Лише у Чернівцях проживає більше тисячі безхатьків. У кожного – своя історія. Більшість із них втратили гроші, документи та житло, а відтак опинились на вулиці. Як живуть, де працюють, і як влада опікується тими, хто вимушено опинився на вулиці – читайте в нашому матеріалі.
Валентині Різун 45 років. Жінка народилася та проживає у Чернівцях. У трирічному віці її забрали від матері, яка зловживала спиртним та віддали до дитячого будинку. Звідти в 5 років Валентину удочерили, жінка не пам’ятає деталі та скільки часу прожила в родині та каже, зовсім скоро її повернули назад до дитячого будинку.
“Знаєте, як іграшку. Пізніше з 6 років мене перевели в інший інтернат, спочатку в Чернівцях, потім в Бояни. Далі мене відправили навчатися на маляра-штукатура. Після училища я пішла сама заробляти на хліб. Працювала, жила де могла, в основному у друзів інтернатських, таких, як я”.
“В 19 років потрапила до в’язниці”
Через випивку та побутову сварку жінка потрапила до в’язниці. Тоді Валентині було 19 років.
“Сварка була, ми випили і стався злочин в компанії. В 19 років сіла в тюрьму, в 22 – вийшла. Відсиділа 3 роки, звільнилась і пішла на роботу. Влаштувалась на цегляний завод. Дуже добре, що взяли туди. Там робота була і житло. Працювала там орієнтовно 7 років. Пізніше працювала двірником, а потім їздила до Києва та Ірпеня працювати на будівництві”.
Зараз жінка отримує соціальну допомогу через інвалідність. Додатково має підробітки, також допомагають волонтери. Відтак каже, на життя вистачає.
“2100 я отримую соціальну допомогу за групу інвалідності. Я на них не можу жити місяць, бо курю. Щодо харчування, то нас годують і допомагають віруючі 5 днів на тиждень. Наприклад, сусіди кажуть, що треба щось пофарбувати, помити підлогу після ремонту, десь побілити, чи пішла, наприклад, допомогти в городі все позбирати – ось такі підробітки в мене є завжди”.
Зараз Валентина проживає у соціальному готелі центру допомоги для безхатьків. Це окремі платні кімнати гуртожитського типу з загальною кухнею та санвузлом. За місяць для однієї людини вартість проживання складає 600 гривень. Жінка показує свою кімнату. Тут 2 ліжка та 4 спальних місця. Для кожного проживаючого є тумбочка та шафа для зберігання речей.
У Чернівцях бездомні зареєстровані за адресою: Синагоги, 6. Це заклад для перебування та допомоги безхатькам, якими досі опікувалася громадська організація “Народна допомога”. Тут є можливість безкоштовної ночівлі в кімнаті загального типу. Також організація надає послуги соціального готелю.
З 1 листопада послугу соціального готелю для безхатьків не надаватимуть
З 1 листопада людей, які тут проживають, просять покинути приміщення. Воно аварійне, а в організації, яка досі опікується безхатьками, закінчується договір оренди. Тож усіх, хто там проживав, переселять в іншу будівлю в районі Садгора на вулиці Данила Галицького, 19. У новому прихистку не буде соціального готелю, а лише нічліжка, де бездомні можуть перебувати з 8 години вечора до 8 ранку. Про виселення з прихистку бездомних повідомляли ще на початку літа. Однак Валентина каже, йти їй нікуди.
“Просто нічліжка нас не влаштовує, а як далі, я не знаю. Замерзати, по вулиці ходити. Скільки людей залишилося без пальців через обмороження, це тільки тих, що я знаю. Тут у центрі я проживаю з 2005 року, з невеликими перервами. Зараз останній рік постійно тут. Їздила, де була робота і житло, там і жила. Хотіла кращого, але що може бути краще. Мені скрізь подобається, де є місце, щоб помитися, переодягтися і приготувати їсти, як у нормальних людей. Чесно, я навіть думала піти служити за контрактом, але я ж з інвалідністю, хто мене візьме”.
Без житла залишилася після розлучення з чоловіком
Марина Водолазька проживає в соціальному гуртожитку разом з чоловіком. Ще до 2015 року жінка мала власне житло. Про деталі його втрати не розповідає, каже, без дому залишалася після розлучення з колишнім. Спочатку Марина орендувала квартиру на вулиці Герцена за 1800 гривень. Каже, ця сума була посильна та на початку літа власник житла вирішив її виселити.
“Ми там жили до травня, але власник вирішив зробити ремонт і взяти переселенців, бо вони дорожче платять. Потім ми зняли на Роші [район м. Чернівці] житло. Там такий самий гуртожиток, як тут, але там було 4 тисячі гривень, а умови такі самі, як тут”.
Жінка розповідає, що після того, як стало відомо про закриття соціального готелю, ті, хто тут проживає, писали звернення до міської ради.
“Ми писали, що нам нікуди подітися, адже можливості винайняти квартиру у нас немає. Ми вже говорили, що будемо сидіти тут до тих пір, поки нам не знайдуть приміщення. В мене нікого не залишилося: одна сестра, але в неї своя сім’я, своє життя. Ми спілкуємося, але допомогти з житлом вона мені не може. Син у мене помер, батьків немає, я одинока”.
“Головне, щоб люди взимку, вночі не залишилися на вулиці”
За словами директорки Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради Наталії Фрунзе нового приміщення для соціального готелю поки немає. Будівлю, в якій раніше розміщувався ЖРЕП (житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство), для центру нічного перебування надало міське управління комунальної власності.
“Перша проблема яка є, це те, щоб люди взимку, вночі не залишилися на вулиці. Тому центр нічного перебування – це найголовніше. Також ми будемо вести облік таких людей та допомагатимемо їм відновлювати документи.
Ми довго шукали приміщення і нам управління комунальної власності давало ті приміщення, які є в міської ради. Звісно, вони були в жахливому стані і потрібно було багато коштів, щоб їх відновити. На безхатченків завжди не вистачає фінансів, а зараз ще й війна. І тут нам знайшли приміщення в районі Садгора. Тут не було води в будівлі, а тільки криниця. Туалет на вулиці, котел не працював”.
За кошти меценатів до будинку провели воду. Зробили вбиральню та мають встановити пральні машини. Також в приміщенні вже зібрали ліжка, підготували змінний одяг та постільну білизну. Всі, хто хоче залишитися на ніч в центрі, повинні пройти санітарну обробку. Після того, людина отримує комплект постільної білизни та засоби гігієни.
“Найголовніше – це санітарна обробка. Коли безхатченки прийдуть, важливо щоб вони змогли прийняти душ, поміняти одяг. Тут буде пральна машина, душова кабіна. Будуть речі надаватися з гуманітарної допомоги”.
Більше тисячі безхатьків проживають лише у Чернівцях
У Чернівцях зареєстровано трохи більше однієї тисячі безхатченків. За словами Наталії Фрунзе тих, хто реально потребують підтриманого проживання, орієнтовно пів сотні. Наразі в центрі зможе одночасно перебувати до 30 людей. Також, якщо місць не вистачатиме в зимовий період, у разі значного похолодання, розглядають можливість встановлення намету на території центру.
“Безхатько – це людина, яка залишалася без житла. То фактично на сьогодні їх дуже багато через війну. Люди не мають куди подітися, вони живуть у школах і садочках і поки не бачать майбутнього, але ми не говоримо про цю категорію тут, у цьому приміщенні. Це для тих людей, які не працюють, вони ведуть асоціальний спосіб життя. Ми говоримо про ту категорію осіб, яка не хоче працювати. На сьогодні у нас одна людина зареєстрована, як безхатько ВПО, яка була і в попередньому місці проживання безхатьком”.
Облік та реєстрацію підопічних центру буде здійснювати міська комунальна установа “Турбота”. Для надання послуги підтриманого проживання для людей похилого віку і бездомних укладуть угоду з організацією “Вертикаль”. Організації виплачуватимуть із міського бюджету орієнтовно 70 тисяч гривень на місяць за надання послуги.
“Щоб опікувалась “Турбота”, потрібно було збільшувати штат, оплачувати з міського бюджету зарплату, а це навантаження. Є можливість і департамент соціальної політики буде виплачувати кошти за надання послуги з організації нічного перебування для безхатьків”.
“Є такі безхатьки, яких ти і не вмовиш прийти переночувати“
У центрі підтриманого проживання працюватиме 8 людей. Це соціальний працівник, кілька змін чергових, також буде штатний сімейний лікар. За словами голови організації “Вертикаль” Світлани Скляренко наявність сімейного лікаря дозволить надавати безхатченкам не лише першу, а й спеціалізовану медичну допомогу.
“Лікар постійно буде їх оглядати. Але це безхатьки, в багатьох документів немає. Тому на основі того, що в них буде довідка про статус безхатьків, він [лікар] надаватиме послугу. Також, наприклад, людина піде на вулицю, замерзне, після цього в неї починають гнити ноги, тоді її потрібно лише в лікарню. То лікар буде давати направлення”.
Світлана Скляренко проблемами безхатьків займається вже десятки років. Каже, зараз ця проблема особливо гостра, однак стабільно люди залишаються без житла через ряд причин, серед яких: конфлікти у сім’ї, в’язниця, розлучення, наркозалежність і алкоголізм. Також через сирітство та втрату роботи. Проте зазначає, серед безхатьків, є й ті, кому подобається жити на вулиці.
“Є також такі безхатьки, яких ти і не вмовиш прийти. Можеш їм сказати, що є ліжко, подушка, але не приходять. Ми допомагаємо тим, хто хоче змінити своє життя. І тут наше завдання, щоб вони були не просто споживачами. Прийшли, переночували і так їх влаштовує і так все життя жити. Завдання в тому, щоб вивести плавно в соціум людину, щоб її життя змінилося”.
За словами Наталії Фрунзе, з початком повномасштабного вторгнення, напрямком допомоги безхатькам майже ніхто не займається. Всі волонтери та міжнародні організації здебільшого зараз опікуються ВПО або військовими.
“Ця категорія “випала”, вони не цікаві. Я ходила до міжнародних організацій, говорила, що є потреба в чомусь для внутрішньо переміщених осіб чи потрібно на харчування військовим, але як чули слово “безхатьки” то казали, що у них на це грошей немає.
Читайте також наш матеріал про проєкт “Дах для переселенців”.