З 15 по 20 червня у Чернівцях відбувався міжнародний фестиваль глядацького кіно «Миколайчук OPEN», уже вдруге під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Чим же запам’ятався захід?
Торік було показано 10 українських фільмів, які ще не були в прокаті, а також ретроспективу Мантаса Кведаравічюса і фільм «Така пізня, така тепла осінь» Івана Миколайчука. Цього ж року в Чернівцях продемонстрували вже 53 картини. Всі вони зняті за рік, що минув. Уже традиційно подія відбувалася у культурно-мистецькому центрі ім. Івана Миколайчука, а деякі заходи у таких локаціях, як мистецький простір «Іван-Хаб» та музей творчості Івана Миколайчука у с. Чортория, де народився відомий актор. Фестиваль не випадково почався 15 червня – це день народження митця. На відкриття чернівчанам зробили сюрприз – усі заходи можна було відвідати безкоштовно.
«Відстоювати своє!» – гасло фестивалю
У програмі кінофестивалю були представлені різножанрові фільми – як українські, так і закордонні: з Польщі, Румунії, Франції, Італії та Ізраїлю. Але основа показів, звичайно, українське кіно, адже фестиваль пропагує українську культуру тоді, коли Росія намагається її знищити.
– Українське кіно поки не має державної підтримки, тому кожен фільм, який вдалося доробити — на вагу золота! Тож саме зараз важливо підтримати українських кіномитців, надати їм мотивацію творити далі, а на це їх можуть надихнути круті українські прем‘єри їхніх фільмів. Це означатиме, що українське кіно, навіть попри війну, продовжує жити!”, – розповів генеральний продюсер фестивалю Олексій Гладушевський.
На “Миколайчук OPEN” показали вісім українських прем’єр. Деякі стрічки вже були презентовані та вигравали нагороди на престижних міжнародних кінофестивалях – Berlinale та Oberhausen у Німеччині, на кінофестивалі у Сараєво. За кілька днів глядачі побачили повнометражні та короткометражні фільми. Прем’єри, а також легендарні скарби кінематографа. Це й драми, і комедії, й різноманітні кіноексперименти. По суті, культурно-мистецький центр ім. Івана Миколайчука перетворився на майданчик для кінематографічного діалогу, обговорення, дискусій. І все це за участю глядачів. Учасники та учасниці національного конкурсу поділилися своїм досвідом, як твориться нове українське кіно. Присутні могли уявно пройти з ними весь шлях створення стрічки: від ідеї та джерел натхнення до кастингу та фестивальної прем’єри.
«Пісенне дерево Івана Миколайчука»
Презентацією книги під такою назвою відкрили кіномистецький захід. Сюди увійшли саундтреки, пісні та партитури з фільмів, де знімався актор, статті, спогади, а також пісні, які Миколайчук співав з рідними та друзями.
Книгу представили учасниці тріо «Золоті ключі» Валентина Коротя-Ковальська та Ніна Матвієнко. Третьою учасницею колись була світлої пам’яті Іванова дружина Марічка. Ніна Матвієнко особисто знала Івана, товаришувала з родиною Миколайчуків, тож поділилася спогадами про метра кіно, чия творчість постала на етнічному буковинському ґрунті. Виконавиці заспівали пісні, які раніше звучали в тріо. Під час презентації книги ГО «Всесвітній День вишиванки» показала відтворену вишиту сорочку Івана Миколайчука.
Всі фільми на фестивалі демонструвалися мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами, адже, як зазначили організатори на своїй сторінці в Facebok, «це загальносвітова практика міжнародних фестивалів, якої ми дотримуємося. Адже тільки такий перегляд дозволяє справді оцінити акторську гру та авторський задум».
Бренд «Не хустка» у співпраці з командою кінофестивалю створив унікальний дизайн хустки з Іваном Миколайчуком та Людмилою Єфіменко в образі княгині Ольги. Впродовж усіх днів глядачі могли придбати хустку з головними образами фільму «Легенда про княгиню Ольгу». Узор на ній – у стилі давньоруської мозаїки. На одній з них відтворили портрет Івана Миколайчука.
Акторка Людмила Єфименко, муза фестивалю “Миколайчук OPEN”, каже про фільм «Легенда про княгиню Ольгу» Юрія Іллєнка:
– В «Легенді про княгиню Ольгу» зіграли неймовірні актори. Ансамбль був неймовірний, і я така щаслива, що разом з Іваном Миколайчуком була в одному кадрі. Цей фільм, коли знімався, то вийшов лише російською мовою. Український варіант тоді в далекому 1984 році не дозволили робити керівники з Москви, з «Держкіно». Я щаслива, що у 2015 році ми зробили україномовний варіант. І княгиня Ольга, і князь Володимир, і князь Святослав заговорили мовою, якою говорили наші предки.
«Я, Ніна»
На офіційному відкритті «Миколайчук OPEN» представили також прем’єру фільму «Я, Ніна» режисерки Марисі Нікітюк. Це фільм про життя відомої телеведучої, яку підкосив онкодіагноз і яка мужньо бореться з небезпечною недугою. Він знятий за мотивами особистої історії Яніни Соколової, яка стала символом боротьби, сили волі, незламності та, зрештою, перемоги. У стрічці героїня Ніна Сокіл – успішна людина, але в одну мить її життя кардинально змінюється. Хвороба спонукає по-новому подивитися на світ і переоцінити звичне життя, знайти сили для боротьби.
Ксенія Хижняк, яка вперше у повнометражному кіно зіграла головну героїню, зізналася на прем’єрі, що для неї особисто «фільм залишив важливий слід, бо її мама померла від раку».
Сама Яніна Соколова теж виступила перед показом фільму, звернувшись до глядачів зі сцени:
– Це історія про боротьбу, про силу, про волю, про кохання, інколи – про розпач і, зрештою, про перемогу над самим собою.
Глядачі після перегляду влаштували команді кількахвилинні овації.
Чого чекати від українського кіноринку?
Про це розповів відомий український режисер Ахтем Сеітаблаєв. Він презентував творчий проєкт про Чернівці.
– Мене часто запитують в інтерв’ю, яке майбутнє українського кіно. Тут, у Чернівцях, я маю нагоду переконатися, що в українського кіно точно є майбутнє. У нашої команди народилася ідея: ми не так багато знаємо про те місце, де живемо, поруч із ким і ким можемо надихатися. Ми не всі знаємо, які в нас чарівні міста. Для мене особисто як для кримчанина Чернівці багато чим схожі на Крим: і музикою, і побутом, і навіть людьми. Тож хочу представити нарис на проєкт. Це референси нашого з командою настрою, відчуття цього міста.
Це буде історія в шести новелах, яку зніматимуть шість різних режисерів. Кожна по 15 хвилин. Головним героєм стане місто. Кожен із фрагментів, як мріє режисер, – це чиєсь прожите життя в міській атмосфері: чиєсь кохання, знайомство чи прощання, спротив і відвага, незламність та ніжність, винахідливість і самовідданість, талант… Життя покажуть таким, яким воно є.
Ахтем Сеітаблаєв спонукав відвідувачів уявити, що в одному тролейбусі, водій якого не змінюється кілька століть, зустрічаються відомі постаті різних часів – австрійського, румунського періодів, наші сучасники. Наприклад, Ольга Кобилянська, Василь Аксенин, Нестор Монастирський, Міла Куніс, Євсевій Липецький… Це буде знайомство з містом через призму життя відомих чернівчан:
– Подорожуючи стежками Буковини, ми відкриємо для себе місто, його історію, театри, музеї, бібліотеки, парки та життя цих постатей.
Відвідувачі кінофестивалю могли переглянути трейлери, тизери та фрагменти до українських фільмів, котрі вийдуть у 2023-2024 роках на українському кіноринку. Майже всі вони ексклюзивні, їх немає у відкритому доступі.
«День українського добровольця» та «20 днів у Маріуполі»
Стрічка “День українського добровольця” (режисер Володимир Тихий) стала новинкою кінофестивалю. Повнометражний документальний фільм знятий після початку російського вторгнення. Його герої – звичайні українці – за добу переживають складні емоції, адже в їхнє життя увірвалося страшне слово «війна»: відеоінженер, співачка, старша людина, історик, реставраторка, вчений-полярник. Фільм придбало телебачення Великобританії, щоб показати трагедію війни.
“20 днів в Маріуполі” – документальний фільм режисера та володаря медійної Пулітцерівської премії Мстислава Чернова – розповідає про повномасштабне вторгнення. Його кадри задокументували життя міста, яке оточили росіяни, знищуючи мешканців. Фільм емоційно непростий для перегляду. Стрічка уже отримувала нагороди інших конкурсів – «Санденс» та Docudays UA.
Війна також постала в об’єктиві режисерки Анни Гончарової у фільмі «Річниця». Це кіно про річницю весілля на руїнах. Головна героїня стрічки наповнює два келихи вином, але перший ювілей проходить без коханого – святу завадила війна. Спогади – єдине, що вціліло з минулого.
Війна визначила і тематику стрічки режисера-документаліста Дмитра Грешка «Король Лір: як ми шукали любов під час війни». Це натхненна історія про переселенців, які ставлять пʼєсу Шекспіра. Вистава допомагає їм знайти своє призначення у новому світі, де триває війна.
Вразив і фільм Олексія Радинського «Чорнобиль 22» про окупацію росіянами ЧАЕС. До речі, на кінофестивалі прозвучало відеозвернення від воїнів – акторів та режисерів, які служать у ЗСУ.
Переможців обрали глядачі
У національному конкурсі взяли участь 18 фільмів. Щоб глядачі змогли визначитися, на більшості показів відбувалися сесії запитань і відповідей із командами фільмів. На всіх конкурсних показах присутні долучалися до глядацького голосування – і саме глядачі обирали фільми-переможці.
Фестиваль має благодійну мету – під час показів збирали кошти для ЗСУ (минулого року вдалося зібрати на автомобіль для військових). Наприкінці фестивалю провели аукціон. Цього року зібрали 85 тисяч гривень. На церемонії закриття “Миколайчук OPEN” розіграли унікальні лоти від БФ «Український мистецький фонд». Це прапор із підписами воїнів ЗСУ, відомих акторів і режисерів, котрі відвідали фестиваль, а також ексклюзивну – з підписами Героїв – плитоноску та вишиванку. Тож додалося ще 65 тисяч грн. Всі кошти підуть на купівлю дрона для фронту.
Останнього дня на церемонії нагородження вручили й «Залізного Миколайчука». Це статуетка, яку зробили з переробленого металу знищеної російської техніки. Її отримав переможець національного конкурсу фільм «Чорнобиль 22» Олексія Радинського. Головний приз дістався фільму Міхала Квечинського «Хто ти, Філіпе?» (Польща). Спеціальний приз глядацького кіно отримала стрічка режисера Леоніда Прудовського «Мій сусід Адольф» (Ізраїль).
Фестиваль постав фактично з нуля, з волонтерської ініціативи. Єдиний фестиваль, який зародився у рік повномасштабного вторгнення, переріс локальний рівень і став міжнародним. Є сподівання, що кіноподія ще не раз об’єднає режисерів, акторів та глядачів. А для сталості це дуже важливо.
Читайте також: Посуд запорізької художниці продали на благодійному аукціоні у Великій Британії