Частину Сумщини російські військові окупували у перший день вторгнення – 24 лютого. У перші дні точилися бої на вулицях Сум. Врешті, коли росіянам не вдалося окупувати обласний центр – вони закріпилися у селах та містечках поблизу. Остаточно ЗСУ звільнили область наприкінці березня 2022 року. Протягом цього місяця ворог встиг наробити чимало лиха. За даними правоохоронців більше ста людей загинули, сотні отримали поранення, ще частина людей значаться зниклими безвісти. Окрім цього, є інформація про понад 1600 фактів руйнування цивільних об’єктів внаслідок російських обстрілів. Це лише офіційні дані, які зазвичай не відображають масштаби повністю, а також не ілюструють ні людські трагедії, ні воєнні злочини росіян. Адже “руйнування цивільних об’єктів” – це про розбиті міста, “загибель цивільних” – це їхні закатовані до смерті мешканці, а за словосполученням “зниклі безвісти” можуть ховатися і примусова депортація, і ще не знайдені братні могили.
Про найгучніші воєнні злочини на Сумщині – у нашому матеріалі.
Тростянецька катівня
Тростянець на Сумщині перебував під російською окупацією більше місяця. Місто було захоплене російськими військовими ще 24 лютого і, схоже, за планами росіян мало б стати для них “тиловим”, але оскільки далі окупанти просунутися не змогли, то тут і закріпилися. Впродовж місяця вони планомірно руйнували місцеву інфраструктуру та житлові будівлі, грабували, катували та вбивали місцевих жителів. За час окупації в місті зникло багато мешканців, закатовані тіла деяких з них знаходили вже після окупації. Так, наприклад, тіло закатованого чоловіка після звільнення міста знайшли в гаражі однієї з державних установ. За словами мера міста Юрія Бови, після звільнення міста тіла загиблих продовжували знаходити і у лісах та посадках.
На початку квітня минулого року, коли українські військові вибили ворога з Сумщини, у звільненому від окупантів Тростянці виявили катівню. 27 квітня про це повідомили у Державному бюро розслідувань:
«Під час слідчих дій встановлено місця, де окупанти катували цивільних. Наразі зафіксовано не менш ніж 20 таких випадків».
Місцем для тортур місцевого населення російські військові обрали підвальне приміщення залізничного вокзалу. Поблизу окупанти облаштували головний штаб та склади з артилерійськими боєприпасами, а на площі перед вокзалом – виставили артилерійську техніку. Кадри з відео, на яких російська артилерія “працює” поблизу вокзалу та житлових будинків облетіли мережу ще під час окупації Тростянця.
У камері для тортур на стінах виявили сліди крові та одяг постраждалих, а також кийки, наручники та металеві кліщі. На стінах катівні окупанти намалювали російських військових, літак, який скидає бомбу, напис “Russia” та хрести. Поверхом вище на стінах знайшли малюнки з плануванням російських військових операцій.
Місцеві розповідають, що після відступу росіян у приміщенні вокзалу знайшли не лише катівню, а й російський госпіталь.
“Там точно перебували їхні поранені. Коли ми туди зайшли, то побачили там лікарняні “койки”, ліки різні, перевязки в крові. Але вони всіх своїх поранених забрали з собою, коли тікали. Ми вже нікого там не застали” – розповідає Олександр, який під час окупації мешкав неподалік залізничного вокзалу. Розповідає, що виходив з дому лише вдень – до школи, де пекли хліб. Йти туди треба було через будівлю вокзалу, тому чоловік часто бачив як росіяни тягали ящики з боєприпасами, везли туди поранених або вели цивільних. Олександра щоразу зупиняли російські військові: “Відпускали, мабуть, тому що я дід вже, кульгаю і не видався їм потрібним. Зять хотів по хліб йти, то я кажу йому – сиди в хаті, бо на підвал поведуть як зустрінуть”. Коли російський авіаудар знищив житлову багатоповерхівку поблизу вокзалу, Олександр перестав виходити на вулицю: “Вже тоді ми знали, що вони нелюди, просто забирають людей з вулиці. Зять в мобілці переписувався з людьми з міста і всі писали – “той зник, той зник”. Забирали чоловіків з вулиці, садили на підвал отуди на вокзал”.
Тростянчанин Олександр розповів, що з катівні місцевих також вивозили і до росії, дехто ж згодом потрапив на обмін:
“Ситника (йдеться про Олександра Ситника, якого окупанти вивезли з Тростянця до росії, а згодом віддали на обмін – ред.), нашого тростянчанина, якого вивезли росіяни, обміняли наприкінці квітня. То він розказував, що просто посадили в машину з мішком на голові і вивезли через кордон. Сидів у Бєлгородській області. Він цивільний, зброї ніколи в руках не тримав. А росіяни потім розказували по своїх телеканалах, що він нібито з ЗСУ, здався добровільно і склав зброю”.
Правоохоронні органи і донині продовжують встановлювати особи закатованих тростянчан, а також зниклих безвісти. Охтирська окружна прокуратура керує кримінальними провадженнями за фактами порушення законів і звичаїв війни. Серед злочинів є і ймовірне вбивство.
Розстріляна лікарня
18 березня російські окупанти розстріляли з танку місцеву лікарню у Тростянці. Тоді в будівлі були люди – медики, пацієнти, породілля та вагітні. Того дня жінки, які лежали у пологовому відділенні, з вікна побачили як у бік лікарні рухається російська техніка. Лікарів та пацієнтів врятувало лише те, що вони встигли спуститися у підвал.
Окупанти стріляли з танку Т-72 осколково-фугасним снарядом зі 125-мм танкової гармати. Місцеві розповідають, що спершу до лікарні приїхала БМП із якої вийшло близько 10 російських військових, за пару хвилин під’їхав танк із якого вийшли ще троє окупантів. Між собою вони про щось поговорили, потім повсідалися у свою техніку та рушили у бік лікарні. Техніка проїхала через горіхові дерева та загородження, танк направив дуло у бік медичного закладу і почав стріляти.
Прямим влучанням снаряду у лікарню пошкодили сходовий проліт, стаціонарний корпус та труби опалення – після чого лікарню почало затоплювати. Усе це підтверджено висновком комісії будівельно-технічної та військової експертизи, про що йдеться у матеріалах справи.
Суд встановив – наказ розстріляти лікарню віддав командир танка – Петро Смірнов, а постріли здійснив Айнур Мухаметханов. У матеріалах справи йдеться також про те, що сам танк із якого розстрілювали лікарню, окупанти кинули на території Сумської області, коли втікали до росії. В ньому ж залишили і документи, які допомогли українським правоохоронцям встановити особи злочинців. Свідки, які бачили цих російських військових у день розстрілу лікарні, у суді підтвердили, що документи належать саме цим людям.
Айнуру Мухаметханову – 22 роки, він родом із Татарстану. Останнє фото в його Інстаграмі датоване 2019 роком і, ймовірно, зроблене у військовій частині.
Петру Смірнову – 24 роки, він також родом із Татарстану. Вчився в автотранспортному технікумі. У 2019 році був призваний до військової частини 58198 – 1 танкового полку 2 мотострілецької дивізії Західного округу рф. Сторінки чоловіка у соціальних мережах нині видалені, а в коментарях російським ЗМІ батьки Смірнова кажуть, що окупант числиться безвісти зниклим – з 7 березня 2022 року Смірнов не виходив на зв’язок з родиною.
Дії Смірнова та Мухаметханова кваліфікували за статтею про порушення законів і звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою. Скоєне тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, відтак суд виніс вирок у вигляді 11 років позбавлення волі для обох. Судовий процес відбувався заочно, обвинувачені оголошені в розшук.
Висновки
Звісно ж, ми нагадали лише про “верхівку айсберга” російських злочинів, яких лише у Сумській області і лише за час окупації було скоєно десятки і десятки. Нині окупанти продовжують тероризувати місцевих цивільних, але вже в інший, “ракетно-безпілотний” спосіб. Справи ж по скоєним злочинам продовжують розслідуватися і слухатися в судах. Українським правоохоронцям і журналістам вдалося ідентифікувати чимало російських військових, причетних або ж потенційно причетних до кривавого божевілля тут. Втім, ні старання силовиків, ні робота українських дипломатів, які регулярно демонструють російські злочини світу чомусь досі не досягли своєї фінальної мети. Причетні до фінансування російського тероризму бізнесмени та олігархи продовжують заробляти на активах, які чимало наших західних партнерів побоюються арештовувати, ховають і переписують майно, а також спокійно продовжують подорожувати світом і розважатися на найдорожчих курортах. Рано чи пізно це зміниться, а забюрократизовані західні системи почнуть працювати і реагувати активніше. Але от тільки затягування цих реакцій може коштувати Україні ще дуже дорого, адже “платить” держава життями і здоров’ям громадян.
Читайте також матеріал про кремлівські “вибори в ДНР”.
Головне фото: портал mil.in.ua