілька спеціалістів.
“Ерготерапевт, наприклад, приходить з дитячими іграшками, конструктором чи мозаїкою. Це для дрібної моторики. Або потрібно сортувати макарони і квасолю. Але пояснити дорослому чоловіку, що ти маєш гратися іграшками, їх розставляти, бо це розробляє дрібну моторику, буває складно. Коли пацієнт бачить, що не може взяти добре мобільний телефон, тоді погоджується виконувати завдання”.
Для відновлення військових працює мультидисциплінарна бригада. В її складі лікарі фізично-реабілітаційної медицини, терапевти, ерготерапевти, неврологи психологи, логопеди. Вони складають індивідуальний план, адже особливих програм для реабілітації військових немає. Швидкість відновлення пацієнта залежить від стану і важкості захворювання.
Читайте також наш матеріал про психологічну реабілітацію військових, Кажуть, що самі собі психологи, а потім приходять” – інтерв’ю з психологинею, яка працює з військовими