Ушкодження органів слуху – одна з найпоширеніших проблем, з якими стикаються військові. На слух упливають звуки вибухів, пострілів та двигунів великої потужності під час бойових дій і навчань. Вони можуть заподіяти серйозну, навіть незворотню, шкоду. Часто погіршення слуху позначається на виконанні професійних завдань, якості життя й може навіть завершитися інвалідністю.
В умовах війни на такі ушкодження звертають увагу далеко не в першу чергу. До того ж багато хто просто соромиться відверто розповідати про таку проблему, вважаючи її незначною та остерігаючись висміювання. Проблема поглиблюється і тим, що в Україні засобами захисту слуху військових не забезпечують. Навушники вони можуть придбати хіба що самостійно.
Коли востаннє відчував тишу: хмельничанин Павло пошкодив слух під час навчальних стрільб
Хмельничанин Павло Везденецький має інженерну освіту, а до війни займався екоактивізмом. До підрозділу Держприкордонслужби України чоловік потрапив в лютому 2023 року. І одразу ж пошкодив слух. Це сталося навесні під час навчань на полігоні.
“3 березня 2023 року, 13 00. Це востаннє, коли я міг відчувати тишину. Потім я натиснув на курок на занятті з групової стрільби – “бах” і “cіііііі.” Мої вуха були закладені й почав у них звучати такий писк. Я вже потім дізнався, що він називається “тинітус”, – так описує наслідки Павло.
Відтоді нав’язливий писк став постійним супутником військового. Спочатку чоловік сподівався, що неприємні відчуття минуть самі. І лише згодом зрозумів, настільки ця думка була помилковою.
“Я, в принципі, знав, що, наприклад, гучна музика псує слух. Завжди остерігався звуків вибухів петард, феєрверків. Але помилково думав, що до пострілів із автомата “треба звикнути”. Почитав в інтернеті, що тинітус після стрільби може не минути, але здебільшого минає. І подумав: а, гаразд, значить, ось стане краще. Але краще не ставало. В деяких людей писк минає дійсно сам по собі, але не безслідно. Ураження слуху залишається і потім пізніше, в старості, проявляється”, – каже Павло.
Чоловік звертався до фельдшера. Але, на його думку, той не був обізнаний з проблемою. До отоларинголога Павла відправив майор військової частини. Вже у поліклініці зробили аудіограму, яка показала проблеми зі звукосприйняттям на тій частоті, на якій був звук пострілів автомата.
“На аудіограмі, в районі 4 кГц, там де стріляв автомат, просідання. Тепер у мене приглухуватість першого ступеню та постійний писк в обох вухах”, – констатує хмельничанин.
Коли я спілкуюся з жінками: мінометник Владислав тепер не завжди чує звуки високої частоти
Киянин Владислав навесні 2022-го освоїв фах мінометника, а наприкінці цього ж року вирушив під Бахмут, де взяв участь у стрільбах. Спочатку, за словами чоловіка, із собою для захисту слуху він брав тактичні навушники.
“Особливості роботи у нас були такі, що підрозділ заїжджав на кілька діб і ми безвилазно були на одному місці. У першу й другу внутрішні ротації я брав із собою активні тактичні навушники, які в мене були завчасно підготовлені. Але з часом зрозумів, що їхнє використання для мене незручне, тому що їх треба підганяти під каску. Я просто один раз виклав їх і з того часу перестав їх брати на стрільби”, – згадує киянин.
Проблеми зі слухом Владислав помітив після того, як приїхав на декілька днів у відпустку додому. При спілкуванні зі знайомими, прослуховуванні музики відчув падіння рівня чутливості в правому вусі. Пояснює це тим, що стояв весь час з лівого боку від міномета.
“Особливо це проявляється, коли спілкуюся з жінками, адже в них тембр голосу трошки вищий за частотною характеристикою. При прослуховуванні музики теж на кілька децибелів треба підвищувати рівень звуку. І коли я у відносно спокійній ситуації спілкуюся з людьми, буває таке, що часто прошу мені повторити, що вони говорять, тому що не можу розібрати конкретно слова”, – розповідає Владислав.
За словами чоловіка, в його оточенні всі ставляться з розумінням, коли він просить щось повторити. А от яких саме ушкоджень зазнав слух, Владислав поки не з’ясував.
Чому погіршується слух?
Анатомічно вухо людини складається з трьох частин: зовнішньої, середньої та внутрішньої. Зовнішнє вухо – це вушна мушля і зовнішній слуховий прохід. Середнє з одного боку обмежується барабанною перетинкою, з іншого – овальним та круглим вікном внутрішнього вуха. Саме у внутрішньому вусі розташований звуковий рецептор, який лікарі називають “равликом” або “слимаком”. За словами лікарки-отоларинголога відділу охорони здоров’я Національної академії Державної прикордонної служби України Ганни Головацької, в “равлику” розташовані чутливі до звуків та напрочуд тендітні волоскові клітини, які й трансформують звук у нейронні імпульси, та передають їх в кору великих півкуль.
Після ураження волоскових клітин людина може відчувати у вухах інтенсивний дзвін високої тональності. Ганна Головацька порівнює його з писком “мільйона комарів”. З часом цей неприємний звук втрачає інтенсивність. Але це не означає, що проблема зникла. Швидше навпаки.
“Потім запалення розростається, захоплює більшу площу, а шум стає менше”, – каже лікарка.
Те, наскільки постраждає слух, залежить від індивідуальної чутливості слухового аналізатора. Проте спрогнозувати, на кого шум подіє, а на кого ні, неможливо. За словами Ганни Головацької, якщо після вранішньої стрільби писк у вухах до вечора не минув, це привід негайно звернутися до лікаря. Лікування на ранніх стадіях дає шанси на відновлення слуху.
Зазвичай тим, хто звернувся зі скаргами на писк після стрільби, спочатку ставлять діагноз “гострий кохлеарний неврит”, який ще називають “шумовою хворобою”. Його лікуванням займаються лори, а згодом – сурдологи.
“Діагноз “кохлеоневрит” ставиться без аудіаграми. Просто за скаргами. Об’єктивну картину дає аудіограма. Вона показує процент втрати слуху і те, які там частоти “випали”. Після цього встановлюється діагноз “гостра сенсоріальна приглухувальність” А після трьох місяців – хронічна сенсоневральна приглухуватість. Вилікувати хронічну практично неможливо”, – зазначає Ганна Головацька.
При зверненні одразу ж після виникнення писку призначаються кортикостероїди та судинорозширювальні препарати. Це дає змогу уникнути нав’язливого писку та втрати слуху. А от закапувати у вухо, до прикладу, борний спирт, як це часом пропонують робити фельдшери, не потрібно.
“Слимак” розташований глибоко в черепі. Капати на барабанну перетинку? Це не допомагає”, – зауважує лікарка.
Безпечний і небезпечний шум
Міжнародні рекомендації визначають межею безпечного впливу на здоров’я – шум рівня 85 дБ. При пострілах з різних видів стрілецької зброї утворюється шум, який перевищує цю межу. Рівень 140 дБ називають пороговим, коли виникає відчуття, ніби хтось ткнув у барабанну перетинку.
Акустична травма надалі залишається причиною зростання інвалідності у ветеранів з річним показником 13‒18 % – такі дані оприлюднені у посібнику “Вибухова травма вуха/акустична травма і втрата слуху” (США).
Під час бойових дій не кожна контузія, за словами Ганни Головацької, супроводжується акустичною травмою. Проте протоколу виявлення цього виду травми одразу після ушкодження в Україні нема.
“Для фронту акутравма – це дріб’язок. На неї взагалі не звертають на уваги. Бо головне – врятувати ноги, руки, життя”, – каже лікарка.
Нема і даних про кількість випадків пошкодження слуху в українських військових під час бойових дій. На думку, Ганни Головацької, на проблему звернуть увагу лише згодом.
“Це потім будуть кандидатські дисертації захищати, статистику оформлювати. А зараз ще “не на часі” ”, – вважає лікарка.
До речі, пошкодження слуху – не причина звільнення з лав Збройних Сил. За словами Ганни Головацької, навіть після слухопротезування військовий мусить повертатися до виконання своїх обов’язків. Інвалідність же через проблеми зі слухом оформляють лише в тому разі, якщо людина має таку недугу з дитинства.
Як врятувати слух?
Лікувати пошкоджений через акустичну травму слух значно складніше, ніж запобігти такому ушкодженню. При цьому, за словами Ганни Головацької, засоби захисту слуху мають передбачати убезпечення не лише від повітряної, а й від кісткової провідності звуку.
“Звукова хвиля не тільки повітрям іде, а обов’язково і кісткою. Це дуже важливо з точки зору захисту вуха. Наприклад, поширений такий захист вуха, як беруші, чи навіть гільзи від сигарет у вуха вкладають. Але таким чином забирають лише повітряний компонент розповсюдження звукової хвилі. Те, що звук розповсюджується не лише повітрям, доводить такий експеримент: якщо щільно закрити вуха, ми все одно будемо чути”, – пояснює Ганна Головацька.
Роль убезпечення від кісткової провідності беруть на себе тактичні активні навушники. Вони обов’язково прикривають і зовнішній слуховий прохід, і розташовану навколо вуха кісткову частину. Такі навушники за допомогою згенерованих пристроєм спеціальних звукових хвиль зменшують кількість звуків, які долітають до вух користувача.
“Вони працюють на батарейках, там є мікрофон, який вловлює імпульсні джерела шуму. Активні навушники ефективніші для тих, хто працює з системами озброєння, які шумлять досить відчутно. Я хотів би побажати іншим військовим: навіть якщо навушники можуть бути незручні, використовуйте їх, а якщо немає їх в наявності, то закрийте вуха та відкривайте рот”, – пояснює мінометник Владислав, який вивчав акустику під час навчання у виші.
Андрій, який зараз виконує обов’язки сапера, такі навушники придбав собі сам. Під час одного з обстрілів чоловік опинився поблизу з місцем вибуху. Після цього йому стало зле, виникла нудота і блювота. Почався писк у вухах, але згодом він минув.
“Навушники реально допомагають, навіть рятують життя. У них розмову чути чітко, а звуки вибухів чи крику приглушується. Коштувати вони можуть по-різному. Як знайдеш: можеш за 2,5 тисячі, хороші – за 5 тисяч. Я придбав за 3,8 тисяч гривень”, – каже Андрій.
За спостереженнями Андрія, дуже мало військових мають навушники. В армії ними не забезпечують, про необхідність такого приладу на навчаннях не розповідають. Волонтери ж зосереджені більше на бронежилетах та іншому спорядженні. До того ж навушники “тягнуть” й інші витрати.
“Під навушники ще потрібно каску купувати. Я собі взяв за 15 тисяч. Тобто, щоб захистити голову і вуха, все разом близько 20 тисяч гривень обійшлося”, – зізнається Андрій.
А от Павло навіть не встиг придбати собі навушники, адже пошкодив слух уже на перших стрільбах. За словами хмельничанина, його ніхто не попереджав про небезпеку.
“У нас не існує програми захисту слуху, а інструктори на стрільбах дуже часто некомпетентні. Мої, наприклад, самі мали навушники (щоправда звичайні будівельні). А коли я спитав, чи можна скористатися їхніми під час стрільби, мені відповіли: мовляв, ми тут цілий день, а тобі тільки один магазин відстріляти”, – згадує Павло.
На думку Ганни Головацької, мобілізованих, яких спрямовують на стрільби, потрібно обов’язково забезпечувати навушниками. Причому у закритому приміщенні необхідність такого обладнання навіть більша.
“Коли на відкритому просторі стріляють, акустична травма може бути менше, ніж коли стріляють у тирі. Коли стріляють з двох боків, людина потрапляє в резонанс звукових хвиль. І щоб вам там не казали, що від одного пістолетного пострілу нібито ніколи не оглухнеш і від автомата Калашникова – теж, це неправда”, – переконує лікарка.
Після виникнення проблем зі слухом Павло Везденецький закликає звернути увагу і на організацію уроків “Захист України” в школах. Адже, за його спостереженнями, учнів переважно не забезпечують навушниками.
“У фейсбуці викладають фотографії з патріотичних стрільб. Так, треба вчити підлітків захищати державу, але ще треба їх навчати захищати і власне здоров’я – вони повинні стріляти в активних навушниках”, – вважає Павло.
На думку Павла Везденецького, в Україні варто впроваджувати програму захисту слуху, яка вже існує, зокрема, в США для армії, національної гвардії, об’єднаних сил штатів та резервістів. У програмі прописані методи моніторингу слуху, закріплено необхідність плану лікування при його втраті.
Заголовне фото зі сторінки Командування Сил спеціальних операцій ЗС України.
Читайте також “Жіночі плечі психологічного та соціального напрямків роботи “Рокади” на Хмельниччині”.