Процес активного кенселінгу усього російського, який розпочався одразу ж після початку повномасштабного вторгнення рф і який цілком закономірно продовжується і зараз, не зміг оминути навіть одну з найбільш консервативних і закритих сфер — релігійну. Велика війна нарешті зуміла “відкрити очі” правоохоронцям й владі на те, що в лавах так званого “московського патріархату” в Україні чимало не лише тих, хто відкрито прославляє ворога, а й тих, кого можна назвати його повноцінними агентами. В результаті — рейди Служби безпеки, підпис президента під рішенням РНБО щодо заборони проросійської церкви, арешт одного з лідерів УПЦ МП Павла Лебедя і заворушення під Києво-Печерською лаврою. Активізувалися і самі віряни, ініціюючи перехід своїх релігійних громад із підпорядкування УПЦ МП до Православної церкви України, яка, з отриманням Томосу в 2018 році, нарешті визнана автокефальною.

Втім, представники УПЦ МП занадто глибоко вкорінилися у багатьох громадах і, схоже, “без бою” здавати свої позиції не збираються. Приклад ігнорування керівництвом УПЦ рішення про розірвання угоди на користування будівлями Києво-Печерської лаври — показовий і кричущий, але це тільки вершина айсберга. Багаторічні зв’язки з місцевими елітами та владою  дозволяють їм і за нинішніх умов перешкоджати процесу переходу до ПЦУ в різних невеликих громадах. Останній такий випадок стався наприкінці травня на Кіровоградщині, в селищі Приютівка, що в Олександрійському районі. Місцеві віряни, які входять до релігійної громади УПЦ МП, вирішили провести збори щодо можливої зміни конфесійної належності й переходу до ПЦУ. Релігійному зібранню намагалися завадити представники УПЦ МП, які блокували збори та влаштували сутички. 

ПЕРЕДУМОВИ ПРОТИСТОЯННЯ

“Наше представництво там є слабшим. І зрозуміло, що місцева влада має більш тісні взаємини з Московським патріархатом, адже політики орієнтуються на більшість. Ми не завжди маємо успіх у тому, аби донести їм, що підтримку цій релігійній організації вони створюють самі, коли допомагають будувати храми, виділяють землю”, — розповідає архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк. 

Керівник Кропивницької єпархії ПЦУ також додає, що влада і бізнес знаходять цьому дуже просте виправдання — з ними треба рахуватися. Таким чином місцеві еліти, можливо самі того не підозрюючи, змінювали суспільну думку.

“Це впливає на світогляд людей, яких виховує російська церква. Виходить, що політики самі роблять ведмежу послугу. Адже вони показують себе як патріоти, але через російську церкву вони виховують людей, які дезорієнтовані й не завжди сприймають себе українцями, називають себе росіянами, а на війну кажуть “не все так однозначно”, — зазначає керівник Кропивницької єпархії ПЦУ.

Відтак, тривалий час місцева релігійна громада, що офіційно зветься Парафія на честь Георгія Побідоносця підпорядковувалася Олександрійській єпархії УПЦ МП. Але після повномасштабного російського вторгнення віряни переосмислили значення канонічного зв’язку.

Мешканець Приютівки, диякон ПЦУ Олег Дон, каже, що люди почали думати про зміну конфесійної належності й ініціативна група вирішила провести релігійні збори.

“Ми говорили в громаді, що треба завершувати із засиллям російської церкви. Таке бажання визріло давно. Я бачив, що люди хочуть переходу в громаді, молитися українською мовою на своїй землі. Але Українською православною церквою Московського патріархату створена система, яка перешкоджає людям висловити свою волю й ходити до української церкви. Тому люди створили ініціативну групу і, відповідно до чинного законодавства, вирішили змінити підпорядкування громади. Адже кожна релігійна громада може вирішувати до якої конфесії належати”, — говорить Олег Дон.

Мешканка Приютівки Ніна Овчаренко, яка багато років ходила до місцевої церкви, каже, що раніше відвідувала храм постійно, але після зміни настоятеля приходити стала рідше.

“Близько п’яти років як ми пішли з цієї церкви через проросійського батюшку Константина. Він був із Рязані, мав громадянство російське. За його часів там у церкві збирали підписи проти Православної церкви України й Томоса, — пригадує Ніна Овчаренко. — З початком повномасштабного російського вторгнення вирішили змінити конфесійну належність, ми хочемо бути в українській церкві, щоб Біблія, молитвослов і служіння були українською. З ким з людей ми не спілкуємося, переважно усі за перехід. Є ті, хто кажуть, що до одного Бога ходимо, але більшість за перехід. Війна розставила всі крапки над “і”, — розповідає жінка.

ПЕРЕШКОДЖАННЯ ВІРЯНАМ І ЖУРНАЛІСТАМ

Збори ініціативної групи, на яких мали обговорити питання переходу громади в ПЦУ, були призначені у Приютівці на 27 травня. Як говорить диякон Олег Дон, котрий нині служить в складі Нацгвардії, громада звернулася до нього із проханням провести ці збори. Відповідно до законодавства, оголошення про зібрання завчасно розмістили у ЗМІ і повідомили місцеву владу, щоб кожен вірянин громади міг прийти на зібрання та висловити свою позицію.

Проте керівництво Олександрійської єпархії УПЦ МП та парафіяни з інших районів, які спеціально приїхали до Приютівки, вирішили завадити зібранню.

“Олександрійська єпархія на чолі з Валерієм Гончаренком (очільник єпархії — авт.) звезла з усіх околиць, включно з Олександрією і Петровим, прихожан та священнослужителів, які намагалися фізично завадити проведенню зборів. Вони шарпали людей, намагалися знищити списки зареєстрованих вірян, обзивали присутніх”, — розповідає диякон Олег Дон.

Унаслідок протистояння люди з ініціативної групи були змушені перейти з приміщення Будинку культури до автобуса, яким і приїхали на зібрання. Попри намагання приїжджих прорватися в автобус, ініціативна група проголосувала за зміну конфесійної належності в таких умовах.

Під час сутичок “гастролюючі” представники УПЦ МП також перешкоджали журналістам. Журналістка “Суспільного” Антоніна Крейтор розповіла, що один з чоловіків відібрав у неї телефон. Крейтор подала заяву у поліцію і вже відомо про зареєстроване кримінальне провадження — за статтею про перешкоджання журналістській діяльності. У поліції Кіровоградської області нам повідомили, що нині вивчається питання про повідомлення викрадачу про підозру.

Нам же через соцмережі вдалося відшукати чоловіка, який за словами журналістки “Суспільного”, і вкрав її телефон. У Фейсбуці він підписаний як Сергій Гайденко і у його профілі чимало фото з представниками УПЦ МП та з митрополитом Онуфрієм. Цікаво, що за інформацією з аналітичної системи Youcontrol, Гайденко є співзасновником олександрійського ТОВ “НГК-Трейд”, основним видом діяльності якого вказана оптова торгівля продуктами харчування. Інший співзасновник фірми Юрій Нос — колишній очільник комунального ринку Олександрії. На останніх місцевих виборах він пройшов до Олександрійської міськради від ОПЗЖ. Здається, що це максимально яскрава ілюстрація тези про нерозривний зв’язок місцевих влади, бізнесу і церкви.

Фото з соцмереж Сергія Гайденка

ЩО КАЖУТЬ В УПЦ МП

Адвокатка Олександрійської єпархії Наталія Богачова заявила, що збори були нелегітимними бо, мовляв, керівництво Єпархії не уповноважувало ініціативну групу проводити зібрання. Богачова та інші представники УПЦ МП наполягали, що згідно зі статутом релігійної громади, рішення про проведення зборів приймає керівник Єпархії, а участь в голосуванні мають брати лише представники Парафії Георгія Побідоносця. Цю думку повторив і очільник Єпархії Боголєп (цивільне ім’я Валерій Гончаренко — авт.), який записав відео в якому прокоментував рішення вірян. З його слів, за статутом релігійної організації, збори громади скликаються настоятелем спільно з парафіяльною радою, а членами громади вважаються люди, які регулярно відвідують церкву, причащаються, визнають статут тощо.

Богачова також звернулася до суду з вимогою визнати рішення зборів громади недійсними. Водночас вона подала заяву про забезпечення позову, згідно з якою до рішення по суті просила суд заборонити державному реєстратору Управління комунікацій з громадськістю та інформаційної діяльності Кіровоградської ОДА вносити зміни до реєстраційної справи Релігійної громади “Парафія на честь Святого Георгія Побідоносця” Олександрійської Єпархії УПЦ (МП). Але Олександрійський міськрайонний суд 8 червня цю заяву відхилив.

Утім, Олександрійську єпархію це не вгамувало і вони направили лист до координаторки системи ООН в Україні Деніз Браун, у якому ініціативу громади перейти до ПЦУ названо дискримінацією за релігійною ознакою. Про перешкоджання громаді та ЗМІ представниками церкви в листі чомусь не йдеться.

ЩО КАЖЕ ЗАКОН, ВЛАДА ТА ПЦУ

В роз’ясненнях Державної служби України з етнополітики та свободи совісті знаходимо тезу про те, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. І такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Тобто, загальні збори релігійної громади можуть бути скликані не лише керівництвом громади, а й за ініціативи її членів — навіть якщо це не передбачено статутом релігійної громади, адже закон має вищу силу. Таким чином, коли є розбіжність між законом і статутом, керуватися потрібно законом.  

Архієпископ Марк говорить, що УПЦ МП маніпулює, коли говорить, що члени ініціативної групи, які підтримали перехід до ПЦУ, не входять до релігійної громади.

“Коли Московський патріархат хвалиться кількістю своїх вірян, він саме так їх рахує: за кількістю людей у селах. Але коли віряни вирішують що робити з юрисдикційною приналежністю, починається інша розмова: ми вас не знаємо, ви не наші парафіяни, ви ніхто, ви зібрання територіальної громади”, — пояснює архієпископ.

“Закиди УПЦ МП, що ми провели збори територіальної, а не релігійної громади, я категорично відкидаю. На зборах були віряни, які ходили і ходять до церкви. Людина ідентифікує себе вірянином, відвідує храм Георгія Побідоносця, — наполягає диякон Олег Дон. — Більш як 70 осіб були на зборах, які попри тиск своєю присутністю підтвердили легітимність. Там були представники парафіяльної ради, яка свого часу затверджувалася Валерієм Гончаренком. Також були люди, які засновували цю громаду у 2007 році”.

За словами архієпископа Марка, на зборах 27 травня люди вирішили змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Георгія Побідоносця та увійти до Кропивницької єпархії ПЦУ, змінивши назву на “Релігійна організація Громада Великомученика Юрія Переможця” Кропивницької єпархії ПЦУ.

“Також релігійна громада висловила недовіру Валерію Гончаренку, який там рахується настоятелем. Але він не живе у Приютівці, не проводить щонеділі служіння. Він взагалі керівник Єпархії УПЦ МП і чому він себе призначив настоятелем храму Приютівки мені дивно. Віряни проголосували аби він не вчиняв від їхнього імені ніякі дії і зобов’язали віддати оригінали реєстраційних документів”, — зазначив очільник Кропивницької єпархії ПЦУ.

Надалі рішення релігійної громади має розглядати управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської ОДА. Її очільник Віталій Останній у коментарі зазначив, що документи у них на вивченні:

“Ми зробили запити на місцеві органи влади. Коли від них надійдуть висновки, прийматимемо рішення. Зараз спостерігаємо динаміку переходу громад УПЦ до ПЦУ. Згідно з Законом, протягом трьох місяців ми маємо прийняти рішення”.

Жителька Приютівки Зоя Безверха, яка багато років ходила до місцевої церкви, брала участь у створенні недільної школи та опікувалася господарськими питаннями, каже — дуже чекає зміни конфесійної приналежності:

“Як був Радянський союз, ми ходили до однієї церкви. А зараз, як таке сталося, ми будемо тому Кирилу (патріарху РПЦ — авт.) служити, який посилає вбивати наших людей? Ми вирішили, нехай буде Українська церква”.

Читайте також: На Буковині СБУ викрила антидержавну діяльність УПЦ МП